Рішення № 138899492, 11.08.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/5884/26

н\п 2/490/4318/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08

e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua Код ЄДРПОУ 02892528

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

29.06.2026 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» до ОСОБА_1 , в якій позивач просить стягнути з відповідачки суму заборгованості за Кредитним договором у розмірі 63930,00 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 04.06.2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №25378427 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Позивач умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачці кредит на потрібну суму, але відповідачка зі свого боку не виконала умов кредитного договору. Наразі відповідачка має непогашену заборгованість в сумі 63930,00 грн, яка складається з: 10000,00 грн - заборгованість за сумою кредиту, 48930,00 грн - заборгованість за процентами, 5000,00 грн - заборгованість за штрафами, яку і просить стягнути з відповідачки.

Враховуючи наведені обставини, ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» звернулось до суду з вимогою про стягнення суми заборгованості та судових витрат з ОСОБА_1 .

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

Ухвалою судді від 03.07.2026 року, прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), проте в ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 03.07.2026 року відповідачці був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

20.07.2026 року представниця ОСОБА_1 - адвокат Блохіна Н.В. подала до суду заяву, в якій вказала, що вона є представницею відповідачки та просила надати їй можливість ознайомитись з матеріалами справи в електронному вигляді.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки про доставку електронного документу, документ в електронному вигляді «Реєстраційна картка вхідного документу» від 29.06.2026 року по справі №490/5884/26, а також прикріплені до нього файли (позовна заява з додатками) доставлено до електронного кабінету ОСОБА_2 21.07.2026 року о 14:29:30.

20.07.2026 року представниця ОСОБА_1 - адвокат Блохіна Н.В. подала до суду клопотання, в якому просила розгляд цивільної справи №490/5884/26 за позовом ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, проводити у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

21.07.2026 року представниця ОСОБА_1 - адвокат Блохіна Н.В. подала до суду відзив на позовну заяву, відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне.

Позивач посилається на кредитний договір №25378427 від 04.06.2024 року, нібито підписаний одноразовим ідентифікатором. Однак до матеріалів не додано повного комплексу первинних технічних даних інформаційної системи: журналів формування, направлення і використання одноразового ідентифікатора, підтвердження доставки SMS, журналів входу до особистого кабінету, IP-адреси, відомостей про пристрій, незмінності файлу договору та послідовності часових міток. Надана довідка сформована самим позивачем і лише відтворює його твердження.

Відповідь ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 29.04.2026 року підтверджує статус операції на 10000,00 грн на частково маскований номер картки, проте сама по собі не підтверджує належність цієї картки або рахунку відповідачу. У матеріалах немає довідки банку-емітента чи виписки за рахунком, які б дозволили однозначно ідентифікувати отримувача коштів. Відповідно до статей 95 і 100 ЦПК України суд вправі витребувати оригінали письмових та електронних доказів, а за їх ненадання - не брати відповідні копії до уваги.

Доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості є односторонньо складеним внутрішнім документом позивача. Хоча на документі зазначено підпис директора товариства, з його змісту неможливо встановити особу, яка безпосередньо виконувала розрахунок, дату його складання, використані первинні документи, програмні засоби та методику проведення обчислень. Сам факт підписання розрахунку директором не підтверджує правильності наведених у ньому даних і не надає такому документу статусу первинного банківського або бухгалтерського документа. У розрахунку не наведено зрозумілої та послідовної історії операцій: не визначено залишок тіла кредиту на початок і кінець кожного розрахункового періоду, конкретні періоди нарахування процентів, кількість днів у кожному періоді, застосовану ставку та математичну формулу кожного нарахування. Наведені підсумкові суми неможливо перевірити шляхом звичайного арифметичного зіставлення з умовами договору. Також розрахунок не відображає повної інформації про платежі відповідача: дати та час їх фактичного зарахування, призначення кожного платежу, первинні реквізити операцій, черговість розподілу коштів між тілом кредиту і процентами та залишок заборгованості після кожної операції. З нього неможливо встановити, на якій правовій і договірній підставі платежі у загальній сумі 3528,00 грн зараховані виключно на проценти, а не на погашення тіла кредиту. Позивач не подав банківської виписки, платіжної інструкції, квитанції платіжної системи, документа банку-еквайра або іншого первинного платіжного документа, що містив би дату, суму, отримувача та інші реквізити операції і підтверджував фактичне зарахування 10000,00 грн саме відповідачу. Не подано й повної виписки або деталізованої історії операцій за кредитом, на підставі якої можливо перевірити видачу коштів, усі нарахування, надходження платежів та їх розподіл.

Як на підставу зміни строку кредитування та подальшого нарахування процентів позивач посилається на додаткову угоду від 02.07.2024 року і заявку №10573. Проте матеріали справи не містять належних первинних електронних доказів того, що саме ОСОБА_1 підписала цю угоду та висловила усвідомлене волевиявлення на зміну строку й умов кредитування. Позивач не надав журналів формування, направлення, доставки та використання одноразового ідентифікатора саме під час укладення додаткової угоди; журналів входу до особистого кабінету; відомостей про точні дату і час підписання, IP-адресу та пристрій; первинного електронного файлу угоди з метаданими, які дозволяли б перевірити його цілісність і незмінність. Роздруківка тексту додаткової угоди або внутрішня довідка позивача не є самодостатнім доказом її підписання відповідачем у порядку, передбаченому статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» та статтею 100 ЦПК України.

Закон України №3498-IX набрав чинності 24.12.2023 року. Кредитний договір датований 04.06.2024 року, тобто укладений у межах наступних 120 днів перехідного періоду, коли максимальний розмір денної процентної ставки становив 1,5%. Водночас у самому договорі позивач зазначив розраховану відповідно до статті 8 денну процентну ставку на рівні 1,51%, тобто вище чинного на дату укладення імперативного максимуму. Позивач не подав суду перерахунку загальних витрат і процентів із дотриманням граничної денної ставки 1,5%. Умова та розрахунок у частині перевищення встановленої законом межі не можуть бути підставою для стягнення, тому заявлені 48930,00 грн процентів не можуть бути присуджені за наданим позивачем розрахунком. Крім того, заявлені 48930,00 грн процентів майже у 4,9 раза перевищують фактично надану суму кредиту 10000,00 грн. Разом зі штрафом позивач вимагає 63930,00 грн, тобто суму, яка більш ніж у шість разів перевищує отриманий кредит. Такий економічний результат не відповідає розумному сприйняттю плати за користування кредитом, свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу і потребує особливо ретельної перевірки на відповідність засадам справедливості, добросовісності й розумності (статті 3, 509, 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також законодавству про захист прав споживачів. Суд не повинен надавати захист умовам і нарахуванням у тій частині, в якій вони суперечать імперативному закону або створюють істотний дисбаланс на шкоду споживачу.

За власним розрахунком позивача 02.07.2024 року проведено шість платежів: 300,00 грн, 1000,00 грн, 200,00 грн, 900,00 грн, 500,00 грн та 628,00 грн, разом 3528,00 грн. Ця обставина підтверджується саме матеріалами позивача. Під час будь-якого перерахунку суд має забезпечити повне врахування зазначених коштів, перевірити черговість їх зарахування та не допустити повторного стягнення вже сплаченого. Позивач зарахував усі зазначені кошти виключно на проценти, унаслідок чого, незважаючи на фактичну сплату відповідачем 3528,00 грн, розмір основної суми кредиту залишився незмінним - 10 000,00 грн, і проценти надалі нараховувалися на повну суму кредиту. Посилання позивача на стандартну умову договору приєднання щодо першочергового погашення процентів не звільняє його від обов`язку довести законність самих процентів, у рахунок яких зараховано платежі, та відповідність такої умови принципам справедливості, добросовісності й розумності. Якщо суд встановить, що частина процентів нарахована із перевищенням законодавчої максимальної денної ставки, поза належно доведеним строком кредитування або за іншої відсутності правової підстави, платежі відповідача не можуть залишатися зарахованими у рахунок незаконно нарахованих процентів. У такому разі 3528,00 грн підлягають повторному врахуванню під час визначення фактичного залишку основного боргу.

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України прямо встановлено, що в період дії воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого йому надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплачувати на користь кредитодавця неустойку (штраф, пеню) за таке прострочення. Абзацом другим цього ж пункту встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання, невиконання або часткове виконання кредитного договору, підлягають списанню кредитодавцем.

За сукупністю обставин позивач не довів реальності, необхідності, обґрунтованості та розумності заявлених витрат. Тому у стягненні з відповідача 8000,00 грн витрат позивача на професійну правничу допомогу слід відмовити повністю. Остаточний розподіл судових витрат має здійснюватися пропорційно розміру задоволених вимог за статтею 141 ЦПК України.

Відповідач у зв`язку з розглядом цієї справи понесла та очікує понести витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до статті 134 ЦПК України попередній (орієнтовний) розрахунок таких витрат становить 17000,00 грн у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін. У разі призначення судових засідань із викликом сторін та необхідності участі адвоката у судовому розгляді загальний розмір витрат становитиме 25000,00 грн, з яких 8000,00 грн - вартість представництва та участі адвоката у судових засіданнях. Попередній розрахунок не обмежує відповідача у доведенні іншої фактичної суми витрат. Договір про надання правничої допомоги, додаткова угода щодо вартості послуг, детальний опис виконаних робіт, акт та документ про оплату 17000,00 грн додаються до цього відзиву. Відповідач заявляє, що докази остаточного розміру витрат будуть подані до закінчення судових дебатів, а якщо на момент ухвалення рішення весь обсяг витрат неможливо буде визначити - протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 11.08.2026 року у задоволенні клопотання представниці відповідачки про перехід до розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, відмовлено.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

В силу ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В силу ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Судом встановлено, що 04.06.2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №25378427, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 10000,00 грн.

Згідно п. 1.1., 1.2., 1.3., 1.4., 1.5. договору, кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2. договору (далі кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом (далі плата) відповідно до графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. кредит надається з метою задоволення потреб позичальника. Типом кредиту є кредит. Сума (загальний розмір) кредиту становить 10000,00 грн у валюті - українська гривня. Кредит надається/видається 2024 року загальним строком на 360 днів за умови виконання позичальником Графіку платежів, з 04.06.2024 року. Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється графіком платежів. Повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником відповідно до графіку платежів. Остаточний термін (дата) повернення кредиту і сплати процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів) - 30.05.2025 року.

Загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом (без врахування суми (тіла) кредиту) складає 54528,00 гривень в грошовому виразі та 7600% річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1 договору.

Тип процентної ставки за цим договором - фіксована. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 64528,00 гривень. Денна процентна ставка становить 1,26%.

Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтована реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, денна процентна ставка а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема здійснить платіж/платежі відповідно до Графіку платежів.

Пільгова процентна ставка за користування кредитом становить: 1,26% в день. Особливості нарахування пільгової процентної ставки визначені п. п. 2.2.2., 2.2.3. цього Договору.

Пунктами 2.2.2. та 2.2.3. передбачено, що нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за день користування, з урахуванням особливостей передбачених п. 2.2.3 договору.

Пільговий період: 28 календарних днів з 04.06.2024 року по 02.07.2024 року, пільгова процентна ставка - 1,26% в день;

Стандартний період: 332 календарних днів з 03.07.2024 року по 30.05.2025 року, стандартна (базова) процентна ставка - 1,5% в день.

У відповідності до п. 2.3. договору, позичальник за наявності відповідної пропозиції кредитодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на на погоджених умовах користування кредитом умовах користування кредитом на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 12 Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту кредитодавця. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 12 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку Заборгованості по кредиту. Можливі строки продовження та ставки/розмір комісії за продовження кредиту наведені у таблиці.

Вказаний договір підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора - f6i9ntkh 04.06.2024 о 15:58:12.

Із паспорта споживчого кредиту, який підписаний позичальником ОСОБА_1 вбачається, що відповідачка отримала та ознайомлена з інформацією щодо тип кредиту, яким є кредит; суми/ліміт кредиту; строку кредитування; мети отримання кредиту - на споживчі потреби особисті; спосіб та строк надання кредиту; інформацією про загальні витрати за кредитом; орієнтовної вартості кредиту для споживача за весь строк кредитування; реальна річна ставка відсотків, порядку повернення кредиту.

Із довідки, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Тайгер-Фінанс» 28 травня 2026 року №23777943/І вбачається, що ОСОБА_1 пройдено ідентифікацію із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, f6i9ntkh який відправлено позичальнику 04.06.2024 року о 15:57:58 на номер мобільного телефону НОМЕР_1 .

Згідно довідки, виданої ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 20.04.2026 року №305427-1419074836-20042026 вбачається про успішність перерахування грошових коштів у розмірі 10000,00 грн 04.06.2024 року, номер транзакції 1419074836 на платіжну картку № НОМЕР_2 (дану платіжну картку було зазначено відповідачкою при укладенні договору про споживчий кредит №25378427 від 04.06.2024 року.

02 липня 2024 року ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» та ОСОБА_1 підписали угоду про внесення змін до договору про споживчий кредит №25378427 згідно з умовами якої дата повернення кредиту за заявкою, з урахуванням строку продовження користування кредиту, 01 серпня 2024 року. Пільгова процентна ставка - 1,26% за один день, нараховується з 02.07.2024 року по 01.08.2024 року, стандартна (базова) процентна ставка - 1,5% за один день, нараховується з 02.08.2024 року по 29.06.2025 року.

Угода про внесення змін до договору про споживчий кредит №25378427 підписана відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором 5qw2r6yg.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за Договором кредиту №25378427 від 04.06.2024 року вбачається, що первісним кредитором у відповідності до п.п.3.2.1., 3.2.2. Договору в період з 04.06.2024 року по 01.08.2024 року нараховувалися проценти за пільговою ставкою 1,26% (126,00 грн), в період з 02.08.2024 року по 29.05.2025 року нараховувалися проценти за стандартною ставкою 1,5% (150,00 грн). При цьому, проценти нараховувалися до 01.03.2022 року, тобто до строку передбаченого умовами кредитного договору.

Згідно ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та цивільного законодавства.

Згідно із п. 1. ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. З положень кредитного договору та ст. ст. 1054, 1055 ЦК України вбачається, що сторонами дотримано в повному обсязі вимог цивільного законодавства щодо предмету договору, його ціни, строку повернення кредиту, розміру відсотків, письмової форми.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надаючи оцінку наданим позивачем та безпосередньо дослідженим у судовому засіданні доказам судом встановлено, що: спір між сторонами стосується стягнення заборгованості за кредитним договором.

При укладенні кредитного договору сторонами було досягнуто згоди з усіх його істотних умов та визначено: валюту кредитування, суму кредиту, процентну ставку за користування ним і порядок повернення кредиту, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

Відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закон України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Частино третьою статті 11 Закон України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно ч. 6 ст. 11 Закон України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Таким чином, встановлено, що договір між кредитором та відповідачкою укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому, відповідачка через особистий кабінет на веб-сайті кредитора подала заяву на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого кредитор надіслав відповідачці за допомогою засобів зв`язку на вказаний нею номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявниця використала для підтвердження підписання кредитного договору.

Судом встановлено, що без здійснення вказаних дій відповідачкою Договір кредиту №25378427 від 04.06.2024 року не був би укладеним сторонами, отже цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі №234/7160/20 (провадження №61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження №61-2303св21).

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що Договір кредиту №25378427 від 04.06.2024 року, укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цих договорів сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

З огляду на вищенаведене, судом не приймаються доводи представниці ОСОБА_1 - адвоката Блохіної Н.В., щодо неповноти електронних доказів укладення договору та видачі коштів, а також щодо недоведеності укладення додаткової угоди до договору.

Позивачем була заявлена вимога про стягнення процентів за користування кредитними коштами в загальному розмірі 48930,00 грн.

Згідно Постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі №910/1238/17, «Проценти за користування кредитом» проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник.

Однак суд погоджується з доводами представниці ОСОБА_1 - адвоката Блохіної Н.В., щодо нарахованих відсотків.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%, була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом №3498-IX від 22.11.2023.

Закон України від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що, починаючи з 24 грудня 2023 року, денна ставка має бути не більше 2,5%, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5%, а з 21 серпня 2024 року не більше 1%.

Таким чином, розмір заборгованості відповідачки за процентами згідно з кредитним договором №25378427 від 04.06.2024 року становить 38484,00 грн (59 днів (04.06.2024 року - 01.08.2024 року) х 10000,00 грн х 1,26% (пільгова процентна ставка передбачена умовами договору та додаткової угоди до нього)) + (19 днів (02.08.2024 року - 20.08.2024 року) х 10000,00 грн х 1,5%) + (282 дні (21.08.2024 року - 29.05.2025 року) х 10000,00 грн х 1%).

Крім того, як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, відповідачкою на погашення заборгованості за вищевказаним кредитним договором 02.07.2024 року було здійсно платежі на суми: 300,00 грн, 1000,00 грн, 200,00 грн, 900,00 грн, 500,00 грн, 628,00 грн, що разом становить 3528,00 грн.

Частиною 1 ст. 534 ЦК України визначено черговість погашення вимог за грошовим зобов`язанням, а саме:

У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

За такого, враховуючи приписи ст. 534 ЦК України, суд вважає, що сплачені відповідачкою грошові кошти слід врахувати в погашення суми нарахованих процентів, а саме: 38484,00 - 3528,00 грн = 34956,00 грн.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що з ОСОБА_1 підлягають стягнення нараховані відсотки у розмірі 34956,00 грн.

Щодо стягнення заборгованості за штрафами.

Згідно розрахунку заборгованості за Договором №25378427 від 04.06.2024 року, первісним кредитором нараховано штрафи у сумі 5000,00 грн.

Штрафні санкції за кредитним договором це фінансові стягнення (неустойка, пеня, штраф), які позичальник сплачує кредитору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Приписами ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» №2120-IX від 15.03.2022, серед іншого, внесені зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК та доповнено його п.18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Здійснюючи тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, Верховний Суд у постанові від 12.06.2024 у справі №910/10901/23 виснував, що у період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення повернення коштів.

Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18.10.2023 у справі №706/68/23.

Отже, на період дії воєнного стану позичальники звільняються від сплати неустойки (пені, штрафу).

Таким чином, підстави для стягнення неустойки у період воєнного стану відсутні, в зв`язку із чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідачки штрафів у сумі 5000,00 грн підлягають залишенню без задоволення.

На час розгляду справи судом відповідачкою не надано даних, що свідчать про повне погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до статті 617 ЦК України.

Відтак, оскільки відповідачкою прострочено виконання грошового зобов`язання в строки, передбачені умовами кредитного договору №25378427 від 04.06.2024 року, беручи до уваги часткову сплату відповідачкою кредитної заборгованості та неправомірність нарахування штрафних санкцій в період воєнного стану, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» щодо стягнення з відповідачки заборгованості за вказаним вище Договором кредиту у загальному розмірі 44956,00 грн, з яких: 10000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 34956,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

При вирішенні питання про стягнення з відповідачки витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1, пункту 1 ч. 3 ст. 133 та ч. 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача суду надано: копію договору про надання правової (правничої) допомоги №0207 від 02.07.2025 року, укладеного між ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» та Адвокатським об`єднанням «Апологет», акт №2008 наданих послуг від 28.05.2026 року, детальний опис наданих послуг від 28.05.2026 року до акту №2008, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2093 адвоката Усенка М.І.

Згідно частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначені суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрата (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (Постанова від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Так, позивачем ставилось питання про стягнення з відповідачки на його користь суми понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

При цьому, аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи, що адвокатом фактично було надано правову допомогу, складено позовну заяву та зібрано необхідні документи, суд вважає, що розмір гонорару в 8000,00 грн є не обґрунтованим та завищеним.

Так, дана справа відноситься до категорії не складних справ, розгляд проводився в спрощеному провадженні, представник позивача не з`являвся до суду, надав клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами справи. Крім іншого розмір правової допомоги в сумі 8000,00 грн є неспівмірними від стягненої суми в розмірі 44956,00 грн.

Суд зазначає та наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 30.09.2020р. по справі №201/14495/16-ц суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення суми стягнення з відповідачки витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн, оскільки суд вважає, що вона буде об`єктивно відповідати вимогам співмірності, а тому вимога позивача підлягає частковому задоволенню, а вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача (згідно розміру задоволених вимог) також підлягають стягненню понесені останнім судові витрати, а саме 1871,67 грн судового збору, сплата якого підтверджується платіжною інструкцією №2233 від 29.05.2026 року.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» (код ЄДРПОУ: 43561909, юридична адреса: 79000, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» заборгованість за договором про споживчий кредит №25378427 від 04.06.2024 року у розмірі 44956 (сорок чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят шість) гривень 00 копійок, з яких: 10000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 34956,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами

В іншій частині позову, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» судові витрати у розмірі 4871 (чотири тисячі вісімсот сімдесят одну) гривню 67 копійок, які складаються з судового збору у розмірі 1871,67 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Саламатін