Рішення № 138891540, 10.08.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/4400/26

Справа №754/883/26

РІШЕННЯ

Іменем України

10 серпня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва у складі:

головуючої-судді - Панченко О.М.,

за участю секретаря судових засідань - Сарнавського М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулося до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 146 812,50 грн., судового збору у сумі 2 422,40 грн. та витрат на правову допомогу у сумі 25 000,00 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, 15.08.2020 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та відповідачем було укладено Договір позики №0967112841/8, а на підставі анкетизаяви №3264184 від 20.09.2020 за умовами якого ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 9 000,00 грн., строк користування кредитом - 30 днів, строк дії Договору - 3 роки, відсоткова ставка - 1,22% за один день користування кредитом. 16.12.2021 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №14-07/21, згідно якого останнє отримало право вимоги за вищевказаним кредитним договором. У свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги ТОВ «Коллект центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023, у тому числі за Договір про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №096112841/8 від 15.08.2020 року, укладеного між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 . Відповідач умови договору не виконала, кошти у встановлений договором строк не повернув. Загальний розмір заборгованості з повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з позичальника відповідно до розрахунку заборгованості станом на день підготовки позову становить 338 017,50 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 9000,00 грн.; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги - 260 662,50 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками згідно Кредитного Договору ( з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 68 355,00 грн. Проте позивачем ставиться вимога про стягнення заборгованості у розмірі 146 812,50 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 9 000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 137 812,50 грн. Посилаючись на наведене, просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у сумі 146 812,50 грн. та судові витрати.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2026 року справу передано головуючій-судді Панченко О.М.

Ухвалою районного суду м. Києва від 29.01.2026 року за вказаним позовом відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

23.03.2026 через «Електронний суд» від представника відповідача - адвоката Сікорської І.С. надійшов відзив на позовну заяву в якому заперечує щодо задоволення позову з огляду на необґрунтованість та безпідставність з огляду на таке. Вважає, що у матеріалах справи відсутні докази, що підтверджували б наявність у ТОВ «КОЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги до ОСОБА_1 . В матеріалах справи відсутній кредитний договір №100289861 підписаний Відповідачем за допомогою одноразового цифрового підпису. В справі наявна лише роздруківка договору, не підписана ні власноручним, ні цифровим підписом, відповідно докази укладення кредитного договору відповідачем взагалі відсутні. Також у матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи, зокрема копії меморіальних ордерів, заяв на видачу готівки, платіжних доручень, тощо, на підтвердження перерахування на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів. Окрім того, в кредитному договорі чітко визначено суму процентів у розмірі 3 307,50 грн., строк користування кредитом - 30 днів, процентна ставка - 1,225%, а позивачем нараховано проценти поза строком кредитування. Окрім того заперечувала щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

30.03.2026 року через «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій зазначає наступне. Щодо перерахування коштів, то сторона позивача зазначає, що оскільки ТОВ «ІНФІНАНС» не є банківською установою, то відповідний переказ булло здійснено ТОВ «ФК «Універсальні платіжні операції» на підставі укладеного між сторонами договору. Згідно листа ТОВ «ФК «Універсальні платіжні рішення» вбачається, що 20.09.2020 12:40 року було перераховано грошові кошти в сумі 9 000,00 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_1 . Звертає увагу суду, що Відповідач частково сплачував заборгованість, що свідчив про визнання ним кредитних правовідносин, факту отримання коштів та погодження з умовами кредитування. Разом з тим, для спростування заперечень Відповідача, разом із даною відповіддю на відзив подано клопотання про витребування доказів у Банку. Щодо розрахунку заборгованості, то зазначає, що у розрахунку заборгованості (розрахунку і первісного кредитора, і фактора) чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована. При цьому перевірити правильність розрахунків можливо за допомогою елементарних математичних операцій, ділення та додавання. Щодо переходу прав вимоги, то вказує, що дані договори не оскаржуються в судовому порядку як сторонами договору, так і будь-якими іншими способами, відповідають волі сторін та чинному законодавству. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які спростовують факт переходу прав вимоги та/або будь які заперечення сторін договору щодо виконання його умов. Таким чином ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом грошової вимоги до Відповідача. У зв`язку з викладеним просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 29.06.2026 року витребувано по справі докази.

16.07.2026 року від АТ КБ «Приват Банк» надійшли витребувані судом докази.

Представник позивача у судове засідання не з`явися, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити, окрім того просив звернути увагу суду щодо надходження до матеріалів справи виписки про зарахування коштів від АТ КБ «Приват Банк».

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, подали до суду відзив на позов в якому просили відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з відсутністю учасників справи.

Дослідивши письмові матеріали справи та докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що Відповідачем було підписано пропозицію укласти Договір про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0967112841/8 від 15 серпня 2020 (оферти) та надання кредиту згідно Заявки - анкети №3264184 від 20.09.2020 р., підписаний ОСОБА_1 електронним одноразовим ідентифікатором 2L3Z8W.

20.09.2020 року Відповідачем було підписано акцепт оферти від 20.09.2020 року на укладення Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0967112841/8 від 15 серпня 2020 (оферти) та надання кредиту згідно Заявки - анкети №3264184 від 20.09.2020 р., підписаний ОСОБА_1 електронним одноразовим ідентифікатором 0g2f3j.

Відповідно до умов договору : розмір кредиту - 9 000,00 грн.; строк користування кредитом - 30 днів; строк дії Договору - 3 роки; відсоткова ставка - 1,225% за один день користування кредитом, застосовується за умови належного виконання умов Договору та відсутності Пролонгації. Загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить: 3 307,50 грн., за умови належного виконання умов Договору та відсутності пролонгації.

Факт зарахування коштів у розмірі 9 000,00 грн. від 20.09.2020 на рахунок Відповідача підтверджується витребуваною інформацією з АТ КБ «Приват Банк».

16.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю « ІНФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №16-12/21, відповідно умов якого ТОВ «ІНФІНАНС» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржників, в тому числі за договором №0967112841/8 від 15.08.2020, що укладений між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1

10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» відповідно до договору відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 відступило ТОВ «Коллект Центр» право грошової вимоги до боржників.

Відповідно до реєстру боржників до договору відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 269 662,50 грн., з яких: 9000,00 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням; 260 662,50 грн. - заборгованість нарахованими процентами.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Відповідно до приписів статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Враховуючи викладене, право вимоги за Договором про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0967112841 від 15.08.2020 року перейшло до позивача.

Позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 146 812,50 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 9 000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 137 812,50 грн.

Згідно приписів ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України: «Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.».

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За частиною 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до вимог статей 525-526,530,1050 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, тому позичальник зобов`язаний своєчасно вносити плату за користування грошима.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частинами 1-3 ст.1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Разом з тим кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Враховуючи норми закону та те, що відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, наявну заборгованість у добровільному порядку не погасила, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9 000,00 грн. підлягають задоволенню.

Щодо заявленої суми відсотків у розмірі 137 812,50 грн., то суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до умов кредитного договору строк користування кредитом становив 30 календарних днів. За користування кредитними коштами сторони погодили сплату процентів у розмірі 1,225 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Таким чином, проценти за користування кредитом могли бути нараховані лише протягом погодженого сторонами строку кредитування, тобто протягом 30 календарних днів з моменту надання кредиту.

Суд зазначає, що строк користування кредитом та строк дії кредитного договору не є тотожними поняттями. Закінчення строку користування кредитом означає припинення права позичальника користуватися кредитними коштами на умовах договору та, відповідно, припинення права кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти. Водночас закінчення строку дії договору саме по собі не припиняє невиконаних зобов`язань сторін, оскільки такі зобов`язання припиняються лише на підставах, визначених законом або договором. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

Отже, у даному випадку позивач мав право нарахувати проценти за користування кредитом лише за 30 календарних днів користування кредитом, виходячи зі ставки 1,225 % на день, що відповідно складає 3 307,50 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог у загальному розмірі 12 307,50 грн., що складається з: заборгованості за основною сумою - 9000,00 грн. та заборгованості за відсотками - 3 307,50 грн.

Щодо вимог про стягнення витрат на правничу допомогу суд приходить до такого.

На підставі ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду.

Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача ТОВ «Коллект Центр» здійснювало адвокатське об`єднання «Лігал Ассістанс» на підставі Договору про надання правової допомоги від 02.09.2024 № 02-09/2024-8; Заявка на надання юридичної допомоги № 683 від 03.11.2025, Витяг з Акту № 16 про надання юридичної допомоги від 28.11.2025; Прайс-листа АО Лігал Ассістанс».

Однак при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, суд приходить до висновку що розумним розміром стягнення витрат на правничу допомогу у даному випадку буде сума - 2 000 грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Таким чином, оскільки, позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» задоволено частково на суму 12 307 грн. 50 коп. то з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 204 грн. 74 коп. (12 307,50*2 422,40/146 812,50).

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Частиною 5 передбачено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-82, 89, 95, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272-273, 279, 350, 352, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ: 44276926, 01133, м.Київ, вул. Мечнікова, буд.3, оф.306) заборгованість за Договором №0967112841/8 від 15.08.2020 у сумі 12 307,50 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 204,74 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено та підписано 10.08.2026 у відповідності до ч.5 ст.268 ЦПК України.

Суддя О.М. Панченко