Ухвала суду № 138880350, 11.08.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

11.08.2026

Провадження № 1-кп/337/40/2026

ЄУН №337/4723/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя

у складі: головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_5 у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.2 ст. 307 КК України,

встановив:

У судовому засіданні прокурором ОСОБА_3 заявлено клопотання про продовження застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави у 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з посиланням на те, що ризики передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися та не відпали.

Обвинувачений ОСОБА_5 згоден з прокурором і просив зменшити розмір заставо до 66000 грн.

Захисник ОСОБА_6 підтримав позицію підзахисного просить зменшити розмір застави.

Прокурор заперечувала проти зменшення розміру застави, вважає це недоцільним, вказавши що це не буде дієвим і не буде стримувати обвинуваченого вчинення у подальшому неправомірних дій.

Вислухавши позицію учасників, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.

Так, відповідно до, ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Крім того, як вбачається з положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Разом з тим, при вирішенні питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою та заявленого клопотання судом також враховано положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику ЄСПЛ, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

В кожному випадку, як підкреслює ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

При цьому, ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Продовження тримання особи під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).

При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.177, 178, 183 КПК України.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, зокрема: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Згідно положень п.5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Суд вважає, що ураховуючи тяжкість інкримінованих ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії тяжких, суворість можливого покарання у вигляді позбавлення волі до 10 років, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим, продовжує й надалі існувати ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме переховування від суду.

Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у випадку визнання його винуватим у вчиненні злочину, не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 року).

На продовження існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України слугують такі обставини, те що ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий за вчинення злочинівпов`язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, офіційно не працевлаштований, не має офіційного джерела доходів, наразі обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень пов`язаних з незаконним обігом наркотичних засобів та корисливому злочині проти власності.

Суду не надано доказів, які б давали можливість припустити, що ризики змінились або зменшились, та вважає, що продовжують існувати ризики, передбачені п. 1,5 ч. 1 ст.177 КПК України, які існували при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді

тримання під вартою.

Обставин, які є перешкодою для продовження застосованого до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, не встановлено.

Крім того, відповідно до положень ч.3 ст.183 КПК, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, має встановлюватися в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому приймається процесуальне рішення або здійснюється процесуальна дія.

Ухвалою Дніпровського (стара назва Ленінського) районного суду м. Запоріжжя від 11.12.2023 року, при застосуванні до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, було визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 214720 грн.(80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Обвинуваченим ОСОБА_5 заявлено клопотання про зменшення розміру застави до мінімального розміру.

Зміна запобіжного заходу може полягати у зміні виду запобіжного заходу, скасуванні, зміні або покладенні додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, чи у зміні способу виконання цих обов`язків.

Зміна запобіжного заходу передбачає виникнення після постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу нових обставин, які свідчать про зміну обставин підозри, зміну або зменшення встановлених ризиків та впливають на виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Тому суд не переглядає рішення про застосування запобіжного заходу, а на підставі наданих сторонами відомостей встановлює наявність нових обставин, які можуть вплинути на застосований до обвинуваченого відповідний захід або його виконання.

З перебігом розгляду справи зменшується актуальність ризиків, які стали підставою застосування запобіжного заходу, отже знижується і суворість запобіжного заходу. Непомірний розмір застави як альтернативи триманню під вартою безпосередньо стосується дотримання фундаментальних прав людини, презумпції невинуватості та справедливості кримінального процесу.

Враховуючи тривалість перебування обвинуваченого під вартою, відсутність у нього доходів, суд вважає, що визначений розмір застави фактично перетворює запобіжний захід на безальтернативне тримання під вартою, оскільки обвинувачений не спроможній сплатити таку суму, тому розмір застави має бути частково зменшений до 50 прожиткових мінімумів. Застава у такому розмірі з урахуванням стадії судового розгляду буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого та може забезпечити виконання покладених на нього обов`язків.

Керуючись ст. 176, 177, 183, 369-372, 392 КПК України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою задовольнити, клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про зменшення розміру застави задовольнити частково.

Продовжити застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартоюна строк до 09 жовтня 2026 року (включно) із заставою, як альтернативним запобіжним заходом, розмір якої зменшити до 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 166 400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста) грн., і яка у будь-який момент протягом дії ухвали може бути внесена на депозитний рахунок (рахунок UA928201720355289002015001205 в ДКСУ м.Київ, МФО 820172, отримувач платежу - ТУ ДСА України в Запорізькій області, код ЄДРПОУ 26316700).

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , обов`язки: прибувати до суду у визначений час; не відлучатися за межі м.Запоріжжя без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання, утримуватися від спілкування зі свідками даного кримінального провадження.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави обвинувачений ОСОБА_5 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя: ОСОБА_1