Рішення № 138888886, 11.08.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/8593/26-Е Провадження № 2/522/8242/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року Приморський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого - судді Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря судового засідання Гудзюк Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» 19 травня 2026 року звернулось до Приморського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за яким просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Новий Колектор» заборгованість за кредитним договором № 04.12.2020-100002180 від 04.12.2020 року в розмірі 15 000,00 (п`ятнадцять тисяч гривень 00 коп.) та понесені судові витрати, що складаються з судового збору у розмірі 2 662,40 грн. та витрат, понесених позивачем внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу 205,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ "Споживчий Центр", правонаступником якого є ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» та ОСОБА_1 04.12.2020 року укладено Кредитний договір № 04.12.2020-100002180.

Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 5000 грн., що підтверджується копією чеку про електронний перерахунок коштів на рахунок позичальника від 04.12.2020 року. Строк, на який надається Кредит: 14 календарних днів з дати надання. Графік платежів: Сума Кредиту у розмірі: 5 000 грн. 00 коп. та проценти у розмірі: 1 400 грн. 00 коп. сплачуються до 17.12.2020.

Між ТОВ "Споживчий Центр" та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено Договір факторингу № СЦ-28.03.2025 від 28.03.2025.

На виконання умов зазначеного Договору факторингу укладено реєстр № 1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 04.12.2020-100002180 від 04.12.2020 року на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким являється ОСОБА_1 .

Позивачем, на фінансовий номер телефону відповідача, направлено повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором та вимогу про сплату заборгованості.

Позивач зазначає, що у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань, станом на 04.03.2026 утворилася заборгованість у розмірі 15 000,00 грн., яку він просить стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 01.06.2026 провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання.

05.06.2025 відповідачем подано заяву в якій зазначив, що між ТОВ "Споживчий Центр", правонаступником якого є ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» та ОСОБА_1 04.12.2020 року укладено Кредитний договір № 04.12.2020-100002180 на загальну суму 5000. Просив застосувати позовну давність, яка на його думку, є підставою для відмови у позові. Відзив до суду не надавав.

У судове засідання учасники справи не з`явилися. Представник позивача в позові просив проводити розгляд справи без його участі.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 11.08.2026 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 04.12.2020 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 04.12.2020-100002180 у вигляді електронного документа, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 5 000,00 грн., заявленим строком кредитування 14 календарних днів, зі сплатою процентів за користування коштами: зниженої процентної ставки 2,00 % в день, стандартної процентної ставки 2,5 % в день.

Вказаний кредитний договір укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

ОСОБА_1 електронним цифровим підписом підписано Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтвердження укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 5000,00 грн., а отже акцептовано умови Договору.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі у справі №561/77/19 від 16.12.2020 р. зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст. 639 ЦК України.). Абз.2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (стст. 205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 р. у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 р. у справі №404/502/18, від 7 жовтня 2020 р. у справі №127/33824/19.

Таким чином, електронна форма договору прирівнюється до письмової, проте з певними особливостями щодо укладення таких договорів. Сторони вільні обрати форму правочину, в т.ч. електронну. Тож електронний договір не може бути визнаний недійсним виключно через те, що він має електронну форму.

Що стосується належності підпису, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами ».

Подібна правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду у справі №127/33824/19 від 07.10.2020 р., проте у цій справі мова йшла про відсутність відображення електронного підпису на договорі та відсутність доказів отримання такого підпису позичальником: «Без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Отже, підпис договору електронним підписом за допомогою разового ідентифікатора є належним і законним та свідчать про волевиявлення сторін на укладення договору.

Крім того, слід наголосити на презумпцію правомірності правочину, визначену ст.204 ЦК України. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Наголошуємо, що станом на дату звернення до суду, жодних проваджень про визнання кредитного договору № 23.12.2018-100003422 від 23.12.2018р р. недійсним відкрито не було.

Тлумачення статей 215 та 216 ЦК України свідчить, що учасники цивільних відносин не можуть на рівні того чи іншого договору здійснювати його кваліфікацію як недійсного (нікчемного чи оспорюваного), визначати правові наслідки нікчемності правочину. За домовленістю сторін можуть змінюватися тільки правові наслідки оспорюваного правочину (Постанова ВС ОП КЦС від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18)).

Таким чином, встановлені вище обставини, підтверджують факт укладання між кредиторами та відповідачем кредитного договору, шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, умовами яких було визначено суму кредиту, розмір відсотків, порядок повернення грошових коштів, та строк дії кредитних договорів.

Щодо вимог відповідача про застування строків позовної давності.

За положеннями ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ст. 261 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що спірний кредитний договір між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено 04.12.2020 року, строком дії на 14 днів, з можливістю його подальшої пролонгації.

Із позовом про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором ТОВ «Новий Колектор» звернулося до суду 19.05.2026 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) з 12.03.2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17.03.2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Пункт 12 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30.03.2020 року № 540-IX містить перелік статтей цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 року у справі № 679/1136/21, від 19.04.2023 року у справі № 199/782/21.

Постановою КМУ від 27.06.2023 року № 651 відмінено з 24 год 00 хв 30.06. 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Разом з тим, Законом України від 15.03.2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259 (позовна давність), 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

24.02.2022 року Указом Президента України № 64/2022 в Україні введено правовий режим воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжувався та відповідно діяв на момент звернення ТОВ «Новий Колектор» до суду із позовними вимогами про стягнення заборгованості.

Тобто, вказаними положеннями ЦК України чітко визначено, що визначений ст. 257 строк позовної давності, загальною тривалість у три роки, продовжується на строк дії воєнного стану на території України, а тому відповідно, перебіг строку, який відбувається у період дії воєнного стану, не підлягає зарахуванню при обчисленні строку позовної давності.

Однак, положення п. 19 «Прикінцевих та перехідних положення» ЦК України виключено на підставі Закону України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності № 4434-IX від 14.05.2025 рок. Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування.

Таким чином, з огляду на викладене, зважаючи на дату укладення спірного кредитного договору 04.12.2020 року та положення п.п. 12, 19 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а також визначений даними положеннями строк на який було продовжено перебіг строку визначеного ст. 257 ЦК України, в тому числі й дату подання позову, суд приходить до висновку про відхилення доводів щодо застосування позовної давності, оскільки строки позовної давності почали діяти з вересня 2025 року на підставі Закону № 4434-ІХ «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності».

Враховуючи зазначене, позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Встановлено, що відповідач, в порушення умов договору своєчасно, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернув.

Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 5 000,00 грн. підтверджено безпосередньо стороною відповідача у заяві від 05.06.2026.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором, станом на 04.03.2026 утворилась заборгованість у розмірі 15 000,00 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 5 000,00 грн. та за відсотками 10 000,00 грн.

відповідно до п. 2.1 зазначеного Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Фактор зобов`язується передати (сплатити) Клієнту загальну ціну продажу в сумі, передбаченій п.3.2 цього Договору, а Клієнт зобов`язується відступити Факторові права вимоги за кредитним договором в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором. З дати відступлення права вимоги Клієнт перестає бути стороною за Кредитним Договором, а Фактор стає виключним та єдиним кредитором за Кредитним Договором та набуває всіх прав за ним.

Відповідно до п.п. 2.4, 2.5 зазначеного Договору сторони домовилися, що Право вимоги за Кредитним договором вважається відступленим Клієнтом Факторові з моменту підписання Сторонами відповідного Акту приймання-передачі Переліку.

Після підписання Акту приймання-передачі Переліку до Фактора переходять всі права та обов`язки Клієнта, як сторони, які виникли на підставі Кредитного договору в обсязі і на умовах, що існують на момент укладення цього Договору.

На виконання умов зазначеного Договору факторингу укладено реєстр № 1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 04.12.2020-100002180 від 04.12.2020 року на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким являється ОСОБА_1 .

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

ТОВ «Новий Колектор» має право на звернення до суду з даним позовом, оскільки ТОВ «Споживчий центр» передало йому право вимоги за вказаним договором. Матеріалами справи належним чином підтверджується перехід права вимоги, тоді як доводи відповідача про відсутність доказів оплати за таке відступлення не спростовують вказаних висновків.

Встановивши дані обставини, враховуючи, що між сторонами по справі виникли правовідносини, відповідачем грошові кошти отримано, але в порядку та на умовах договору не повернуто, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Новий Колектор» є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 5 000,00 грн. та стягнення простроченої заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 10 000,00 грн.

Зважаючи на період часу, що минув з моменту укладення кредитного договору, розмір нарахованих відсотків суд вважає співмірним сумі заборгованості за тілом кредиту та таким, що не суперечить принципам розумності та добросовісності.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 662 грн. 40 коп.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача витрати понесені внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу у розмірі 205,38 грн.

Оскільки позовні вимоги про стягнення заборгованості задоволено, то вказані суми судового збору та витрат на відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор»» (код ЄДРПОУ 431702980, 01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, 13, оф. 601) заборгованість за Кредитним договором № 04.12.2020-100002180 від 04.12.2020 року 1 у розмірі 15 000,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор»» (код ЄДРПОУ 431702980, 01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, 13, оф. 601) судовий збір у сумі 2 662,40 гривень, та витрати, понесені позивачем внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу у сумі 205,38 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 11 серпня 2026 року.

Суддя Р.Д. Абухін

11.08.26