Рішення № 138901065, 11.08.2026, Кам'янський районний суд Черкаської області

11.08.2026

Справа № 696/862/26

Провадження № 2/696/623/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Кам`янка

Кам`янський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді Білопольської Н.А.,

за участю секретаря судового засідання Бондарь Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кам`янка в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

в с т а н о в и в :

ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу в розмірі 11 753,10 грн у зв`язку з порушенням виконання відповідачем умов договору позики.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14 лютого 2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 393896, згідно з умовами якого відповідач отримав кошти в сумі 3 900,00 грн.

23 липня 2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФК «Солвентіс» укладено договір факторингу № 23072025.

Відповідно до договору факторингу № 23072025 від 23 липня 2025 року сума заборгованості відповідача становить 11 753,10 грн, з яких сума боргу 3 900,00 грн, сума заборгованості за відсотками 11,31 грн, сума заборгованості по комісії - 1 041,69 грн, сума заборгованості за штрафними санкціями 6 800,10 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за умовами договору позики, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідача 11 753,10 грн заборгованості за кредитним договором та судові витрати.

Ухвалою судді Кам`янського районного суду Черкаської області від 18 червня 2026 року прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Представник ОСОБА_2 у пред`явленому позові заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, просив провести розгляд даної справи без участі представника позивача, не заперечуючи проти ухвалення судом заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, хоча про день, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, заяви про відкладення розгляду справи не подавав, причин неявки не повідомив, відзиву на позов не надав.

Відповідач в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк не подав до суду відзив на позовну заяву, у зв`язку з чим суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

За правилами ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

На підставі ст.ст. 280-281 ЦПК України суд ухвалює заочне рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

14 лютого 2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 393896 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою), з додатками, який підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, за яким відповідачу надано кошти в розмірі 3 900,00 грн на строк 30 днів, процентна ставка 0,01% в день, комісія 26,71% від суми позики. Клієнт зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором (а.с. 12 (на звороті) - 14).

Водночас із копії платіжної інструкції a052c603-0fe0-4c32-b1dd-d31942a09a5d вбачається, що ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» 14 лютого 2025 року перерахувало на картку № НОМЕР_1 (MASTERCARD) ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 3 900,00 грн (а.с. 18).

Згідно з довідкою про укладення договору (ідентифікацію) ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , підписав договір одноразовим ідентифікатором 64rd6y (а.с. 12).

23 липня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» укладено договір факторингу № 23072025, з додатками, згідно з яким ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, зокрема, право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 393896 від 14 лютого 2025 року (а.с. 15-16).

Як вбачається із платіжної інструкції від 29 липня 2025 року № 857, ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» перерахувало на рахунок ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» кошти в сумі 1 508 190,50 грн за договором факторингу № 23072025 від 23 липня 2025 року (а.с. 20 (на звороті)).

Водночас за реєстром боржників до договору факторингу № 23072025 від 23 липня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 11 753,10 грн, з яких сума боргу 3 900,00 грн, сума заборгованості за відсотками 11,31 грн, сума заборгованості по комісії 1 041,69 грн, сума заборгованості за штрафними санкціями 6 800,10 грн (а.с. 10).

Відповідно до акту приймання-передачі реєстру прав вимог за договором факторингу № 23072025 від 23 липня 2025 року ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» передало ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» боржників у кількості 2 842 на загальну суму 21 269 764,51 грн (а.с. 8 (на звороті)).

Згідно з розрахунком заборгованості за договором позики № 393896 від 14 лютого 2025 року ОСОБА_1 заборгував кошти в сумі 11 753,10 грн, з яких сума боргу 3 900,00 грн, сума заборгованості за відсотками 11,31 грн, сума заборгованості по комісії 1 041,69 грн, сума заборгованості за штрафними санкціями 6 800,10 грн (а.с. 11).

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Як передбачено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; ч. 2 ст. 615 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Отже, до позивача ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» перейшло право вимоги за договором позики № 393896 від 14 лютого 2025 року від первісного кредитора ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» за договором факторингу № 23072025 від 23 липня 2025 року.

Відтак, враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що відповідач, як позичальник, має заборгованість за кредитним договором, права вимоги щодо стягнення якої наявні у позивача за укладеним договором факторингу.

При цьому матеріали справи не містять доказів того, що відповідач ОСОБА_1 повністю виконав зобов`язання за кредитним договором як перед позивачем у справі, так і перед первісним кредитором.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача кредитної заборгованості в сумі 3 900,00 грн, сума за відсотками 11,31 грн, суми заборгованості по комісії - 1 041,69 грн, а всього 4 953,00 грн.

Разом з тим позивач просить також стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за штрафними санкціями в сумі 6 800,10 грн.

Суд зауважує, що п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Загальновизнаним є факт, що Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово був продовжений та продовжує діяти на час розгляду справи.

З урахуванням того, що відповідач у період дії воєнного стану, який введений Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання, нараховані штрафні санкції підлягають списанню позивачем, відтак позовна вимога в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення витрат за надання професійної правничої допомоги в розмірі 6 000,00 грн, суд зазначає таке.

За правилами ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження адвокатських повноважень та понесених витрат ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» надано договір № 43657029/02 про надання правової допомоги від 02 січня 2026 року; додаткову угоду № 393896 від 31 берзня 2026 року до договору про надання правової допомоги № 43657029/02 від 02 січня 2026 року; акт надання послуг № 393896 на підтвердження факту надання правової допомоги від 31 березня 2026 року; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським об`єднанням «КОНСТРАКТІВ ЛОЙЕРЗ», необхідних для надання правничої (правової) допомоги на суму 6 000,00 грн; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 6426/10 (а.с. 9, 10 (на звороті), 14 (на звороті), 16 (на звороті) - 17, 21).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

У постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за результатами аналізу ч. 3 ст.141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що, попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у рішенні «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні «Лавентс проти Латвії» (заява № 58442/00) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, зокрема предметом позову, його ціною, та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд з огляду на розумну необхідність та реальність судових витрат для даної справи дійшов висновку про зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

З урахуванням наведеного, оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в сумі 2 662,40 грн.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути частину сплаченого позивачем судового збору при зверненні до суду, пропорційно до суми задоволених судом вимог, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 121,99 грн (4 953,00 х 2 662,40 /11 753,10).

На підставі ст.ст. 512, 626, 627, 634, 1054, 1077, 1082ЦК України, п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 89, 137, 141, 263-265, 279, 280-282, 289, 352 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» заборгованість за договором позики № 393896 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) від 14 лютого 2025 року в розмірі 4 953 (чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят три) грн, що складається із суми заборгованості за основною сумою боргу 3 900 (три тисячі дев`ятсот) грн, суми заборгованості за відсотками 11 (одинадцять) грн 31 (тридцять одна) коп, суми заборгованості по комісії 1 041 (одна тисяча сорок одна) грн 69 (шістдесят дев`ять) коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» 1 121 (одна тисяча сто двадцять одна) грн 99 (дев`яносто дев`ять) коп у відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 3 000 (три тисячі) грн.

У решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», юридична адреса: вул. Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари Броварського району Київської області, 07406; ЄДРПОУ: 43657029; ІBAN: НОМЕР_3 у АТ «СЕНС БАНК»; МФО: 300346.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; паспорт серії НОМЕР_4 виданий Кам`янським РС УДМС України в Черкаській області 10 березня 2016 року; РНОКПП: НОМЕР_2 .

.

Суддя Н.А. Білопольська