Ухвала суду № 138892780, 10.08.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/42809/26-к

пр. 1-кс-42282/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Київ

Печерський районний суд міста Києва у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62025000000000481 від 08.05.2025 відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомир, громадянина України,зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця Збройних Сил України, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-5 КК України,

учасники кримінального провадження:

прокурор - ОСОБА_5 , підозрюваний - ОСОБА_4 , захисники - адвокати ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

В С Т А Н О В И В :

Слідчий Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді з клопотанням у кримінальному провадженні № 62025000000000481 від 08.05.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування поданого клопотання зазначено, що слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025000000000481 від 08.05.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-5 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 27.02.2020, в ОСОБА_4 , який усвідомлював свій статус особи, уповноваженої на виконання функцій держави, розмір отримуваних ним законних доходів, наявних законних заощаджень та їх недостатність для придбання майна значної вартості, виник єдиний злочинний умисел, спрямований на послідовне набуття безпосередньо та через інших фізичних осіб активів, сукупна вартість яких у результаті реалізації цього умислу більше ніж на встановлений законом розмір перевищила його законні доходи.

Реалізуючи зазначений єдиний злочинний умисел, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, ОСОБА_4 у період з 27.02.2020 до 09.07.2025 у різних місцях на території України, точні місця вчинення окремих дій досудовим розслідуванням не встановлені, набував активи безпосередньо у свою власність, а також забезпечував набуття активів у власність інших фізичних осіб, зберігаючи щодо них фактичне володіння, користування, контроль та можливість прямо чи опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

Реалізуючи єдиний злочинний умисел, ОСОБА_4 безпосередньо набув у власність такі активи:

27.02.2020 - земельну ділянку з кадастровим номером 1822082500:02:001:1315, площею 0,12 га, розташовану в с. Зарічани Житомирського району Житомирської області, мінімальна ринкова вартість якої станом на дату набуття становила 10 800 грн;

17.03.2020 - земельну ділянку з кадастровим номером 1822082500:02:001:0521, площею 0,072 га, розташовану в с. Зарічани Житомирського району Житомирської області, мінімальна ринкова вартість якої станом на дату набуття становила 35 500 грн;

24.11.2021 - земельну ділянку з кадастровим номером 1822082500:02:001:0583, площею 0,0925 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_18, мінімальна ринкова вартість якої станом на дату набуття становила 49 700 грн;

25.01.2022 - земельну ділянку з кадастровим номером 1822082500:02:001:1939, площею 0,08 га, розташовану в с. Зарічани Житомирського району Житомирської області, мінімальна ринкова вартість якої станом на дату набуття становила 45 400 грн;

15.12.2023 - транспортний засіб - автомобіль АЗЛК 2138, 1982 року випуску, вартістю 3 700 грн;

27.01.2025 - житловий будинок загальною площею 85,2 кв. м, житловою площею 40,5 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , мінімальна ринкова вартість якого станом на дату набуття становила 1 600 000 грн;

03.03.2025 - гараж площею 23,8 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_4 , вартістю 440 000 грн.

Таким чином, загальна вартість активів, безпосередньо набутих у власність ОСОБА_4 , становила 2 185 100 грн.

Продовжуючи реалізацію єдиного злочинного умислу, ОСОБА_4 забезпечив набуття та оформлення на свою матір - ОСОБА_8 - таких активів: 29.10.2020 - транспортного засобу Volkswagen Tiguan, 2020 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 , вартістю 1 163 000 грн; 28.03.2023 - квартири загальною площею 48,4 кв. м, житловою площею 14,4 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 , загальною вартістю 580 800 грн, право власності на яку оформлено внаслідок реалізації майнових прав за договором від 03.07.2019; 31.01.2025 - квартири загальною площею 60 кв. м, житловою площею 23,9 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_6 , вартістю 3 087 547,90 грн; 09.07.2025 - приміщення-апартаментів загальною площею 31,3 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_7 , вартістю 1 915 200 грн. Незважаючи на формальну державну реєстрацію права власності на зазначені активи за ОСОБА_8 , ОСОБА_4 міг прямо чи опосередковано вчиняти щодо них дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження. Загальна вартість зазначених активів становила 6 746 547,90 грн.

Продовжуючи реалізацію єдиного злочинного умислу, ОСОБА_4 забезпечив набуття та оформлення на свого батька - ОСОБА_9 - таких активів, розташованих за адресою: АДРЕСА_8 : 31.03.2023 - квартири АДРЕСА_9 загальною площею 78,4 кв. м, житловою площею 45 кв. м, вартістю 438 720 грн; 31.03.2023 - нежитлового приміщення № 119 загальною площею 2,1 кв. м, вартістю 50 000 грн; 05.04.2023 - нежитлового приміщення № 109 загальною площею 20,6 кв. м, вартістю 41 180 грн; 12.11.2024 - нежитлового приміщення № 111 загальною площею 21,6 кв. м, вартістю 71 111,25 грн. Формальна державна реєстрація права власності на зазначені активи за ОСОБА_9 не перешкоджала ОСОБА_4 фактично контролювати їх використання та визначати порядок їх використання, передачі у користування та відчуження, тобто прямо чи опосередковано вчиняти щодо них дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження. Загальна вартість зазначених активів становила 601 011,25 грн.

Продовжуючи реалізацію єдиного злочинного умислу, ОСОБА_4 забезпечив набуття та оформлення на свого сина - ОСОБА_10 - таких активів: 08.06.2021 - земельної ділянки з кадастровим номером 1822086500:01:001:0395, площею 0,15 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_10 , вартістю 20 000 грн; 08.09.2021 - житлового будинку загальною площею 25,2 кв. м, житловою площею 16,7 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_11 , вартістю 400 000 грн; 06.11.2021 - квартири загальною площею 66,6 кв. м, житловою площею 34,8 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_12 , мінімальна ринкова вартість якої становила 1 300 000 грн; 24.11.2021 - земельної ділянки з кадастровим номером 1822082500:02:001:0582, площею 0,0925 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_13 , вартістю 313 575 грн; 16.08.2022 - житлового будинку загальною площею 25,2 кв. м, житловою площею 16,7 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_14 , вартістю 426 700 грн; 01.09.2022 - нежитлового приміщення - гаража № НОМЕР_2 площею 18,9 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_15 , вартістю 189 000 грн; 01.09.2022 - нежитлового приміщення - гаража № НОМЕР_3 площею 19,2 кв. м за тією самою адресою, вартістю 193 000 грн; 30.08.2024 - квартири загальною площею 69,5 кв. м, житловою площею 30,3 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_16 , витрати на придбання майнових прав та деривативу щодо якої становили 1 609 468 грн.

Незважаючи на формальну державну реєстрацію права власності на зазначені активи за ОСОБА_10 , ОСОБА_4 міг прямо чи опосередковано вчиняти щодо них дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження. Загальна вартість зазначених активів становила 4 451 743 грн.

Продовжуючи реалізацію єдиного злочинного умислу, ОСОБА_4 забезпечив набуття та оформлення на ОСОБА_11 , з якою спільно проживає та має спільну дитину, таких активів: 15.03.2023 - квартири загальною площею 61,6 кв. м, житловою площею 31,2 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_17 , вартістю 500 000 грн; 18.05.2024 - транспортного засобу Audi Q5, 2022 року випуску, VIN-код НОМЕР_4 , вартістю 2 390 000 грн. Незважаючи на формальну державну реєстрацію права власності на зазначені активи за ОСОБА_11 , ОСОБА_4 фактично володів, користувався та розпоряджався ними, тобто міг прямо чи опосередковано вчиняти щодо них дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження. Загальна вартість зазначених активів становила 2 890 000 грн.

Продовжуючи реалізацію єдиного злочинного умислу, ОСОБА_4 забезпечив набуття транспортного засобу Audi Q7, 2023 року випуску, VIN-код НОМЕР_5 , вартістю 3 280 000 грн, право власності на який 08.08.2024 було оформлено та зареєстровано за його кумом ОСОБА_12 . ОСОБА_4 міг прямо чи опосередковано вчиняти щодо зазначеного автомобіля дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним. Вартість зазначеного активу становила 3 280 000 грн.

Таким чином, у період з 27.02.2020 до 09.07.2025 ОСОБА_4 , реалізуючи єдиний злочинний умисел, набув безпосередньо та через інших фізичних осіб активи загальною вартістю 20 154 402,15 грн, а саме: активи, безпосередньо набуті ОСОБА_4 , - 2 185 100 грн; активи, оформлені на ОСОБА_8 , - 6 746 547,90 грн; активи, оформлені на ОСОБА_9 , - 601 011, 25 грн; активи, оформлені на ОСОБА_10 , - 4 451 743 грн; активи, оформлені на ОСОБА_11 , - 2 890 000 грн; актив, оформлений на ОСОБА_12 , - 3 280 000 грн.

При цьому ОСОБА_4 усвідомлював розмір своїх законних доходів та наявних законних грошових активів.

Відомості про отримані ОСОБА_4 офіційні доходи, задекларовані грошові активи, рух коштів на його банківських рахунках, здійснені ним поточні витрати та витрати на утримання належного йому і фактично контрольованого ним майна у своїй сукупності свідчать, що отримані ним законні доходи використовувалися для забезпечення звичайної життєдіяльності, утримання майна та здійснення інших підтверджених витрат і не могли бути джерелом фінансування перелічених вище активів.

Інших законних доходів, заощаджень або активів, достатніх для придбання зазначеного майна, досудовим розслідуванням не встановлено.

Отже, вартість набутих ОСОБА_4 безпосередньо та через інших фізичних осіб активів на 20 154 402,15 грн перевищує його законні доходи.

09.07.2025, набувши останній актив - приміщення-апартаменти загальною площею 31,3 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_7 , ОСОБА_4 завершив реалізацію єдиного злочинного умислу, спрямованого на набуття активів, вартість яких більше ніж на шість тисяч п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян перевищує його законні доходи.

Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у набутті особою, уповноваженою на виконання функцій держави, у власність активів, вартість яких більше ніж на шість тисяч п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян перевищує її законні доходи, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-5 КК України.

05.08.2026 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-5 КК України.

Копія клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та матеріалів на його обґрунтування відповідно до ч. 2 ст. 184 КПК України вручені підозрюваному ОСОБА_4 - 05.08.2026.

Необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-5 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України віднесено до тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, що вже саме по собі може бути вагомою підставою і мотивом для підозрюваного переховуватися від слідства та суду.

На даний час існують ризики того, що підозрюваний, перебуваючи на волі, усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину та реальність покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідків, інших підозрюваних, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 є запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, а менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам.

У той же час, при визначенні розміру застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваному обов`язків, необхідно врахувати наявність обґрунтованої підозри та вагомість наявних доказів про вчинення тяжкого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання винуватим, а також вагомість доказів, якими підтверджується наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

З огляду на зазначене, сторона обвинувачення вважає необхідним застосувати положення ч. 5 ст. 182 КПК України та призначити заставу у розмірі 6 311 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, одночасно поклавши на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 клопотання підтримав та просив задовольнити з підстав, зазначених у ньому.

Захисники підозрюваного - адвокати ОСОБА_6 , ОСОБА_7 заперечували щодо клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з огляду на те, що підозра є необґрунтованою, а заявлені прокурором ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не доведені, просили відмовити у задоволенні клопотання та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання або домашнього арешту.

Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію захисників.

Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання та долучені до нього документи, слідчий суддя дійшов такого висновку.

Слідчим суддею встановлено, що слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025000000000481 від 08.05.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-5 КК України.

05.08.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-5 КК України.

Під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні зібрані докази (матеріали провадження), якими обґрунтовується повідомлення про підозру ОСОБА_4 , зокрема:

- обґрунтованим висновком Національного агентства з питань запобігання корупції щодо виявлення ознак корупційного кримінального правопорушення у діях ОСОБА_4 від 22.07.2026;

- наказом Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 10.02.2018 № 62, наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 22.12.2020 № 444, наказом Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 08.05.2022 № 365 та витягом з наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 20.05.2026 № 439;

- відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного державного реєстру транспортних засобів, Державного земельного кадастру та інших державних інформаційних систем щодо набуття, реєстрації та подальшого відчуження зазначених активів;

- договорами купівлі-продажу, договорами про набуття майнових прав, деривативами, актами приймання-передачі, довіреностями, договорами оренди, страховими документами, документами щодо будівництва, введення в експлуатацію, утримання та використання відповідних об`єктів;

- відомостями про доходи, поданими ОСОБА_4 деклараціями особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, банківськими виписками та матеріалами аналізу руху коштів;

- протоколами обшуків від 25.02.2026 та протоколами оглядів вилучених речей, документів, електронних носіїв інформації і відомостей з державних реєстрів;

- протоколами допиту свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 ;

- матеріалами щодо фактичного користування ОСОБА_4 транспортними засобами Volkswagen Tiguan, Audi Q5 та Audi Q7, видачі йому 19.06.2025 довіреності на розпорядження автомобілем Audi Q7, а також спільного перетину державного кордону України ОСОБА_4 і ОСОБА_11 ;

- іншими матеріалами досудового розслідування у своїй сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), п. 32, Series А, № 182).

Виходячи з наявних в матеріалах даних, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-5 КК України.

При цьому, докази на вказаній стадії кримінального процесу на їх допустимість відповідно до ст. 89 КПК України слідчим суддею не оцінюються.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру, у сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів щодо можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, містяться в їх сукупності в матеріалах, здобутих в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, копії яких долучені до клопотання.

Приймаючи вказані дані з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, слідчий суддя вважає їх достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_4 . Крім того, вищенаведені обставини підтверджуються поясненнями прокурора наданими під час розгляду цього провадження.

Доводи сторони захисту зазначених висновків слідчого судді не спростовують.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного, слідчий суддя враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім, ніж до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного, слідчий суддя враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Отже, встановивши наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідчий суддя перевіряє наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, у сфері кримінального провадження поняття ризику можливо характеризувати, передусім, як небезпеку, пов`язану із обґрунтованою ймовірністю вчинення особою спроб протидії кримінальному провадженню, якої слід уникати. Саме в такому значенні, на думку слідчого судді, доцільно розуміти ризики, виокремленні у ч. 1 ст. 177 КПК України як конкретні небажані для кримінального провадження наслідки поведінки підозрюваних, що заважають виконанню завдань кримінального провадження.

Отже, з метою усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому, слідчий суддя оцінює вірогідність та реальну можливість здійснення підозрюваним спроб протидіяти кримінальному провадженню у формах, визначених ч.1 ст. 177 КПК України, та у разі існування високої ступені ймовірності позапроцесуальних дій підозрюваного, застосовуючи стандарт достатності підстав, встановлює наявність таких ризиків.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Вказуючи на наявність ризиків слідчий у клопотанні та прокурор у судовому засіданні посилався на можливість ОСОБА_4 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідків, інших підозрюваних, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, які слідчий суддя вважає доведеними в силу наступного.

Слідчий суддя, з урахуванням матеріалів клопотання та пояснень сторін у судовому засіданні, вбачає наявними ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, з таких підстав.

Так, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду), підтверджується тим, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 368-5 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , належить до категорії тяжких та передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Усвідомлення реальної можливості призначення покарання, пов`язаного з тривалим позбавленням волі, може бути істотним мотивом для переховування від органів досудового розслідування та суду.

Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України (знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення), підтверджується тим, що на даному етапі досудового розслідування не встановлено всіх обставин придбання, фінансування, будівництва, ремонту, страхування, утримання, передачі в оренду та подальшого відчуження активів, які є предметом кримінального провадження, а також не отримано всі оригінали відповідних правочинів, платіжних документів, банківських відомостей та електронних даних. Перебуваючи на волі та маючи безпосередній зв`язок із формальними власниками активів, контрагентами, орендарями й іншими особами, ОСОБА_4 може вжити заходів до приховування або знищення документів, зміни даних електронних кабінетів, узгодження змісту документів та пояснень, а також створення документів для штучного обґрунтування джерел походження коштів.

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні), полягає в тому, що у кримінальному провадженні допитано ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 . Їх показання безпосередньо стосуються фактичної участі ОСОБА_4 у придбанні, використанні, передачі в оренду та розпорядженні активами, право власності на які зареєстровано за іншими фізичними особами.

ОСОБА_4 особисто знайомий із частиною зазначених свідків та протягом тривалого часу безпосередньо спілкувався з ними з питань придбання, оренди, оплати, утримання та використання майна. Крім того, формальними власниками значної частини активів є його матір, батько, син, особа, з якою він спільно проживає та має спільну дитину, а також його кум, що об`єктивно полегшує можливість узгодження спільної позиції та змісту пояснень.

Разом з цим, слід врахувати що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). Тобто, ризик впливу на свідків існує на початковому етапі кримінального провадження, як при зібранні доказів, так і до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Також, існує ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України (перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином), який полягає у тому, що характер інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення свідчить про використання послідовного механізму оформлення активів на близьких родичів та інших наближених осіб із одночасним збереженням фактичного контролю над такими активами. Використання цього механізму створює реальну можливість змінювати формального власника майна без припинення фактичного користування та контролю з боку ОСОБА_4 .

Разом з тим, суд вважає, що прокурором у судовому засіданні не доведено наявність ризиків того, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки він жодним чином не підтверджений, а у клопотанні зроблено тільки формальне посилання на нього.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці неодноразово підкреслював, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

З огляду на встановлення наявності обґрунтованої підозри, доведеність існування передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, особи підозрюваного та конкретні обставини злочину, у вчиненні якого він підозрюється, слідчий суддя вважає, що будь-який більш м`який запобіжний захід, не зможе запобігти встановленим у провадженні ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 , а тому наявні підстави для задоволення клопотання та застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, оскільки кореспондується з характером суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а тому в даному випадку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, як захід процесуального примусу, є виправданим.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваній розмір застави, а також покласти на підозрювану обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.

Згідно з ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується, у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Таким чином, враховуючи тяжкість злочину, майновий та сімейний стан, вік підозрюваного, слідчий суддя вважає за належне визначити заставу межах 700 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 2 329 600 (два мільйони триста двадцять дев`ять тисяч шістсот) грн, що зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не є завідомо непомірною сумою для нього.

Окрім цього, обираючи відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді застави, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на нього обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого судді, прокурора та слідчого; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця військової служби; утримуватися від спілкування з свідками у даному кримінальному провадженні, а саме: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та ОСОБА_24 з приводу обставин кримінального правопорушення; здати на зберігання до Управління ДМС у Житомирській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

Покладення даних обов`язків в разі внесення застави є застереженням від настання наслідків, що супроводжуються вище встановленими слідчим суддею ризиками, передбаченими ч. 1 ст. 177 КПК України.

Підозрюваний, у відповідності до ч. 4 ст. 202 КПК України, звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

Клопотання - задовольнити.

Застосувати у кримінальному провадженні № 62025000000000481 від 08.05.2025 до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування , тобто до 05.10.2026.

Взяти підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під варту в залі суду.

Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обов`язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 700 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 2 329 600 (два мільйони триста двадцять дев`ять тисяч шістсот) грн.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок:

Отримувач ТУ ДСАУ у м. Києві

ЄДРПОУ банку: 26268059;

р/р UA128201720355259002001012089

Банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Київ.

МФО 820172;

Застава за …(П.І.П., дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду), від …(дата ухвали), по справі № …, внесені …(П.І.П. особи, що вносить заставу).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого судді, прокурора та слідчого;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця військової служби;

- утримуватися від спілкування з свідками у даному кримінальному провадженні, а саме: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та ОСОБА_24 з приводу обставин кримінального правопорушення;

- здати на зберігання до Управління ДМС у Житомирській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Строк дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 05.10.2026.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити заставодавцю обов`язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, передбачені ч. 8-11 ст. 182 КПК України.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1