Ухвала суду № 138890851, 11.08.2026, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/1635/24

провадження № 2/631/147/26

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

11 серпня 2026 року селище Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Трояновської Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Семенко А. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення Нововодолазького районного суду Харківської області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Представник АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» Мєшник Костянтин Ігорович, який діє на підставі довіреності від 08 січня 2024 року № 22-70Д1, звернувся до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з останньої заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 30 серпня 2021 року у розмірі 10771 гривня 73 копійки, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 гривень 00 копійок.

Вказана позовна заява надійшла на адресу Нововодолазького районного суду Харківської області засобами поштового зв`язку 16 жовтня 2024 року та була зареєстрована під єдиним унікальним № 631/1635/24 (провадження № 2/631/639/24) й згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, обліково-статистичною карткою справи та Контрольним журналом судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, переданий на розгляд головуючого судді Пархоменко І. О. 16 жовтня 2024 року.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області, постановленою 23 жовтня 2024 року під головуванням судді Пархоменко І. О., позовну заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, й призначено судове засідання.

Справа по суті розглянута не була, рішення у справі не ухвалено.

Рішенням Вищої ради правосуддя № 1229/0/15-26 від 18 червня 2026 року ОСОБА_2 звільнено з посади судді Нововодолазького районного суду Харківської області у зв`язку із поданням заяви про відставку та наказом виконувача голови суду Мащенко С. В., прийнятим 24 червня 2026 року № 02-05/38, суддю Пархоменко І. О. відраховано зі штату суду.

Розпорядженням керівника апарату Нововодолазького районного суду Харківської області Столяренка С. В. № 428 від 17 липня 2026 року призначено повторний автоматизований розподіл справи з єдиним унікальним № 631/1635/24 (провадження № 2/631/147/26) за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 липня 2026 року, обліково-статистичною картки справи та Контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, справу передано на розгляд головуючого судді Трояновській Т. М.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 20 липня 2026 року з урахуванням приписів частини 12 статті 33 та частини 2 статті 213 Цивільного процесуального кодексу України прийнято до розгляду справу з єдиним унікальним № 631/1635/24 за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та повторно розпочато розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Уповноважений представник АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи були сповіщені завчасно відповідно до приписів статті 128 Цивільного процесуального кодексу України. У прохальній частині позовної заяви міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника банку.

Відповідач, ОСОБА_1 , у судове засідання також не з`явилась, хоча про дату, час і місце розгляду справи була сповіщена завчасно відповідно до приписів статті 128 Цивільного процесуального кодексу України. Про причини своєї неявки суд не повідомила, ніяких заяв чи клопотань на адресу суду не направляла.

Водночас як убачається з матеріалів справи, 24 січня 2025 року на електронну адресу Нововодолазького районного суду Харківської області надійшла заява від представника АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» Мєшника Костянтина Ігоровича про закриття провадження у справі з єдиним унікальним № 631/1635/24 за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, що була зареєстрована за вхідним № ЕП-103/25-вх. та передана головуючому судді у справі Пархоменко І. О. під особистий короткий підпис в Журналі реєстрації вхідної кореспонденції 24 січня 2025 року. Відповідно до вказаної заяви представник банку посилаючись на приписи пункту 1 частини 2 статті 49, пункту 2 частини 1 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України повідомив про відмову від позовних вимог до ОСОБА_1 , оскільки відповідачем погашена заборгованість після подачі позову до суду, просив закрити провадження у справі та повернути сплачену суму судового збору у відповідності до частини 3 статті 142 Цивільного процесуального кодексу України.

Разом із тим, процесуального рішення щодо вказаної заяви суддею Пархоменко І. О. прийнято не було.

З приводу неявки учасників процесу у судове засідання слід зазначити, що відповідно до пунктів 2 та 7 частини 2 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 3 статті 131 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Положеннями частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що підстав для визнання явки учасників справи обов`язковою для надання особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити питання про закриття провадження за їх відсутності, при цьому відповідно до часини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши доводи позовної заяви та зави про закриття провадження у справі, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі обставини справи в межах заявлених вимог, перевіривши їх доказами, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, проаналізувавши зміст норм процесуального права, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Так, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Положеннями частини 1 статті 77 вказаного нормативно-правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частина 2 статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналогічні приписи передбачені частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Приписами частини 2 статті 77 та частини 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Як свідчать матеріали справи, 30 серпня 2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг monobank/Universal Bank, за змістом якої просила відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні на її ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку. Проставлянням власноруч свого підпису під цією анкетою-заявою, ОСОБА_1 погодилась із тим, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладення якого вона підтверджує і зобов`язується виконувати його умови; підписанням цього договору підтвердила, що вона ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства) та отримала їх примірники у мобільному додатку, вони їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Окрім цього, ОСОБА_1 беззастережно погодилась з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Погодилась з тим, що про зміни доступного розміру дозволеного кредитного ліміту банк повідомляє її шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток; просила вважати наведений зразок її власноручного підпису або його аналогу (в тому числі його електронний/електронний цифровий підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті їй в банку. Засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем 0215d3678fabf0098eceb5291e44c4ed4aa99fe87dc784447cafcd7dbf4466o6fe, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення її дій згідно з договором. Також ОСОБА_1 визнала, що електронний цифровий підпис є аналогом її власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердила, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися нею та/або банком з використанням електронного/електронного цифрового підпису, а також підтвердила, що ця анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку.

З матеріалів справи встановлено, що на момент звернення позивача до суду у відповідача перед банком була заборгованість, яка станом на 11 липня 2024 року, згідно розрахунку за договором, укладеним 30 серпня 2021 року, склала 10771 гривня 73 копійки.

Зі змісту поданої представником АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» заяви від 24 січня 2025 року судом встановлено, що оскільки ОСОБА_1 погашена заборгованість після подачі позову до суду, отже позовні вимоги були задоволені, банк користуючись правом, передбаченими пунктом 1 частини 2 статті 49 Цивільного процесуального кодексу України, відмовляється від позову та просить закрити провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України. При цьому у заяві представник АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» вказав, що наслідки відмови від позову та закриття провадження по справі, передбачені частиною 3 статті 256 Цивільного процесуального кодексу України відомі та зрозумілі.

Суд, розглянувши заяву представника АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» Мєшника Костянтина Ігоровича про відмову від позову та закриття провадження у справі, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи та всі фактичні данні, які мають значення для вирішення питання про закриття провадження по справі, виходить з наступного.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист (пункт 2 рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року по справі № 9-зп).

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно із частиною 1 статті 15, частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Приписами частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

При цьому, звернення особи до суду є її абсолютним правом.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів реалізується через врегульовану процесуальним законом можливість звернутися до суду з цивільним позовом.

Так, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).

Приписами частини 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Процесуальні права та обов`язки учасників справи, а також сторін визначені у статтях 43 та 49 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до змісту пункту 3 частини 1 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання. При цьому ними в розумінні приписів частини 1 статті 42 та частини 1 статті 48 наведеного кодифікованого закону України є сторони (позивач і відповідач) й треті особи.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 49 Цивільного процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу;

Аналогічні, водночас більш уточнені, положення містяться у статті 206 Цивільного процесуального кодексу України. Так, згідно з частинами 1 3, 5 наведеної норми права позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Отже, наведеними нормами Цивільного процесуального кодексу України передбачено право позивача, як учасника справи, з урахуванням приписів цього Кодексу та керуючись наявною у нього метою, вільно обирати вид власної процесуальної поведінки, в тому числі шляхом відмови від позову на будь-якій стадії судового процесу.

Проаналізувавши наведені норми цивільного процесуального законодавства України суд виходить з того, що оскільки відмова від позову є правом позивача, який на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами, таке право є абсолютним і не залежить від волі інших учасників процесу.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

В межах розгляду даної справи зі змісту заяви представника позивача судом встановлено, що АКЦІОНЕРНЕ ТОВОРИСТВО «УНІВЕРСАЛ БАНК» до початку розгляду справи повідомило про відмову від позовних вимог до ОСОБА_1 через погашення останньої наявної заборгованості, яка була предметом спору. Водночас суд бере до уваги, що представником позивача є Мєшник Костянтин Ігорович, який діє на підставі довіреності від 08 січня 2024 року № 22-70Д1.

Частиною 1 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Одночасно з цим, відповідно до змісту частини 1 та 2 статті 64 зазначеного цивільного процесуального кодифікованого закону, представник, якій має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

Зі змісту довіреності № 22-70Д1 від 08 січня 2024 року, якою АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УНІВЕРСАЛ БАНК» уповноважило Мєшника Костянтина Ігоровича представляти їх права та інтереси, судом не встановлено наявності обмежень щодо права на відмову від позову. Крім того, у поданій заяві від 24 січня 2025 року представник банку запевнив суд, що наслідки відмови від позову та наслідки закриття провадження по справі, які передбачені частиною 3 статті 256 Цивільного процесуального кодексу, відомі та зрозумілі.

З огляду на викладене, вирішуючи питання щодо прийняття відмови позивача від позову та закриття провадження у справі, суд приймає до уваги вільне волевиявлення сторони позивача щодо цього, відповідність заяви вимогам Цивільного процесуального законодавства України, повне розуміння передбачених законодавством наслідків таких дій, та вважає за можливе прийняти відмову представника банку від позову з урахуванням приписів пункту 1 частини 2 статті 49 та 206 Цивільного процесуального кодексу України, й на підставі пункту 4 частини 1 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України закрити провадження у справі за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. При цьому суд виходить з того, що відмова від позову, так саме як і звернення до суду, є правом особи, заявлене клопотання не суперечить вимогам чинного законодавства і не порушує будь-яких прав та інтересів сторін. Сторона позивача вільно розпорядилась предметом спору і саме таким способом, що унеможливлює подальший розгляд справи за суттю позовних вимог.

Одночасно, суд вважає за необхідно роз`яснити АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ «УНІВЕРСАЛ БАНК», що відповідно до частини 2 статті 256 Цивільного процесуального кодексу України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Згідно з частиною 2 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Як убачається з поданої заяви про закриття провадження по справі, представник позивача просить суд повернути АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ «УНІВРСАЛ БАНК» сплачену суму судового збору за подання позовної заяви до суду, посилаючись на приписи частини 3 статті 142 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до приписів частини 2 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Таким спеціальним законом є Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі Закон України «Про судовий збір»), стаття 3 якого визначає, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення тощо.

Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України (частина 1 статті 9 Закону України «Про судовий збір»).

З матеріалів справи вбачається, що з позовом до ОСОБА_1 АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УНІВЕРСАЛ БАНК» звернулось у 2024 року й на виконання приписів частини 4 статті 177 Цивільного процесуального кодексу України до позовної заяви додало документ, що підтверджує сплату судового збору, в розмірі 3028 гривень 00 копійок, а саме платіжне доручення № 30823476577 від 09 вересня 2024 року, виданої АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «УНІВЕРСАЛ БАНК».

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Натомість приписами частин 1, 3 та 6 статті 142 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. У випадках, встановлених частинами третьою п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Відтак, при закритті провадження у справі судовий збір за клопотанням особи, яка його сплатила, повертається з державного бюджету в розмірі 50 відсотків та лише за умови укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову або визнання позову відповідачем до початку розгляду справи. Також наведеною нормою право передбачено, що якщо позивач не підтримує своїх позовних вимог внаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, то судові витрати за заявою позивача підлягають стягненню з відповідача та суд вирішує таке питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження.

В даному випадку зі змісту заяви представника позивача про закриття провадження у справі вбачається, що заборгованість, яка була предметом позову, відповідачем перед позивачем повністю сплачена після пред`явлення позову, тому позивач подав заяву про закриття провадження у цій справі, тобто у даному випадку позивач фактично не підтримав своїх позовних вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, що відповідно до статті 142 Цивільного процесуального кодексу України та пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» не є підставою для повернення з державного бюджету судового збору та у такому випадку законодавством передбачено інший порядок вирішення питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, заява представника АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» про повернення суми сплаченого судового збору у повному обсязі на підставі частини 3 статті 142 Цивільного процесуального кодексу України, задоволенню не підлягає, оскільки не ґрунтується на приписах закону та таке тлумачення представника позивача наведеної норми права є хибним.

Як суд вже зазначав, відповідно до приписів 3 статті 142 Цивільного процесуального кодексу України та пункту 5 частини 1 та частини 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір» судом вирішується питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову або суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 55 Конституції України, статтями 1 5, 10 13, 17, 19, 43, пунктом 1 частини 2 статті 49, статтями 58, 62, 64, 128, 133, 140, 142, 206, частиною 3 статті 211, частиною 1 статті 223, статтями 255, 256, 260, 261, 263 265, 268, частинами 5 та 11 статті 272, 352 355 Цивільного процесуального кодексу України,

У Х В А Л И В:

Заяву представника АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» Мєшника Костянтина Ігоровича про відмову від позову та закриття провадження у справі задовольнити.

Прийняти відмову АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» від позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Провадження у цивільній справі з єдиним унікальним № 631/1635/24 (провадження № 2/631/147/26) за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором закрити, у зв`язку із відмовою позивача від позову (пункт 4 частини 1 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України).

У задоволенні заяви представника АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» Мєшника Костянтина Ігоровича в частині повернення суми сплаченого судового збору відмовити.

Роз`яснити представнику позивача, що відповідно до приписів 3 статті 142 Цивільного процесуального кодексу України та пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», у разі відмови позивача від позову, судом вирішується питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, або суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача та вирішує таке питання протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження.

Роз`яснити сторонам, що відповідно до частини 2 статті 256 Цивільного процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав не допускається.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження такої ухвали, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду та з інших поважних причин.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Суддя Т. М. Трояновська