Ухвала суду № 138882312, 10.08.2026, Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 195/1104/26

2/195/596/26

У Х В А Л А

іменем України

10.08.2026 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Кондус Л.А., при секретарі Дєєвої Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом Томаківський районний суд Дніпропетровської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №134965 від 13.04.2025 у розмірі 77557,64 грн.

04.08.2026 відповідач ОСОБА_1 подала до суду клопотання про витребування доказів, а саме: витребувати у ТОВ «ФІНАНСОВАП КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» та ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп»

1. Щодо документів, які підтверджують включення конкретної вимоги до предмета факторингу:

- оригінал або належно засвідчений повний примірник договору факторингу № 19122025/2 від 19.12.2025 з усіма додатками, змінами та невід`ємними частинами;

- повний реєстр боржників, переданий за договором факторингу № 19122025/2, у частині запису щодо ОСОБА_1 та договору № 134965, із зазначенням дати формування реєстру, суми кожної складової вимоги та дати переходу права вимоги;

- акт приймання-передачі реєстру боржників або інший документ, яким сторони зафіксували фактичну передачу реєстру та конкретних прав вимоги;

- документ, який дає змогу однозначно встановити, що саме вимога за договором № 134965 увійшла до предмета факторингу та була прийнята позивачем.

2. Щодо доказів виконання договору факторингу та моменту переходу права вимог:

- первинні платіжні документи, що підтверджують фактичну сплату фактором погодженої сторонами ціни портфеля вимог: платіжні інструкції, банківські виписки або інші документи з відміткою про виконання;

- документи, які відповідно до умов договору факторингу підтверджують настання моменту переходу права вимоги до позивача;

- розрахунок або інший документ, що відображає включення вимоги за договором № 134965 до складу оплаченого портфеля та її облік позивачем після набуття;

- первинні бухгалтерські документи позивача про прийняття на баланс придбаного права вимоги у частині, що стосується цієї справи.

3. Щодо належного підписання документів факторингу

- електронні оригінали договору факторингу, реєстру боржників та акта приймання- передачі з файлами КЕП, електронними позначками часу і протоколами перевірки підписів, якщо документи створювалися в електронній формі;

- документи про повноваження осіб, які від імені сторін підписали договір факторингу, реєстр боржників і акт приймання-передачі;

- у разі підписання паперових документів оригінали для огляду судом або належно засвідчені копії з можливістю перевірити підписи та дати.

4. Щодо значення запитуваних доказів запитувані документи необхідні для перевірки процесуального та матеріально-правового статусу позивача: чи набув він право вимоги саме за договором № 134965, у який момент, у якому обсязі та на підставі яких первинних документів.

Сам витяг, складений однією зі сторін факторингу, без повного реєстру, акта передачі, доказів виконання договору та перевірюваних підписів не дає можливості встановити весь ланцюг переходу конкретної вимоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та подане клопотання, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. 1. ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3-5 ст. 95 ЦПК України, учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Відповідно до ч. 6 ст. 95 ЦПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Частиною першою статті 100 ЦПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Згідно з ч.2-4 ст. 100 ЦПК України, електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Згідно з ч.5 ст. 100 ЦПК України, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Частиною першою статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» №851-IVвід 22 травня 2023 року оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Пунктом 15 частини першої статті 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» №2155-VIII від 05 жовтня 2017 року (далі Закон України №2155-VIII) передбачено, що електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис.

Згідно пункту 27 частини першої статті 1 Закону України №2155-VIII кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, що створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Щодо клопотання відповідача в частині витребування оригіналу договору факторингу (відступлення права вимоги) суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вказаного клопотання, оскільки разом з позовом вже подано засвідчений договір факторингу (відступлення права вимоги) разом із реєстром боржників (витягом) та іншими відповідними документами.

Разом з цим, відповідач не є стороною цього договору, не зазначив сумніви невідповідності копії даного договору з додатками, наданого разом з позовною заявою, його оригіналу.

Представником позивача подано суду електронний примірник вказаного вище Договору факторингу № 19122025/2 від 19.12.2025 (з додатками до нього), підписаний кваліфікованим електронним підписом.

Тобто у суду не виникає сумнівів у відповідності наданих позивачем копій договорів з додатками, оскільки останнім надано належним чином завірені копії цих документів, які не викликають у суду жодного сумніву. Відповідачем наявність таких сумнівів не конкретизована та не обґрунтована.

Викладене свідчить про відсутність підстав для витребування та дослідження оригіналів електронних доказів за наявності в матеріалах справи паперових копій цих доказів та за відсутності обґрунтованих сумнівів у їх відповідності оригіналу.

Крім цього, витребування оригіналів письмових чи електронних доказів є правом, а не обов`язком суду.

При цьому, суд зазначає, що жоден із доказів не має для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів під час ухвалення судового рішення в нарадчій кімнаті (ст.89, 264 ЦПК України).

Верховний Суд у постанові від 14.02.2024 у справі № 404/7153/20 зазначив, що встановити недопустимість конкретного доказу суд може лише після того, як дослідить його в судовому засіданні. Недопустимість доказу не є очевидною. Сторони вправі висловлювати суду свої міркування щодо допустимості чи недопустимості конкретного доказу. Якщо суд дійде висновку, що доказ є недопустимим, він не бере цей доказ до уваги, тобто не може обґрунтовувати ним своє рішення.

Подані позивачем письмові докази в електронних копіях, на які накладено кваліфікований електронний підпис позивача, будуть досліджуватись і оцінюватись судом у встановленому законом порядку. Жодних обставин, які б свідчили про необхідність витребування оригіналів вказаних письмових доказів, на цей час судом не встановлено.

Як передбачено ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно п.2 ч.2 ст.84 ЦПК України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати.

Згідно із ст. 12 ч. 1 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

У ч. 3 ст. 12 ЦПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Аналогічне правило викладено в ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст.84 ЦПК України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання відповідача слід відмовити.

Керуючись п. 3 ч.1 ст.43, ч. 3 ст. 77, ст.ст. 84, 95, 100, 260 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає

Суддя: Л.А.Кондус

10.08.2026