Рішення № 138899230, 27.07.2026, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 128/674/26

Провадження №2/930/957/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

27.07.2026 року Немирівський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого судді: Алєксєєнка В.М.

при секретарі: Загребельному С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» Балюх Є.О. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У позовній заяві представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 10.05.2025-100001084 від 10 травня 2025 року в розмірі 13 950,00 грн, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10 травня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником укладено кредитний договір (оферту) № 10.05.2025-100001084.

Відповідно до умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредит у розмірі 6 000,00 грн строком на 217 днів, із датою повернення кредиту 12 грудня 2025 року. Надання кредитних коштів, за твердженням позивача, підтверджується відповідною квитанцією про видачу коштів від 10 травня 2025 року.

Позивач зазначає, що заявка на отримання кредиту є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з умовами якої відповідач ознайомився під час укладення договору.

Згідно з умовами кредитного договору процентна ставка «Стандарт» визначена у розмірі 1 % за кожен день користування кредитом та застосовується протягом перших трьох чергових періодів користування кредитом. Процентна ставка «Економ» визначена у розмірі 0,5 % за кожен день користування кредитом та застосовується протягом наступних чергових періодів.

Також умовами договору передбачено комісію, пов`язану з наданням кредиту, у розмірі 9 % від суми кредиту, що становить 540,00 грн, а також комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 540,00 грн у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

Крім того, договором передбачено неустойку в розмірі 90,00 грн за кожен день невиконання або неналежного виконання кожного окремого зобов`язання, незалежно від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Позивач посилається на те, що відповідно до пункту 4.1 кредитного договору кредит надається на умовах строковості, платності та поворотності, а способом надання кредитних коштів визначено їх перерахування на рахунок споживача, у тому числі з використанням реквізитів електронного платіжного засобу споживача.

За твердженням позивача, 10 травня 2025 року відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 6 000,00 грн, у зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» вважає свої зобов`язання за кредитним договором виконаними належним чином та в повному обсязі.

Водночас, як зазначає позивач, відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Станом на дату звернення до суду, за розрахунком позивача, загальний розмір заборгованості відповідача становить 13 950,00 грн, з яких: 6 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 5 580,00 грн заборгованість за процентами; 540,00 грн додаткова комісія за обслуговування кредитної заборгованості; 1 830,00 грн неустойка.

При цьому позивач зазначає, що відповідачем здійснювалися часткові платежі за кредитним договором, а саме: 50,00 грн 12 червня 2025 року, 3 160,00 грн 18 червня 2025 року та 2 760,00 грн 14 липня 2025 року, що, на думку позивача, свідчить про вчинення відповідачем дій, спрямованих на визнання заборгованості за кредитним договором.

Також позивач зазначає, що під час укладення кредитного договору відповідач пройшов ідентифікацію шляхом використання системи BankID Національного банку України.

На підставі наведеного позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 13 950,00 грн, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Ухвалою від 15.04.2026 судом відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду шляхом надсилання повісток за зареєстрованим місцем проживання та розміщенням оголошення на офіційному сайті суду відповідно до ч.11 ст. 128 ЦПК України, в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, правом на подання відзиву по справі не скористався, будь-яких клопотань та заяв не надіслав, а тому суд прийшов до висновку про розгляд справи за відсутності відповідача та ухвалення заочного рішення.

Представник позивача в прохальній частині позовної заяви просить розглядати справу за його відсутності, а також у разі неявки відповідача у судове засідання не заперечує проти заочного розгляду справи.

З урахуванням положень ст.ст. 223, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та провести заочний розгляд справи.

За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності та взаємозв`язку, дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76, 77, 78, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для вирішення справи; належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, допустимість яких визначається законом, а достовірними докази, створені під час відсутності впливу, спрямованого на отримання недостовірної інформації.

Судом встановлено, що 10 травня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 10.05.2025-100001084.

Відповідно до умов кредитного договору відповідачу надано кредит у розмірі 6 000,00 грн строком на 217 днів, із датою повернення кредиту 12 грудня 2025 року.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 6 000,00 грн підтверджується матеріалами справи та не спростований відповідачем.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Таким чином, факт укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів породив у останнього обов`язок повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у порядку та строки, передбачені договором.

Разом із тим судом встановлено, що відповідач частково виконував свої зобов`язання за кредитним договором.

Так, згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості відповідачем здійснено платежі:

12 червня 2025 року у розмірі 50,00 грн;

18 червня 2025 року у розмірі 3 160,00 грн;

14 липня 2025 року у розмірі 2 760,00 грн.

Загальна сума здійснених відповідачем платежів становить 5 970,00 грн.

Зазначені платежі позивачем не заперечуються, навпаки вони безпосередньо відображені у наданому ним розрахунку заборгованості.

Водночас, незважаючи на здійснення відповідачем платежів на загальну суму 5 970,00 грн, позивач у розрахунку заборгованості протягом усього періоду визначає основний борг у розмірі 6 000,00 грн.

Так, після здійснення відповідачем 18 червня 2025 року платежу у розмірі 3 160,00 грн основний борг, згідно з розрахунком позивача, залишився у розмірі 6 000,00 грн. Аналогічно після здійснення відповідачем 14 липня 2025 року платежу у розмірі 2 760,00 грн основний борг також залишився у розмірі 6 000,00 грн.

Станом на 12 грудня 2025 року позивач визначив заборгованість за основною сумою кредиту також у розмірі 6 000,00 грн, незважаючи на здійснення відповідачем платежів на загальну суму 5 970,00 грн.

Суд не погоджується з таким розрахунком.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про споживче кредитування» у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі така сума погашає вимоги кредитора у встановленій законом черговості.

Зокрема, у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; у другу чергу сума кредиту та проценти за користування кредитом; у третю чергу неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

Отже, законом встановлено імперативну черговість погашення заборгованості за договором про споживчий кредит, яка не може бути змінена кредитодавцем на власний розсуд таким чином, щоб платежі позичальника у першу чергу погашали неустойку, комісії чи інші платежі, тоді як основна сума кредиту залишається незмінною.

Із наданого позивачем розрахунку вбачається, що здійснені відповідачем платежі були враховані кредитодавцем, однак основний борг при цьому не зменшувався та залишався у розмірі первісно наданого кредиту 6 000,00 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок не відповідає встановленій законом черговості погашення заборгованості та не може бути покладений в основу рішення суду в частині визначення дійсного розміру заборгованості.

Суд при цьому враховує, що саме позивач як кредитодавець володіє первинною інформацією щодо руху кредитної заборгованості, нарахування процентів, дат виникнення прострочення та порядку зарахування кожного здійсненого відповідачем платежу.

Відповідач здійснив платежі на загальну суму 5 970,00 грн, що майже дорівнює сумі отриманого ним кредиту.

Разом із тим позивач просить стягнути з відповідача всю первісно надану суму кредиту 6 000,00 грн, не зменшуючи її на суму здійснених платежів.

Такий розрахунок не дозволяє суду встановити дійсний залишок основної суми кредиту.

При цьому суд не вправі самостійно визначати інший порядок зарахування платежів, ніж той, який випливає із встановленої законом черговості, без належного розрахунку кредитодавця за кожною датою здійснення платежу.

З огляду на наведене суд визнає недоведеним заявлений позивачем розмір заборгованості за основною сумою кредиту у розмірі 6 000,00 грн.

Щодо процентів за користування кредитом

Позивач просить стягнути з відповідача 5 580,00 грн процентів за користування кредитом.

Відповідно до умов кредитного договору процентна ставка «Стандарт» визначена у розмірі 1 % за один день користування кредитом, а процентна ставка «Економ» у розмірі 0,5 % за один день користування кредитом.

Згідно з розрахунком позивача станом на 12 грудня 2025 року сума нарахованих та несплачених процентів визначена у розмірі 5 580,00 грн.

Водночас при визначенні розміру процентної заборгованості позивач також повинен був врахувати здійснені відповідачем платежі та встановлену статтею 19 Закону України «Про споживче кредитування» черговість їх зарахування.

Як убачається з розрахунку, платежі відповідача були враховані таким чином, що після їх здійснення основна сума кредиту залишалася незмінною у розмірі 6 000,00 грн.

За таких обставин визначений позивачем залишок процентів у розмірі 5 580,00 грн також не може бути визнаний належним чином підтвердженим, оскільки його визначення пов`язане з неправильним порядком зарахування здійснених відповідачем платежів.

Суд не може самостійно здійснити новий розрахунок процентів, оскільки для цього необхідно встановити точний розмір заборгованості за тілом кредиту та процентами на кожну дату здійснення відповідачем платежу, а також визначити черговість їх погашення відповідно до вимог закону.

Такі дані у належному та перевірюваному вигляді позивачем не наведені.

Отже, позивачем не доведено заявлений до стягнення розмір процентної заборгованості у сумі 5 580,00 грн.

Щодо комісії

Позивач просить стягнути з відповідача 540,00 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Саме по собі включення до умов кредитного договору положення про сплату комісії не є достатнім доказом фактичного надання позичальнику окремої послуги, за яку така комісія може бути стягнута.

Позивачем не доведено, які саме конкретні послуги були фактично надані відповідачу за плату у розмірі 540,00 грн та в чому полягало їх обслуговування, відмінне від звичайних дій кредитодавця щодо виконання та адміністрування кредитного договору.

Крім того, з розрахунку заборгованості вбачається, що комісія включалася позивачем до складу заборгованості та враховувалася при зарахуванні платежів відповідача, що суперечить встановленій законом черговості погашення вимог кредитора.

За таких обставин позовна вимога про стягнення 540,00 грн комісії є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Щодо неустойки

Позивач просить стягнути з відповідача 1 830,00 грн неустойки.

Згідно з розрахунком позивача, неустойка нарахована за прострочення виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором.

Разом із тим відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику надано кредит, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Кредитний договір між сторонами укладений 10 травня 2025 року, тобто в період дії в Україні воєнного стану.

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Оскільки заявлена до стягнення сума 1 830,00 грн є неустойкою, нарахованою за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором, правові підстави для її стягнення з відповідача відсутні.

Крім того, відповідно до наведеного вище положення статті 19 Закону України «Про споживче кредитування» неустойка може погашатися лише після погашення відповідних сум кредиту та процентів.

За таких обставин вимога про стягнення 1 830,00 грн неустойки задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, судом встановлено факт укладення сторонами кредитного договору, факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 6 000,00 грн та факт здійснення ним платежів за кредитним договором на загальну суму 5 970,00 грн.

Разом із тим позивачем не доведено заявлений до стягнення розмір заборгованості за тілом кредиту у сумі 6 000,00 грн та процентів у сумі 5 580,00 грн, оскільки поданий розрахунок не враховує належним чином здійснені відповідачем платежі та не відповідає встановленій законом черговості погашення заборгованості.

Відмова у задоволенні позову в цій частині не означає встановлення судом відсутності між сторонами кредитного зобов`язання, а зумовлена недоведеністю позивачем конкретного розміру заборгованості, який він просить стягнути.

Суд не вправі замість позивача формувати новий розрахунок заборгованості та самостійно визначати розмір процентів і залишок тіла кредиту за відсутності належного та перевірюваного розрахунку кредитодавця.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення 13 950,00 грн заборгованості за кредитним договором задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позову понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 12, 13, 7681, 141, 259, 263265, 280282 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 526, 625, 1054 Цивільного кодексу України, статтею 19 Закону України «Про споживче кредитування», пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте Немирівським районним судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причи.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: В.М. Алєксєєнко