Рішення № 138891750, 10.08.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/228/26

Провадження №: 2/755/515/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" серпня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Катющенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка, ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом, в якому просить суд: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 100 000,00 (сто тисяч) грн., щомісячно, починаючи стягнення з 06.01.2026 і до досягнення ОСОБА_1 23-річного віку.

Позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім`ї 21.11.2003 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, розірваний у подальшому рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області про розірвання шлюбу від 03.01.2008, справа № 2-368/2008. Від цього шлюбу народилося четверо дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Судовим рішенням про розірвання шлюбу від 03.01.2008 було встановлено, що «відповідач не підтримує сім`ю, не піклується про дружину та доньку». У жовтні 2023 року відповідач був визнаний винним у вчиненні домашнього насилля у фізичній та психологічній формах по відношенню до матері позивача. У зв`язку з повномасштабним вторгненням рф на територію України, позивач (разом з матір`ю та іншими сестрами) розпочали нове життя в Відні, Австрія на легальних підставах, що підтверджується посвідками на тимчасове проживання та підтвердженням про реєстрацію. У 2023 році відповідач забрав з Відня до України двох доньок: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою «легалізації» свого проживання у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки у останнього відсутні будь-які та жодні правові підстави проживати в цьому будинку, адже він повністю належить на праві спільної часткової власності матері позивача, неповнолітнім ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та малолітній ОСОБА_6 . Позивач та молодша сестра ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 залишилися проживати у Відні. 10.10.2024 Оболонським районним судом м. Києва був виданий судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 на користь стягувана ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/3 частини заробітку (всіх видів доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 04.10.2024 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. На виконання цього судового наказу ОСОБА_3 щомісячно перераховує на утримання доньок суму у розмірі 7 115,66 грн. на користь відповідача. 17.10.2024 Дніпровським районним судом м. Києва був виданий судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь стягувана ОСОБА_3 аліменти на утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 03.09.2024 і до повноліття дитини.

Позивач зазначила, що ОСОБА_2 є її батьком, однак ухиляється від надання матеріальної допомоги на утримання останньої, хоча має матеріальну можливість сплачувати аліменти, маючи, в тому числі, нерухоме та рухоме майно. З 01.09.2024 позивач навчається на заочному відділенні Факультету психології, комунікації та перекладу Державного університету «Київський авіаційний інститут», спеціальність 035 «Філологія». ОПП - Германські мови та літератури (переклад включно), перша - англійська. Строк навчання за освітнім ступенем «Бакалавр»: з 01.09.2024 по 28.02.2029. Власного доходу не має. Протягом зимового семестру 2022 року, літнього семестру 2023 року та зимового семестру 2024 року позивач навчалася на підготовчих курсах при Віденських університетах з вивчення німецької мова для студентів з розширеними початковими знаннями.

Позивачу відомо, що Відповідач з 14.03.2025 є власником автомобіля Audio Q8, 2021 р.в. синього кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , орієнтовна вартість 77300 доларів США. Крім цього, відповідач має ряд нерухомого та рухомого майна. Також останній є єдиним засновником Приватної організації Ворзельський ліцей «Академія інтелекту Плюс» і цей навчальний заклад є додатковим джерелом доходу.

Позивач вказала, що викладене підтверджує, що у відповідача була, є та залишається можливість надавати фінансову допомогу/утримання своїй старшій доньці, яка продовжує навчання, але останній вчиняє суцільну бездіяльність по відношенню до позивача в частині виконання своїх батьківських обов`язків з утримання своєї дитини, особливо з урахуванням того, що остання на легальних підставах перебуває закордоном, не має власного доходу, намагається влаштувати своє життя з урахуванням наданих можливостей іноземної державою в розрізі надання можливості отримання статусу особи з тимчасовим захистом. Наразі, за відсутності самостійного доходу остання фактично знаходиться на утриманні своєї матері, яка щомісячно перераховує кошти у середньому 20000,00 грн./l міс, а також оплачує навчання в університеті. З урахуванням викладеного, можна констатувати, що відповідач уникає виконання свого обов`язку з утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання і перебуває на утриманні виключно матері. Саме тому, позивач звертається з цим позовом і просить суд стягнути з відповідача аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 14.01.2026 відкрито провадження у цій цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, яким роз`яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та визначено відповідні строки.

Представник позивача копію ухвали про відкриття провадження у справі отримала 17.01.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Копію вказаної ухвали з копією позовної заяви та доданими до неї документами відповідачем отримано 29.01.2026, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.

27.01.2026 від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_7 до суду надійшло клопотання про долучення доказів.

04.02.2026 до суду від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_8 надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

12.02.2026 від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_8 до суду надійшов відзив на позовну заяву у якому просить відмовити у позовній заяві у повному обсязі.

На обґрунтування заперечень щодо заявлених позовних вимог, відповідач посилається на те, що наявність договору про навчання та довідки з навчального закладу, долучених до позовної заяви не є достатнім доказом обґрунтованості заявленого розміру аліментів та не звільняє позивача від обов`язку довести інші елементи складу вимог. Відповідач звертає увагу суду, що у позовній заяві значний обсяг викладених обставин не належить до предмета доказування у справах про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, та не може впливати на вирішення спору по суті. Зокрема, посилання на «домашнє насильство» щодо матері позивача, характеристики поведінки відповідача, оціночні судження щодо його мотивів та ставлення до членів сім`ї. Позивач заявляє про значні щомісячні витрати за кордоном (проживання, харчування, спорт, психолог, курси дизайну тощо) та визначає бажаний розмір стягнення 100 000 грн щомісячно, однак потреба у матеріальній допомозі має бути доведена не переліком абстрактних «витрат», а належними доказами (договорами, рахунками, квитанціями, підтвердженням фактичного проживання, витрат на навчання, транспорт тощо), а також встановленням причинно-наслідкового зв`язку між навчанням та необхідністю саме такого розміру утримання. У позові наведено перелік об`єктів нерухомості та земельних ділянок і зроблено заяви, що існує ще «понад 200» об`єктів, які нібито перебувають у власності Відповідача та «будуть надані в судовому засіданні», однак у позові відсутнє належне пояснення щодо джерела походження цих даних: ким саме сформовано відповідні витяги/відомості з реєстру; на яку дату/час вони є актуальними; щодо якого суб`єкта здійснювався пошук; не наведено процесуально коректного зв`язку між переліченим майном і висновком про «можливість» сплачувати саме 100 000 грн/міс, оскільки сама наявність запису в реєстрі не дорівнює наявності вільного доходу, ліквідності чи можливості реалізувати актив; твердження про «понад 200 об`єктів, які будуть надані» за своєю суттю є припущенням, яке не може підміняти доказування, а також створює ризик процесуального зловживання через формування позиції «на майбутнє», без належних доказів на момент подання позову. Відповідач зазначає, що щодо частини земельних ділянок, на які позивач посилається як на «ресурс» Відповідача, існує судова заборона розпорядження. Також відповідач нібито є власником автомобіля Audi Q8, 2021 р.в., та наводить «орієнтовну вартість» 77 300 доларів США, посилаючись на інтернет ресурс (carplates) і прямо вказуючи, що офіційне підтвердження з ГСЦ МВС «буде надане після отримання відповіді на адвокатський запит». Зазначив, що позивач позиціонує себе як особу, яка повністю перебуває на утриманні матері, не має власних фінансових ресурсів та змушена звернутися до суду за захистом через нестачу коштів. З іншого боку, у цій самій справі заявляється фіксований гонорар адвоката, який у десять разів перевищує річну вартість навчання позивача, є співмірним із середньорічним доходом багатьох працездатних осіб в Україні та очевидно не кореспондується з образом «студентки без доходу», який покладено в основу позовної конструкції.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 16.02.2026 заперечення представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_8 щодо розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, в порядку спрощеного позовного провадження залишено без задоволення.

19.02.2026 від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник вказала, що позивач, обґрунтовуючи потребу в матеріальній допомозі, на що чітко вказують положення статті 199 СК України, повідомляє суду, що в неї немає самостійного доходу; навіть, виходячи лише з формальної логіки, якщо в дитині немає доходу, вона є такою, що потребує матеріальної допомоги; і для того, щоб довести суду відсутність в позивача самостійного доходу, були витребувані відомості з Пенсійного фонду України за формою ОК-5 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування шляхом направлення адвокатського запиту; і такий шлях формування доказової бази є очевидним, адже він повністю узгоджується з процесуальним законодавством, адже для підтвердження відсутності самостійного доходу в позивача недостатньо просто зазначити зі слів останньої, що в неї не має доходу, про що підписанту відзиву має бути відомо. Крім цього, як того вимагає процесуальний закон, позивач, звертаючись з позовом, зазначила, які докази мають ще бути і повідомила, що вони будуть надані до розгляду справи по суті. Станом на день звернення з цією відповіддю на відзив відповіді на адвокатський запит не надходило; на підтвердження звернення з адвокатським запитом до цієї відповіді надає відповідні докази. Також, відсутність самостійного доходу в позивача має оцінюватися через призму обставин, які суд встановлює під час визначення розміру аліментів, зокрема, суд враховує матеріальне становище дитини (п. 1 ч. 1 ст. 182 СК України).

З матеріалів відзиву на позовну заяву вбачається, відповідач не заперечує щодо належного йому майна на праві власності у вигляді Audio Q8, 2021 р.в. синього кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , НОМЕР_8. Позивач в особі свого представника стверджує, що «загальна вартість відповідно до умов договору становить 2 280 000 грн.», і відповідач не розрахувався за цей автомобіль з ТОВ «ММК Груп», який був йому проданий на підставі договору № 1303/2025. Викладене підтверджується доданою до відзиву довідкою № 23/-1/2026 від 23.01.2026. Разом з тим, сама по собі надана довідка не є та не може бути належним та достатнім доказом на підтвердження відомостей, які в ній викладені, зокрема, щодо актуальної вартості автомобіля, особливо, враховуючи елементи тюнінгу, присутні на автомобілі відповідача, а також наявних зобов`язальних відносин між відповідачем та вказаним господарським товариством, включаючи наявний борг. До відзиву не додані докази на підтвердження того, що коли небудь вказаний у довідці договір укладався і що автомобіль був проданий відповідачу у розстрочку. Як і не надано будь-яких та жодних доказів того, що з 2025 року на балансі підприємстві ТОВ «ММК Груп» обліковується заборгованість за вищевказаним договором (за даними бухгалтерського обліку). Відповідач - ОСОБА_2 є співзасновником зазначеного у довідці підприємства ТОВ «ММК Груп» з часткою у статутному капіталі 30%. Даний факт свідчить про наявність обґрунтованих сумнівів щодо достатності та належності наданого підписантом відзиву доказу, особливо, з урахуванням не надання як самого укладеного договору купівлі-продажу автомобілю, так і відомостей щодо обліку боргових зобов`язань співзасновника ( ОСОБА_2 ) на балансі товариства ТОВ «ММК Груп» з урахуванням того, що боргові зобов`язання виникли, згідно довідки, у березні 2025 року, а відтак, такі зобов`язання мають бути враховані самим підприємство з дати виникнення цих зобов`язань. Зазначене у довідці від 23.01.2026 не лише викликає обґрунтовані сумніві у справжності, а й може свідчити про введення суд відповідачем або його представником в оману, підробку або приховування доказів, що само по собі кваліфікується як зловживання процесуальними правами, за що має наступати передбачена законом відповідальність. З огляду на викладене, просить не брати до уваги наданої представником відповідача довідки з підстав наявності в ній обґрунтованих сумнівів щодо правдивості відомостей, викладених в ній. Крім цього, як було зазначено у позовній заяві, сторона позивача звернулась з адвокатським запитом в Головний сервісний центр МВС України з метою витребування відомостей: про власника ТЗ Audio Q8, 2021 р.в. синього кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , дату та підстави виникнення права власності.

Відповідач мав значний обсяг майна у своїй власності і станом на цей час нерухоме майно у вигляді земельних ділянок не перебувало під арештом/судовою забороною на розпорядження.

У відзиві не спростована належність на праві власності відповідачу майна, щодо якого подані докази та не доведене джерело походження коштів, за рахунок яких відповідач придбав все це нерухоме майно. А якщо розглядати у системному зв`язку зміст ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 24.07.2025 у справі № 760/15764/25 з положеннями статті 182 СК України, то можливо виснувати, що всі наявні джерела доходу відповідачем приховані. На підтвердження викладеного також свідчить довідка № 23/01/2026 від 23.01.2026, якою начебто підтверджується, що відповідач з червня 2017 року працює на посаді менеджеру з зовнішньоекономічної діяльності в ТОВ «МКМ Груп», ЄДРПОУ 37746698 і отримує заробітну плату розміром 8 200,00 грн. Як і у випадку з довідкою про начебто існуючий борг за придбаний в ТОВ «МКМ Груп», так і з цією довідкою, є наявні обґрунтовані сумніви у правдивості викладеного у довідці про розмір заробітною плати, а також про її реальні нарахування та виплату. Відповідач є співзасновником цього товариства, що само по собі, в контексті оформлення довідки за підписом директора, є самостійною підставою для сумнівів. Заробітна плата розміром 8200,00 грн., вказана у довідці, не відповідає розміру мінімальної заробітної плати, яка встановлена Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» на рівні 8 647 грн.

З відповідачем наразі проживають дві середні доньки, яких відповідач утримує, в тому числі, оплачуючи їх навчання в школі (для Ганни) та двох університетах (для Дар`ї), як про це вказується у позові про стягнення додаткових витрат у справі № 756/945/25 із зазначенням суми витрат понад півмільйонна гривень. Як відповідач може витрачати лише на двох доньок понад півмільйонна, в той час, як згідно довідки про зарплату він на рік отримує лише 98 400,00 грн. (8 200 х 12)? Та ще допомагає своїй позашлюбній дитині (07712.2021 р.н.), В цій частині звертає увагу на те, що нотаріально посвідчена заява матері дитини - ОСОБА_9 , яка є «співмешканкою Прилипка, його спільницею у схемах, та менеджеркою його фірми по забудові котеджного містечка «Вітоград» (ці дані взяти зі статі ІНФОРМАЦІЯ_5 за ) не є та не можуть бути належним та допустимим доказом «повного утримання дитини» відповідачем, а також проживанням цієї дитини з відповідачем.

Щодо «повного утримання», то належним та допустимим доказом в контексті виконання батьком свого обов`язку з утримання дитини може бути або наявний договір про участь батьків в утриманні дитини, або відповідна заява відповідача про відрахування з заробітної плати її частини на користь дитини, або виписки з рахунку відповідача про щомісячне перерахування допомоги на користь дитини тощо, але точно не заява матері дитини, яка є залежною від відповідача, з огляду на спільну співпрацю, як про це зазначають журналісти. Крім цього, сторона відповідача, вживаючи словосполучення «повне утримання», не вказує, грошовий вираз цього утримання і яку частку від зарплату розміром 8 200,00 грн. таке «повне утримання» складає? З огляду на викладене, є очевидним, що сторона відповідача надала суду недостовірні відомості, а можливо і підроблені (у вигляді довідок від ТОВ «МКМ Груп»), чим ввела суд в оману щодо дійсних обставин справи.

19.02.2026 від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_7 надійшло клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін.

Цього ж дня, від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_7 надійшло клопотання про долучення доказів.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 25.02.2026 у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_7 про розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, у судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.

04.03.2026 до суду від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_8 надійшли заперечення на відповідь на відзив, з письмовими доказами на їх обгрунтування.

05.03.2026 від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_8 до суду надійшло клопотання про витребування доказів.

11.03.2026 від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_8 до суду надійшло клопотання про витребування доказів.

15.03.2026 від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_7 до суду надійшло клопотання про витребування доказів.

30.04.2026 до суду від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_8 надійшло клопотання про долучення доказів.

Ухвалами Дніпровського районного суду міста Києва від 10.08.2026 відмовлено у задоволенні клопотань представника позивача та представника відповідача про витребування доказів у справі.

Інших заяв по суті справи не надійшло.

Таким чином, суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьками записані - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 24.06.2004 є повнолітньою (а.с.27 том 1).

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03.01.2008 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано та розподіллено нажите спільне майно подружжя порівну (а.с.28-31 том 1).

03.10.2023 ОСОБА_2 видано свідоцтво про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , серії НОМЕР_4 , видане Бориспільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (а.с.32 том 1).

Згідно посвідки на проживання від 18.12.2024 НОМЕР_5 виданої Федеральним відомством у справах іноземців та надання притулку ОСОБА_1 має вільний доступ до ринку праці (а.с.20 том 1).

Згідно з копією про підтвердження реєстрації ОСОБА_1 має основне місце проживання яке зареєстровано з 27.05.2024 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.23 том 1).

Згідно з копією про підтвердження реєстрації ОСОБА_1 має основне місце проживання яке зареєстровано з 04.09.2025 за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.12-12а том 2).

З підтвердження про проходження підготовчого курсу при Віденських університетах, ОСОБА_1 з зимового семестру 2022 року, літньому семестрі 2023 року, зимовому семестрі 2024, навчалася на підготовчих курсах з вивчення німецької мови для студентів з розширеними початковими знаннями (а.с.43-51 том 1).

Згідно довідки Державного некомерційного підприємства «Державний університет «Київський авіаційний інститут» від 14.10.2025 № 33/25, ОСОБА_1 навчається на 2 курсі заочного відділення факультету психології, комунікацій та перекладу Державного університету «Київський авіаційний інститут». Спеціальність 035 «Філологія». Термін навчання за освітнім ступенем «Бакалавр» з 01.09.2024 по 28.02.2029 (а.с.26 том 1).

Згідно відповіді Державного некомерційного підприємства «Державний університет «Київський авіаційний інститут» від 24.02.2026, ОСОБА_1 є здобувачем вищої освіти КАІ, яка навчається за заочною формою здобуття освіти (а.с.110 том 2).

Також судом встановлено, що 28.10.2020 позивач ОСОБА_1 набула у власність, спільно із малолітніми ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.35-38 том 1).

У подальшому, 04.04.2024 ОСОБА_1 подарувала свою частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , матері - ОСОБА_3 (а.с.39-40 том 1).

Згідно зі статтею 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної, фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих (частина третя статті 3 Закону України «Про освіту»).

Статтею 199 Сімейного кодексу України встановлено, що, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Стягнення із батьків аліментів на повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 має у власності ряд нерухомого майна, безпосередньо земельних ділянок, які перебувають в процесі поділу/виділу, на частину яких накладено арешт та заборона відчуження, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.79-244 том 1).

Згідно довідки від 23.01.2026 № 23/01/2026, ОСОБА_2 працює в ТОВ «МКМ ГРУП» на посаді менеджера із зовнішньої діяльності з 15.96.2017 і дотепер (наказ №6 від 13.06.2017), щомісячна заробітна плата становить 8 200 грн (а.с.47 том 2).

Згідно довідки від 23.01.2026 №23/01/2026 між ТОВ «ММК ГРУП» та ОСОБА_2 укладено договір № 1303/2025 про відчуження належного підприємству транспортного засобу, легкового автомобіля Audio Q8, 2021 д.н.з. НОМЕР_1 . Загальна вартість транспортного засобу відповідно до умов договору становить 2 280 000 грн. Сторонами визначено розстроченням ціни продажу за узгодженим сторонами графіком. Станом на 23.01.2026 грошові зобов`язання ОСОБА_2 як покупця, залишаються не виконаними (а.с.47 об. Том 2).

Крім того, судом встановлено, 10.10.2024 Оболонським районним судом міста Києва видано судовий наказ у справі №756/12489/24, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частини заробітку (всіх видів доходу), але не менше 50% прожиткового мінімумів на дитину відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 04.10.2024 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття (а.с.52-53 том 1).

Також судом встановлено, Дніпровським районним судом міста Києва видано судовий наказ у справі №755/14891/24 яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі частини усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 03.09.2024 і до повноліття дитини (а.с.54-55 том 1).

Крім того, ОСОБА_2 є батьком малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.50 том 2) та згідно заяви матері дитини ОСОБА_10 від 14.06.2024, дитина перебуває на утриманні батька та проживає з ним за її добровільною згодою (а.с.48 об. том 2).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.08.2018 у справі № 748/2340/17 зроблено висновок щодо застосування статті 199 СК України, який полягає в тому, що «обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину)».

У постанові від 16.02.2022 у справі № 381/2423/20 Верховний Суд вказав, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

При встановленні потреби в утриманні повнолітнього сина або дочки, суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

При цьому, подаючи до суду позовну заяву, особа має довести наявність вищевказаних фактів, які надають право стягувати аліменти на повнолітню дочку, сина, що продовжують навчання.

Звертаючись до суду з даним позовом та заявляючи вимогу про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 100 000 грн, щомісячно, починаючи стягнення з 06.01.2026 і до досягнення останньою 23-річного віку, позивач, як на підставу своїх позовних вимог посилається на те, що вона навчається у «Державний університет «Київський авіаційний інститут» на заочній контрактній формі навчання, проживає за кордоном та проходить підготовчі курси при Віденських університетах, та як вказано в позові, мати позивача забезпечує її, хоча батько має можливість надавати позивачеві матеріальну допомогу до досягнення нею 23- річного віку.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Разом з тим, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність у повнолітньої дитини потреби в матеріальній допомозі саме у зв`язку з навчанням (вартість навчання, понесення витрат на харчування, проїзд, проживання, придбання підручників тощо), матеріали справи не містять. Позивач проживаючи за кордоном, отримала дозвіл на працевлаштування, однак жодних доказів які б свідчили про відсутність у неї доходів, до суду не подала.

Надані стороною позивача платіжні інструкції про перерахування коштів ОСОБА_3 , матір`ю позивача, не підтверджують заявлені позовні вимоги. Так, квитанції щодо оплати навчання позивача (а.с.57, 69, 76 том. 1) не можуть бути взяті судом до уваги за відсутності укладеного договору, із визначеним розміром оплати за навчання, а квитанція від 22.08.2024 від (а.с.68 з її ж копією на а.с.77 том 1) не свідчить, що оплата здійснена саме за навчання позивача. При цьому квитанції від 14.04.2025, 05.03.2025 (а.с.56 з її ж копією на а.с.7, 70 том 1) не містять відомостей про отримувача коштів. Квитанції ж на а.с.72-75 тому 1 свідчать про перерахування грошових коштів ОСОБА_3 на рахунок ОСОБА_2 та не стосуються предмету доказування в межах розгляду даної справи.

Сімейний кодекс України виходить із принципів рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх дитина.

Дійсно, правове регулювання аліментних правовідносин входить до принципу рівності прав та обов`язків батьків щодо утримання дитини та необхідності врахування витрат, пов`язаних з навчанням. Предметом доказування у таких справах є не детальний розрахунок витрат, а наявність об`єктивної потреби у матеріальній допомозі та можливість її надання платником аліментів.

З огляду на викладене суд у цій частині враховує, що позивач є повнолітньою, дійсно навчається на заочній формі навчання в Україні, при цьому постійно проживає за кордоном, має там зареєстроване місце проживання та дозвіл на працю. При цьому відповідач проживає в Україні, офіційно працевлаштований, має у власності значне нерухоме майно, однак на утриманні останнього перебуває троє дітей, що зумовлює його обов`язок з їх утримання.

Як зазначив Верховий Суд у своїй постанові від 20.05.2020 по справі № 635/1139/17, не надання будь-яких доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність у повнолітньої дитини потреби в матеріальній допомозі саме у зв`язку з навчанням (понесення витрат на харчування, проїзд, проживання, придбання підручників тощо) може стати підставою для відмови у задоволенні позовної заяви про стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання після досягнення повноліття.

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58 (sad) принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29).

Таким чином, інші доводи сторін, які наведені заявах по суті справи, не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

З огляду на викладене, даючи оцінку зібраним доказам по справі, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи повну відмову у задоволенні позову, у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки судових витрат в порядку ст. 141 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 182, 199 СК України, ст.ст. 2-5, 10-13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , АДРЕСА_4 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_7 , АДРЕСА_5 ) про стягнення аліментів - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: