Рішення № 138880538, 11.08.2026, Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/702/26

Провадження № 2/595/476/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2026

Бучацький районний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого судді Тхорик І.І.,

з участю секретаря Боднара М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», в інтересах якого діє представник, адвокат Усенко М.І., звернулося в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 45075-10/2024 від 24.10.2024 в загальному розмірі 33600,00 грн. Окрім того, просить стягнути з відповідача на його користь сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн. В обґрунтування позову покликається на те, що 24.10.2024 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 45075-10/2024 відповідно до умов якого товариство надало відповідачу фінансовий кредит в розмірі 8000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Разом з тим, відповідач, у порушення вимог ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, не виконав свої зобов`язання - не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. 24.02.2025 ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №24022025, згідно умов якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Стар Файненс Груп» включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 45075-10/2024 від 24.10.2024. Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 33600,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8000 грн; заборгованість за процентами - 9600 грн; заборгованість за пенею/штрафом - 16000 грн. Зважаючи на викладене, просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 28 травня 2026 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

15 червня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачем не доведено факту отримання ним коштів за договором про надання кредиту від 24.10.2024 №45075-10/2024. Відтак, без доведення факту отримання позичальником коштів не можливо стверджувати про наявність у нього заборгованості за кредитним договором. При цьому, факт укладення договору не має визначального значення. Долучена позивачем до матеріалів справи довідка ТОВ «Універсальні платіжні рішення» не є ні первинним бухгалтерським документом, ні платіжною інструкцією, ні квитанцією. Вважає, що лише у разі отримання від банку зазначеної вище інформації будуть підстави вважати кредитний договір від 24.10.2024 № 45075-10/2024 виконаним. Окрім того, з огляду на введення воєнного стану в Україні 24.02.2022, який діє і дотепер, керуючись п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з нього штрафів за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором від 24.10.2024 № 45075-10/2024 в сумі 16000,00 грн задоволенню не підлягають. Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог свідчить про їх недоведеність та необґрунтованість, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях та є підставою для відмови у задоволенні цих позовних вимог. Таким чином, позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Також заявляє клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу. Вважає, що сума витрат на професійну правничу допомогу є надмірною і неспівмірною зі складністю справи та наданими адвокатом послугами, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову. Звертає увагу суду, що позивач надає фінансові послуги за договорами, що містять подібні (а то й ідентичні) умови, відповідно і позовні вимоги до боржників є подібними, а тому робота адвоката зі складення позовної заяви про стягнення заборгованості за подібними за своїм змістом умовами договорів, не вимагає витрачання значного часу. Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Надані суду докази щодо розміру витрат на правничу допомогу не містять деталізованих даних, при цьому загальний розмір таких витрат визначено в 8000,00 грн, що беручи до уваги характер спірних правовідносин, зміст позовних вимог, невірні розрахунки є, на його думку, очевидно завищеним.

15 червня 2026 року ухвалою суду задоволено клопотання позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про витребування доказів, витребувано в АТ «ПУМБ» (ЄДРПОУ: 14282829; адреса: 04070, Україна, м. Київ, вул. Андріївська, буд., 4) інформацію: чи була успішною транзакція, здійснена 24.10.2024, а також протягом трьох наступних робочих банківських днів, у сумі 8000 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , власником якої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ); чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_1 .

26 червня 2026 року від АТ «ПУМБ» на адресу суду надійшов лист за № КНО-07.8.5/10993 БТ від 21.06.20026, в якому повідомлено про те, що емітентом і власником карток з НОМЕР_3 (ідентифікатор ІСА 15785) є АТ «Ідея Банк». Тому, з метою отримання запитуваної інформації рекомендують звертатися безпосередньо до АТ «Ідея Банк».

01 липня 2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника позивача, адвоката Усенка М.І., надійшли додаткові пояснення у справі, в яких він просить задовольнити вимоги у повному обсязі. Пояснення мотивує тим, що ОСОБА_1 свідомо звернувся до ТОВ «Стар Файненс Груп» з метою отримання кредитних коштів та згідно умов договору підтвердив, що повністю розуміє всі умови договору і погоджується з ними та прийняв на себе зобов`язання сплачувати платежі за кредитом. Позивач вважає, що без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами. Для отримання кредиту клієнт повинен самостійно здійснити вхід на сайт, створити особистий кабінет та ввести власні ідентифікаційні дані для заповнення заявки. Створення кабінету неможливе без належних зустрічних дій особи, а товариство не може отримати особисті дані клієнта без його відома. Відповідач мусив самостійно здійснити вищевказані дії для того, щоб товариство отримало можливість розглядати її, як потенційного клієнта на основі наданих нею даних для подальшої оцінки. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, на підтвердження видачі кредитних коштів позивачем до позовної заяви долучено довідку про успішне перерахування коштів з протоколом від 17.02.2026 ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» про перерахування коштів позичальнику 24.10.2024 на суму 8000 грн на номер банківської картки НОМЕР_1 . Згідно з Довідкою про успішне перерахування коштів з протоколом підписання, товариство виконало зобов`язання та 24.10.2024 перерахувало кошти на банківську картку відповідача. Розрахунок заборгованості, який є додатком до поданої товариством позовної заяви, містить усі необхідні відомості для того аби ідентифікувати його як такого, що підтверджує суму боргу саме по цьому кредитному договору, адже містить відомості про позичальника та номер і дату кредитного договору. Судова практика свідчить про те, що розрахунок заборгованості може бути належним доказом існування боргу у взаємозв`язку з іншими доказами, зокрема, позивачем було надано копію такого доказу, а саме довідку про успішне перерахування коштів з протоколом від 17.02.2026 ТОВ «УПР» та розрахунок заборгованості за кредитним договором №45075-10/2024 від 24.10.2024. Надана позивачем Довідка про перерахування коштів від ТОВ «УПР» за кредитним договором №45075-10/2024 від 24.10.2024 містить необхідні реквізити, а, отже, може вважатися первинним документом. Відсутність у матеріалах справи виписок з особових рахунків не свідчить про відсутність у відповідача заборгованості. У частині щодо виписок, слід зауважити, що виписка по картковому рахунку справді може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту та відсотками, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами. ТОВ «Стар Файненс Груп» не створює окремий рахунок для позичальника, а надає кошти на уже існуючий, а, отже, не може мати доступу до таких рахунків для того, аби отримати інформацію щодо вчинених фінансових операцій. Отже, позивачем надані належні та достатні докази перерахунку коштів на картковий рахунок відповідача, що посвідчують виникнення заборгованості за укладеним кредитним договором та відображають нарахування впродовж строку кредитування. З метою усунення будь-яких сумнівів щодо факту отримання кредитних коштів товариством разом з поданням позовної заяви було заявлено клопотання про витребування доказів судом, зокрема, щодо належності платіжної картки ОСОБА_1 , на яку здійснювалося зарахування кредитних коштів, а також щодо факту здійснення транзакції із зарахування коштів на відповідну картку. Ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області від 15.08.2026 зазначене клопотання було задоволене, що відповідає принципу змагальності сторін та обов`язку суду сприяти всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванню обставин справи. Окрім того, позивач заперечує проти твердження відповідача про необґрунтованість розміру витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн, оскільки така сума є обґрунтованою, відповідає середнім ринковим розцінкам на аналогічні послуги в Україні та узгоджується з положеннями чинного законодавства і судової практики. Позивачем було надано суду договір про надання правової допомоги, акт наданих послуг та детальний опис наданих послуг, що включає обсяг наданих послуг та час, витрачений на кожну дію. Заявлена сума у 8 000,00 грн є співмірною зі складністю справи про стягнення кредитної заборгованості, яка потребує не лише знання банківського законодавства, а й аналізу значного обсягу документації. Дана сума відповідає середнім ринковим розцінкам на подібні юридичні послуги в Україні. Отже, відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 8000 грн є обґрунтованим, відповідає чинному законодавству та не перевищує середньоринковий рівень оплати аналогічних послуг. Вважає, що заперечення відповідача з цього приводу є безпідставними.

08 липня 2026 року ухвалою суду поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» строк на звернення з клопотанням про витребування доказів, задоволено клопотання позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про витребування доказів. Витребувано в АТ «Ідея Банк» (79008, вул. Валова, 11, м. Львів, Львівська обл.)інформацію: чи була успішною транзакція, здійснена 24.10.2024, а також протягом трьох наступних робочих банківських днів, у сумі 8000 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , власником якої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ); чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_1 .

20 липня 2026 року на адресу суду від АТ «ІдеяБанк» надійшла відповідь № Вих.Л-БТ-2026/3161 від 16.07.2026 на ухвалу суду від 08.07.2026 у справі № 595/702/26, в якій АТ «Ідея Банк» надав меморіальний ордер про зарахування коштів 24.10.2024 в сумі 8000,00 грн за реквізитами карти № 5355-1611-6083-9023, яка приєднана до рахунку НОМЕР_4 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 , згідно договору С-001-356183-24-980 від 01.10.2024.

У судове засідання представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» не з`явився. У додаткових поясненнях, які надійшли на адресу суду через систему «Електронний суд» 01.07.2026 адвокат Усенко М.І., просив розглядати справу без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом установлено, що 24 жовтня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 45075-10/2024, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу фінансовий кредит в розмірі 8000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Кредит надається строком на 120 днів до 20.02.2025, денна процентна ставка становить 1 % в день, яка застосовується в межах строку кредитування, вказаного в п.1.2 цього Договору (п. 1.2, 1.4.1).

Згідно п.1.6 Договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_5 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.

Договір підписано електронним одноразовим ідентифікатором W3194, який був надісланий 24 жовтня 2024 року о 14:49:10 год. на номер телефону НОМЕР_6 , що стверджується довідкою про ідентифікацією, виданою ТОВ «Стар Файненс Груп» 18.03.2026.

Така ж інформація стосовно розміру кредиту, строку його повернення, відсотків за користування кредитом була доведена відповідачу у паспорті споживчого кредиту, який підписаний електронним підписом - одноразовим ідентифікатором W3194 24.10.2024.

Відповідно до листа «іРау.ua» Вих. № 3426_260217120225 від 17.02.2026, виданого ТОВ «Універсальні платіжні рішення», ТОВ «УПР» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Відповідно до договору на переказ коштів № ФК-П-2022/02-3 від 22.02.2022 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 24.10.2024 14:50:08 на суму 8000,00 грн, номер картки НОМЕР_5 , призначення платежу: зарахування 8000,00 грн на карту № НОМЕР_1 , ПІБ клієнта ОСОБА_1 .

Згідно платіжної інструкції № 7880175 від 24.10.2024, на рахунок ОСОБА_1 - НОМЕР_4 24.10.2024 було зараховано грошові кошти в сумі 8000,00 грн, призначення платежу: переказ в терміналі Ipay_Credit_MC1, карта НОМЕР_5 .

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 45075-10/2024 від 24.10.2024, сформованого ТОВ «Стар Файненс Груп», заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 03.03.2026 становить 33600,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8000,00 грн; заборгованість за відсотками - 9600,00 грн; штрафи - 16000, 00 грн.

24 лютого 2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу № 24022025 від 24.02.2025, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» передає грошові кошти в розпорядження ТОВ «Стар Файненс Груп» за плату, а ТОВ «Стар Файненс Груп» відступає ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитним договорами.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 2402025 від 24.02.2025 до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги за договором № 45075-10/2024 від 24.10.2024, позичальником якого є ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості становить 33600 грн, з яких: сума заборгованості за тілом кредиту - 8000 грн, сума заборгованості по відсотках - 9600 грн, сума заборгованості за пенею - 16000 грн.

Як вбачається з долученої до матеріалів справи досудової вимоги вих. 24152726 від 11.05.2026 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» повідомив відповідача ОСОБА_1 про відступлення права вимоги та направив вимогу про сплату боргу в сумі 33600,00 грн.

Правовідносини, які виникли між сторонами, крім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України.

Так у ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають на підставі договору або правочину.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За приписами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання, відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи та наявного у справі договору, такий договір був підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що був направлений йому у смс-повідомленні на його мобільний номер телефону.

За вказаних обставин, суд вважає встановленим факт укладення відповідачем договору із дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Підписавши договір саме такого змісту, відповідач погодився з його умовами та правилами надання споживчих кредитів, що фактично нівелює усі можливі доводи стосовно невідповідності умов договору вимогам законодавства без його обґрунтування доказами.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 24.10.2024 року підписав Договір про надання фінансового кредиту № 45075-10/2024, шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором W3194 та отримав від ТОВ «Стар Файненс Груп» суму позики в розмірі 8000,00 гривень на картковий рахунок, що стверджується платіжною інструкцією № 7880175 від 24.10.2024, яка долучена АТ «Ідея Банк» на виконання ухвали суду від 08.07.2026.

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Отже, до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до укладеного договору факторингу, перейшло право грошової вимоги до відповідача.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 45075-10/2024 від 24.10.2024, сформованого ТОВ «Стар Файненс Груп», заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 03.03.2026 становить 33600,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8000,00 грн; заборгованість за відсотками - 9600,00 грн; штрафи - 16000, 00 грн.

Так, згідно умов договору № 45075-10/2024 такий був укладений строком на 120 днів - з 24.10.2024 по 20.02.2025.

З розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «Стар Файненс Груп», слідує, що нарахування процентів за користування кредитними коштами за вказаним договором здійснювалося первісним кредитором в період з 24.10.2024 (дати укладення договору) до 20.02.2025, включно (до дати закінчення строку дії договору) - 120 днів за процентною ставкою 1 % в день відповідно до п.п.1.4.1 Договору. Відповідно за 120 днів відбулося нарахування відсотків в розмірі 9600,00 грн, виходячи з розрахунку: 8000,00*120*1%.

Відповідно, за період з 24.10.2024 по 20.02.2025 первісним кредитором ОСОБА_1 нараховано заборгованість окрім тіла кредиту в сумі 8000,00 грн, 9600,00 грн - заборгованість за відсотками.

Таким чином, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору № 45075-10/2024 від 24.10.2024 утворилась заборгованість у розмірі 17600,00 грн, з яких: 8000,00 грн - залишок заборгованості за тілом кредиту; 9600,00 грн - залишок заборгованості по процентам за користування кредитом, нарахованими первісним кредитором.

Відповідач ОСОБА_1 , ознайомившись з умовами кредитного договору, мав реальну можливість відмовитися від укладення останнього, проте не зробив цього.

Відповідач власного контррозрахунку суду не надав.

З аналізу вказаних вище доказів випливає, що позивач довів наявність заборгованості у відповідача та про своє право вимагати її погашення в частині тіла кредиту та відсотків у заявленому розмірі.

Щодо стягнення з відповідача неустойки в розмірі 16000,00 грн, суд зазначає таке.

Так, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався, востаннє на 90 діб Указом Президента України від 13 липня 2026 року № 597/2026, затвердженого Законом України № 4929-IX від 14.07.2026.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40 - 44, ст. 356) доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, пунктом 2 частини 3 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Враховуючи те, що заборгованість за неустойкою у відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 45075-10/2024 від 24.10.2024 виникла у період дії в Україні воєнного стану, суд вважає, що вказана заборгованість у розмірі 16000,00 грн стягненню з відповідача не підлягає, а тому, в цій частині позову слід відмовити.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання своєчасно та в порядку, передбаченому кредитним договором № 45075-10/2024 від 24.10.2024належним чином не виконав та кредитні кошти не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 17600,00 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 8000,00 грн; заборгованість за відсотками - 9600,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

З аналізу ч. 3 ст. 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (висновки в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року в справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування в справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

За загальним правилом, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони в разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, за власної ініціативи.

Такі висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21.

Водночас у ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Наведені висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23.

У постановах від 19 лютого 2022 року в справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з урахуванням конкретних обставин справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

В позовній заяві представник позивача - адвокат Усенко М.І. просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн, які пов`язані з розглядом справи в суді.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді було надано: копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, копію акту наданих послуг № 470 від 11.05.2026; копію детального опису наданих послуг до акту № 470 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025; ордер серії ВС № 1381377 від 02.07.2025.

Із копії акту наданих послуг № 470 від 11.05.2026 убачається, що підписанням цього акту адвокатське об`єднання «Апологет», в особі адвоката, керуючого партнера Усенка М.І. та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», в особі Ломідзе Д.В., підтверджують факт надання адвокатських послуг у справі, де боржником виступає ОСОБА_1 , сума наданих послуг складає 8000 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, розмір якої не перевищує тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тому справа є малозначною в силу вимог закону.

За таких обставин, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу позивача за розгляд справи в суді у розмірі 8000 грн є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Дослідивши докази щодо розміру понесених витрат позивачем на правничу допомогу, враховуючи складність справи та виконані роботи, часткове задоволення позову, принципи співмірності та розумності судових витрат та заперечення сторони відповідача щодо заявленого позивачем розміру витрат на правову допомогу, суд приходить до висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді у розмірі 2000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак враховуючи, що позов «ФК «Кредит-Капітал» задоволено частково, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 1394,59 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (17600,00 х 2662,40 / 33600,00).

На підставі ст. ст. 207, 526, 530, 551, 610, 612, 616, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України та керуючись ст. ст. 7, 12, 13, 81, 133, 137, 141, 258-268, 273, 274, 279, 280-289, 352-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236 НОМЕР_7 , банк отримувача - АТ «Креді Агріколь Банк») заборгованість за кредитним договором № 45075-10/2024 від 24 жовтня 2024 року в розмірі 17600 (сімнадцять тисяч шістсот) грн 00 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору в розмірі 1394 (одна тисяча триста дев`яносто чотири) грн 59 коп, а також судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп.

В решті витрат на правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 11 серпня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: 79029, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, м. Львів Львівської області.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: І. І. Тхорик