Рішення № 138898498, 11.08.2026, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/2581/26

2/703/1988/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді Овсієнка І.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

27.04.2026 ТОВ «ФК «Солвентіс», із використанням системи «Електронний суд», звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.07.2020 ОСОБА_1 в електронній формі уклала із ТОВ «Алекскредит» договір про надання кредиту №3798123 та отримала кредит у розмірі 5000,00 грн.

29.10.2025 ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» уклали договір факторингу №29/10-2025, за яким останнє набуло права грошової вимоги, в тому числі за договором про надання кредиту №3798123 від 29.07.2020.

31.10.2025 між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «ФК «Солвентіс» укладено договір факторингу №ДФ-31102025, за яким позивач набув права грошової вимоги, в тому числі за договором про надання кредиту №3798123 від 29.07.2020

Оскільки на даний час ОСОБА_1 продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням прав та законних інтересів кредитора, позивач змушений звернутися в суд з даним позовом.

Просить стягнути з ОСОБА_1 кредитну заборгованість в загальному розмірі 33600,00 грн, що включає 5000,00 грн основного боргу, 28600,00 грн заборгованості за процентами, а також судові витрати, що включають судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 29.04.2026 відкрите провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлений сторонам строк для подання письмових заяв по суті справи.

Копію ухвали про відкриття провадження в справі надіслано відповідачеві на зареєстровану адресу місця проживання, вказане відправлення повернуте без вручення через відсутність адресата за вказаною адресою.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, пов`язаної із належним здійсненням правосуддя, зокрема сформульованої в справі «Сидоренко проти України» (Sydorenko v. Ukraine (dec.), №73193/12, 18 February 2021), загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають належного вручення судових документів стороні, однак стаття 6 Конвенції не заходить так далеко, що зобов`язує національні органи влади забезпечити ідеально функціонуючу поштову систему. Органи влади несуть відповідальність лише за ненадсилання заявнику відповідних документів. Той факт, що заявниця не отримала кореспонденцію, надіслану їй Вищим спеціалізованим судом, сам по собі не є достатнім для того, щоб закласти аргументовану основу для заяви про те, що права заявниці за статтею 6 § 1 Конвенції були порушені.

Крім того, Верховний Суд неодноразово зазначав, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі №913/879/17, від 21.05.2020 року у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі №24/260-23/52-б).

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву до суду не подав, будь-яких клопотань чи заяв про неможливість подання відзиву у встановлений судом строк від відповідача не надходило.

Частиною 8 статті 178 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами справи. Водночас, суд враховує, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 29.07.2020 між товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №3798123, за яким сума кредиту складає 5000,00 грн (п. 1.3договору), що надається безготівковій формі шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника (п. 1.4 договору).

За п. 1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у наступному порядку: 1) у випадку використання кредиту (п. 2.20. Правил) менше ніж 5 (п`ять) календарних днів, включаючи дострокове виконання зобов`язань (п. 2.12. Правил), позичальник сплачує фіксовану суму процентів за користування кредитом, яка складає 7,25% від визначеної в п. 1.3 договору суми кредиту; 2) у випадку використання позичальником лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту (п. 1.3 договору) та сплати процентів за користування кредитом протягом 12 календарних днів з 29.07.2020 до 10.08.2020 (включно) (базовий період - п. 2.4. Правил) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,45% (акційна ставка (п. 2.1. Правил) або ставка за програмою лояльності (п. 2.34. Правил). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні лояльних (покращених) умов кредитування складає 5870,00 грн, у тому числі основна сума кредиту 5000,00 грн, проценти за користування кредитом 870,00 грн.

Згідно із п. 1.7.2 договору у випадку використання Позичальником Лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту (п. 1.3 договору) та сплати процентів за користування кредитом протягом 12 календарних днів з 29.07.2020 до 10.08.2020 (включно) (базовий період - п. 2.4. Правил) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,45% (акційна ставка (п. 2.1. Правил) або ставка за програмою лояльності (п. 2.34. Правил). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні лояльних (покращених) умов кредитування складає 5870,00 грн, у тому числі основна сума кредиту 5 000,00 грн, проценти за користування кредитом 870,00 грн.

За п. 1.7.3. договору при використанні позичальником загальних умов кредитування процентні ставки складають: в базовий період з 29.07.2020 до 10.08.2020 (включно) - 1,70% за один день користування кредитом (базова процентна ставка - п. 2.3 Правил); в спеціальний період (п. 2.40 Правил) з 11.08.2020 до 06.02.2021 (включно) 3% за один день користування кредитом (спеціальна процентна ставка - п. 2.34 Правил).

Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні загальних умов кредитування складає 6025,40 грн.

У пунктах 3.1 - 3.2 договору сторони обумовили строк дії договору, який встановлюється з дати укладення договору 29.07.2020 і діє до кінцевої дати виконання договору 06.02.2021 (включно). Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, у тому числі сплати заборгованості, яке мало місце під час дії договору. Якщо позичальник виконає зобов`язання/сплатить заборгованість за договором до кінцевої дати виконання договору, договір припиняє дію у дату повернення/погашення кредиту.

Кредит вважається простроченим при наявності заборгованості після закінчення кінцевої дати виконання договору, зазначеної в п. 3.1. цього договору, якщо вона не була змінена шляхом укладення додаткової угоди (п. 4.7 договору).

Пунктом 7.9 договору передбачено, що сторони погодили, що договір укладається виключно у письмовій формі у вигляді електронного документа на сайті кредитодавця https://alexcredit.ua згідно зі ст. 207, 639 Цивільного кодексу України та із застосуванням норм Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Підписання позичальником цього договору відбувається шляхом акцептування ним оферти (пропозиції укласти електронний договір), яка відповідно до п. 2.30. Правил містить усі істотні умови договору, зразок факсимільного відтворення аналога підпису уповноваженої особи та відбитку печатки кредитодавця, а також погодження (заяву, згоду) позичальника щодо включення до цього договору інформації щодо кредитного посередника, прізвища, ім`я, по батькові позичальника, типу кредиту, мети отримання кредиту, порядку та умови надання кредиту, основної суми кредиту, кінцевої дати виконання договору. Акцептування оферти здійснюється шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (п. 2.13 Правил).

Із розділу 8 договору суд встановив, що відповідач ОСОБА_1 підписала кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Також Додаток №1 містить загальні умови кредитування, зокрема щодо базового та спеціального періодів, а саме: базовий період розпочинається 29.07.2020 та закінчувався 10.08.2020, а спеціальний період розпочинався 11.08.2020 і закінчувався 06.02.2021.

Додаток №1 до кредитного договору підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Також суд встановив, що 29.07.2020 ТОВ «ФК «Елаєнс» здійснило транзакцію на замовлення ТОВ «Алекскредит» про перерахування 5000,00 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Законом України «Про електронну комерцію» визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлений порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Укладаючи кредитний договір, відповідач та первісний кредитор вчинили дії, визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав кредитний договір та додатки шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Після чого відповідачу були перераховані кошти, відповідно до умов кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у Цивільному кодексі України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

29.10.2025 між ТОВ «Секвоя Капітал» (фактор) та ТОВ «Алекскредит» (клієнт) укладено договір факторингу №29/10-2025, відповідно до п. 1.1-1.2 якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб. Наступне відступлення фактором права вимоги третім особам за відповідним реєстром прав вимог до цього договору допускається не раніше дати відступлення права вимоги клієнтом та після повного виконання фактором свого зобов`язання щодо сплати клієнту 100% ціни придбання.

За п. 2.1.3 договору факторингу, перехід прав вимоги відбувається шляхом підписання сторонами договору та відповідно до реєстру прав вимоги та повідомлення боржників про факт відступлення права вимоги, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу.

29.10.2025 сторонами договору факторингу №29/10-2025 підписаний акт приймання-передачі реєстру боржників.

Відповідно до витягу із реєстру боржників до договору факторингу №29/10-2025 від 29.10.2025, ТОВ «Секвоя Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитними договором №3798123 від 29.07.2020 в загальному розмірі 33600,00 грн, з яких заборгованість за основною сумою кредиту 5000,00 грн, заборгованість за процентами 28600,00 грн.

На підтвердження придбання права грошової вимоги позивачем надано платіжну інструкцію №339 від 30.10.2025 про перерахування від ТОВ «Секвоя Капітал» на користь ТОВ «Алекскредит» оплати за договором факторингу №29/10-2025 від 29.10.2025.

31.10.2025 між ТОВ «ФК «Солвентіс» (фактор) та ТОВ «Секвоя Капітал» (клієнт) укладено договір факторингу №ДФ-31102025, відповідно до п. 1.1-1.2 якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб. Наступне відступлення фактором права вимоги третім особам за відповідним реєстром прав вимог до цього договору допускається не раніше дати відступлення права вимоги клієнтом та після повного виконання фактором свого зобов`язання щодо сплати клієнту 100% ціни придбання.

За п. 2.1.3 договору факторингу, перехід прав вимоги відбувається шляхом підписання сторонами договору та відповідно до реєстру прав вимоги, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу.

31.10.2025 між сторонами договору факторингу №ДФ-31102025 від 31.10.2025 укладений підписаний акт приймання-передачі документів за договором факторингу.

Згідно з Реєстром боржників від 31.10.2025 до договору №ДФ-31102025 від 31.10.2025, позивач набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитними договором №3798123 від 29.07.2020 в загальному розмірі 33600,00 грн, з яких заборгованість за основною сумою кредиту 5000,00 грн, заборгованість за процентами 28600,00 грн.

На підтвердження набуття права грошової вимоги позивачем, суду надано платіжну інструкцію №1118 від 05.11.2025 про перерахування від ТОВ «ФК «Солвентіс» на користь ТОВ «Секвоя Капітал» оплати за договором факторингу №ДФ-31102025 від 31.10.2025.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Отже, позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Алекскредит», в тому числі і до відповідачки за кредитним договором №3798123 від 29.07.2020.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідачем не надано суду жодних доказів як неотримання нею у кредит від ТОВ «Алекскредит» грошових коштів у сумі 5000,00 грн, так і доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов кредитного договору.

Водночас, матеріалами справи підтверджується той факт, що сума кредиту, яка була обумовлена між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 , отримана відповідачем шляхом перерахування на картковий рахунок.

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконала зобов`язання щодо повернення суми кредиту за кредитним договором ТОВ «Алекскредит» як первинному кредитодавцю, так і ТОВ «Секвоя Капітал» чи ТОВ «ФК «Солвентіс» як правонаступникам первинного кредитодавця у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 5000,00 грн, підлягає задоволенню.

Щодо розміру заборгованості за нарахованими процентами, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, відповідач погасила заборгованість за процентами 11.08.2020 в повному обсязі, однак платежів, що зараховані на погашення суми основного боргу у вказаний період не надходило. 22.09.2020 позичальником внесено 100,00 грн, що також зараховані на часткове погашення заборгованості за процентами.

За вказаних обставин наявні підстави для нарахування позичальникові процентів у порядку, що передбачений п. 1.7.3 договору, а саме в базовий період з 29.07.2020 до 10.08.2020 (включно) - 1,70% за один день користування кредитом; в спеціальний період з 11.08.2020 до 06.02.2021 (включно) 3% за один день.

Розмір нарахованих позивачем процентів не перевищує того, що належний до стягнення у разі застосування алгоритму, наведеного в п. 1.7.3 договору, оскільки проценти за період із 29.07.2020 до 10.08.2020 нараховані за ставкою 1,45% щоденно.

Використання базової процентної ставки у базовому періоді, нарахування процентів у спеціальному періоді за спеціальною процентною ставкою є правом кредитодавця. Кредитодавець без погодження з позичальником може на свій розсуд зменшити нарахування встановлених договором процентів за користування кредитом.

Доказів сплати відповідачем ОСОБА_1 заборгованості за вказаним кредитним договором в повному обсязі, матеріали справи не містять.

Як вказано в ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи наведене вище, судом встановлено порушення відповідачем умов кредитного договору №3798123 від 29.07.2020 та положень національного законодавства, оскільки суми основного боргу та правомірно нарахованих відсотків, не були сплачені відповідачем.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача.

Відтак судовий збір, сплачений позивачем при звернені до суду відповідно до платіжної інструкції від 10.04.2026 №3798123 в сумі 2662,40 грн, слід стягнути із відповідача.

Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за частиною 3 статті 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом статті 137 ЦПК несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами статті 141 ЦПК України визначено: розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд звертає увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, тому обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.

Частиною 3 статті 141 ЦПК України закріплено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: 1) договору про надання правової допомоги №43657029 від 02.01.2026, укладеного між ТОВ «ФК «Солвентіс» та адвокатським бюро «Анна Литвин і партнери; 2) акту надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги №3798123 від 27.03.2026; 3) детального опису робіт від 27.03.2026; 4) свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2050 від 16.11.2005, яким документована адвокат Литвин А.О., що є належними та допустимими доказами щодо наданої правничої допомоги та її вартості в розумінні положень ст. 12, 81 ЦПК України.

Разом з тим, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01.08.2019 в справі №915/237/18, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Так, у рішеннях ЄСПЛ від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28.11.2002 вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

Отже, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

У постановах Верховного Суду у справі №905/1795/18 та у справі №922/2685/19, визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Застосовуючи такий підхід в даній справі, суд не вважає заявлений до відшкодування позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, відповідним критеріям реальності наданих адвокатських послуг, розумності їх розміру, конкретним обставинам справи з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони. Такий розмір витрат на правничу допомогу є очевидно неспівмірним, хоча і відповідає умовам укладеного договору про надання правової допомоги, оскільки справа не належить до категорії складних, не потребує вчинення значної кількості процесуальних дій з боку представника, який не брав участі в судових засіданнях, а в даній категорії справ склалася усталена судова практика.

З урахуванням рівня складності вказаної справи, обсягу виконаних робіт (складання типової позовної заяви), враховуючи ціну позову, суд приходить до висновку про можливість стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 2500,00 грн, що відповідає наведеним вище обставинам.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 76-82, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 280 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» заборгованість за договором про надання кредиту від 29.07.2020 №3798123 у сумі 33600,00 грн, що включає 5000,00 грн заборгованості за кредитом, 28600,00 грн заборгованості за процентами за користування кредитом, а також 2662,40 грн судового збору та 2500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, всього 38762 (тридцять вісім тисяч сімсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», адреса: м. Бровари Київської області, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ 43657029.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складене 11.08.2026.

Суддя І.В. Овсієнко