Рішення № 138879101, 07.08.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/24781/26-ц

пр. 2-9203/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Ільєвої Т.Г.,

при секретарі судового засідання - Романенко Д.С.,

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу № 757/24781/26-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАДЕО ПРАВО» про визнання договору недійсним та стягнення безпідставно отриманих грошових коштів,-

У С Т А Н О В И В:

У травні 2026 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАДЕО ПРАВО» про визнання договору недійсним та стягнення безпідставно отриманих грошових коштів.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що 03.11.2025 між позивачем та ТОВ «Амадео Право» був укладений договір про надання юридичних послуг, за умовами якого відповідач зобов`язувався надати юридичні послуги, а позивач - оплатити їх вартість. На виконання умов договору позивач у день його підписання сплатив відповідачу 40 000,00 грн. Позивач зазначає, що відповідач фактично не надав жодних юридичних послуг, передбачених договором. Зокрема, позивач не заповнював інформаційну записку, яка відповідно до умов договору є його невід`ємною частиною, не підписував акт надання юридичних послуг та не отримував жодної правової допомоги, зокрема щодо підготовки й подання процесуальних документів до органів та установ будь-якої форми власності.

На думку позивача, відповідач не виконав взятих на себе договірних зобов`язань, не надав зазначених договором послуг та не повернув отримані від нього кошти. Таким чином позивач вважає, що під час укладення договору відповідач ввів його в оману, а сторони не досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, у зв`язку з чим договір є таким, що не відбувся (неукладеним), а тому підлягає визнанню недійсним із застосуванням наслідків недійсності правочину у вигляді стягнення з відповідача безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 40 000,00 грн.

Ухвалою суду від 18.05.2026 відкрито провадження у цивільній справі №757/24781/26-ц за правилами спрощеного провадження, з повідомленням сторін.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовну заяву підтримав, просив задовольнити її в повному обсязі.

Відповідач ТОВ «АМАДЕО ПРАВО» про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, представник у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву суду не надав.

Згідно з висновками Європейського суду з прав людини, зазначених у рішенні у справі «Вячеслав Корчагін проти Росії» № 12307 - якщо учасник справи повідомлявся за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, але ухилявся від отримання судової повістки, то йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.

Суд, заслухавши позицію позивача, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві, з урахуванням відсутності відзиву на позов, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі рішення.

Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Вказані принципи знайшли своє втілення і в нормах цивільного процесуального законодавства, а саме ст. ст. 2, 12, 13 ЦК України.

Судовим розглядом встановлено, що 03.11.2025 між ОСОБА_1 та ТОВ «АМАДЕО ПРАВО» був укладений договір № 0311202505 про надання юридичних послуг, умовами якого визначено, що виконавець приймає до виконання доручення замовника на надання юридичних послуг, вказаних у цьому договорі, а замовник зобовязується прийняти та сплатити надані виконавцем юридичні послуги в розмірі, порядку та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що юридичні послуги за цим договором складають: ознайомлення з матеріалами та відомостями наданими Замовником. Надання правової допомоги Замовнику в досудовому порядку з метою отримання інформації, а саме підготовка та подання необхідних процесуальних документів до органів та установ будь - якої форми власності.

03.11.2025 позивачем та відповідачем був підписаний Акт приймання-передачі за договором № 0311202505 від 03.11.2025, згідно якого Виконавець виконує, а Замовник приймає наступні юридичні послуги: правовий аналіз ситуації, заснований на вивченні матеріалів справи, наданих Замовником; підбір нормативно-правових актів, необхідних для вирішення справи; розробка плану і стратегії подальших дій. Загальна вартість послуг становила 16 000, 00 грн.

03.11.2025, тобто у день підписання договору № 0311202505 від 03.11.2025 року, позивач сплатив кошти на користь ТОВ «АМАДЕО ПРАВО» у розмірі 40 000,00 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 3 від 03.11.2025, наданою працівником ТОВ «АМАДЕО ПРАВО».

09.12.2025 позивачем та відповідачем був підписаний Акт приймання-передачі за договором № 0311202505 від 03.11.2025, згідно якого Виконавець виконує, а Замовник приймає наступні юридичні послуги: вивчення наданих Замовником документів по складанню касаційної скарги. Підбір нормативно-правових документів, аналіз судової практики, необхідної направлення касаційної скарги; ознайомлення з матеріалами справи № 320/38546/23 з отриманням копій необхідних документів для подальшого вивчення, та долучення як письмових доказів до касаційної скарги; складення касаційної скарги в Вищий адміністративний суд України на рішення Київського окружного адміністративного суду та постанову шостого апеляційного адміністративного суду, долучення додатків до касаційної скарги; направлення касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України. Загальна вартість послуг становила 16 000, 00 грн.

03.02.2026 позивачем та відповідачем був підписаний Акт приймання-передачі за договором № 0311202505 від 03.11.2025, згідно якого Виконавець виконує, а Замовник приймає наступні юридичні послуги: вивчення наданих Замовником документів по складанню касаційної скарги; підбір нормативно-правових документів, аналіз судової практики, необхідної для направлення касаційної скарги; ознайомлення з матеріалами справи № 320/38546/23 з отриманням копій необхідних документів для подальшого вивчення та долучення як письмових доказів до касаційної скарги; складання касаційної скарги в Вищий адміністративний суд України на рішення Київського окружного адміністративного суду, та постанову шостого апеляційного адміністративного суду, долучення додатків до касаційної скарги; направлення касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України; ознайомлення з рішенням Вищого адміністративного суду України на касаційну скаргу замовника. Загальна вартість послуг становила 8 000, 00 грн.

Так, згідно з Розділом 3 договору, послуги за цим договором вважаються наданими з моменту підписання сторонами Акту про надання юридичних послуг.

Відповідно до пункту 7.1. договору про надання юридичних послуг, невід`ємною частиною цього договору є інформаційна записка, яку власноруч заповнює замовник щодо обставин ситуації, яка потребує надання юридичних послуг, а також Акт про надання юридичних послуг.

Позивач зазначає, що відповідачем не вживались належні дії щодо надання юридичних послуг, а саме позивач не заповнював вказану інформаційну записку, яка за умовами договору є невід`ємною його частиною, та жодного Акту надання юридичних послуг, котрі б відповідали вищезазначеному предмету Договору, а саме: «ознайомлення з матеріалами та відомостями наданими Замовником. Надання правової допомоги Замовнику в досудовому порядку з метою отримання інформації, а саме підготовка та подання необхідних процесуальних документів до органів та установ будь - якої форми власності», відповідач не надавав, також відповідач не повернув кошти сплачені позивачем за договором.

Таким чином, позивач стверджує, що відповідач уклав з ним договір, з метою ввести його в оману, та не надати послуги належної якості, тому оскільки сторони не досягли згоди щодо всіх істотних умов договору про надання послуг, договір від № 0311202505 від 03.11.2025, на його думку, є таким, що не відбувся, тобто є неукладеним.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша та друга статті 638 ЦК України).

Згідно із статтею 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 ЦК України, у випадку, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частинами першою, другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з частиною третьою статті 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, тобто: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення.

Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справи про визнання правочинів недійсними», роз`яснив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 16, 203, 215 ЦК України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; установлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків, установлених цим кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими й електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст.79 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч.1 ст.79 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що обставини, на які позивач посилається як на підстави для позову, приходить до висновку, що позивачем не доведено достатніх підстав для визнання договору недійсним та стягнення сплачених за ним коштів.

Як вбачається, матеріалами справи підтверджується факт підписання позивачем актів приймання-передачі юридичних послуг від 03.11.2025, 09.12.2025, 03.02.2026 за договором № 0311202505, що свідчить про прийняття ним результатів наданих відповідачем послуг та відсутність на момент їх підписання будь-яких зауважень щодо їх обсягу чи якості.

Разом з тим, доводи позивача про не заповнення інформаційної записки не спростовують факту виконання відповідачем договірних зобов`язань та не є самостійною підставою для визнання договору недійсним чи неукладеним. Крім того, твердження про введення в оману не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено обставин, викладених у позовній заяві, та, як наслідок, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Так, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі викладеного, згідно Конституції України, ст. ст. 203, 204, 215-217, 626, 627, 628, 901, 903 ЦК України, керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76-79, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273, 280, 281 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАДЕО ПРАВО» про визнання договору недійсним та стягнення безпідставно отриманих грошових коштів.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АМАДЕО ПРАВО», адреса: 01033, м. Київ, вул. Шота Русавелі, 17, код ЄДРПОУ 44467302.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 07.08.2026

Суддя Тетяна ІЛЬЄВА