Рішення № 138880185, 10.08.2026, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/655/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого ІЛЬТЬО І. І.,

при секретарі судового засідання Гарані О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Берегове цивільну справу за позовом заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , треті особи відділ державної реєстрації Тячівської міської ради Закарпатської області та Приватний нотаріус Мирончук Оксана Василівна про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача АТ «СЕНС БАНК» Ременюк Т.О. звернувся до Берегівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 треті особи відділ державної реєстрації Тячівської міської ради Закарпатської області та Приватний нотаріус Мирончук Оксана Василівна про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 24 березня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 08/299/12, відповідно до якого позичальнику надано кредит у сумі 14 000 доларів США. 17 квітня 2008 року між тими ж сторонами укладено кредитний договір № 08/299/22, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у сумі 75 000 доларів США. З метою забезпечення належного виконання кредитних зобов`язань 17 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 08/299/22, відповідно до якого в іпотеку передано земельну ділянку площею 0,0787 га, кадастровий номер 2510200000:01:056:0006, та житловий будинок із надвірними спорудами, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач зазначає, що внаслідок реорганізації АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк», а в подальшому зміни найменування останнього на АТ «СЕНС БАНК», саме позивач є правонаступником усіх майнових прав та обов`язків первісного кредитора, у тому числі за вказаними кредитними та іпотечним договорами. У зв`язку з невиконанням позичальником кредитних зобов`язань банком було вчинено заходи щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Разом із тим під час здійснення виконавчого провадження банку стало відомо, що 18 червня 2018 року державним реєстратором Тячівської міської ради Закарпатської області прийнято рішення про припинення іпотеки та обтяжень щодо предмета іпотеки на підставі листа-повідомлення ПАТ «Укрсоцбанк».

На думку позивача, зазначений лист банком не видавався, відповідні повноваження будь-якій особі не надавалися, а сам документ містить ознаки підроблення, у зв`язку з чим рішення державного реєстратора є незаконним.

Після припинення записів про іпотеку ОСОБА_1 відчужив спірне нерухоме майно на підставі договору дарування від 11 липня 2018 року на користь свого сина ОСОБА_2 . У подальшому 24 жовтня 2018 року ОСОБА_2 уклав договір іпотеки із ОСОБА_3 , передавши це ж нерухоме майно в забезпечення виконання договору позики.

Позивач вважає, що зазначені правочини були спрямовані виключно на уникнення звернення стягнення на предмет іпотеки, приховування майна від кредитора та позбавлення банку можливості реалізувати свої права як іпотекодержателя.

У зв`язку з наведеним, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 06 березня 2026 року задоволено клопотання представника позивача та накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 2110200000:01:056:006, площею 0, 0787 га..

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 16 березня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до підготовчого судового засідання.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 30 червня 2026 року закрито підготовче провадження по цивільній справі та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Представник позивача Матвійчук М.З. в судове засідання не з`явився, разом з тим, подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились, були повідомлені належним чином по місце, дату та час судового засідання, що підтверджується матеріалами справи, клопотань про відкладення розгляду справи чи заперечень на позов до суду не надходило.

Треті особи, а саме представник відділу державної реєстрації Тячівської міської ради Закарпатської області та Приватний нотаріус Мирончук Оксана Василівна в судове засідання не з`явились, були повідомлені належним чином про місце, дату та час судового засідання.

У відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Відтак, суд розглядає справу відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України заочно, оскільки проти цього не заперечує представник позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилався, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що 24 березня 2006 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №08/299/12, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти.

17 квітня 2008 року між АКЦІОНЕРНО-КОМЕРЦІЙНИМ БАНКОМ СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1 укладено договір про надання не відновлювальної кредитної лінії № 08/299/22, згідно умов якого передбачено, що надання траншів кредиту здійснюватиметься протягом з квітня 2008 року по червень 2008 року в сумі 75000 доларів США; після отримання всіх траншів кредиту подальше надання кредиту не здійснюватиметься.

Так, 17 квітня 2008 року між АКЦІОНЕРНО-КОМЕРЦІЙНИМ БАНКОМ СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір № 08/299/22, згідно умов якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань за договором про надання не відновлювальної кредитної лінії № 08/299/22 від 17.04.2008 року, земельну ділянку розміром 0,0787 га, цільове призначення якої обслуговування житлового будинку, кадастровий номер: 2110200000:01:056:0006, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЗК №027356, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №2110200000-0107070100350, виданого 29.12.2007 року на підставі рішення Берегівської міської ради від 21.03.2007 року, № 262 11-ї сесії 5-го скликання,та житловий будинок з надвірними спорудами ьа прибудовами за цією ж адресою.

Так, п. 1.10 та п. 1.11 вказаного Іпотечного договору визначено, що предмет іпотеки залишається в користуванні і володінні іпотекодавця відповідно до його функціонального призначення та технічних можливостей. Сторони погоджуються, що одночасно з нотаріальним посвідченням цього договору нотаріус накладає, згідно з чинним законодавством України, заборону відчуження предмета іпотеки.

Згідно до п. 2.1.4 даного договору, встановлено, що без письмової згоди іпотекодержателя, що оформляється додатковою угодою до цього договору, не відчужувати предмет іпотеки, а також не передавати його в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Так, п. 2.4.3 договору іпотеки визначено, що іпотекодержатель має право у разі невиконання іпотекодавцем основного зобов`язання, задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 4.5.2 зазначеного договору передбачено, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Як вбачається з матеріалів справи, позичальник належним чином своїх кредитних зобов`язань не виконав, у зв`язку із чим у банку виникло право вимагати виконання основного зобов`язання та звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України «Про іпотеку».

17 квітня 2008 року приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Похил Н.М. та підставі ст. 73 Закону України «Про нотаріат» та у зв`язку з посвідченням даного договору іпотеки, накладено заборону відчуження зазначеного в договорі житлового будинку садибного типу і земельної ділянки за АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_1 , до припинення договору іпотеки.

Так, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 16.04.2021 року, судом встановлено наступне.

17 квітня 2008 року було внесено відомості до Державного реєстру Іпотек щодо іпотечного договору, реєстровий №2668, виданий 17.04.2008 року приватним нотаріусом та 12.07.2013 року на підставі постанови ВП№38755847 від 08.07.2013 року, виданої відділом ДВС Берегівського РУЮ накладено арешт нерухомого майна ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 . Зокрема, накладено арешт на:

- земельну ділянку, площею 0,0787 га, цільове призначення якої обслуговування житлового будинку, кадастровий номер: 2110200000:01:056:0006, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- житловий будинок з приналежними надвірними спорудами та прибудовами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, 18 червня 2018 року державним реєстратором Тячівської міської ради Закарпатської області прийнято рішення про державну реєстрацію припинення іпотеки та обтяжень щодо зазначеного нерухомого майна. Підставою для вчинення відповідної реєстраційної дії визначено лист-повідомлення ПАТ «Укрсоцбанк» №3374/18 від 18 червня 2018 року.

Разом з тим із матеріалів справи вбачається, що позивач категорично заперечує факт видачі такого листа, зазначаючи, що банк не уповноважував будь-яких осіб на його оформлення та подання державному реєстратору.

З наданої реєстраційної справи встановлено, що в матеріалах відсутні документи, які відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» повинні були бути подані разом із заявою про припинення іпотеки.

Крім того, як встановлено судом, у реєстраційній справі відсутні заява про проведення державної реєстрації, документ про сплату адміністративного збору, документи, що посвідчують особу заявника та підтверджують його повноваження діяти від імені банку.

Доказів того, що лист №3374/18 був підписаний уповноваженою посадовою особою банку та виданий банком у встановленому порядку, матеріали справи не містять.

Відповідно до статей 3, 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов`язання та припиняється виключно у випадках, прямо визначених законом.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про іпотеку», припинення іпотеки можливе, зокрема, у разі припинення основного зобов`язання або повного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Разом із тим, доказів припинення кредитного зобов`язання або його належного виконання відповідачами суду не надано. Навпаки, матеріалами справи підтверджується існування заборгованості та чинність виконавчого напису нотаріуса, що свідчить про відсутність передбачених законом підстав для припинення іпотеки.

Таким чином, суд доходить висновку, що внесення державним реєстратором запису про припинення іпотеки здійснено без належних правових підстав та з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а тому відповідне рішення державного реєстратора є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи позовні вимоги про визнання недійсним договору дарування від 11 липня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд виходить із такого.

Відповідно до статей 3, 13, 15, 16, 203, 204, 215 ЦК України, кожна особа повинна здійснювати свої цивільні права добросовісно, не допускаючи зловживання правом та використання цивільно-правових конструкцій на шкоду правам інших осіб.

За змістом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Разом із тим, презумпція правомірності правочину не є абсолютною та може бути спростована у випадку встановлення судом обставин, які свідчать про його невідповідність вимогам закону або загальним засадам цивільного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №369/11268/16-ц зазначила, що позивач має право звернутися до суду з позовом про визнання недійсним договору, укладеного боржником з метою уникнення звернення стягнення на належне йому майно, посилаючись як на спеціальні підстави недійсності правочину, так і на загальні засади цивільного законодавства, передбачені пунктом 6 статті 3 та частиною третьою статті 13 ЦК України щодо недопустимості зловживання цивільними правами.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що приватно-правовий інструментарій не може використовуватись учасниками цивільного обороту для уникнення виконання боргових зобов`язань або виконання судових рішень про стягнення заборгованості.

Договором, укладеним на шкоду кредитору (фраудаторним правочином), може бути як оплатний, так і безоплатний договір.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що на момент укладення договору дарування ОСОБА_1 мав невиконані зобов`язання перед банком за кредитними договорами, забезпеченими іпотекою.

Крім того, на цей момент уже існували підстави для примусового виконання кредитного зобов`язання та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Незважаючи на це, після припинення державним реєстратором запису про іпотеку боржник безоплатно відчужив належне йому нерухоме майно на користь свого сина ОСОБА_2 .

Отже, спірний договір є безоплатним правочином, укладеним між близькими родичами після незаконного припинення запису про обтяження, що істотно ускладнило реалізацію кредитором своїх прав щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Суд також бере до уваги, що відповідачами не надано жодних належних та допустимих доказів існування будь-якої самостійної економічної чи іншої об`єктивної необхідності укладення саме такого договору дарування.

Натомість сукупність встановлених судом обставин свідчить, що укладення договору було спрямоване саме на вибуття майна із власності боржника та унеможливлення подальшого звернення на нього стягнення.

Сам по собі факт реального виконання договору дарування не виключає можливості визнання його недійсним як фраудаторного правочину, якщо його правова мета полягала в уникненні виконання боргових зобов`язань перед кредитором.

Оцінюючи всі наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що спірний договір дарування був використаний відповідачами як цивільно-правовий механізм приховування майна від можливого звернення стягнення, що свідчить про недобросовісність їхньої поведінки та зловживання цивільними правами.

Відтак позовні вимоги АТ «Сенс Банк» у частині визнання недійсним договору дарування від 11 липня 2018 року є обґрунтованими, доведеними належними доказами та підлягають задоволенню.

Крім того, вирішуючи позовні вимоги про визнання недійсним договору іпотеки від 24 жовтня 2018 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , суд виходить із такого.

Судом встановлено, що після укладення договору дарування від 11 липня 2018 року право власності на спірне нерухоме майно було зареєстровано за ОСОБА_2 .

У подальшому, 24 жовтня 2018 року, між ОСОБА_2 як іпотекодавцем та ОСОБА_3 як іпотекодержателем укладено договір іпотеки, предметом якого стали ті самі житловий будинок та земельна ділянка, що раніше перебували в іпотеці АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «СЕНС БАНК».

Як вбачається із встановлених судом обставин, укладення цього договору стало можливим виключно внаслідок незаконного припинення державної реєстрації первісної іпотеки та подальшого відчуження нерухомого майна на користь ОСОБА_2 .

Відповідно до статей 3, 13, 15, 16, 203, 215 ЦК України цивільні права повинні здійснюватися добросовісно, а правочини не можуть використовуватися як засіб порушення прав інших осіб чи уникнення виконання цивільних обов`язків.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки може бути лише майно, щодо якого іпотекодавець має право власності або інше речове право та може вільно ним розпоряджатися відповідно до закону.

Разом із тим таке право розпорядження повинно здійснюватися добросовісно та не може ґрунтуватися на правочинах, укладених із порушенням вимог закону або спрямованих на порушення прав інших осіб.

Як уже встановлено судом, договір дарування від 11 липня 2018 року є недійсним як фраудаторний правочин, укладений з метою виведення майна з-під можливого звернення стягнення кредитором.

За змістом статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Отже, у разі визнання договору дарування недійсним право власності ОСОБА_2 на спірне нерухоме майно не може вважатися таким, що виникло на законних підставах.

Відповідно, укладений ним договір іпотеки є похідним від правочину, який суд визнав недійсним, а тому не може породжувати правових наслідків щодо виникнення нового обтяження спірного майна.

Суд враховує, що недійсність первісного правочину, який був підставою для виникнення права власності у набувача, позбавляє правової підстави і наступні правочини, якщо вони безпосередньо ґрунтуються на такому праві.

Матеріали справи свідчать, що предметом договору іпотеки від 24 жовтня 2018 року є саме те нерухоме майно, яке було відчужене за недійсним договором дарування.

Таким чином, право ОСОБА_2 розпорядитися цим майном виникло виключно внаслідок правочину, який суд визнав таким, що суперечить вимогам цивільного законодавства та був укладений із зловживанням правом.

Суд також бере до уваги, що відповідачами не подано жодних доказів, які б свідчили про добросовісність укладення договору іпотеки або спростовували доводи позивача щодо спрямованості сукупності вчинених дій на унеможливлення реалізації прав первісного іпотекодержателя.

Натомість послідовність вчинених правочинів, як незаконне припинення державної реєстрації іпотеки, безоплатне відчуження майна на користь близького родича та подальше обтяження цього самого майна новою іпотекою свідчить про єдиний взаємопов`язаний механізм, спрямований на створення юридичних перешкод для реалізації прав позивача як кредитора та іпотекодержателя.

Оцінюючи всі докази у їх сукупності відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд доходить висновку, що договір іпотеки від 24 жовтня 2018 року є похідним від недійсного договору дарування, укладений за відсутності належної правової підстави для розпорядження спірним майном та порушує права позивача як первісного іпотекодержателя.

Таким чином, позовні вимоги АТ «СЕНС БАНК» про визнання недійсним договору іпотеки від 24 жовтня 2018 року є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами, відповідають положенням статей 203, 215, 216 ЦК України та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про скасування запису про припинення іпотеки та поновлення державної реєстрації іпотеки

Відповідно до статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державній реєстрації підлягають, зокрема, право іпотеки та обтяження речових прав на нерухоме майно.

За змістом статей 10, 18, 26 зазначеного Закону державний реєстратор зобов`язаний перевірити відповідність поданих документів вимогам закону, наявність повноважень заявника, а також достатність поданих документів для проведення відповідної реєстраційної дії.

Державна реєстрація речових прав має здійснюватися виключно на підставі документів, визначених законом, а внесення відомостей до Державного реєстру речових прав можливе лише за умови підтвердження наявності відповідної правової підстави.

Як встановлено судом, рішення державного реєстратора про припинення іпотеки було прийнято без належних правових підстав, оскільки матеріали реєстраційної справи не містять належних документів, які підтверджували б припинення забезпеченого іпотекою зобов`язання або волевиявлення іпотекодержателя на припинення іпотеки.

Судом також встановлено, що кредитні зобов`язання ОСОБА_1 перед банком не були припинені, а тому відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку» правові підстави для припинення іпотеки були відсутні.

Таким чином, державна реєстрація припинення іпотеки проведена всупереч вимогам закону, що свідчить про незаконність відповідного запису у Державному реєстрі речових прав.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування судом рішення державного реєстратора підлягають скасуванню і відповідні записи, внесені до Державного реєстру речових прав.

Водночас скасування незаконного запису саме по собі не забезпечує повного відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України суд повинен застосувати такий спосіб захисту, який є ефективним та забезпечує реальне поновлення порушеного права.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека є способом забезпечення виконання основного зобов`язання та надає іпотекодержателю право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами.

Незаконне припинення державної реєстрації іпотеки не може бути підставою для втрати банком статусу іпотекодержателя, оскільки саме забезпечене зобов`язання не припинилося, а правові підстави для припинення іпотеки відсутні.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що обраний судом спосіб захисту має бути ефективним, відповідати характеру порушеного права та забезпечувати його повне поновлення.

Слід зауважити, що надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, ефективним способом захисту прав позивача є не лише скасування незаконної державної реєстрації припинення іпотеки, а й поновлення державної реєстрації права іпотеки та обтяження у Державному реєстрі речових прав.

Лише такий спосіб захисту забезпечить відновлення правового становища сторін, яке існувало до незаконного припинення державної реєстрації, та відновить пріоритет іпотекодержателя щодо спірного нерухомого майна.

Отже, позовні вимоги АТ «СЕНС БАНК» про скасування запису про припинення іпотеки, а також про поновлення державної реєстрації іпотеки та заборони відчуження є законними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про поновлення права власності за ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Оцінюючи зазначену позовну вимогу, суд виходить із того, що відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Наслідком визнання недійсним договору дарування є повернення сторін цього правочину до того майнового стану, який існував до його укладення (двостороння реституція), якщо інші наслідки не встановлені законом.

Оскільки суд дійшов висновку про недійсність договору дарування від 11 липня 2018 року, право власності ОСОБА_2 на спірне нерухоме майно не має належної правової підстави.

Відтак право власності на житловий будинок та земельну ділянку підлягає відновленню за ОСОБА_1 як особою, яка була власником майна до укладення недійсного правочину.

Таке вирішення спору відповідає положенням статті 216 ЦК України, забезпечує повне поновлення майнового стану сторін та усуває правові наслідки недійсного договору дарування.

З огляду на викладене, вимога про поновлення права власності за ОСОБА_1 також підлягає задоволенню.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Матеріалами справи підтверджено існування між сторонами кредитних правовідносин, забезпечених іпотекою спірного нерухомого майна.

Разом із тим, відповідачами не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували припинення основного зобов`язання, повне виконання кредитного договору або існування передбачених законом підстав для припинення іпотеки.

Судом встановлено, що державна реєстрація припинення іпотеки проведена за відсутності належних правових підстав та без документів, які підтверджували б правомірність такої реєстраційної дії.

Саме незаконне припинення державної реєстрації іпотеки створило передумови для подальшого безоплатного відчуження нерухомого майна на користь близького родича боржника, а в подальшому - для передачі цього ж майна в іпотеку іншій особі.

Суд дійшов висновку, що всі зазначені правочини є взаємопов`язаними та послідовними діями, спрямованими на створення перешкод у реалізації позивачем свого права як кредитора та іпотекодержателя.

Така поведінка відповідачів суперечить принципам добросовісності, розумності та справедливості, закріпленим у статті 3 ЦК України, а також свідчить про зловживання цивільними правами у розумінні статті 13 ЦК України.

Обраний позивачем спосіб захисту відповідає характеру порушеного права, є ефективним та забезпечує повне відновлення становища, яке існувало до порушення права.

Підстав для відмови у задоволенні позову судом не встановлено.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторону, яка програла спір. Оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, з відповідачів на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» підлягає стягненню сплачений судовий збір.

Керуючись статтями 3, 13, 15, 16, 203, 204, 215, 216, 234 Цивільного кодексу України, статтями 1, 3, 5, 17 Закону України «Про іпотеку», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статтями 12, 13, 7681, 89, 141, 258, 259, 263265, 280282 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , треті особи відділ державної реєстрації Тячівської міської ради Закарпатської області та Приватний нотаріус Мирончук Оксана Василівна про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Відділу державної реєстрації Тячівської міської ради Закарпатської області лазар Діани Василівни від 18 червня 2018 року про державну реєстрацію припинення іпотеки щодо житлового будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: запис про припинення іпотеки на об`єкт нерухомості, а саме земельну ділянку площею 0, 0787 га, з кадастровим номером 2510200000:01:056:006, цільове призначення якої для обслуговування житлового будинку, та розташований на ній житловий будинок з приналежними надвірними спорудами та прибудовами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1596285221102), які внесені державний реєстратором Лазар Діани Василівни Тячівської міської ради.

Визнати недійсним договір дарування від 11 липня 2018 року серія та номр :2-3251,виданий 11.07.2018 року, видавник: Берегівська державна нотаріальна контора Романович І.В., індексний номер рішення 42014298 від 11.07.2018 20:35:47, укладений між між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Поновити право власності ОСОБА_1 на житловий будинок та земельну ділянку площею 0,0787 га, кадастровий номер 2110200000:01:056:0006, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним договір іпотеки від 24 жовтня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Закарпатської області Мирончук О.В..

Внести запис до державного реєстру іпотек про обтяження іпотекою АТ «СЕНС БАНК» нерухомого майна, а саме: земельну ділянку площею 0, 0787 га, кадастровий номер 2510200000:01:056:0006, цільове призначення якої для обслуговування житлового будинку, та розташований на ній житловий будинок з приналежними надвірними спорудами та прибудовами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1596285221102) та внесення в Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про обтяження.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , судовий збір на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СЕНС БАНК», код ЄДРПОУ 23494714, у розмірі 5321 (п`ять тисяч триста двадцять один) гривень 46 копійок з кожного.

Заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 06 березня 2026 року, продовжують діяти протягом 90 днів після набрання рішенням законної сили.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з судового рішення.

Суддя Іван ІЛЬТЬО