Ухвала суду № 138880238, 10.08.2026, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/2297/26

Провадження № 2/307/1092/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Бобрушко В.І., при секретарі Ком`яті Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Представник позивача Акціонерного товариства «Акцент-Банк» Шкапенко Олександр Віталійович подав до суду заяву, за якою просить закрити провадження у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромна підставі п.4 ч.1 ст. 255 ЦПК України, у зв`язку з відмовою від позову, так як відповідачем після подачі позову до суду була повністю погашена заборгованість.

Представник позивача Акціонерного товариства «Акцент-Банк» в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи в його відсутності, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, хоч про час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у її відсутності на підставі наявних у справі доказів.

На підставі ст.247 ч.2 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).

Згідно з положеннями ст.49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог).

Згідно з ч.3 ст. 206, п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Частиною 2 статті 256 ЦПК України визначено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Оскільки цивільно-процесуальним законодавством передбачено право позивача на відмові від позову, у даному випадку не порушуються права позивача, наслідки закриття провадження у справі позивачу відомі та зрозумілі, суд приходить висновку про можливість прийняття відмови від позову позивача та закриття провадження по справі.

Керуючись ст.ст. 247, 255, 256, 258, 260 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Провадження в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - закрити, у зв`язку з відмовою позивача від позову.

Роз`яснити позивачу Акціонерному товариству «Акцент-Банк», що в разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її оголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складено 11 серпня 2026 року.

Головуючий В.І. Бобрушко