Ухвала суду № 138891335, 11.08.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/20349/26

Провадження № 2-з/752/185/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про забезпечення позову

11 серпня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кирильчук І.А., за участі секретаря судових засідань Сінчук І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кишканя Сергія Володимировича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Еверест», приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бокатової Таміли Юріївни, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Руслани Тарасівни, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Портофін», про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору, скасування рішення про державну реєстрацію та зняття арешту з майна,

в с т а н о в и в:

До Голосіївського районного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Еверест», приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бокатової Таміли Юріївни, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Руслани Тарасівни, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Портофін», про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору, скасування рішення про державну реєстрацію та зняття арешту з майна.

07 серпня 2026 року від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, якою сторона позивача просила суд забезпечити позов шляхом: накладення арешту на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 45,3 кв.м., житлова площа: 22,8 кв.м., (номер відомостей про речове право: 57554825, Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3043354680000), із забороною державним реєстраторам прав на нерухоме майно, а також іншим суб`єктам, на яких покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрація права власності, похідних від права власності речових прав та обтяжень, відкриття розділу в державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, перереєстрація) щодо квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 45,3 кв.м., житлова площа: 22,8 кв.м., (номер відомостей про речове право: 57554825, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3043354680000).

Заява мотивована тим, що позивач вважає себе інвестором та фактичним власником квартири на підставі інвестиційного договору № РЗД/01-КВ/078 від 16 березня 2020 року і договору про відступлення прав та обов`язків від 9 березня 2026 року. Право власності на квартиру зареєстроване за ПАТ «ЗНВКІФ «Еверест», яке є боржником у виконавчому провадженні ЗВП № НОМЕР_2. На квартиру накладено арешт та її виставлено на повторні електронні торги ДП «СЕТАМ». На думку заявника, невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному склду суду 10 серпня 2026 року у провадження судді Кирильчук І. А. передано заяву про забезпечення позову.

Відповідно до частини першої статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї матеріали, суд дійшов такого висновку.

Згідно статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною першою статті 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову, до яких, зокрема, відноситься зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Перелік видів забезпечення позову, наведений у частині першій статті 150 ЦПК України, не є вичерпним, у зв`язку з чим, за наявності відповідного клопотання, можуть бути застосовані й інші його види, проте з урахуванням обмежень, встановлених частинами четвертою - одинадцятою зазначеної статті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 зазначено, що: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази.

Пленум Верховного Суду України в пункті 4 Постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22 грудня 2006 року роз`яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Тобто, цивільний процесуальний кодекс не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для вирішення справи по суті, а лише запобігти ситуації, в якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Відтак, при обранні заходів забезпечення позову слід також враховувати необхідність збереження балансу прав та законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб.

Вживаючи заходи забезпечення позову, суд повинен перевірити аргументованість заяви про забезпечення позову і застосовувати такі заходи у разі, коли є реальна небезпека, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду, в тому числі, якщо внаслідок цього заявнику може бути завдано шкоди.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 зазначено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Необхідність застосування заходів забезпечення вишиває з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Згідно із частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частин третьої та десятої цієї статті заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами, а їх застосування не допускається, якщо за змістом вони є тотожними задоволенню позовних вимог і при цьому спір не вирішується по суті.

Забезпечення позову є тимчасовим процесуальним засобом, призначеним гарантувати реальне та ефективне виконання можливого судового рішення або не допустити істотного ускладнення ефективного захисту права. Воно не може використовуватися для попереднього вирішення спору, встановлення вини відповідача чи надання позивачам того результату, якого він просить досягти за наслідками розгляду позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен перевірити наявність спору, реальність загрози невиконання або утруднення виконання можливого рішення, зв`язок обраного заходу з предметом позову, співмірність обмежень, а також дотримання балансу прав та інтересів учасників справи й осіб, які не беруть у ній участі. При цьому розгляд заяви про забезпечення позову не передбачає встановлення обґрунтованості позовних вимог по суті.

Судом під час розгляду заяви про забезпечення позову встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду міста Києва із позовної заявою відповідно до якої просила суд:

визнати недійсним пункт 2.5 Інвестиційного договору № РЗД/01-КВ/078 від 16.03.2020, укладеного між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ЕВЕРЕСТ» (код ЄДРПОУ 38866146);

скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Гречаної Руслани Тарасівни, Київський міський нотаріальний округ про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 76078515 від 14.11.2024 року, права власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 45,3 кв.м., житлова площа: 22,8 кв.м., за Публічним акціонерним товариством «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ЕВЕРЕСТ» (код ЄДРПОУ 38866146);

визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 45,3 кв.м., житлова площа: 22,8 кв.м.;

витребувати з чужого незаконного володіння Публічного акціонерного товариства «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ЕВЕРЕСТ» (код ЄДРПОУ 38866146) квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 45,3 кв.м., житлова площа: 22,8 кв.м., на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 );

зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3043354680000, номер запису про обтяження: 64914570, який накладений постановою про опис та арешт майна боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, виданою 25.05.2026 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Бокатовою Тамілою Юріївною;

виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис № 64914570 від 25.05.2026 про обтяження, а саме арешт нерухомого майна, накладний на підставі постанови про опис та арешт майна боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, серія та номер: НОМЕР_2, виданою 25.05.2026 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Бокатовою Тамілою Юріївною.

Як убачається з матеріалів заяви, арешт квартири загальною площею 45,30 кв.м., житлова площа: 22,8 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , накладено в межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2, з виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/3281/25 від 3 березня 2026 року та виставлена на повторні електронні торги Державного підприємства «СЕТАМ», реєстраційний номер лоту 603345 (уцінено лот № 601362), а датою проведення аукціону призначено 12 серпня 2026 року.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 константувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. […] Та обставина, що можливе рішення суду про задоволення позову в цій справі не підлягає примусовому виконанню, а може бути виконано шляхом його пред`явлення до державного реєстратора, як уже зазначалося вище, не свідчить про неможливість застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно, яке є предметом оспорюваного договору, якщо невжиття заходів забезпечення позову негативно впливатиме на можливість позивача ефективно захистити (поновити) свої порушені права.

Суд також ураховує загальний підхід, сформульований Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у постанові від 5 травня 2025 року у справі №466/2651/23, згідно з яким накладення арешту в порядку забезпечення позову має тимчасовий характер, спрямоване насамперед на обмеження можливості розпорядження майном і саме по собі не припиняє раніше виниклих прав та охоронюваних законом інтересів третьої особи. Хоча зазначена справа стосувалася прав іпотекодержателя та не є подібною до цієї справи за змістом матеріальних правовідносин, викладений у ній загальний процесуальний підхід підлягає врахуванню в частині розмежування тимчасового збереження предмета спору та вирішення матеріально-правових вимог, яке здійснюється під час розгляду справи по суті.

У цій справі спірна квартира є одночасно об`єктом, щодо якого заявлені вимоги про визнання права власності, витребування майна, скасування державної реєстрації та зняття арешту, і майном, переданим на примусову реалізацію. Отже, зв`язок між предметом позову та обраним заходом забезпечення є безпосереднім.

Призначення електронних торгів підтверджує не абстрактну, а реальну й безпосередню можливість зміни власника квартири до вирішення спору. У разі її реалізації виникне необхідність оцінювати права набувача, змінювати склад учасників справи або звертатися з новими вимогами щодо результатів торгів. Це може істотно ускладнити ефективний захист прав, за яким позивач звернувся до суду.

Наявність арешту, накладеного приватним виконавцем, не усуває зазначеного ризику. Такий арешт застосований з метою примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/3281/25 від 3 березня 2026 року та допускає подальшу реалізацію майна в установленому законом порядку. Натомість арешт у порядку забезпечення цього позову має іншу процесуальну мету, а саме тимчасово зберегти предмет спору та його правовий стан до вирішення заявлених вимог.

Застосування обраного заходу не скасовує і не зупиняє виконавче провадження № НОМЕР_2 у цілому, не впливає на чинність та обов`язковість наказу Господарського суду міста Києва і не позбавляє стягувача права вимагати його виконання у передбачений законом спосіб, зокрема за рахунок іншого майна або коштів боржника. Суд не вирішує питання про припинення вимог стягувача чи зміну їх черговості. Тимчасове обмеження стосується лише розпорядження конкретною квартирою, право на яку є предметом цього спору.

Порівнюючи наслідки застосування та незастосування заходу, суд ураховує, що арешт не позбавляє зареєстрованого власника права володіння і користування квартирою та не вирішує наперед питання про належність права власності. Натомість невжиття заходу створює ризик вибуття єдиного предмета спору та істотного ускладнення ефективного поновлення прав позивача. Отже, тимчасове обмеження розпорядження квартирою є пропорційним визначеній процесуальній меті.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви представника позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру загальною площею 45,30 кв. м, житловою площею 22,8 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , із забороною вчинення реєстраційних дій, пов`язаних із відчуженням зазначеного об`єкта нерухомого майна.

Керуючись статтями 149-153, 157, 259-261, 353, 354 ЦПК України, суддя

п о с т а н о в и в:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кишканя Сергія Володимировича про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на об`єкт нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 45,3 кв.м., житлова площа: 22,8 кв.м., (номер відомостей про речове право: 57554825, Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3043354680000), із забороною державним реєстраторам прав на нерухоме майно, а також іншим суб`єктам, на яких покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрація права власності, похідних від права власності речових прав та обтяжень, відкриття розділу в державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, перереєстрація) щодо квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 45,3 кв.м., житлова площа: 22,8 кв.м., (номер відомостей про речове право: 57554825, Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3043354680000).

Ухвала набирає законної сили з моменту їх підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Копію ухвали для негайного виконання направити відповідному суб`єкту державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Бокатовій Тамілі Юріївні та учасникам справи.

Стягувач: ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Боржник: Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Еверест», код ЄДРПОУ 38866146, код ЄДРІСІ 13300239 місцезнаходження: 01601, м. Київ, Печерський узвіз, буд. 5, кабінет 109.

Суддя І. А. Кирильчук