Рішення № 138899222, 07.07.2026, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 148/3107/25

Провадження №2/930/599/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

07.07.2026 року Немирівський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого судді: Алєксєєнка В.М.

при секретарі: Загребельному О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "СІТІ КОЛЕКТ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» Варшавський К.А. звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У позовній заяві представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ», код ЄДРПОУ 43950742, заборгованість за кредитним договором № 3447503 від 08 лютого 2023 року в розмірі 55 968,00 грн, а також понесені судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08 лютого 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (далі первісний кредитор) та ОСОБА_1 (далі відповідач, позичальник) укладено договір № 3447503 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі кредитний договір) шляхом обміну електронними повідомленнями відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Як зазначає позивач, перед укладенням кредитного договору відповідач зареєструвався в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора, створив особистий кабінет та заповнив електронну заявку на отримання споживчого кредиту на вебсайті первісного кредитора в мережі Інтернет. У процесі оформлення заявки первісним кредитором було проведено ідентифікацію та верифікацію відповідача із використанням системи BankID Національного банку України.

08 лютого 2023 року після ознайомлення з умовами кредитного договору відповідач, як зазначає позивач, підтвердив свою згоду з його умовами шляхом натискання відповідної електронної кнопки в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора. Після цього на номер мобільного телефону, зазначений відповідачем під час реєстрації, було надіслано одноразовий ідентифікатор № B240, який того ж дня о 19:54:11 відповідач ввів у відповідному розділі інформаційно-телекомунікаційної системи.

За твердженням позивача, зазначені дії свідчать про акцепт відповідачем пропозиції первісного кредитора та укладення 08 лютого 2023 року кредитного договору № 3447503 в електронній формі.

Згідно з умовами кредитного договору первісний кредитор зобов`язався надати відповідачу грошові кошти у сумі 10 200,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а відповідач повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші передбачені договором обов`язки. Кредит надано строком на 359 днів, стандартна процентна ставка визначена у розмірі 1,99 % на день.

Позивач зазначає, що первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, перерахувавши відповідачу кредитні кошти на банківську картку № НОМЕР_2 , зазначену ним під час оформлення кредиту. Факт надання кредитних коштів, за твердженням позивача, підтверджується документом надавача платіжних послуг ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ».

Відповідач, як зазначає позивач, неналежним чином виконував свої зобов`язання за кредитним договором, допускав прострочення сплати платежів, здійснював їх не в повному обсязі та/або не здійснював їх, унаслідок чого виникла заборгованість.

При цьому позивач зазначає, що відповідач здійснював часткові платежі в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Останній платіж, за даними позивача, відповідач здійснив 19 червня 2023 року в сумі 490,00 грн.

26 жовтня 2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК ПРОФІТ» укладено договір факторингу № 26102023, відповідно до якого первісний кредитор відступив ТОВ «ФК ПРОФІТ» право вимоги за кредитним договором № 3447503.

У подальшому ТОВ «ФК ПРОФІТ» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» на підставі договору факторингу № ДО-20250909/001 від 09 вересня 2025 року.

Згідно з Додатком 1 (Реєстр боржників) до договору факторингу № ДО-20250909/001 від 09 вересня 2025 року, до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 3447503 від 08 лютого 2023 року у розмірі 55 968,00 грн.

Позивач зазначає, що станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача за кредитним договором становить 55 968,00 грн, з яких: 10 200,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 45 768,00 грн заборгованість за нарахованими процентами; пеня та штрафні санкції 0,00 грн.

На підтвердження розміру заборгованості позивачем надано детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору та наявність непогашеної заборгованості, позивач просить задовольнити позов у повному обсязі.

Позивач також просить стягнути з відповідача судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи, а саме судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Ухвалою від 30.01.2026 судом відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду шляхом надсилання повісток за зареєстрованим місцем проживання та розміщенням оголошення на офіційному сайті суду відповідно до ч.11 ст. 128 ЦПК України, в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, правом на подання відзиву по справі не скористався, будь-яких клопотань та заяв не надіслав, а тому суд прийшов до висновку про розгляд справи за відсутності відповідача та ухвалення заочного рішення.

Представник позивача в прохальній частині позовної заяви просить розглядати справу за його відсутності, а також у разі неявки відповідача у судове засідання не заперечує проти заочного розгляду справи.

З урахуванням положень ст.ст. 223, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та провести заочний розгляд справи.

За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За положеннями статей 76, 77, 78, 80, 89 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи; належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, допустимими докази, одержані у порядку, встановленому законом, а достатніми докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 08 лютого 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір № 3447503 про надання коштів на умовах споживчого кредиту в електронній формі.

Як вбачається з умов кредитного договору, його предметом є надання відповідачу кредиту у розмірі 10 200,00 грн. Зокрема, пунктом 1.2 договору визначено, що сума кредиту (загальний розмір) складає 10 200,00 грн.

Пунктом 1.3 договору визначено строк кредиту 360 днів, а пунктом 1.4 встановлено фіксовану процентну ставку. Згідно з пунктом 1.4.1 договору стандартна процентна ставка становить 2,00 % в день та застосовується протягом усього строку кредиту.

Відповідно до пункту 2.1 договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 або іншої платіжної картки клієнта, реквізити якої надані клієнтом товариству з метою отримання кредиту у випадку неможливості зарахування платежу на зазначену платіжну картку з причин, які не залежать від товариства.

Згідно з пунктом 2.2 договору суму кредиту товариство перераховує протягом двох робочих (банківських) днів з моменту укладення договору. Датами надання кредиту визначено 08 або 09 лютого 2023 року.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що кредит вважається наданим у день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами згідно з пунктом 2.1 договору.

Таким чином, відповідно до умов укладеного сторонами договору обов`язок первісного кредитодавця полягав у фактичному перерахуванні відповідачу суми кредиту у розмірі 10 200,00 грн на платіжну картку, реквізити якої зазначені в договорі, або на іншу платіжну картку клієнта, реквізити якої були надані ним товариству з метою отримання кредиту.

Водночас для вирішення спору про стягнення заборгованості за кредитним договором необхідно встановити не лише факт укладення такого договору, а й факт його виконання кредитодавцем у частині фактичного надання позичальнику кредитних коштів, а також наявність та розмір заборгованості.

На підтвердження факту надання кредитних коштів позивач посилається на документи щодо здійснення відповідної платіжної операції.

Так, відповідно до наданої до матеріалів справи довідки ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» 08 лютого 2023 року о 20:13:03 було здійснено транзакцію на суму 12 800,00 грн, номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» 2e35da84-22e8-4853-91df-5174e50ff7e9, номер транзакції в системі ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» 34475461675879983, із призначенням платежу «зарахування на картку», при цьому зазначено маску картки НОМЕР_3 .

Разом з тим наведені відомості не узгоджуються з умовами кредитного договору та іншими матеріалами справи.

Так, відповідно до пункту 1.2 кредитного договору сума кредиту становить 10 200,00 грн. Такий самий розмір кредиту зазначений у паспорті споживчого кредиту, а також відображений у розрахунку заборгованості як сума заборгованості за тілом кредиту.

Отже, договір, паспорт споживчого кредиту та розрахунок заборгованості узгоджуються між собою щодо розміру кредиту 10 200,00 грн.

Водночас надана позивачем довідка ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» містить відомості про перерахування 08 лютого 2023 року 12 800,00 грн, тобто суми, яка на 2 600,00 грн перевищує розмір кредиту, визначений сторонами у договорі.

При цьому позивачем не надано належного пояснення щодо причин зазначеної розбіжності між сумою кредиту, визначеною договором, та сумою транзакції, зазначеною у довідці ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА».

Крім того, згідно з пунктом 2.1 договору кредитні кошти мали бути перераховані на платіжну картку № НОМЕР_2 або на іншу платіжну картку відповідача, реквізити якої були надані ним товариству з метою отримання кредиту.

Натомість у довідці ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» зазначено іншу платіжну картку НОМЕР_3 .

Матеріали справи не містять належних та достатніх доказів того, що платіжна картка № НОМЕР_3 є платіжною карткою саме відповідача, реквізити якої були надані ним первісному кредитору для отримання кредиту за договором № 3447503 від 08 лютого 2023 року.

Також матеріали справи не містять доказів, які б дозволяли достовірно встановити, що зазначена у довідці ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» транзакція на суму 12 800,00 грн є саме операцією з надання відповідачу кредитних коштів за договором № 3447503 від 08 лютого 2023 року.

Суд при цьому враховує, що відповідно до пункту 2.4 договору кредит вважається наданим саме в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, визначеними пунктом 2.1 договору. Отже, саме факт належного перерахування суми кредиту має істотне значення для встановлення виникнення у відповідача обов`язку щодо його повернення.

Разом з тим судом встановлено, що відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 3447503 від 08 лютого 2023 року, складеного ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» первісним кредитором, відповідач здійснював платежі за кредитним договором. Зокрема, згідно з розрахунком заборгованості 19 червня 2023 року відповідачем було здійснено платіж у розмірі 730,00 грн.

Суд враховує зазначений платіж при оцінці доказів у справі. Водночас сам факт здійснення відповідачем платежу у розмірі 730,00 грн не усуває встановлених судом розбіжностей щодо фактичного надання кредитних коштів.

Здійснення такого платежу може свідчити про вчинення відповідачем дій щодо погашення заборгованості, однак саме по собі не підтверджує, що первісним кредитором було належним чином виконано умови договору щодо надання відповідачу кредиту саме у визначеному договором розмірі 10 200,00 грн.

При цьому суд бере до уваги, що розрахунок заборгованості за кредитним договором № 3447503 від 08 лютого 2023 року складений ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» первісним кредитором за вказаним договором. У розрахунку зазначено, що заборгованість за тілом кредиту становить 10 200,00 грн, за нарахованими процентами 45 768,00 грн, а також відображено здійснення відповідачем 19 червня 2023 року платежу в розмірі 730,00 грн.

Водночас зазначений розрахунок відображає відомості первісного кредитора щодо руху заборгованості та проведених платежів, однак сам по собі не підтверджує факту фактичного надання відповідачу кредитних коштів у визначеному договором розмірі.

У даному випадку основний доказ, на який посилається позивач на підтвердження факту надання кредитних коштів, довідка ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» містить істотні розбіжності з умовами кредитного договору як щодо суми переказу, так і щодо реквізитів платіжної картки одержувача.

Зокрема, відповідно до договору № 3447503 від 08 лютого 2023 року сума кредиту становить 10 200,00 грн, тоді як відповідно до довідки ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» 08 лютого 2023 року було здійснено транзакцію на суму 12 800,00 грн. Крім того, у договорі зазначено платіжну картку № 5168758723 або іншу платіжну картку клієнта, реквізити якої надані ним для отримання кредиту, тоді як у довідці ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» зазначено картку № НОМЕР_3 .

Матеріали справи не містять належних доказів того, що картка № НОМЕР_3 належить відповідачу або що її реквізити були надані ним первісному кредитору для отримання кредиту за договором № 3447503.

Також позивачем не надано належних доказів, які б дозволяли встановити, що зазначений у довідці ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» платіж на суму 12 800,00 грн є саме операцією з надання відповідачу кредиту за договором № 3447503 від 08 лютого 2023 року.

Отже, хоча розрахунок ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» містить відомості про заборгованість та здійснення відповідачем платежу в розмірі 730,00 грн, він не усуває невідповідності між сумою кредиту, визначеною договором, та сумою фактичної транзакції, зазначеної у довідці ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА», а також не підтверджує належність картки № НОМЕР_3 відповідачу та її використання для отримання кредитних коштів за договором № 3447503.

Таким чином, зазначений розрахунок може бути врахований судом як доказ відомостей первісного кредитора щодо стану заборгованості, однак у сукупності з іншими матеріалами справи він не є достатнім для достовірного встановлення факту фактичного надання відповідачу кредитних коштів саме в розмірі 10 200,00 грн за договором № 3447503 від 08 лютого 2023 року.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що надані позивачем докази у своїй сукупності не дають можливості достовірно встановити факт фактичного надання відповідачу кредитних коштів саме у розмірі 10 200,00 грн за договором № 3447503 від 08 лютого 2023 року.

При цьому суд не заперечує факту укладення сторонами кредитного договору та враховує, що відповідач, відповідно до розрахунку ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», здійснив 19 червня 2023 року платіж у розмірі 730,00 грн. Однак ці обставини самі по собі не підтверджують належного виконання первісним кредитором свого обов`язку щодо надання кредиту в розмірі та на умовах, визначених договором.

За таких обставин суд не має достатніх підстав для висновку про доведеність виникнення у відповідача грошового зобов`язання щодо повернення саме заявленої позивачем суми кредиту та сплати нарахованих процентів.

Відтак вимоги ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 3447503 від 08 лютого 2023 року у загальному розмірі 55 968,00 грн, з яких 10 200,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 45 768,00 грн заборгованість за нарахованими процентами, є недоведеними та задоволенню не підлягають.

Суд не вбачає необхідності окремо оцінювати правильність нарахування заявлених до стягнення процентів, оскільки за встановлених обставин позивачем не доведено первинну обставину, з якою пов`язується виникнення у відповідача обов`язку з повернення кредитних коштів, а саме факт належного надання йому кредиту за умовами договору.

Щодо переходу права вимоги суд зазначає наступне.

26 жовтня 2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК ПРОФІТ» укладено договір факторингу № 26102023, відповідно до якого первісний кредитор відступив ТОВ «ФК ПРОФІТ» право вимоги за кредитним договором № 3447503.

У подальшому ТОВ «ФК ПРОФІТ» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» на підставі договору факторингу № ДО-20250909/001 від 09 вересня 2025 року.

Згідно з Додатком 1 (Реєстр боржників) до договору факторингу № ДО-20250909/001 від 09 вересня 2025 року до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 3447503 від 08 лютого 2023 року.

Разом з тим відступлення права вимоги не звільняє позивача від обов`язку довести існування самого зобов`язання, його виникнення та розмір. Договір факторингу може підтверджувати перехід права вимоги від одного кредитора до іншого, однак не є доказом фактичного надання відповідачу кредитних коштів за первісним договором.

Оскільки позивачем не доведено належними та достатніми доказами факт надання відповідачу кредитних коштів у розмірі, визначеному договором № 3447503 від 08 лютого 2023 року, відсутні підстави для стягнення з відповідача заявленої заборгованості.

Щодо позовної вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача.

Оскільки у задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» відмовлено повністю, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн відсутні.

Таким чином, за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 80, 81, 89, 128, 133, 137, 141, 223, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 274-279, 280-284 ЦПК України, згідно ст.ст. 11, 509, 512, 514, 516, 525,526,530,551,599,610,611,615, 625 629,1050,1054 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "СІТІ КОЛЕКТ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте Немирівським районним судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причи.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: В.М. Алєксєєнко