Рішення № 138897915, 30.07.2026, Чутівський районний суд Полтавської області

Справа № 550/1324/25

Провадження № 2/550/37/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року селище Чутове

Чутівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Михайлюк О.І.,

при секретарі судового засідання Шукевич Н.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ;

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Служби у справах дітей виконавчого комітету Чутівської селищної ради Штепки Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 ,

до ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

1. Полтавська районна військова адміністрація,

2. Служба у справах дітей виконавчого комітету Чутівської селищної ради Полтавського району Полтавської області

3. Орган опіки та піклування Миргородської міської ради Полтавської області,

про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі за текстом позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Чутівського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_2 (далі за текстом відповідачка, ОСОБА_2 ) в якому просив позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо її доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з відповідачки на свою користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розміні частини заробітку (доходу) платника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він є батьком неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Матір`ю ОСОБА_5 є ОСОБА_3 . Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 25.03.2014 шлюб, зареєстрований Черняківською сільською радою Чутівського району Полтавської області 25.12.2010 між позивачем та відповідачкою було розірвано і відповідачці залишено її дошлюбне прізвище ОСОБА_6 .

Позивач вказує, що в липні 2013 року відповідачка залишила його та їхню малолітню доньку і стала проживати окремо. Після розірвання шлюбу відповідачка ніколи не появлялася в житті доньки. Із 2019 року позивач перебуває у шлюбі з ОСОБА_7 , з якою виховує двох спільних дітей. Позивач зазначає, що у його дружини склалися хороші відносини з донькою ОСОБА_8 і остання вважає її своєю матір`ю. Своєї біологічної матері ОСОБА_9 не пам`ятає. Її вихованням та матеріальним забезпеченням весь цей час займається позивач та його нинішня дружина. Відповідачка проти цього ніколи не заперечувала і ніколи не намагалась брати хоч якусь участь в житті доньки. Із 2014 року відповідачка своєї дитини не бачила жодного разу при цьому будь-які перешкоди для спілкування дитини матір`ю відсутні.

Відповідачка відзив на позов не надала.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Полтавська районна військова адміністрація, Служба у справах дітей виконавчого комітету Чутівської селищної ради Полтавського району Полтавської області, Орган опіки та піклування Миргородської міської ради Полтавської області письмових пояснень по суті справи не надали.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у позові.

Представник третьої особи - Служба у справах дітей виконавчого комітету Чутівської селищної ради Полтавського району Полтавської області у судовому засіданні зазначила, що ними надано висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідачки на дитину ОСОБА_10 , і цей висновок повністю підтримують з підстав, викладених у висновку. Проти задоволення позову не заперечують.

Представник третьої особи - Полтавської районної військової адміністрації у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про причини неявку суду не повідомив.

Представник третьої особи - Орган опіки та піклування Миргородської міської ради Полтавської області у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, через канцелярію суду подав заяву в якій зазначив, що ОСОБА_2 на території Миргородської міської ради Полтавської області не проживає, просили розгляд справи проводити без участі представника Миргородської міської ради Полтавської області, при ухваленні рішення покладаються на розсуд суду.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, заслухавши думку дитини, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи та встановивши відповідні їм правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 01.08.2022, строком дії до 12.02.2029, ОСОБА_1 має право на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей, оскільки є батьком ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 (а.с. 82-83).

Батьками дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_13 , що підтверджується свідоцтво про народження НОМЕР_2 видане повторно 24.07.2014 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чутівського районного управління юстиції у Полтавській області (а.с. 8).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає та має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади від 26.02.2025 №2025/002738169, виданий виконавчим комітетом Чутівської селищної ради (а.с. 4).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно відповіді №3030253 від 14.07.2026 ОСОБА_2 не зареєстрована як ВПО.(а.с.179)

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 25.12.2010 по 27.04.2014 року перебували у зареєстрованому шлюбі та мають спільну дитину - неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_13 був розірваний рішенням Чутівського районного суду від 25.03.2014 (справа №550/195/14-ц, провадження №2/550/105/14) яке набрало законної сили 27 квітня 2014 року. Прізвище після розірвання шлюбу ОСОБА_13 залишено дошлюбне ОСОБА_6 (а.с.7)

Місце проживання дитини ОСОБА_4 судовим рішенням не визначалось, спору між батьками з цього питання не було, дитина на момент розірвання шлюбу проживала з батьком ОСОБА_1 , про що зазначено у судовому рішенні.

Батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не позбавлені батьківських прав на дитину ОСОБА_4 : відповідно до інформації Чутівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану У Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 12.12.2025 №96/30.27-34 у актовому записі про народження дитини ОСОБА_4 відсутня відмітка про позбавлення батьківських прав батьків (а.с.93).

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 06.09.2019 ОСОБА_1 та ОСОБА_14 06.09.2019 зареєстрували шлюб, після реєстрації шлюбу прізвище дружини ОСОБА_15 (а.с. 12)

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 12.07.2022, виданого повторно, та свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 07.07.2022, ОСОБА_1 та ОСОБА_7 є батьками ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 13,14).

Відповідно довідок від 22.09.2025 №10.7-16/95, від 02.12.2025 №10.7- 16/120, від 02.12.2025 №10.7-16/128 виданих виконавчим комітетом Чутівської селищної ради ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_16 характеризується позитивно. За адресою: АДРЕСА_1 фактично проживають: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 84,85,89).

З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №175684897 від 30.07.2019, житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_17 (а.с. 87-88).

За інформацією СПД №2 111 №3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області від 05.12.2025 №267685-2025 ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не притягувався (а.с. 94).

ОСОБА_1 надав медичну довідку від нарколога: відповідно довідки №15 та №24 від 03.12.2025 року виданої КНІ «Чутівська центральна лікарня» ОСОБА_1 пройшов медичний наркологічний огляд, даних про зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами не виявлено (а.с.90).

Відповідно до характеристики від 26.11.2025 року №26/11 виданої РОВ «Генеруюча компанія Теплоінвест 1» ОСОБА_1 за місцем роботи характеризується позитивно як відповідальний працівник, та особа з позитивними людськими якостями (а.с. 86).

Згідно довідки №ГТп00000012 від 04.12.2025 виданої РОВ «Генеруюча компанія Теплоінвест 1» сукупний дохід ОСОБА_1 за період жовтень 2025 року листопад 2025 року становив 23314,40 грн (а.с. 91)

Комунальною установою «Центр надання соціальних послуг виконавчого комітету Чутівської селищної ради» 24.11.2025 року проведено оцінку потреб сім`ї особи ОСОБА_1 , про що складений акт за №207/1023, за висновком якого складні життєві обставини у сім`ї відсутні, ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_16 здатні забезпечити та забезпечують задоволення базових потреб дітей у сім`ї: належний догляд, умови проживання, харчування, безпеку та виховання дітей у сім`ї, у тому числі дитини ОСОБА_4 . На адресу Комунальної установи «Центр надання соціальних послуг виконавчого комітету Чутівської селищної ради» не надходили повідомлення щодо наявності складних життєвих обставин у сім`ї ОСОБА_1 (а.с. 95-99)

Служба у справах дітей виконавчого комітету селищної ради 11 грудня 2025 року та 30.01.2026 обстежила умови проживання дітей у сім`ї ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 , про що складено відповідні акти (а.с. 100, 176).

За результатами обстежень зроблені висновки, що батько ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_16 створили належні умови для життя та розвитку дітей, зокрема дитини ОСОБА_4 . Фактів, які вказують на наявність складних життєвих обставин та/або порушення прав дітей, не виявлено. Члени сім`ї ОСОБА_1 у ході обстеження підтвердили, що мати ОСОБА_6 ( ОСОБА_15 ) не виконує батьківські обов`язки з виховання та утримання своєї доньки ОСОБА_4 , з донькою не спілкується близько 12 років.

На адресу служби у справах дітей виконавчого комітету Чутівської селищної ради не надходили повідомлення щодо неналежного виконання батьківських обов`язків ОСОБА_1 та ОСОБА_16 щодо своїх дітей. Діти ОСОБА_1 та ОСОБА_18 не перебувають та не перебували на обліку служби у справах дітей.

Відповідно довідки від 16.09.2025 №68, виданої дирекцією Черняківського закладу дошкільної освіти «Ромашка» Чутівської селищної ради, дитина ОСОБА_4 відвідувала заклад з 20.11.2023 по 31.05.2017 року. За цей період участь у її вихованні брав лише батько ОСОБА_1 , та велику увагу дитині приділяла бабуся ОСОБА_17 (а.с.15)

Відповідно педагогічної характеристики Черняківської ЗОШ І-ІІ ступенів учениця ОСОБА_4 характеризується виключно позитивно, зазначається, що батько та мачуха беруть активну участь у її вихованні та житті бере, школи. Мати ОСОБА_3 участі у вихованні доньки не контакту зі школою та педагогами не підтримує. Відповідно довідки від 27.11.2025 №54, виданої Комунальною установою культури «Чутівська дитяча музична школа» учениця ОСОБА_4 яка характеризується позитивно, контроль за навчанням доньки здійснює батько, відповідально ставиться до організації та відвідування занять донькою (а.с.17).

З листа від 25.11.2025 №01-22/390 Служби у справах дітей виконавчого комітету Чутівської селищної ради вбачається, що з огляду на повідомлену ОСОБА_1 інформацію про те, що ОСОБА_2 проживає на території Миргородської міської ради Полтавської області, служба у справах дітей звернулася до служби у справах дітей Миргородської міської ради з проханням надати інформацію, необхідну для підготовки мотивованого висновку суду, а саме: провести бесіду з ОСОБА_3 , з`ясувавши її думку щодо виконання нею батьківських обов`язків стосовно неповнолітньої доньки ОСОБА_5 ; обстежити умови проживання ОСОБА_3 та надати відповідний акт; провести оцінку потреб сім особи ОСОБА_3 щодо спроможності виконувати батьківські обов`язки щодо неповнолітньої доньки ОСОБА_4 ; надати інформацію про перебування на обліку сім`ї та дітей ОСОБА_3 надати, у разі наявності, копії листів, повідомлень, актів, які можуть бути долучені до справи (а.с.101).

Відповідно інформації від 15.12.2025 №786/01-14 служби у справах дітей Миргородської міської ради проведена розмова по телефону з ОСОБА_3 , у ході якої вона повідомила, що заперечує проти позбавлення батьківських прав, оскільки вважає, що ОСОБА_1 чинив перешкоди їй у спілкуванні з донькою. Однак, у підтвердження своїх слів ніяких фактів вчинення перешкод ОСОБА_1 . ОСОБА_3 не назвала, звернення від ОСОБА_3 до органу опіки та піклування та/або суду з питань усунення перешкод у спілкуванні з донькою ОСОБА_8 не надходили. Після розлучення вона не претендувала на проживання з дитиною ОСОБА_4 , до органу опіки та/або суду з цього питання вона не зверталася, не намагалась змінити місце проживання доньки з метою спільного з нею проживання (а.с. 102)

Також, в матеріалах справи наявний лист Відділу служби у справах дітей Миргородської міської ради Полтавської області від 18.02.2026 №108/01-18 згідно якого, на виконання вимог ухвали Чутівського районного суду Полтавської області від 28.01.2026, служба у справах дітей встановила, що з пояснень чоловіка відповідачки ОСОБА_19 , наданих 23.01.2026, ОСОБА_2 15.01.2026 залишила місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 , припинила догляд за малолітніми дітьми ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та зникла, на телефонні дзвінки не відповідає (а.с. 130).

Згідно протоколу бесіди з ОСОБА_1 від 25.11.2025 року, проведеної служби у справах дітей виконавчого комітету Чутівської селищної ради батьком дитини ОСОБА_1 та повідомлено, що він постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Працює кочегаром - машиністом ФОП «Теплоінвест», підробляє у вільний від роботи час, середньомісячний сукупний дохід його сім`ї становить близько 27 750 грн. Сім`я проживає у приватному будинку, який належить матері ОСОБА_1 - ОСОБА_17 . У власності мають автомобіль марки «Nissan Almera». ОСОБА_1 проживає з дружиною ОСОБА_16 , та трьома дітьми: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (учениця у класу Черняківської ЗОШ І-ІІ ступенів). ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (учениця 8 класу Черняківської ЗОШ І-ІІ ступенів), ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (вихованець ЗДО «Ромашка», с. Черняківка). 3 2010 по 2014 рік перебував у шлюбі з ОСОБА_3 , матір`ю їх доньки ОСОБА_5 . Фактично стосунки між ними припинилися у 2013 році: ОСОБА_13 залишила сім`ю, повернувшись в смт Машівку, де проживала до шлюбу. У 2014 році ОСОБА_1 подав позов про розірвання шлюбу, донька ОСОБА_9 проживала з батьком. 25 березня 2014 року після судового засідання ОСОБА_22 приїздила до дитячого садка с. Черняківка, вимагала віддати їй доньку ОСОБА_10 , на що в адміністрації закладу їй пояснили, що вона може забрати дитину на підставі судового рішення. Цей візит ОСОБА_22 був єдиним, після якого вона ніколи не бачилася з дитиною, не брала участі у її вихованні: не телефонувала, не відвідувала, не надавала допомоги на утримання, не цікавилася станом здоров`я, розвитком, навчанням, життям. Дитина ОСОБА_4 з трьохрічного віку виховується в сім`ї батька ОСОБА_1 та мачухи ОСОБА_16 , яку дівчинка вважає своєю єдиною матір`ю. Про існування матері ОСОБА_22 їй відомо, та вона її не цікавить. У сім`ї уникали розмов про матір, вважаючи, що обговорення цього питання для дольки буде травмуючим. Дитина ОСОБА_4 не бачила свою матір з 2х-річного віку, зовсім її не знає (а.с.79-80).

3 грудня 2025 року психологом Комунальної установи «Центр надання соціальних послуг виконавчого комітету Чутівської селищної ради» у присутності працівника служби у справах дітей виконавчого комітету селищної ради з метою з`ясування думки дитини ОСОБА_4 проведено її опитування та з`ясовано наступне.

Дитина ОСОБА_4 розповіла, що з раннього дитинства проживає в сім`ї батька ОСОБА_1 в с. Черняківка та мачухи ОСОБА_16 разом з сестрою ОСОБА_11 , та братом ОСОБА_12 . Вона не пам`ятає того часу, коли з ними проживала ОСОБА_22 . З дитинства вона знала лише одну маму - ОСОБА_16 , і досить довго вважала саме її своєю єдиною рідною мамою.

Приблизно у віці 12-13 років ОСОБА_9 у своєму свідоцтві про народження виявила, що її матір`ю записана ОСОБА_13 , звернулася до рідних та отримала інформацію про існування біологічної матері, яка проживає у іншому населеному пункті.

Інформація про матір ОСОБА_3 дівчині відома лише зі слів рідних, сама вона її ніколи не бачила, адже та не виявляла до доньки ніякого інтересу, не шукала контактів з нею, навіть через соціальні мережі, ніколи не приїздила, не телефонувала, не надавала матеріальної підтримки, не вітала з днем народження та іншими святами. Жодної зустрічі з матір`ю вона не пам`ятає. Анні невідоме місце проживання матері, та вона і не хоче знати про неї ніякої інформації. Спілкуватися з нею також не хоче. Таку позицію пояснює байдужістю ОСОБА_3 , яка ніколи не цікавилася її життям.

Про своє дитинство дівчинка розповідає, що вона жила у повній сім`ї, у якій вона відчувала турботу, увагу та любов від обох батьків. Найближчими людьми у житті ОСОБА_23 є мама (Лідія) та батько, які завжди дбають про неї, сестру, брата. Дитина ОСОБА_4 навчається у Черняківській школі та відвідує Чутівську дитячу музичну школу. Має багато друзів, дружить з сестрою, любить проводити час разом. Батько та мама ( ОСОБА_24 ) завжди поруч, дбають, щоб у неї було усе необхідне для навчання та розвитку, возять її на заняття.

Дівчинка серйозна, розсудлива, комунікабельна. Під час спілкування не викликало у ОСОБА_5 хвилювання, хоча питання, яке вирішується, важливе для її життя. Поведінка дитини у ході бесіди не була напруженою. Вона вільно висловлювала свою думку та відповідала на запитання. Відповідно до свого віку та рівня розвитку ОСОБА_9 усвідомлює, що вирішується питання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , та які наслідки це матиме для неї. Висловила думку, що мати ОСОБА_3 заслуговує на позбавлення батьківських прав, оскільки вона ніколи не була їй матір`ю. Вона усвідомлює, що у разі позбавлення матері ОСОБА_3 прав, у її житті можуть відбутися важливі зміни: ОСОБА_16 зможе її усиновити, і у її документах про народження буде матір`ю. За рухами та положенням тіла можна зробити висновок, що ОСОБА_9 : має нормальну адекватну самооцінку, не має страху у колі незнайомих людей та не відчуває хвилювання; вільно висловлює свою думку, говорить те, що думає, не має труднощів з викладенням думок, самостійно їх висловлює без сторонньої допомоги (а.с.81)

Рішенням Виконавчого комітету Чутівської селищної ради Полтавського району Полтавської області від 26.12.2025 №4 (протокол №17) було затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_3 на дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно якого Виконавчий комітет Чутівської селищної ради дійшов наступних висновків:

- мати ОСОБА_3 повністю самоусунулася обов`язків з виховання та матеріального утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : не забезпечує їй належного виховання, догляду, не спілкується з нею у обсязі, необхідному для самоусвідомлення, не приділяє уваги розвитку, не піклується про фізичний, духовний розвиток, стан здоров`я, не виявляє щодо неї піклування, позбавляє батьківської турботи та опіки, тобто, ухиляється від виконання батьківських обов`язків;

- ухиляння матері ОСОБА_3 від виконання батьківських обов`язків відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_4 носить тривалий характер: близько 12 років;

- має місце свідоме нехтування матір`ю ОСОБА_3 своїми батьківськими обов`язками стосовно неповнолітньої доньки ОСОБА_4 : не виявлено ніяких непереборних обставин та/або об`єктивних причини, які перешкоджають матері ОСОБА_3 брати участь у вихованні та утриманні своєї доньки ОСОБА_4 ;

- змінити на краще відношення матері ОСОБА_3 до виконання батьківських обов`язків неможливо: мати повністю втратила родинний зв`язок з дитиною, не вживає ніяких активних дій для налагодження стосунків з донькою;

- позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_3 відповідає найкращим інтересам дитини ОСОБА_4 : у дитини відсутній емоційний зв`язок з матір`ю, дитина не потребує контакту з матір`ю, проживання дитини з матір`ю є неможливим (а.с.64-78).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 дала показання, що вона є матір`ю позивача. Позивач та відповідачка проживали в с. Черняківка Чутівського району Полтавської області, коли їхній доньці ОСОБА_25 виповнилось 1,5 роки вона їх залишила. ОСОБА_26 поїхав в м. Богодухів Харківської області до своїх сестер по батьковій лінії, там він влаштувався на роботу на цукровий завод, а дитину оформив в садочок. Позивач проживав у першої дружини його батька, в нього була окрема кімната, вони допомагали йому забирати дитину із садочка. Сезонні роботи на цукровому заводі закінчилися і ОСОБА_17 найняла машину щоб поїхати забрати сина з дитиною. Жінка просила, щоб їй залишили ОСОБА_27 . Ввечері дзвонить син (позивач) і каже, що Свєтка появилась. Потім позивач та відповідачка помирились, мати позивача ОСОБА_17 говорить: "Ну то помирились, живіть". Позивач поїхав в Росію на заробітки. Свідок працювала на заправці заправщиком, їй подзвонили сусіди і сказали, що до ОСОБА_28 (відповідачки) під`їхала якась машина, вона сіла ї поїхала. Свідок не мала змоги кимось підмінитись на роботі та подзвонила до своєї матері і попросила піти забрати ОСОБА_27 , бо вона сама дома. Дитині було 2 роки. Коли свідок запитала у відповідачки де вона була, та відповіла, що їздила в Чутове в аптеку. Свідок забрала дитину додому і сказала, що покупає її, нагодує, а відповідачка тим часом щоб прибралась в будинку. Відповідачка викликала міліцію, і каже, що свідок викрала в неї дитину. Відповідачка забрала ОСОБА_27 і три місяці про них не знали нічого. Через деякий час позивач зв`язався по телефону з відповідачкою та домовився зустрітися в м. Полтаві. Взяв Аню на 2 тижні. Дитина була брудна. Через 2 тижні дитину почали оформляти в садочок, приїхала відповідачка щоб забрати деякі речі в тому будинку де вони проживали, її залишали на вихідні, але вона відмовилась, дитина почала плакати, та відповідачка сказала дитині, що привезе їй ляльку. Аня ходила в садочок, до школи, в музичну школу і за 15 років мати жодного разу не з`являлась.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_29 дала показання, що вона є сусідкою позивача ОСОБА_1 . Сім`ю ОСОБА_15 знає більше 10 років, його дочку ОСОБА_10 знає із дитячого садка, але рідну матір ОСОБА_5 вона ні разу не бачила і не знає як вона виглядає. Позивач та його дружина ОСОБА_24 виховують двох спільних дітей ОСОБА_30 і ОСОБА_31 та доньку позивача ОСОБА_10 . Стосунки між батьками і дітьми дружні, дітей виховують всіх однаково. Свідок знає, що в ОСОБА_5 є інша мама, яка не цікавиться життям дитини. На даний час ОСОБА_9 закінчила 9 клас.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 дав показання, що він є другим чоловіком відповідачки ОСОБА_2 , позивача він добре знає та перебуває з ним в дружніх відносинах, проживає в с. Слобідка Миргородського району, 12 років перебуває в шлюбі із ОСОБА_2 та виховують двох дітей. Свідок знає, що у його дружини ОСОБА_2 від попереднього шлюбу є дитина, з якою вона не спілкується, не цікавиться її життям, матеріальної допомоги не надає. Півроку тому відповідачка покинула його та дітей та поїхала до коханця, проживає в АДРЕСА_5 . Зі своїми дітьми ОСОБА_2 не спілкується. Свідку відомо, що відповідачці на телефон приходить СМС повідомлення про виклик її до суду.

Крім того, відповідно до статті 171 Сімейного кодексу України судом була заслухана думка дитини - ОСОБА_4 , яка суду повідомила, що на даний час їй виповнилось 15 років. Дитина виявила бажання щоб відносно неї її рідну матір ОСОБА_2 позбавили батьківських прав. Мотивуючи це тим, що вона не пам`ятає свою рідну матір, ніколи не бачила її, та остання взагалі не намагається спілкуватись з дитиною. В теперішній час у неї є мати, яка виростила її, допомагала їй у всьому, підтримує її. Дитина вважає своєю матір`ю теперішню дружину батька ОСОБА_24 .

Суд зазначає, що законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, відповідно до преамбули якої, дитині для повного й гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні. Згідно зі статтею 9 Конвенції, держави-сторони дбають про те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню. Статтею 18 Конвенції про права дитини, передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Крім цього, вказані правовідносини регулюються міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і складається із Закону України «Про охорону дитинства» від 21.06.2001 року №-2558-ІІІ, а також інших нормативно - правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зазначеною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Звертаючись до суду із позовом, батько дитини ОСОБА_1 , як на підставу позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 на дитину ОСОБА_4 , посилається на те, що вона ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо виховання та утримання дитини, зокрема вона не бере участі у вихованні та догляді за дитиною протягом 12 років.

Отже, правовою підставою для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав позивач визначив пункт 2 частини першої статті 164 СК України.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц, Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі №760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі №753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі №552/2947/19,від 24 квітня 2019 року у справі №300/908/17, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків (дивись постанову Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19).

Система правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і має гарантувати захист прав дитини.

Дитина, яка внутрішнім законодавством визнається такою, що має достатній рівень розуміння, під час розгляду судовим органом справи, що стосується її, наділяється правами: отримувати всю відповідну інформацію; отримувати консультацію та мати можливість висловлювати свої думки; клопотати про призначення спеціального представника під час розгляду судовим органом справ, бути поінформованою про можливі наслідки реалізації своїх думок та про можливі наслідки будь-якого рішення (статті 3, 4 Європейської конвенції про здійснення прав дітей 1996 року).

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Разом з тим згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати інтересам дитини (стаття 12 Конвенції про права дитини, стаття 171 СК України, стаття 14 Закону України «Про охорону дитинства»).

Думка дитини може бути висловлена у письмових доказах (висновках органів опіки та піклування, спеціалістів тощо); електронних доказах (відео-, аудіоматеріалах); висновках психологічної експертизи; показаннях самої дитини, присутньої в залі судового засідання або з використанням режиму відеоконференції.

Суд враховує висловлену дитиною думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб (див. постанову Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі №404/3499/17).

У постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №366/2047/18 зазначено, що суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.Факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав з урахуванням його поведінки не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) 30 червня 2020 року ухвалив рішення у справі «Ilya Lyapin v. russia» (заява № 70879/11), за обставин якої, заявник із 2003 року не проживав разом зі своїм сином 2001 року народження, а з 2004 року не брав участі у вихованні сина та лише час від часу надавав фінансову допомогу. Отже на час позбавлення заявника батьківських прав він не проживав з дитиною на протязі восьми років і не підтримував зв`язок протягом семи років. Дитина була інтегрована в свою родину, глибоко прив`язана до матері, брата та нового чоловіка матері, з яким проживала протягом семи років, та який повністю взяв на себе роль батька і мав намір усиновити дитину.

ЄСПЛ звернув увагу на суперечливі аргументи заявника, який з одного боку пояснював, що вирішив не втручатися у життя сина та дати йому можливість «адаптуватися до нової сім`ї», а з іншого боку вказував, що колишня дружина перешкоджала його контактам з дитиною.

Однак ЄСПЛ не вважав вказані аргументи переконливими, вказавши, що якщо припустити, що заявник добровільно усунувся від життя своєї дитини, щоб дати їй можливість адаптуватися до нового чоловіка своєї матері, то незрозуміло чому цей період «адаптації» тривав сім років. Крім того, заявник ніколи не звертався за допомогою до органів опіки та піклування чи національних судів для організації доступу та контактів з дитиною.

На думку ЄСПЛ, заявник міг і повинен був усвідомлювати, що таке тривале і повне розставання з його сином зокрема, враховуючи юний вік останнього в той час, коли їх контакт припинився, - може призвести лише до значного ослаблення, якщо не повного розриву, зв`язку між ними і відчуження дитини від нього.

Саме бездіяльність заявника призвела до розриву зв`язків між ним і його сином і, таким чином, підштовхнула результат справи проти нього. Очевидно, що позбавлення заявника батьківських прав не більше ніж анулювало юридичний зв`язок між заявником і його сином. Враховуючи відсутність будь-яких особистих відносин протягом семи років, що передували цьому рішенню, не можна сказати, що воно негативно вплинуло на ці відносини.

ЄСПЛ, розглядаючи справи на підставі статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, неодноразово вказував на необхідність поглибленого вивчення національними судами всієї сімейної ситуації і відповідних факторів, а також проведення збалансованої та обґрунтованої оцінки відповідних інтересів кожної особи з постійним прагненням віднайти найкраще рішення для дітей (див. рішення у справах Sahin v. Germany [GC], № 30943/96, §§ 64-68, ECHR 2003-VIII; Sommerfeld v. Germany [GC], № 31871/96, §§ 62-64, ECHR 2003-VIII (витяги); C. v. Finland, № 18249/02, § 52, 09 травня 2006 року; та Z.J. v. Lithuania, № 60092/12, §§ 96-100, 29 квітня 2014 року).

Досліджені судом під час розгляду даної справи докази та встановлені обставини, заслухана судом думка дитини, свідчать про наявність підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , оскільки вона не піклується тривалий час (із 2013 року тобто 12 років) про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, взагалі не спілкується з донькою, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини.

ОСОБА_2 є дорослою, дієздатною людиною. Маючи бажання здійснити батьківське піклування, з огляду на обізнаність її про місце проживання доньки, а також те, що судом не встановлено обставин, які б свідчили про наявність перешкод для спілкування матері та дитини, ОСОБА_2 мала можливості вчинити дії, спрямовані на налагодження зв`язку з дитиною, участь у житті дитини, виховання та догляду за нею.

Проте ОСОБА_2 , як мати, залишивши дитину у віці 2 років, протягом 12 років не вчинила та не вживала жодних дій щодо підтримання контакту з дитиною, не цікавилася ії долею, розвитком, станом здоров`я.

Згідно з частинами першою - третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Верховний Суд неодноразово зауважував, що у правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання слід вирішувати в контексті кожної конкретної справи без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо

Матеріали справи не містять, а відповідачка не надала жодних доказів існування об`єктивних причин, які б унеможливлювали її участь у житті та вихованні дитини, у спілкуванні з нею.

Будучи обізнаною про розгляд судом даної справи відповідачка не заперечувала проти позову, не брала участі у судових засіданнях, не робила заяв по суті справи, не висловила своєї позиції по справі, не подавала будь-яких доказів. Відповідачка не виявила бажання спілкуватися і зі службою у справах дітей щодо позбавлення її батьківських прав на ОСОБА_4 , посилаючись на свою зайнятість, що, на думку суду свідчить про байдужість відповідачки щодо вимог позивача про позбавлення її батьківських прав на дитину.

Суд також враховує категоричну думку дитини, яка досягли такого віку і ступеню зрілості, за яких суд має ставитися серйозно до її думок, врахувавши найкращі інтереси дітей, яка вказала про те, що взагалі не знайома зі своєю рідною матір`ю, не пам`ятає її та категорично відмовляється з нею спілкуватись та жити.

Судом встановлено, що відповідачка не підтримувала зв`язок з дитиною протягом 12 років. Дитина ОСОБА_4 інтегрована в свою родину, глибоко прив`язана до батька, сестри та нової дружини батька ОСОБА_16 , з якою проживала протягом 12 років та проживає на даний час, тобто всього свідомого свого життя, яка повністю взяла на себе роль матері і має намір усиновити дитину, а дитина ОСОБА_4 в свою чергу хоче бути усиновленою.

Усе вищенаведене свідчить про свідому та винну поведінку ОСОБА_2 в ухиленні від виконання обов`язків щодо виховання дитини ОСОБА_4 .

Така поведінка відповідачки призвела до того, що був втрачений зв`язок між нею та дитиною, яка після тривалого нехтування та невиконання біологічною матір`ю батьківських обов`язків, висловила бажання про позбавлення біологічну матір батьківських прав. Дитина категорично заперечує стосовно налагодження стосунків з біологічною матір`ю, оскільки взагалі з нею не знайома.

На переконання суду, встановлена судом безучасність ОСОБА_2 до долі своєї дитини, встановлений судом факт залишення своєї доньки у трирічному віці, небажання брати участь у вихованні та розвитку своєї дитини, обставини, повідомлені свідком ОСОБА_19 , свідчать про сталу негативну поведінку відповідачки та байдужість до виконання нею батьківських обов`язків щодо дитини ОСОБА_4 , що унеможливлює застосування судом іншого, більш м`якого впливу на відповідачку задля заохочення її до виконання належним чином батьківських обов`язків.

Згідно з частиною шостою статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Дослідивши висновок Служби у справах дітей виконавчого комітету Чутівської селищної ради Полтавського району про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, суд вважає, що данні, зазначені у висновку про доцільність позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 на дитину ОСОБА_4 , повністю підтверджуються дослідженими судом наявними в справі доказами та відповідають якнайкращим інтересам дитини.

У справі «Мамчур проти України» (рішення від 16 липня 2015 року, заява № 10383/09) ЄСПЛ зазначив, що при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Відповідно до висновків ЄСПЛ у справах про права дітей та забезпечення їхніх найкращих інтересів, взаємна потреба батьків і дітей у сімейному контакті один з одним є чи не найважливішою складовою поняття «сімейне життя», і заходи, що перешкоджають задоволенню таких потреб, є втручанням у відповідне право, захищене статтею 8 Конвенції. Тому такі заходи мають обов`язково відповідати нагальній соціальній потребі, що переслідується, та не порушувати справедливий баланс, який повинен бути досягнутий між відповідними конкуруючими інтересами, з пріоритетом забезпечення найкращих інтересів дитини (рішення ЄСПЛ від 30 листопада 2017 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії», заява № 37283/13, від 18 червня 2019 року у справі «Хаддад проти Іспанії», заява № 16572/17).

У рішенні ЄСПЛ від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», заява № 8793/79, Суд вважає, що захід має бути як відповідним поставленій меті, так і пропорційним їй. Тобто, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

На думку суду, відповідачка могла і повинна була усвідомлювати, що таке тривале і повне розставання з дитиною, враховуючи її вік станом на 2014 рік, коли її контакт з матір`ю повністю припинився, може призвести до значного ослаблення, якщо не повного розриву, зв`язку між ними і відчуження дитини від неї.

Саме бездіяльність відповідачки призвела до остаточного розриву зв`язків між нею та її дитиною ОСОБА_4 , і, таким чином, підштовхнула думку дитини проти неї.

Враховуючи відсутність будь-яких особистих відносин між дитиною та матір`ю, що є найважливішою складовою поняття «сімейне життя», протягом 12 років, що передували поданню даного позову батьком, з огляду на те, що судом встановлено, що дитина ОСОБА_4 тривалий час, доки не побачила своє свідоцтво про народження, вважала своєю рідною матір`ю другу дружину свого батька - ОСОБА_16 ,у суду відсутні підстави вважати, що анулювання юридичного зв`язку між матір`ю та дитиною ОСОБА_4 негативно вплине на ці відносини.

Отже, позбавлення відповідачки батьківських прав відносно дитини ОСОБА_4 не суперечить інтересам останньої, яка висловилась за такий результат вирішення спору, посилаючись на відсутність матері в її житті та виконання нею батьківських обов`язків.

Таким чином, за обставин цієї справи позбавлення відповідачку батьківських прав здійснюється згідно із законом - пункт 2 частини першої статті 164 СК України, спрямоване на захист прав та інтересів дитини, тобто, має законну мету і втручання в права відповідача є пропорційним меті позбавлення її батьківських прав.

Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду від 02 липня 2025 року по справі 490/3580/21.

Вжиття судом такого заходу є стимулювання відповідачки щодо виконання своїх обов`язків стосовно доньки. У разі зміни відповідачкою поведінки та обставин, що є підставою для позбавлення її батьківських прав, остання відповідно до статті 169 Сімейного кодексу України має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

З огляду на викладене, позовні вимог про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав на дитину ОСОБА_4 є обґрунтованими, відповідають якнайкращим інтересам дитини та підлягають задоволенню.

Суд також зазначає, що враховуючи встановлені обставини справи, рішення про позбавлення батьківських прав відповідачки відносно її неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ніяким чином не впливає на виконання позивачем його громадянського обов`язку під час дії воєнного стану, введеного на території України, з огляду на те, що останній із 2022 року має право на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей (як багатодітний батько), що підтверджується посвідчення серії НОМЕР_1 від 01.08.2022, строком дії до 12.02.2029.

Щодо позовних вимог про стягнення аліментів на дитину суд зазначає наступне.

У статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Одним з основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття, закріпленим у СК України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

За змістом статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до частин першої та другої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той з батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом (пункт 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).

У частині третій статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Отже, обов`язковою умовою для стягнення аліментів на користь одного з батьків або інших законних представників дитини є проживання з нею чи з ним самої дитини, на утримання якої власне і стягуються аліменти (постанова Верховного Суду від 22 листопада 2022 року у справі № 188/1029/19).

Згідно з частиною 2 статті 166 Сімейного кодексу України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

З своєю суттю аліменти - це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, з ким проживає дитина і який бере активну участь у її вихованні. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 711/8561/16-ц, від 29 червня 2022 року у справі № 596/826/21-ц, від 14 серпня 2024 року у справі № 760/4661/20).

Частиною 3 статті 166 СК України визначено, що при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Суд враховує наявність у дитини ОСОБА_4 необхідності у матеріальному забезпеченні, а також обов`язок матері матеріально утримувати свою дитину, який вона добровільно не виконує.

Судом встановлено, що дитина ОСОБА_4 проживає спільно зі своїм батьком ОСОБА_1 .

Позивач у позові просить стягнути з відповідачки на свою користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дати подання позову і до досягнення дитиною повноліття.

З урахуванням положень пункту 4 частини першої статті 161 ЦПК України, частини п`ятої статті 183 СК України такий розмір аліментів на утримання однієї дитини фактично визнано законодавцем, як базовий і безспірний.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідачки на користь позивача аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 в заявленому позивачем розмірі.

Водночас суд зауважує, що з урахуванням змісту статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути змінений. Отже, платник аліментів чи одержувач аліментів наділені правом ініціювати перед судом питання про зменшення або збільшення їх розміру. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (частина третя статті 181 СК України).

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 76-81, 83, 89, 133, 137, 141, 263-265, 268, 352, 354-355 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Полтавська районна військова адміністрація, служба у справах дітей виконавчого комітету Чутівської селищної ради Полтавського району Полтавської області та орган опіки та піклування Миргородської міської ради Полтавської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 , на дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с. Черняківка, Полтавський район, Полтавська область, фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_6 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 14 жовтня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с. Черняківка, Полтавський район, Полтавська область, фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_6 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 , судовий збір в розмірі 1211(одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с. Черняківка, Полтавський район, Полтавська область, фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_6 на користь держави судовий збір в розмірі 1331(одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарженняна рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування та ім`я сторін та інших учасників справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 ;

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_6 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Полтавська районна військова адміністрація, юридична адреса: м. Полтава, вул. Шевченка, буд. 5, код ЄДРПОУ- 04057505;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог виконавчий комітет Чутівської селищної ради Полтавського району Полтавської області, юридична адреса: селище Чутове, Полтавський район, Полтавська область, вул. Набережна, буд. 9, код ЄДРПОУ- 44054741;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - орган опіки та піклування Миргородської міської ради Полтавської області, юридична адреса: м. Миргород, Полтавська область, вул. Сорочинська, 14 а, код ЄДРПОУ- 45128625.

Повне судове рішення складено 10.08.2026.

Суддя О.І.Михайлюк