Постанова № 138883888, 10.08.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/4643/26

Провадження № 3/159/1678/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Ковель

Суддя Ковельського міськрайонного суду Волинської області Грідяєва М.В. розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від Головного управління Державної податкової служби у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, одруженого, працює: ТОВ «Волинь Агро» - директор, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ;

за ч.1 ст.163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, директор ТОВ «Волинь Агро» ОСОБА_1 згідно акту документальної позапланової виїзної перевірки від 15.06.2026 №15930/07-03/37691361 під час перевірки дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2026 року у декларації від`ємного значення з ПДВ у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, встановлено порушення ведення податкового обліку, чим порушив вимоги абз. «б» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, внаслідок чого відмовлено у бюджетному відшкодуванні на рахунок платника у банку у податковій декларації за квітень 2026 року на суму 216000 грн., чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.163-1 КУпроАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (судовою повісткою), причини неявки суду не повідомив.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Крючкова О.Б. в судове засідання не з`явилася, згідно письмового клопотання просить закрити провадження у справі, вказуючи на те, що матеріали, подані контролюючим органом, не доводять події порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку, особистої вини директора ТОВ «ВОЛИНЬ-АГРО», зміст акта перевірки містить обставини, які спростовують висновок про неправомірність заявленого бюджетного відшкодування. В акті прямо вказано, що податкові накладні були виписані та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, акт містить посилання на первинні документи, які підтверджують факт оплати платником товарів/послуг, включених до розрахунку бюджетного відшкодування. Єдиною підставою для невизнання права на бюджетне відшкодування податковий орган? ? назвав? ? рішення? ? комісії регіонального? ? рівня від 12.05.2026 №113326 про відповідність ТОВ «ГРАНДІ ЛТД» критеріям ризиковості платника податку за п. Критеріїв ризиковості, затверджених у межах Порядку №1165. Рішення про «ризиковість» постачальника було прийняте майже через чотири місяці після складання і реєстрації податкових накладних від 22.01.2026. Матеріали справи не містять самого рішення №113326, доказів його чинності, відомостей про конкретну податкову інформацію, яка стосувалася б саме операцій з ТОВ «ВОЛИНЬ АГРО», а також доказів того, що вказаний статус існував на момент здійснення господарських операцій. На сторінці 7 акта перевірки зазначено, що перевіркою достовірності та правильною визначення суми податкового кредиту за квітень 2026 року завищення податкового кредиту не встановлено. Контролюючий орган одночасно визнав правильність податкового кредиту, сформованого в тому числі на підставі зареєстрованих податкових накладних, але зробив протилежний висновок щодо права на бюджети відшкодування тієї самої суми ПДВ. Контролюючий орган не встановив скасування реєстрації податкових накладних №3 та №4 від 22.01.2026, їх недійсності або відсутності фактичної оплати. В акті немає висновків про не поставку добрив, їх неотримання ТОВ «ВОЛИНЬ-АГРО» відсутність складського оприбуткування, невикористання у господарській діяльності, підроблення первинних документів, повернення коштів, узгоджені дії постачальником або обізнаність посадових осіб ТОВ «ВОЛИНЬ-АГРО» щодо можливих порушень у діяльності контрагента. У загальній частині акта ДПС зафіксовано, що ТОВ «ВОЛИНЬ-АГРО» здійснює сільськогосподарську діяльність, використовує земельні ділянки площею близько 6 тис. га, має значні посівні площі та сільськогосподарську техніку. Придбання 45 тон мінерального добрива відповідає характеру, обсягу та діловій мет діяльності товариства. Матеріали перевірки не містять фактичних даних, які б свідчили про безтоварність операції або про невиконання ТОВ «ВОЛИНЬ-АГРО» умов п.200.4 ст.200 ПК України. Жодної з наведених обставин щодо ТОВ «ВОЛИНЬ-АГРО» та ОСОБА_2 контролюючим органом не встановлено. Протокол фактично перетворює статус «ризикового» постачальника на безумовну презумпцію вини покупця, що суперечить як Податковому кодексу України, так і принципу індивідуальної юридичної відповідальності. У матеріалах справи відсутні докази умислу або необережності, обізнаності про обставини діяльності постачальника чи можливості передбачити його подальше включення до переліку ризикових платників. У матеріалах містяться відомості про головного бухгалтера ТОВ «ВОЛИНІ АГРО» ОСОБА_3 , стосовно якої складено окремий протокол за тієї самою фактичною обставиною. Контролюючий орган не розмежував службові функції директора і головного бухгалтера, не визначив конкретної дії кожної особи та фактично поклав однакову відповідальність на двох посадових осіб лише з огляду на займані посади. Протокол і акт перевірки містять лише припущення про неправомірність бюджетного відшкодування, побудоване на подальшому присвоєнні постачальнику статус ризикового. Вони не містять доказів нереальності операцій, відсутності оплата недійсності податкових накладних, особистої участі директора, його службового обов`язку та вини.

Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення та матеріали до нього, суд вважає, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення з наступних підстав.

При розгляді справ суди повинні забезпечувати своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне дослідження всіх обставин, передбачених статтями 247 і 280 КУпроАП, звертаючи особливу увагу на з`ясування таких питань: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягується до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, передбаченого КУпроАП; чи є особа винною у його вчиненні; чи належить вона до суб`єктів цього правопорушення; чи не містить правопорушення ознак злочину; чи не закінчилися на момент розгляду справи строки, передбачені статтею 38 КУпроАП; чи немає інших обставин, що виключають провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпроАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративну відповідальність.

Диспозиція частини 1 ст.163-1 КУпроАП передбачає адміністративну відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Наведена норма закону є бланкетною, а тому у протоколі повинно бути чітко зазначено обставини інкримінованого особі правопорушення, а також нормативного акту, який регулює ті обставини про які наведено у протоколі про адміністративне правопорушення складеного відносно ОСОБА_1 .

Також, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначені нормативні акти, проте вони не містять диспозиції такого пункту в чому саме виявилось правопорушення, в протоколі відсутня кваліфікація дій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Суб`єкт даного адміністративного проступку - спеціальний (керівники та інші посадові особи підприємств, установ, організацій, зокрема, головні бухгалтери).

Протокол і акт перевірки містять лише припущення про неправомірність бюджетного відшкодування, побудоване на подальшому присвоєнні постачальнику статус ризикового. Вони не містять доказів нереальності операцій, відсутності оплата недійсності податкових накладних, особистої участі директора, його службового обов`язку та вини.

Суд вважає, що відсутність таких документів не дає суду можливість дійти однозначного висновку про те, що саме ОСОБА_1 , є суб`єктом вищевказаного адміністративного правопорушення.

Відповідно до вимог КУпроАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 03.11.2015 року, справа №826/20761/14, висновки викладені в акті перевірки, є відображенням дії працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує права останнього. Крім того, висновки податкового органу за наслідками проведення перевірки, викладені у відповідному акті, не породжують для суб`єкта господарювання певних юридичних наслідків та не змінюють фінансово-економічне становище платника до моменту прийняття ППР та їх узгодження.

До протоколу доданий лише акт перевірки, який в розуміння КУпроАП не є належним доказом вчинення правопорушення, так як згідно сталої судової практики, викладене в акті перевірки є відображенням дій працівників контролюючого органу з виконання податкового контролю та їх результатів. Акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки.

Вказані вимоги закону також узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.

Так, Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява №16347/02), «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v.Russia», заява №36673/04), «Карелін проти Росії» («Karelin v.Russia», заява №926/08, рішення від 20 вересня 2016 року). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.

Відповідно до ст.251 КУпроАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, вважаю, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності безпідставно, так як в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпроАП.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпроАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст.163-1, 247 п.1, 251-252, 266, 283, 284 ч.1 п.3, 285, 287-289 КУпроАП,

П О С Т А Н О В И В :

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.163-1 КУпроАП - закрити в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.

СуддяМ. В. Грідяєва