Рішення № 138885694, 10.08.2026, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 709/1154/26

2/709/938/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 року селище Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Левченка В. В.,

за участі секретаря судового засідання Нікітенко В. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЙС» (далі позивач, ТОВ «ФК «ЕЙС») звернулося до Чорнобаївського районного суду Черкаської області із позовною заявою до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що 18 червня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 449329406 на суму 8100,00 грн.

Кредитний договір було укладено у формі електронного документу з використанням електронного підпису, створеного за допомогою одноразового ідентифікатора YVMC-3382.

Згідно умов кредитного договору первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував відповідачу, шляхом ініціювання через банк-провайдер, грошові кошти у розмірі 8100,00 грн.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. Надалі, до вказаного договору факторингу укладалися додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 296 від 06 серпня 2024 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором.

28 травня 2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» укладено Договір факторингу № 28/0525-01.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 2 від 28 травня 2025 року до договору факторингу № 28/0525-01 від 28 травня 2025 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором.

16 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та позивачем ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 16/07/25-Е відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відтак, позивач посилається, що станом на день звернення із цим позовом до суду заборгованість за договором кредитної лінії № 449329406 від 18 червня 2024 року становить 28431,00 грн і складається із:

- 8100,00 грн заборгованість по тілу кредиту;

- 16281,00 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом;

- 4050,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Проте, позивач звертає увагу суду, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 24381,00 грн.

Також, позивач просить суд стягнути із відповідача понесені судові витрати, які складаються із суми сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 30 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, витребувано докази.

У судове засідання сторони не викликалися.

Відповідач про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями АСДС «Д-3», відповідно до яких ОСОБА_1 має зареєстрований кабінет у підсистемі «Електронний суд», однак, відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а тому суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню

ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

У наданий в ухвалі строк від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки сторонами не направлено на адресу суду клопотань про інше.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Положеннями статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що 18 червня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії 449329406 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, створеного за допомогою одноразового ідентифікатора.

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії, в сумі кредитного ліміту в розмірі

8100,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання коштів та банківських металів у кредит Товариства з обмеженою відповідальність «Манівео швидка фінансова допомога».

Сума кредитного ліміту, вказана в п. 2.1 договору, є загальною сумою кредиту за цим договором і є максимальною сумою грошових коштів на умовах кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 2.3 договору кредитодавець надає перший транш за договором у сумі 8100,00 грн 18 червня 2024 року (що є датою надання кредиту).

Згідно з п. 5.1 кредитного договору кожен окремий транш за цим договором надається позичальником шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки НОМЕР_1 .

Пунктом 7.1 кредитного договору передбачено рекомендовану дату дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами, а саме

03 липня 2024 року.

В обов`язковому порядку сума кредиту має бути повернута позичальником не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї з наступних обставин:

- закінчення строку дії договору, в порядку, передбаченому п. 11.1 договору;

- дострокового припинення дії договору, в порядку, передбаченому п. 9.1.1.2. або 9.1.1.7. договору.

Кінцева дата повернення кредиту 18 липня 2029 року (п. 7.3 кредитного договору).

Згідно п. 8.1 договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом.

Пунктами 8.3 - 8.5 передбачено, що за період від дати видачі Кредиту до 03 липня 2024 року (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 547,50 відсотків річних, що на день укладення Договору становить 1,50 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі - Дисконтна процентна ставка); у разі якщо Позичальник вчинить описані в п. 3.2. Договору дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює Пролонгацію) один або декілька разів, за період з наступного дня після 03 липня 2024 проценти нараховуються за ставкою 525,78 відсотків річних, що на день укладення Договору становить 1,44 відсотків в день від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі - Індивідуальна процента ставка).

Відповідно до п. 11.1 договору, останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 (п`яти) років, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії цього договору діють до повного їх виконання.

Відповідно до п. 12.3 кредитного договору за порушення будь-якого з платежів передбачених цим договором на 14 і більше календарних днів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця неустойку у вигляді штрафу в розмірі 5000 % від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання, але не більше половини суми кредиту, одержаної споживачем за цим договором.

Крім цього, для укладення кредитного договору відповідачем було заповнено заявку на отримання кредиту, яка містить персональні дані особи, та здійснено відповідний алгоритм дій з метою отримання одноразового ідентифікатора для підписання кредитного договору.

Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти у кредит у розмірі 8100,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 18 червня 2024 року та випискою по картковому рахунку відповідача, наданою АТ КБ «Приват Банк».

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Нормами ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. Надалі, до вказаного договору факторингу укладалися додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу.

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги № 296 від 06 серпня 2024 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором.

28 травня 2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» укладено Договір факторингу № 28/0525-01.

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги № 2 від 28 травня 2025 року до договору факторингу № 28/0525-01 від 28 травня 2025 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором.

16 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено Договір факторингу № 16/07/25-Е.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників № 2 до договору факторингу № 16/07/25-Е від 16 липня 2025 року від ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором.

Таким чином, відбулася зміна кредитора у зобов`язанні.

Відповідно до розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором 449329406 від 18 червня 2024 року заборгованість становить 28431,00 грн і складається із:

- 8100,00 грн заборгованість по тілу кредиту;

- 16281,00 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом;

- 4050,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

При цьому, позивач просить суд стягнути із відповідача заборгованість по тілу кредиту та відсотках.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Проте, суд не у повній мірі погоджується із наданим позивачем розрахунком заборгованості відповідача за кредитним договором з огляду на наступне.

Так, як вбачається із наданого суду розрахунку заборгованості, заборгованість відповідача за відсотками нараховувалася первісним кредитором та потім ТОВ «Таліон плюс» у період з 18 червня 2024 року по 30 жовтня 2024 року.

При цьому, первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» нараховував заборгованість за відсотками з урахуванням дисконтного періоду та положень кредитного договору (п.п. 8.3 8.5 кредитного договору), а саме: до 03 липня 2024 року за денною процентною ставкою у розмірі 1,44 %, а потім за денною процентною ставкою у розмірі 1,50 %.

У свою чергу, ТОВ «Таліон плюс», отримавши право грошової вимоги до відповідача, з 07 серпня 2024 року продовжило нараховувати заборгованість за відсотками за денною процентною ставкою у розмірі 1,50 %.

22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24 грудня 2023 року) (далі по тексту - Закон № 3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп. 13 п. 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

В свою чергу, згідно ч.ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України. Для цілей обчислення реальної річної процентної ставка визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості за нарахованими процентами за період з 18 червня 2024 року по 30 жовтня 2024 року.

Відповідно до п. 8.3 кредитного договору базова процентна ставка складає 1,50 % в день від суми залишку кредиту.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%, яка була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом

№ 3498-IX від 22 листопада 2023 року.

Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Згідно з ч. 5 ст. 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Суд враховує, що пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Оскільки Закон України № 3498-ІХ набув чинності 24 грудня 2023 року та застосовано визначений законодавством перехідний період до запровадження обмеження максимального розміру денної процентної ставки, в період часу з 24 грудня 2023 року до 21 квітня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки 2,5 %, в період часу з 22 квітня 2024 року до 19 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки

1,5 %, а з 20 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки 1 %.

Вказане свідчить про те, що у випадку продовження дії кредитних договорів після набрання чинності Законом України № 3498-ІХ, умови щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються автоматично і не вимагають внесення змін до договору, так як характер цих правових норм є імперативним і не передбачає можливості відхилення від них при укладенні чи зміні договорів про надання споживчого кредиту.

Проте, як вбачається із умов кредитного договору та має своє підтвердження у наданому суду розрахунку заборгованості за кредитним договором, позивачем у період з 20 серпня 2024 року нараховувалась заборгованість відповідачу за процентами із денною відсотковою ставкою у розмірі 1,50 %, що не у повній мірі відповідає вимогам Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» та п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування».

Так, кредитний договір було укладено 18 червня 2024 року а тому, максимальний розмір денної процентної ставки на момент укладення договору та до 20 серпня 2024 року становив 1,5 %, а тому вимоги щодо нарахування відсотків за користування кредитом у цій частині були дотримані.

Відповідач жодних погашень кредитної заборгованості не здійснював.

Таким чином, станом на 19 серпня 2024 року заборгованість відповідача за кредитним договором становила 8100,00 грн тіла кредиту та 7533,00 грн заборгованість за відсотками.

Починаючи із 20 серпня 2024 року і до 30 жовтня 2024 року (період нарахування заборгованості по відсотках) максимальний розмір денної процентної ставки становить

1,0 %, що у даному випадку становить 81,00 грн (8100,00 грн / 100 % х 1,0 %).

Таким чином, станом на 30 жовтня 2024 року заборгованість відповідача за кредитним договором мала б становити 8100,00 грн тіла кредиту та 13365,00 грн відсотків (81,00 грн х 72 днів = 5832,00 грн, 7533,00 грн + 5832,00 грн = 13365,00 грн).

Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та до стягнення з відповідача підлягає заборгованість за тілом кредиту - 8100,00 грн та відсотками 13365,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційного розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості, а саме у розмірі 21465,00 гривень, що становить 88,04 % (21465,00 х 100 / 24381,00) від заявлених позовних вимог, з відповідача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 2343,98 гривень (2662,40 х 88,04 / 100).

Що стосується судових витрат на правову допомогу у розмірі 7000,00 гривень, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі

№ 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі

№ 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 01 вересня 2021 року у справі

№ 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21).

На підтвердження витрат на правничу правову допомогу позивачем надано: договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20 січня 2026 року та додаткову угоду

№ 25771229035 до нього від 21 січня 2026 року, акт прийому-передачі наданих послуг від

20 березня 2026 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, довіреність.

Пунктом 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальних адвокатських витрат (встановлення їхньої доцільності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

На думку суду, понесені ТОВ «ФК «ЕЙС» витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн є неспівмірними ціні позову, складності вирішеного судом питання та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

З огляду на викладене, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку, що клопотання представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню на суму 2000,00 грн.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, що узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження

№ 14-382цс19).

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЙС», адреса: вул. Юрія Поправки, 6, кабінет 13, м. Київ, код ЄДРПОУ 42986956, заборгованість за кредитним договором

№ 449329406 від 18 червня 2024 року у розмірі 21465,00 гривень, з яких: 8100,00 гривень заборгованість по тілу кредиту, 13365,00 гривень заборгованість по відсотках, судовий збір у розмірі 2343,98 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 гривень, а всього стягнути 25808,98 (двадцять п`ять тисяч вісімсот вісім гривень 98 копійок) гривень.

У задоволенні позовних вимог у іншій частині відмовити.

Повні найменування сторін:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС», адреса:

вул. Юрія Поправки, 6, кабінет 13, м. Київ, код ЄДРПОУ 42986956;

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса:

АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Суддя В. В. Левченко