Ухвала суду № 138893813, 11.08.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/6090/26

Провадження № 2/442/2506/2026

УХВАЛА

п р о з а л и ш е н н я п о з о в н о ї з а я в и б е з р у х у

"11" серпня 2026 р. Суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Павлів З.С., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Дрогобицької міської ради про визнання права власності в порядку спадкування, -

встановила:

06.08.2026 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до відповідача, в якому просять визнати за ними право власності на 1/6 частки квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 68,9 кв.м., а житловою площею 40,8 кв.м., в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Вивчивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням ст. 177 ЦПК України.

Наслідком недотримання умов визначених у ст.175, 177 ЦПК України є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо цей недолік не буде усунуто у строк, установлений судом, визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві (стаття 185 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Згідно з ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою сплачується ставка судового збору в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачами на підтвердження сплати судового збору долучено квитанції №ПН3678850 та №ПН3678868 від 05.08.2026. Однак, із наданих платіжних документів вбачається, що кошти спрямовані за неналежними реквізитами: у графі «Отримувач» вказано ГУК ЛЬВІВ/ФРАНКІВСЬКИЙ Р-Н/22030101, а в призначенні платежу зазначено про сплату судового збору за подання заяви до Франківського районного суду м.Львова. На підтвердження зазначеного складено відповідний акт.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Оскільки платіжні реквізити та призначення платежу у поданих квитанціях стосуються іншого суду, то надані квитанції №ПН3678850 та №ПН3678868 від 05.08.2026 не є належним доказом сплати судового збору за подання заяви саме до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області.

У ч.1 ст.2 ЦПК України регламентовано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною 2 зазначеної статті закріплено обов`язок суду та учасників судового процесу керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Отже, завданнями судочинства мають керуватися не лише суд, а й сторони.

Поряд з цим, ч.1 ст.44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Отже, з наведених норм вбачається, що позивач, звертаючись до суду з відповідною позовною заявою, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, зобов`язаний оформити таку у відповідності до вимог ЦПК України, що сприятиме її своєчасному розгляду і вирішенню.

При таких обставинах дану позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків.

Керуючись ст.185 ЦПК України,

постановила:

Позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Дрогобицької міської ради про визнання права власності в порядку спадкування - залишити без руху.

Повідомити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви в п`ятиденний термін з дня отримання копії ухвали.

Роз`яснити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що в іншому випадку позовна заява буде вважатися неподаною та їй повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Павлів З.С.