Рішення № 138879309, 03.08.2026, Болградський районний суд Одеської області

03.08.2026

Справа № 497/1013/25

Провадження № 2/497/93/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2026 року Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Раца В.А.,

секретаря Божевої І.Д.,

без участі сторін,

розглянувши у порядку загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в місті Болграді, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Болградської міської ради Одеської області, треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майна,-

ВСТАНОВИВ:

02.05.2025 року представник позивача - адвокат Сахарова Н.М., яка підтвердила свої повноваження електронним ордером серії ВН №1509574 від 01 травня 2025 року, звернулася до суду шляхом формування документу в системі "Електронний суд" з позовом та просить постановити судове рішення, яким визнати за ОСОБА_5 :

- право власності на 9/50 часток від 4/5 часток земельної ділянки, площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5121410100:02:003:0226, як за спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_6 ;

- право власності на 9/50 часток земельної ділянки, площею 0,0964 га, цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5121410100:02:003:0227, як за спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_6 .

Вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 та після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно, зокрема на 9/50 часток житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та на частки земельних ділянок, які знаходяться в спільній сумісній власності та розташовані за вищевказаною адресою. Спадкоємцем ОСОБА_6 за заповітом є її дочка ОСОБА_7 , яка своєчасно прийняла спадщину та частково оформила її. Позивач своєчасно прийняла спадщину шляхом подання заяви до нотаріуса, але він в оформленні свідоцтв про право на спадщину на земельні ділянки позивачу відмовив, у зв`язку з тим, що померлій вони належали на праві сумісної власності з іншими співвласниками. Оскільки позивачу відмовлено в оформленні свідоцтва на право власності на земельну ділянку, вона через свого представника змушена звернутися до суду за захистом свого права.

Ухвалою судді від 08.05.2025 року відкрито загальне позовне провадження та витребувано копію спадкової справи після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

05.08.2025 року від третьої особи - ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти позову, а саме посилається на те, що вони з позивачкою є співвласниками вищевказаного домоволодіння, при цьому позивачці належить 4/50 частин, які вони отримала після смерті батька ОСОБА_8 та 9/50 частин, які вона отримала після смерті матері, тобто їй належить 13/50 частин вказаного домоволодіння. Йому належить 7/50 частин на підставі договору купівлі-продажу від 16.05.2018 року та 8/50 на підставі договорів дарування від 05.06.2008 року та 29.09.2009 року, а всього 15/50 часток домоволодіння. До смерті ОСОБА_8 та ОСОБА_6 співвласниками домоволодіння були 5 осіб. 20.08.2013 року вони отримали свідоцтво про право власності на земельну ділянку, площею 0,1 га, кадастровий номер 5121410100:02:003:0226. Земельна ділянка знаходилася в сумісній спільній власності всіх п`яти осіб. Після смерті ОСОБА_8 позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати за нею право власності на 1/5 частину земельної ділянки, площею 0,1 га та рішенням Болградського районного суду Одеської області від 17.03.2016 року позов ОСОБА_1 був задоволений. На підставі вказаного рішення суду на вказану земельну ділянку зареєстровано право власності на 1/5 частину земельної ділянки за ОСОБА_5 та право спільної сумісної власності на 4/5 частин вказаної земельної ділянки за ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 . Тобто після реєстрації права власності на земельну ділянку ОСОБА_7 отримала право власності на 4/50 (8/100) частин домоволодіння та 1/5 (20/100) частин земельної ділянки під вказаним домоволодінням, це призвело до розбіжностей в правах власності. Саме невірне зазначення частини земельної ділянки кадастровий номер 5121410100:02:003:0226, він не визнає та вважає, що з цього питання позивачка повинна звернутися до суду з заявою про перегляд рішення суду від 17.03.2016 року за нововиявленими обставинами.

06.03.2026 року представником позивача - адвокатом Сахаровою Н.М. надано заяву про уточнення позовних вимог, в якій вона просила вимогу про визнання права власності на 9/50 часток земельної ділянки, площею 0,0964 га, цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5121410100:02:003:0227, як за спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_6 , залишити без розгляду.

Ухвалою суду від 10.03.2026 року підготовче провадження по справі закрито та справу призначено до судового розгляду.

09.04.2026 року представником позивача ОСОБА_11 у зв`язку з переглядом за нововиявленими обставинами рішення суду від 17 березня 2016 року було уточнено позовні вимоги, в яких представник просила визнати за позивачем право власності на 9/50 часток від спірної земельної ділянки.

Сторони та треті особи у судове засідання не з`явилися.

Представник позивачки - ОСОБА_11 в заяві про уточнення позовних вимог від 06.03.2026 року клопотала про розгляд справи за відсутності позивача (а.с.98).

Представник відповідача - Болградської міської ради Одеської області - Арнаутов М.І., який діє на підставі довіреності, надав через систему "Електронний суд" заяву про розгляд справи у відсутності представника міської ради та не заперечував проти задоволення позовної заяви (а.с.82).

Інші про причину своєї неявки суд не повідомили, про час, дату та час проведення підготовчого засідання були повідомлені належним чином, своєї позиції щодо заявлених вимог, окрім ОСОБА_2 , не надали.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч.1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У ч. 1 ст. 319 ЦК України зазначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

При цьому, відповідно до положень ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний номер 8206295 від 20.08.2013 року (а.с.15) земельна ділянка площею 0.1 га з кадастровим номером 5121410100:02:003:0226, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної спільної сумісної власності в розмірі 1-ї частки без визначення окремих часток: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 (а.с.15-16), що також частково підтверджується Інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності №58712648, сформованої 07.05.2016 року приватним нотаріусом Агбун М.І. (а.с.21-25) .

Так, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.10) та позивач є її спадкоємцем, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим 18 липня 2024 року приватним нотаріусом Станєвою В.Б. та зареєстрований в реєстрі за №981, спадкова справа №02/2019 (а.с.14), яким оформлено право власності позивача ОСОБА_1 на 9/50 часток житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з матеріалів спадкової справи №02/2019, заведеної 11 січня 2019 року приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Станєвою В.Б. щодо майна померлої ОСОБА_6 , що були витребувані судом за клопотанням представника позивача, єдиним спадкоємцем померлої є ОСОБА_7 (а.с.39-57).

Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 17 березня 2016 року по справі №497/59/16-ц, провадження №2/497/107/16, за ОСОБА_5 , позивачем по справі, було визнано право власності на 1/5 частку земельної ділянки площею 0,1 га у спільній сумісній власності, що передана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована в АДРЕСА_1 , що належала померлому ОСОБА_8 , кадастровий номер земельної ділянки 5121410100:02:003:0226 (а.с.19-20), рішення набрало законної сили 28.03.2016 року.

В подальшому це рішення було переглянуто Болградським районним судом Одеської області за нововиявленими обставинами по справі №497/59/16-ц, провадження №8/497/2/26, та 22.01.2026 року ухвалено рішення про скасування рішення від 17 березня 2016 року та ухвалено нове рішення, яким за позивачем визнано право власності на 8/100 часток земельної ділянки з кадастровим номером 5121410100:02:003:0226, відповідно до частки у домоволодінні, що належала померлому ОСОБА_8 , а також припинено та скасовані записи в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №14407283 від 04.05.2016 року про право спільної часткової власності на 1/5 частку ОСОБА_1 та №2177392 про право спільної сумісної власності на 4/5 частки за іншими співвласниками (а.с.99). Рішення набрало законної сили.

Відповідно до ст. 370 ЦК України, якою регулюється питання про виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності та якою передбачено, що співвласники спільної сумісної власності, як і співвласники спільної часткової власності мають право на виділ у натурі частки із спільного майна з тією лише різницею, що учасники першої не мають завідомо визначених ідеальних часток у праві спільної власності, а відтак, вони мають бути передусім визначені, після чого стає можливим виділ частки в натурі. При визначені розміру часток співвласників у спільній сумісній власності вважається, що вони є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між співвласниками, законом або рішенням суду.

Згідно із положеннями ст. 372 Цивільного кодексу України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб ( ч.1 ст. 316 ЦК України).

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1ст. 317 ЦК України).

Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно) (ч.1 ст. 355 ЦК України).

Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю (ч.1 ст. 368 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Частиною 1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Так, судом встановлено, що право власності зареєстровано на:

- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 за: ОСОБА_10 - 15/50 часток (дата прийняття рішення про державну реєстрацію 03.06.2008 року), ОСОБА_8 4/50 часток (дата прийняття рішення про державну реєстрацію 23.10.2009 року), за ОСОБА_2 8/50 часток (дата прийняття рішення про державну реєстрацію 23.10.2009 року), ОСОБА_12 9/50 часток (дата прийняття рішення про державну реєстрацію 23.10.2009 року), ОСОБА_9 7/25 (14/50) часток (дата прийняття рішення про державну реєстрацію 31.10.2012 року);

- земельну ділянку АДРЕСА_1 за: ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , та ОСОБА_10 (данна реєстрація була скасована рішенням суду від 22.01.2026 року);

що підтверджується Інформаційною довідкою, що вже була досліджена судом (а.с.21-25).

Спадкоємцем ОСОБА_8 є позивач ОСОБА_7 , спадкоємцем ОСОБА_10 є Мамедова ОСОБА_13 .

Третій особі ОСОБА_2 на даний час на праві власності належить 15/50 часток у домоволодіння, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування від 05.06.2008 року, укладеного між ОСОБА_14 та ОСОБА_2 посвідченим приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Ажинтаревим В.В. за реєстровим номером 1438 (6/50 часток) (а.с.62), договором купівлі-продажу від 15.05.2018 року, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 посвідченим приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Ажинтаревим В.В. за реєстровим номером 397 (7/50 часток) (а.с.64-65), договором дарування від 29.09.2009 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 посвідченим приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Ажинтаревим В.В. за реєстровим номером 2958 (2/50 часток) (а.с.66).

На даний час вказаний житловий будинок, як й ділянка за цією ж адресою належить позивачу та третім особам по справі, а також померлій ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності, тобто розмір часток земельної ділянки співвласників у праві власності не визначений, окрім ОСОБА_1 , що встановлено у рішенні суду від 22.01.2026 року, в розмірі 8/100 часток, а з дослідженого судом рішення суду від 22.01.2026 року вбачається, що частки між співвласниками земельної ділянки розподіляються відповідно до частки у домоволодінні.

Окрім цього згідно із ч.4 ст. 86 ЗК України, - співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки.

Відповідно до положень ст. 89 Земельного кодексу України, - земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки.

Крім того, згідно із п. г ч.1 ст. 87 ЗК України, - право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає за рішенням суду.

Частиною 1 ст. 120 ЗК України встановлено, що у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

Частиною другою вказаної статті визначено, що у разі набуття частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва право власності на земельну ділянку (крім земель державної, комунальної власності), на якій розміщено такий об`єкт, одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача у розмірі належної відчужувачу (попередньому власнику) частки у праві спільної власності на такий об`єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо відчужувачу (попередньому власнику) у праві спільної власності на такий об`єкт належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому самому розмірі.

Таким чином, законодавцем визначено принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Тобто особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду має право на відповідну частину земельної ділянки на тих самих умовах, на яких воно належало попередньому власникові або користувачу, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Такого висновку щодо застосування зазначених норм матеріального права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 (провадження № 14-47цс20) та постанові Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 642/3950/17 (провадження № 61-7008св19).

Разом з тим, положення ст. 120 ЗК України мають застосовуватися з врахуванням норм матеріального права, що визначають особливості регулювання права спільної сумісної власності.

Крім того, відповідно до ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.

При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Водночас, відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. Аналогічні положення містить і стаття 370 ЦК України щодо виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності.

За змістом ст. 89 Земельного кодексу України земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом. Крім того, згідно із п. г ч. 1 ст. 87 ЗК України право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає за рішенням суду.

Статтями 1216-1218 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ст. 1258 цього Кодексу спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Так, заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Відповідно до положень ст. 1223 ЦК України позивач, як особа визначена у заповіті, має право на спадкове майно.

Так, позивачка звернулася з заявою про прийняття спадщини на земельну ділянку та видачі свідоцтва на території України до Приватного нотаріуса Болградського районного нотаріального округу Одеської області Станєвої В.Б.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 18.07.2024 року приватним нотаріусом Станєвою В.Б. відмовлено ОСОБА_15 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку земельної ділянки площею 0,1 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки частка померлої не визначена, та рекомендовано звернутись до суду для визначення частки у спільній сумісній власності та визнання права власності на частку житлового будинку та частку земельної ділянки (а.с.27).

Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки відповідач визнав позовні вимоги і обставини визнані сторонами не підлягають доказуванню у відповідності до ст. 82 ч.1 ЦПК України. Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 328, 372, 1222, 1258, 1233, 1266, 1269,1270 ЦК України, ст.ст.12,81,82, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст. 87 ЗК України, суд,

УХВАЛИВ:

Уточнені позовні вимоги від 09.04.2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Болградської міської ради Одеської області, треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майна - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , право власності на 18/100 частин земельної ділянки площею 0,1 Га, кадастровий номер 5121410100:02:003:0226, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), як за спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.А. Раца