Рішення № 138884983, 11.08.2026, Козельщинський районний суд Полтавської області

Справа № 533/305/26

Провадження № 2/533/337/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року селище Козельщина

Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді - Козир В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кругловецького Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

06 квітня 2026 року позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» звернувся до Козельщинського районного суду Полтавської області зі позовною заявою до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, у якій просив суд стягнути з відповідачки заборгованість за договором № 13/64805759 від 23.08.2019 у розмірі 33848,40 гривень та судові витрати.

У позовній заяві позивач просив розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Процесуальні дії та рішення у справі

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 14 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання на 08 червня 2026 року (а.с. 50-51).

Цією ж ухвалою суду запропоновано позивачеві ТОВ «Свеа Фінанс протягом 15 днів з дня отримання ухвали надати до суду докази на підтвердження власних позовних вимог, зокрема факту видачі позики відповідачу. Копії доказів заздалегідь направити відповідачу, а докази направлення - надати суду.

05 червня 2026 року від відповідачки надійшла заява, у якій вона просила відкласти розгляд справи у зв`язку з складним матеріальним становищем та наданням часу для використання можливості скористатися правничою допомогою (а.с. 57).

Протокольною ухвалою суду від 08 червня 2026 року клопотання відповідачки ОСОБА_1 задоволено та відкладено судове засідання на 11 серпня 2026 року на 09 годину 00 хвилин (а.с. 60).

У судове засідання 11.08.2026 позивач ТОВ «Свеа Фінанс», належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, явку представника не забезпечив, у позовній заяві просив розгляд справи проводити без участі представника.

Відповідачка ОСОБА_1 через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи без її участі (а.с. 63).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Аргументи сторін

Позиція позивача (а.с. 4-7)

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 13/64805759 (надалі - договір). Сума позики за договором становить 5000,00 грн. Строк, на який надано позику, - 14 днів. Договором передбачено нарахування плати за договором у фіксованому розмірі 1400,00 грн, процентів - 2 % від суми позики; пеня - 2 % від суми позики за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Відповідачкою порушено умови договору та станом на дату складення позовної заяви несплачена заборгованість за договором становить 33848,40 грн.

28.12.2023 між ТОВ «Партнер Фінанс» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» (яке у подальшому змінило назву на ТОВ «СВЕА ФІНАНС») було укладено договір факторингу № 01.02-91/23, відповідно до умов якого клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору, у порядку та у строки встановлені цим договором.

Згідно з розрахунком заборгованості до договору № 13/64805759 від 23.08.2019, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «СВЕА ФІНАНС» станом на 06.04.2026 складає 33848,40 грн, у тому числі:

- заборгованість за основним боргом - 5000,00 грн;

- заборгованість за платою - 70,00 грн;

- заборгованість за пенею - 28778,40 грн.

При нормативному обґрунтуванні позову позивач посилався на статті 15, 16, 20, 263, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 625, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України, статті 19, 27, 31, 175, 274, 276-277 ЦПК України та правові висновки Верховного Суду України у справі № 44/9519/12 (постанова від 28 березня 2018 року).

Позиція відповідача (а.с. 63)

Відповідачка ОСОБА_1 подала заяву про часткове визнання позовних вимог. Не визнала позовні вимоги у частині нарахування та стягнення з неї пені.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

23.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер Фінанс» (за договором - позикодавець) та відповідачкою ОСОБА_1 (за договором - позичальник) було укладено у простій письмовій формі договір позики № 13/64805759 (далі за текстом рішення - договір), який підписано власноручним підписом позичальниці (а.с. 8).

Відповідно до п. 1 договору на підставі цього договору позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти (надалі - позика або сума позики) у розмірі встановленому цим договором, позичальник зобов`язується повернути суму позики позикодавцю та сплатити плату за договором у порядку та строки, передбачені цим договором.

Сума позики становить 5000,00 грн (п. 1.2 договору).

Позичальник повинен сплатити позикодавцю плату за договором у розмірі 1400,00 грн, яка визначається з розрахунку (за фіксованою незмінною ставкою) 2 % від суми позики за кожен день користування у межах строку, передбаченого п. 3.5 договору (п. 2.1 договору).

Позикодавець надає позику шляхом передачі готівкових коштів позичальнику (п. 3.1 договору).

Підписанням цього договору позичальник підтверджує, що він отримав від позикодавця суму позики у повному обсязі у дату підписання цього договору (п. 3.2 договору).

Графік платежів: позичальник зобов`язаний повернути суму позики у повному обсязі та сплатити плату за договором у строк по 05 вересня 2019 року (п. 3.5 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору позичальник цим підтверджує, що: він уклав цей договір, повністю усвідомлюючи значення своїх дій та згідно з вільним волевиявленням (п. 4.2 договору); всі без виключення умови договору йому добре відомі та зрозумілі, а також він вважає ці умови справедливими по відношенню до себе та позикодавця погоджується з ними (п. 4.3 договору).

Згідно з п. 5.1 договору за невиконання або неналежне виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором, зокрема Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", іншими нормативно- правовими актами та цим договором.

За порушення позичальником строків погашення грошових зобов`язань за цим договором, позикодавець має право вимагати від позичальника сплатити позикодавцю пеню (п. 5.2 договору).

У випадку нарахування позикодавцем пені, така пеня нараховується у розмірі 2 % від суми простроченого грошового зобов`язання за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості (п. 5.3 договору).

Згідно з п. 7.1 договору сторони несуть відповідальність за порушення умов цього договору згідно з чинним законодавством України.

Згідно з п. 8.1 договору цей договір вважається укладеним з моменту передачі грошей та діє з 23 серпня 2019 року по 05 вересня 2019 року.

28.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер Фінанс» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Росвен інвест Україна» (фактор) укладено договір факторингу № 01.02-91/23 (а.с. 9-16).

25.03.2024 ТОВ «Росвен інвест Україна» на підставі рішення єдиного учасника товариства змінило назву на ТОВ «Свеа фінанс» (а.с. 39).

Відповідно до п. 2.1 договору факторингу у відповідності до умов цього договору, клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором.

Згідно з п. 3.1.3 договору факторингу право вимоги переходить до фактора з моменту підписання цього договору після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей за кредитними договорами. Разом з правами вимоги фактору переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав та передбачені цим договором.

У відповідності до п. 4.2 договору факторингу фактор сплачує клієнту фінансування шляхом перерахування клієнту грошових коштів у сумі, що зазначена у пункті 4.1 цього договору, на рахунок клієнта, вказаний у розділі 14 цього договору, протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами цього договору.

Згідно з п. 4.1 кредитного договору сторони домовились, що фінансування (ціна договору) складає 1100076,09 грн.

З копії платіжної інструкції від 29.12.2023 № 9408 вбачається, що ТОВ «Свеа Фінанс» сплатило ТОВ «Партнер Фінанс» грошові кошти у сумі 1100076,09 грн відповідно до договору факторингу № 01.02-91/23 від 28.12.2023 (а.с. 20).

Відповідно до реєстру боржників № 4 до договору факторингу від 28.12.2023 № 01.02-91/23 ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за договором позики № 13/64805759 від 23.08.2019 у загальній сумі 33848,40 гривень, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 5000,00 гривень; сума заборгованості по платі - 70,00 гривень; заборгованість за штрафними санкціями - 28778,40 грн (а.с. 21-22).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики № 13/64805759 від 23.08.2019, наданого позивачем, загальна заборгованість за договором складає 33848,40 грн, у тому числі: заборгованість за сумою позики - 5000,00 грн; за платою за позику - 70,00 грн; за пенею за позикою - 28778,40,00 грн (а.с. 23-28).

З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачкою були здійсненні оплати, а саме 06.09.2019 на суму 1451,60 грн; 08.10.2019 на суму 3200,00 грн та 08.11.2019 на суму 3100,00 грн.

Застосовані судом норми права

Щодо договору позики

Згідно зі ч. 1, 2 статті 207 ЦК України (у редакції, чинній станом на дату укладення договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України (ЦКУ) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦКУ).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (610 ЦКУ).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦКУ боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 549 ЦКУ визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені (ч. 3).

Метою Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції, чинній станом на дату укладення договору позики) є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами (ст. 2).

Цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті (ст. 3).

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування» цей закон не поширюється на договори позики, що не передбачають сплати процентів чи будь-яких інших платежів за користування наданими за такими договорами грошовими коштами.

Згідно з ч. 2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.

Пунктом 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин - у період нарахування пені) було передбачено, що у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів). Норми цього пункту поширюються у тому числі на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Карантин, установлений постановою КМУ від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами та доповненнями), діяв на території України з 12.03.2020 до 30 червня 2023 року.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» звільняв споживача від відповідальності за прострочення зобов`язань за кредитним договором на період дії карантину.

Станом на дату розгляду даної справи судом п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» передбачає таке:

«разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».

Тобто у період з 01.03.2020 по 23.01.2024 споживач звільняється законом від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення за кредитним договором/договором позики. Будь-які платежі, нараховані у вказаний період за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за кредитним договором/договором позики підлягають списанню кредитодавцем.

Щодо набуття права вимоги

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦКУ).

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (тут і надалі - у редакції, чинній станом на дату укладення договору факторингу) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Процесуальні норми

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення

23.08.2019 між ТОВ «Фінансова компанія «Партнер Фінанс» (первісний кредитор) та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено у простій письмовій формі договір позики № 13/64805759, відповідно до умов якого позичальник (відповідачка) отримала кредит у загальному розмірі 5000,00 шляхом отримання готівкових коштів, про що свідчать положення п. 1.2, 3.1, 3.2 договору.

Договір містить підписи сторін, у тому числі зі сторони відповідачки.

Факт укладення кредитного договору та факт видачі позики належним чином підтверджено доказами, що містяться у матеріалах справи. Відповідачка факт укладення договору та факт отримання позики не заперечувала.

Відповідно до умов договору позики його сторонами врегульовано основні істотні умови позики, у тому числі: загальну суму позики; строк, на який надається позика; порядок повернення позики, плату за користування позикою, пеню порушення строків повернення позики тощо.

Згідно з умовами договору позики відповідачка зобов`язувалася повернути позику та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачені договором.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що відповідачка у повному обсязі позику не повернула.

Доказів проведення повного розрахунку за отриманою позикою з первісним позикодавцем чи з позивачем як новим кредитором матеріали справи не містять.

Отже, відповідачка умови договору позики порушила та у строк, встановлений умовами договору, позику не повернула.

Факт набуття позивачем права вимоги до відповідачки за договором суд також уважає доведеним належними та достатніми доказами.

Позивачем надано всі докази на підтвердження переходу права вимоги за кредитними договором, а саме договір факторингу, платіжну інструкцію про сплату права вимоги за договором, реєстр боржників тощо. Такі докази підписані, а їх копії завірені належним чином.

Здійснюючи перевірку розрахунку заборгованості за договором позики суд висновує таке.

Позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за сумою позики - 5000,00 грн, плату за позику - 70,00 грн; пеню - 28778,40 грн.

Розмір заборгованості за позикою (5000,00 грн) та за платою за договором (70,00 грн з урахуванням часткової оплати) цілком відповідає умовам договору позики (п. 1.2, 2.1).

Сума заборгованості за тілом позики та за платою за позикою є підставною, обґрунтованою, неспростованою відповідачкою. Позовні вимоги у цій частині суд задовольняє.

Щодо заборгованості за пенею у розмірі 28778,40 грн, то суд уважає, що розрахунок заборгованості не у повній мірі відповідає вимогам закону. З розрахунку заборгованості вбачається, що така заборгованість за пенею нарахована первісним кредитором та пред`явлена до стягнення позивачем за період з 07.09.2019 по 22.08.2020.

Чинна редакція Закону України «Про захист прав споживачів» звільняє відповідачку як споживача від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення за кредитним договором/договором позики у період з 01.03.2020 по 23.01.2024. Будь-які платежі, нараховані у вказаний період за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за договором позики підлягають списанню кредитодавцем та примусовому стягненню не підлягають.

Суд уважає, що відповідачка на підставі п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» звільняється від відповідальності перед первісним кредитодавцем, а відповідно й перед позивачем як правонаступником, за прострочення виконання зобов`язань за договором позики; звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором.

Станом на 01.03.2020 відповідачці нараховано пеню у розмірі 16470,00 грн (а.с. 26).

Отже, пеня за період з 01.03.2020 по 22.08.2020 у розмірі 12308,40 грн (28778,40 грн - 16470,00 грн = 12308,40 грн) нарахована первісним кредитором та пред`явлена до стягнення позивачем неправомірно. Така сума пені підлягала списанню кредитодавцем, а обов`язок відповідачки по сплаті пені у вказаному розмірі припинився без його виконання. Відповідно, у задоволенні вимог у цій частині суд відмовляє за безпідставністю.

Також суд уважає, що положення частини 2 статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» у частині обмеження розміру пені за договором про споживчий кредит цілком застосовні й до даного спору.

Так, договір позики, стягнення заборгованості за яким є предметом позову, передбачає плату за користування позикою, а отже на такий договір поширюється дія Закону України «Про споживче кредитування» (п. 2 ч. 2 ст. 3 Закону).

Частиною другою статті 21 «Про споживче кредитування» (у редакції станом на дату укладення договору позики) було встановлено, що у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.

За розрахунком заборгованості розмір пені, нарахований з 06.09.2019 по 29.02.2020, складає 16370,00 грн, що значно перевищує 15 % від суми простроченої позики (5000,00 грн).

15 % від суми простроченої позики буде складати 750,00 грн (5000,00 х 15 % = 750,00).

Решта суми пені у розмірі 15620,00 грн (16370,00 - 750,00 = 15620,00) також нарахована неправомірно. У задоволенні позовних вимог у цій частині суд відмовляє за безпідставністю.

Підсумовуючи все викладене вище суд уважає такими, що є доведеними, обґрунтованими та підставними позовні вимоги у частині стягнення позивачем з відповідачки заборгованості за договором позики від 23.08.2019 № 13/64805759 у розмірі 5820,00 грн, у тому числі: сума заборгованості за сумою позики - 5000,00 грн, за платою за позику - 70,00 грн; за пенею - 750,00 грн.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованості за пенею у розмірі 28028,40 грн (28778,40 - 750,00 = 28028,40) суд відмовляє за безпідставністю.

Розподіл судових витрат

Згідно зі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору у сумі 2662,40 грн (а.с. 1, 2).

З урахуванням того, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково (17,19 % від ціни позову), суд на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України стягує з відповідачки на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме - 457,67 грн (2662,40 х 17,19 % = 457,67).

Керуючись статтями 12, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, нормами матеріального права, наведеними у мотивувальній частині рішення, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за договором від 23.08.2019 № 13/64805759 у розмірі 5820 гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог на суму 28028 гривень 40 копійок - відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» судовий збір у сумі 457 гривень 67 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання через Козельщинський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (місцезнаходження: вул. Іллінська, буд. 8, місто Київ, 04070; ідентифікаційний код юридичної особи: 37616221; адреса електронної пошти: court@svea.ua; тел.: 0501789667).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Повне рішення складено та підписано суддею 11.08.2026.

Суддя В.П. Козир