Рішення № 138879546, 11.08.2026, Захарівський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Фрунзівський районний суд Одеської області)

Справа № 517/472/26

Провадження № 2/517/277/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 рокусмт. Захарівка

Захарівський районний суд Одеської області в складі: головуючого судді Гончар І.В., за участі: секретаря Заболотної Л.В., представника позивача - Потороча О.Б., представника відповідача - ОСОБА_1 , розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» адвоката Кукса Карини Олександрівни до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Представник ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.08.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 укладено електронний кредитний договір № 944275496, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 15 000,00 грн. У зв`язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору первісно позивач просив стягнути заборгованість у розмірі 69 525,00 грн. 22.04.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № МФ-ТП/32. 30.09.2025 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 30/0925-01, відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача.

Ухвалою Захарівського районного суду Одеської області від 13.05.2026 позовну заяву прийнято до провадження та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Також судом витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо рахунку ОСОБА_2 та виписку по рахунку.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та відповіді на відзив.

Відповідач у судове засідання не з`явився, його інтереси представляв адвокат Хлопко В.Ф., який позовні вимоги визнав частково. 04.06.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він не заперечував факт отримання кредитних коштів та наявність заборгованості за тілом кредиту, однак заперечував проти стягнення процентів, посилаючись на положення частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування». 05.06.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, а також заява про зменшення позовних вимог. 10.06.2026 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких він, зокрема, зазначив, що встановлення денної процентної ставки у розмірі 1,5 % суперечить положенням частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки, на його думку, максимальний розмір такої ставки не може перевищувати 1 %. 12.06.2026 від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача 27 855,00 грн, з яких 15 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 12 855,00 грн заборгованість за процентами, а також судові витрати. Відповідно до статей 13, 49 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог. Оскільки заявою від 12.06.2026 позивач зменшив розмір позовних вимог до 27 855,00 грн, з яких 15 000,00 грн становить заборгованість за тілом кредиту, а 12 855,00 грн заборгованість за процентами, саме в зазначеному розмірі та за наведеними складовими позовні вимоги є предметом судового розгляду. Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд приходить до висновку, що позов у зменшеному розмірі підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що 17.08.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 укладено електронний кредитний договір № 944275496. Договір підписано відповідачем електронним підписом. На підставі зазначеного договору ОСОБА_2 отримав кредитні кошти у розмірі 15 000,00 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» № 944275496/03102025/Э від 03.10.2025 та випискою АТ КБ «ПриватБанк», наданою на виконання ухвали суду про витребування доказів, з якої вбачається, що 17.08.2024 на банківський рахунок відповідача зараховано грошові кошти у розмірі 15 000,00 грн. Таким чином, факт надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 15 000,00 грн підтверджений належними та допустимими доказами. 22.04.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № МФ-ТП/32. 30.09.2025 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 30/0925-01, відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача. Таким чином, право вимоги за кредитним договором послідовно перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», а в подальшому до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», що підтверджується договорами факторингу та реєстрами прав вимоги, наявними у матеріалах справи. Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона боржник зобов`язана вчинити на користь другої сторони кредитора певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, такий договір вважається укладеним у письмовій формі. Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено способи підписання електронного правочину, зокрема шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором у випадках, передбачених законом. Відповідно до частини дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Судом встановлено, що кредитний договір укладено сторонами в електронній формі, він містить відомості про розмір кредиту та умови його надання, а факт його укладення відповідачем не спростований. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання. Відповідач не виконав належним чином зобов`язання щодо повернення отриманих кредитних коштів, у зв`язку з чим виникла заборгованість. При цьому між сторонами відсутній спір щодо заборгованості за тілом кредиту. Відповідач не заперечував факту отримання кредитних коштів та не надав доказів їх повернення. Спір між сторонами виник щодо правомірності нарахування процентів за користування кредитом. Судом встановлено, що відповідач перебуває на військовій службі з 02.07.2025, що підтверджується довідкою військової частини від № 3650 від 29.05.2026. Разом з тим кредитний договір укладено 17.08.2024, тоді як проходження військової служби відповідачем підтверджується з 02.07.2025. Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям під час особливого періоду не нараховуються штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом у випадках і порядку, визначених законом. З огляду на встановлені обставини та за умови належності відповідача до категорії військовослужбовців, визначеної пунктом 15 статті 14 зазначеного Закону, передбачена цією нормою гарантія щодо ненарахування процентів за користування кредитом застосовується до нього з початку проходження військової служби. Оскільки початок проходження відповідачем військової служби підтверджено з 02.07.2025, передбачена пунктом 15 статті 14 зазначеного Закону гарантія щодо ненарахування процентів за користування кредитом не поширюється на період, що передував цій даті. Як убачається із заяви про зменшення позовних вимог, позивач врахував набуття відповідачем статусу військовослужбовця та не заявляє до стягнення проценти, нараховані після початку проходження ним військової служби. Остаточний розрахунок заборгованості здійснено за період до 01.07.2025 включно. За таких обставин доводи представника відповідача щодо неправомірності нарахування процентів після початку проходження військової служби суд враховує. Водночас зазначені доводи не є підставою для відмови у стягненні процентів, нарахованих за період, що передував початку проходження відповідачем військової служби, за умови їх нарахування відповідно до вимог законодавства. Крім того, представник відповідача заперечував проти розміру денної процентної ставки, посилаючись на те, що вона перевищує граничний розмір, встановлений частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування». Судом встановлено, що первісним кредитором проценти нараховувалися за різними ставками, зокрема 192 грн, 120 грн та 225 грн за день, а після відступлення права вимоги їх нарахування продовжувалося ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС». Водночас відповідно до остаточного розрахунку, поданого позивачем разом із заявою про зменшення позовних вимог, проценти визначені виходячи з максимальної денної процентної ставки у розмірі 1 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом. Згідно з поданим позивачем розрахунком проценти за період з 18.08.2024 по 01.07.2025 включно, тобто за 318 календарних днів, становлять: 15 000,00 грн ? 1 % ? 318 днів = 47 700,00 грн. Враховуючи здійснені відповідачем платежі в рахунок сплати процентів у загальному розмірі 34 845,00 грн, позивач визначив залишок заборгованості за процентами у розмірі 12 855,00 грн. Таким чином, остаточний розмір заборгованості, заявлений до стягнення, становить: 15 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 12 855,00 грн заборгованість за процентами; усього 27 855,00 грн. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів погашення заборгованості за тілом кредиту та залишку заборгованості за процентами у визначеному позивачем розмірі, а також доказів неправильності здійсненого остаточного розрахунку. З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги у зменшеному розмірі є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Щодо судових витрат суд зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов у заявленому після зменшення розмірі підлягає задоволенню в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат. На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги № 10/01/26-02 від 20.01.2026, укладеного між Адвокатським бюро «Тимошенко та Партнери» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги та копію акта приймання-передачі наданих послуг. Суд, враховуючи характер та складність справи, ціну позову, обсяг наданої представником позивача правничої допомоги, зокрема підготовку позовної заяви, процесуальних документів та участь представника у розгляді справи, а також підтвердження вартості таких послуг договором, протоколом погодження вартості послуг та актом приймання-передачі наданих послуг, дійшов висновку про співмірність заявлених витрат у розмірі 7 000,00 грн. Керуючись статтями 509, 526, 530, 610, 638, 639, 1054, 1055 ЦК України, статтями 12, 11 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 133, 137, 141, 259, 263265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву зі зменшеними позовними вимогами представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» адвоката Кукса Карини Олександрівни до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" (код ЄДРПОУ: 43541163, місцезнаходження: вул. Лесі Українки, 34, оф. 333, м.Київ) заборгованість в розмірі 27 855 (двадцять сім тисяч вісімсот п`ятдесят п`ять) гривень 00 копійок. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" судовий збір в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок. Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Ірина ГОНЧАР