Рішення № 138896757, 11.08.2026, Вишгородський районний суд Київської області

"11" серпня 2026 р. Справа № 363/1934/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Котлярової І.Ю.,

за участі секретаря Дрозд В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгород в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» адвокат Столітній М.М. звернувся до Вишгородського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 13.03.2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір № 5381895 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який був підписаний останнім за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «51701». На умовах, встановлених договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язалося надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. За взаємною згодою, сторони погодили умови договору, а саме тип кредиту кредит, сума кредиту 10 000, 00 грн., строк кредиту 360 днів з 13.03.2025 року по 08.03.2026 року, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів. Відповідно до умов договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 10 000, 00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою платіжного провайдераТОВ «Універсальні платіжні рішення». У свою чергу відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, у зв`язку із чим утворилась заборгованість, яка станом на 30.10.2025 року становить у розмірі 37 040, 00 грн., з якої: 10 000, 00 грн. - тіло кредиту, 22 040, 00 грн. - заборгованість за процентами, 5000, 00 штрафні санкції. 30.10.2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» було укладено договір факторингу № 30/10/2025, на підставі якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» за плату відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5381895 від 13.03.2025 року у розмірі 37 040, 00 грн., з якої: 10 000, 00 грн. - тіло кредиту, 22 040, 00 грн. - заборгованість за процентами, 5000, 00 - штрафні санкції. Окрім того, представник позивача зазначив, що станом на дату укладання договору факторингу від 30.10.2025 року № 30/10/2025, строк дії договору № 5381895 від 13.03.2025 року не закінчився, а тому, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, позивачем у період з 31.10.2025 року по 08.03.2026 року (129 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у розмірі 12 255, 00 грн. (10 000, 00 грн. * 0, 95% = 95 грн.*129 календарних дні). Після укладання договору факторингу та переходу права вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості, ані на рахунки позивача, ані на рахунки первісного кредитора. Відтак, відповідач має заборгованість перед позивачем за договором № 5381895 від 13.03.2025 року у загальному розмірі 49 295, 00 грн., яка складається з суми заборгованості за тілом кредиту 10 000, 00 грн., нарахованих процентів первісним кредитором 22 040, 00 грн., нараховані позивачем проценти за 129 календарних днів 12 255, 00 грн., штрафні санкції 5000, 00 грн. На підставі викладеного представник позивача звернувся до суду та просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість договором про надання споживчого кредиту № 5381895 від 13.03.2025 року у розмірі 49 295, 00 грн., а також понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662, 40 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 10 000, 00 грн.

Згідно правил ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 06.04.2026 року по справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням учасників справи. Також, вказаною ухвалою, за клопотання позивача, у порядку статті 84 ЦПК України, витребувано у АТ КБ «ПриватБанк»: інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки НОМЕР_1 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ); підтвердження факту зарахування коштів 13.03.2025 року на вказану платіжну картку банком-емітентом якої є АТ КБ «ПриватБанк» у сумі 10 000,00 грн. за ініціативою ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 42753492) через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ».

11.05.2026 року до суду від АТ КБ «ПриватБанк», на виконання вимог ухвали суду, надійшов лист від 30.04.2026 року № 20.1.0.0.0-7-260427/108051-БТ, яким повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), а також повідомлено, що по рахунку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) було зарахування коштів на суму 10 000,00 грн. за період 13.03.2025-13.03.2025 р.: від 13.03.2025 року, призначення: Credit7_Vydacha1, 45 Vyshhorodska Str.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в прохальній частині позовної заяви просив суд розглянути справу за відсутності представника позивача, проти заочного рішення не заперечує, позовні вимоги підтримує.

Відповідач до суду повторно не з`явився, про день та час слухання справи був належним чином повідомлений. Заява про розгляд справи за його відсутності до суду не надходила, не скористався своїм правом та не подав до суду відзив на позовну заяву, тому суд, відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, вважає можливим вирішити справу на підставі наявних доказів без участі відповідача.

Враховуючи наявність умов, визначених у частині першій статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У ст. 12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 13.03.2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5381895.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3, 1.4., 1.4.1, 1.4.2, 1.5, 1.5.1, 1.5.2, 1.6, 1.6.1, 1.6.2, 2.1, 2.2 Договору, на умовах, встановлених Договором, товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію і проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Тип кредиту - кредит. Сума кредиту складає: 10 000, 00 грн.

Строк кредитування 360 днів. Періодичність платежів - кожні 20 днів. Детальні терміни (дати) повернення (виплати) кредиту та сплати комісії (якщо передбачена договором), процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (по тексту графік платежів), що є додатком №1 до цього договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що клієнт виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі.

Комісія за надання кредиту становить 0,00 гривень. Тип комісії (якщо передбачена договором) разова комісія, нараховується при наданні кредиту в дату надання кредиту та в дату надання додаткової суми кредиту (у разі укладання додаткового договору/угоди згідно з п. 1.2.1 договору). Тип процентної ставки - фіксована.

За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах:

- стандартна процента ставка становить 0,95 % за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п.1.3 цього договору. Денна процентна ставка за цим договором при застосуванні стандартної процентної ставки дорівнює 0,9500% (показник округлений до десятитисячних);

- знижена процентна ставка становить 0,0100 % за кожен день користування кредитом та застосовується на таких умовах: якщо клієнт до 01.04.2025 року (включно) сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник Програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає:

- за стандартною ставкою за весь строк кредитування 2 356,8100% річних;

- за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 1 475,6391% річних.

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору включає суму кредиту, комісію (якщо передбачена договором), проценти за користування кредитом та складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 44 200,00 гривень; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 42 320,00 гривень.

Кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .

Сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом двох днів з моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту: 13.03.2025 року або 14.03.2025 року.

У вказаному договорі та графіку платежів (Додатку №1 до вказаного договору) міститься позначення про їх підписання відповідачем 13.03.2025 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором 51701. З боку кредитора договір підписано факсимільним відтворенням підпису директора ОСОБА_2 .

Зазначене також підтверджується паспортом споживчого кредиту, який підписаний відповідачем 13.03.2025 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором 13461.

12.03.2019 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» укладено договір про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-19/03-01. Відповідно до п. 1.1. предметом цього договору є надання партнером послуг замовнику з забезпечення здійснення переказу коштів - виплат, від імені та за рахунок замовника на рахунки клієнтів.

З довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1-0311 від 03.11.2025 року вбачається, що останнє надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків та на виконання укладеного з ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» договору № ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 року здійснило перерахування коштів 13.03.2025 року на суму 10 000, 00 грн., номер картки НОМЕР_3 , номер транзакції в системі іPay.ua 679318339, призначення платежу: зарахування 10 000, 00 грн. на картку НОМЕР_1 .

Дане також підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк» від 30.04.2026 року № 20.1.0.0.0-7-260427/108051-БТ, з якого вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), на яку 13.03.2025 року був зарахований платіж у сумі 10 000, 00 грн.

Відповідно до наданого первісним кредитором розрахунку заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5381895 від 13.03.2025 року, у відповідача наявна заборгованість, яка станом на 30.10.2025 року становить 37 040, 00 грн., з якої: 10 000, 00 грн. - тіло кредиту, 22 040, 00 грн. - заборгованість за процентами, 5000, 00 - штрафні санкції.

30.10.2025 року між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» укладено договір факторингу № 30/10/2025, відповідно до якого право вимоги за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5381895 від 13.03.2025 року укладеним між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 30.10.2025 року до договору факторингу № 30/10/2025 від 30.10.2025 року, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 37 040, 00 грн., з якої: 10 000, 00 грн. - тіло кредиту, 22 040, 00 грн. - заборгованість за процентами, 5000, 00 - штрафні санкції.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5381895 від 13.03.2025 року за 129 календарних днів (31.10.2025-08.03.2026) ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у період з 31.10.2025 року по 08.03.2026 року (129 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою 0,95 % у сумі 12 255, 00 грн. (10 000,00 грн. * 0,95 % = 95 грн.*129 календарних днів).

Відтак, у відповідача наявна заборгованість яка становить 49 295, 00 грн., яка складається з суми заборгованості за тілом кредиту 10 000, 00 грн., нарахованих процентів первісним кредитором 22 040, 00 грн., нараховані позивачем проценти за 129 календарних днів 12 255, 00 грн., штрафні санкції 5000, 00 грн.

Відповідач взяті на себе зобов`язання по виплаті кредитних коштів у строки визначені кредитним договором не виконує, термін сплати коштів порушено.

Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою ст. 530 ЦК України, встановлено, що якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).

У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Згідно ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред`явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв`язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договір позики вважається безпроцентним, якщо:

1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п`ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов`язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;

2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Як вбачається з договору факторингу № 30/10/2025 від 30.10.2025 року, а також акту прийому-передачу реєстру боржників та витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 30/10/2025 від 30.10.2025 року до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача.

Суд вважає, що позивачем доведено факт виникнення зобов`язальних правовідносин між сторонами, зокрема, шляхом укладання договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», правонаступником якого у зобов`язанні є ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», належним чином виконав свої обов`язки по наданню кредиту, а відповідач отримав кредитні кошти, але належним чином не виконував свої обов`язки за договором у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Відповідачем не надано до суду жодних пояснень, заперечень та відзиву щодо позовних вимог позивача, а також належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача щодо нарахованої суми заборгованості.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що наявні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 44 295, 00 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10 000, 00 грн; нарахованих процентів первісним кредитором у розмірі 22 040, 00 грн. та нарахованих позивачем процентів за 129 календарних днів у розмірі 12 255, 00 грн.

Що стосується питання про стягнення штрафу в розмірі 5 000, 00 грн. за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5381895 від 13.03.2025 року, то суд зазначає наступне.

Так, з 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан, який діє і донині.

Згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

КЦС ВС в постанові від 11 липня 2024 року у справі № 727/1033/21 зазначив, що оскільки проценти - це плата за користування чужими грошима (ст. 1048 ЦК України), а згідно з положенням п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України з 24 лютого 2022 року нараховані відповідно до вимог ст. 625 ЦПК України інфляційні втрати підлягають списанню, правильними є висновки суду про стягнення з позичальника прострочених процентів за користування кредитними коштами (нараховані, але не сплачені) та інфляційних втрат за період до 23 лютого 2022 року.

Судом встановлено, що прострочення відповідачем сплати платежів сталося під час дії воєнного стану, в той час, коли кредитор всупереч вимог Закону нараховував штраф за прострочення сплати платежів в розмірі 5 000, 00 грн. за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5381895 від 13.03.2025 року.

За таких обставин, оскільки вказаний штраф внаслідок невиконання зобов`язання нараховано під час дії воєнного стану, він підлягає списанню кредитодавцем, а не стягненню з відповідача.

Отже, нарахування штрафу відповідачу за прострочення сплати платежів в розмірі 5 000, 00 грн. за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5381895 від 13.03.2025 року на вимогах Закону та наявних матеріалах справи не ґрунтуються, є безпідставними та недоведеними.

Отже, враховуючи викладене, пред`явлений позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.

Відповідно до положень статті 265 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання про судові витрати склад та розмір яких входить до предмета доказування в справі.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Представник позивача заявив вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн. На підтвердження розміру понесених судових витрат на правничу допомогу суду надав: копію договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, укладеного між адвокатом Столітнім М.М. та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»; заявку № 16874 на виконання доручення до договору про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року; рахунок на оплату № 16874-23/03-2026 від 23.03.2026 року до договору про надання правничої допомоги №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року; копію акту № 16874 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правничої допомоги №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року з описом наданих послуг та вартістю наданих послуг, згідно яких загальна вартість послуг з надання правової допомоги за виконані роботи складає 10 000,00 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить з диспозиції частини першої статті 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, згідно із частиною другою статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначала про те, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вирішував питання обов 'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

З урахуванням наведеного не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає фіксований розмір винагороди, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність».

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд згідно статті 137 ЦПК України, зважаючи на предмет позову, його ціну, зміст позовної заяви, докази долучені до неї, виходячи з обсягу реальних та фактично наданих послуг у малозначній, нескладній справі, враховуючи кількість судових засідань та їх проведення без участі представника позивача (за його заявою), вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. є завищеними, які не відповідають критерію розумності, неспівмірні із виконаною роботою, а їх відшкодування, за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи матиме надмірний характер.

За таких обставин, суд визнає доведеним понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу частково від заявленої суми, зокрема на суму 3 000, 00 грн., як таку, що є співмірною із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для позивача та яка є найбільш справедливою, виходячи з конкретних обставин справи.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов задоволено частково, суд, згідно до положень ст. 141 ЦПК України, присуджує позивачу судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме з відповідача в сумі 2 392, 35 грн., виходячи з розрахунку: (розмір задоволених позовних вимог 44 295, 00 грн.) * 2 662, 40 грн. (сума сплаченого судового збору) / 49 295, 00 грн. (розмір заявлених позовних вимог) = 2 392, 35 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 15, 16, 526, 527, 530, 610, 612, 625, 634, 1048-1050, 1054, 1055, 1056-1, 1077, 1084 ЦК України, статтями 12, 13, 81, 141, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 274, 275, 279, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5381895 від 13.03.2025 року у розмірі 44 295 (сорок чотири тисячі двісті дев`яносто п`ять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір у розмірі 2 392 (дві тисячі триста дев`яності дві) гривні 35 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (код ЄДРПОУ 44559822, адреса: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, прим. 2).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ).

Суддя І.Ю. Котлярова