Рішення № 138892598, 11.08.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/4912/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 року Галицький районний суд м. Львова у складі головуючої судді Павлюк О. В., розглянувши у приміщенні суду у м. Львові у спрощеному позовному проваджені без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - ТОВ «БІЗПОЗИКА» або Позивач) (адреса місцезнаходження: м. Київ, бульвар Л. Українки, буд. 26, оф. 411; ЄДРПОУ 41084239) до ОСОБА_1 (далі - Відповідач, Боржник або Позичальник) ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ТОВ «Бізнес позика», в інтересах якого діє представниця - Мишевська Н. М. через систему «Електронний суд» звернулася 30.06.2026 до суду з позовною заявою, у якій просить стягнути з Відповідача заборгованість за кредитним договором № 572000-КС-001 про надання кредиту у розмірі 169'500,00 грн, а також стягнути понесені судові витрати, що складаються зі сплати судового збору у розмірі 2'662,40 грн.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 17.12.2025 між ТзОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладений договір № 572000-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес позика» 17.12.2025 направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 572000-КС-001 про надання кредиту. 17.12.2025 ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 572000-КС-001 про надання кредиту, на умовах, визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес позика» направило ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-5028 на номер телефону НОМЕР_2 (що зазначив Позичальник у своїй анкеті в особистому кабінеті), який Боржник ввів/відправив. ТОВ «Бізнес позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало Позичальнику грошові кошти у розмірі 50'000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника, яку зазначив Позичальник при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті. Відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, не повернув наданий кредит та не сплатив інші платежі, визначені умовами договору, а тому у нього утворилася заборгованість за договором № 572000-КС-001 про надання кредиту у розмірі 169'500,00 грн, що складається зі: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 50'000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 84'500,00 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України - 25'000,00 грн; суми прострочених платежів за комісією - 10'000,00 грн.

У зв`язку з наведеним, просить позов задовольнити.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2026 для розгляду цієї справи визначена суддя Павлюк О. В.

Галицький районний суд м. Львова ухвалою від 01.07.2026 відкрив провадження у справі та призначив справу до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановивши сторонам строк для подання заяв по суті справи.

Окрім того, вказаною ухвалою суд витребував в Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ: 14360570, Місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) такі письмові докази, які становлять банківську таємницю, а саме:

- письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуски банківської картки № НОМЕР_3 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

- письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_3 за період з 17.12.2025 (дата видачі кредиту) по 03.06.2026 (дата закінчення терміну кредитування).

05 серпня 2026 року на адресу суду від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшла інформація на виконання вказаної вище ухвали, зокрема, що банківська картка № НОМЕР_3 була випущена на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), та надана виписка по вказаній банківській картці.

Сторони у справі про судовий розгляд цього позову були повідомлені належним чином.

Клопотання від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у відповідності до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України до суду не надходили.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не подала, а тому суд, на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України, вирішує справу за наявними матеріалами.

Усі заяви та клопотання були вирішені судом у встановленому порядку.

Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Розгляд справи по суті відбувся 11.08.2026.

Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, дослідивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить з такого.

У статтях 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд встановив, що 17.12.2025 між ТзОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладений договір № 572000-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 2.1 Договору, Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 50'000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених договором та правилами надання споживчих кредитів.

У Договорі встановлені строк, на який надається кредит - 24 тижні, стандартна процентна ставка за кредитом в день 1%, фіксована, комісія за надання кредиту - 10'000,00 грн, строк дії договору - до 03.06.2026.

Відповідно до п. п. 2.11, 2.12 Договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка 6'918,26 %. Денна процентна ставка 0,87%.

17.12.2025 ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 572000-КС-001 про надання кредиту, на умовах, визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес позика» направило ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-5028 на номер телефону НОМЕР_2 (що зазначив Позичальник у своїй анкеті в особистому кабінеті), який Боржник ввів/відправив.

Так, на підтвердження існування договірних відносин Позивач по справі надав кредитний договір № 572000-КС-001 від 17.12.2025, пропозицію (оферту) укласти договір № 572000-КС-001 про надання кредиту (споживчий кредит. Електронна форма) від 17.12.2025, прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення договору № 572000-КС-001 від 17.12.2025 про надання кредиту (споживчий кредит. Електронна форма), паспорт споживчого кредиту. Документи підписані Відповідачем електронним підписом одноразовими ідентифікаторами UA-5028.

Таким чином, сторона Позивача довела укладення кредитного договору між сторонами.

До матеріалів справи долучені правила надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика», затверджені наказом директора ТОВ «Бізпозика» від 29.09.2025 № 21-ОД, а також витяг з анкети клієнта ОСОБА_1 .

У частині 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України).

У частині 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір № 572000-КС-001 від 17.12.2025 укладений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора UA-5028.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У пункті 5 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа. Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З урахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Договір, укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді. Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19; від 23.03.2020 у справі № 404/502/18; від 07.10.2020 № 127/33824/19.

ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, надавши Позичальнику грошові кошти у розмірі 50'000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_3 (котру Позичальник вказав при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про перерахування коштів.

Окрім того, у матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості за кредитом, з якого вбачається, що Відповідач належним чином не виконував зобов`язання, не сплачував заборгованість за кредитним договором № НОМЕР_3 від 17.12.2025, у результаті чого виникла заборгованість на загальну суму 169'500,00 грн, що складається зі: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 50'000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 84'500,00 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України - 25'000,00 грн; суми прострочених платежів за комісією - 10'000,00 грн.

Водночас, відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 16 листопада 2016 року у справі N 6-1746цс16, положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Дії по «оформленню кредиту» є діями, які Кредитодавець здійснює на власну користь (ведення кредитної справи, оформлення договору, облік заборгованості споживача тощо). В свою чергу, наявність Кредитного договору та процесу кредитування передбачає і дії, які споживач (позичальник) здійснює на користь Кредитодавця (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє Кредитодавець або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Оформлення та обслуговування кредиту є супутніми послугами. Відтак, умови Кредитного договору, якими передбачена винагорода «за оформлення кредиту», є нікчемними згідно статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та частини другої статті 215 ЦК України.

Позивач у поданій ним до суду позовній заяві також не обґрунтував законності вимоги про стягнення комісії «за надання кредиту», а тому нарахована Позивачем комісія у розмірі 10'000,00 грн за договором № НОМЕР_3 від 17.12.2025 задоволенню не підлягає.

Також суд зазначає, що згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто, Позивач безпідставно нарахував відсотки відповідно до ст.625 ЦКУ за кредитним договором № НОМЕР_3 від 17.12.2025 у розмірі 25'000,00 грн, а тому у частині їх стягнення також слід відмовити.

З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за Кредитним договором у розмірі 134'500,00 грн, з яких: 50'000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 84'500,00 грн - заборгованість за відсотками.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач за подання цього позову сплатив судовий збір у сумі 2'662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 19969 від 25.06.2026.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з Відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2'112,64 грн (з розрахунку 134'500,00 грн/169'500,00 грн. х 2'662,40).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 19, 81, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов - задовольнити частково.

2. Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (адреса місцезнаходження: м. Київ, бульвар Л. Українки, буд. 26, оф. 411; ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за Кредитним договором № НОМЕР_3 від 17.12.2025 у розмірі 134'500,00 грн (сто тридцять чотири тисячі п`ятсот гривень).

3. Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (адреса місцезнаходження: м. Київ, бульвар Л. Українки, буд. 26, оф. 411; ЄДРПОУ 41084239) суму сплаченого судового збору у розмірі 2'112,64 грн.

4. У решті позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду . Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ольга ПАВЛЮК