Постанова № 138877155, 11.08.2026, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/1749/26

Провадження №: 3/343/382/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 року м. Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області у складі судді Монташевич С. М., з участю секретаря Шикор Г.В., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Долина Калуського району Івано-Франківської області адміністративний матеріал, що надійшов від відділення поліції № 1 (м.Долина) Калуського РВП ГУ Національної поліції в Івано-Франківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, який зареєстрований у АДРЕСА_1 , проживає в АДРЕСА_2 , є особою з інвалідністю 3 групи, до адміністративної відповідальності не притягувався,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

І. Опис обставин, які встановив суд під час розгляду справи:

ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство, тобто умисно вчинив дії фізичного характеру, а саме застосував насильство, що не спричинило тілесних ушкоджень, внаслідок чого була завдана шкода фізичному здоров`ю потерпілої.

Правопорушення вчинив за таких обставин.

28 липня 2026 року близько 22:00 год ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , умисно вчинив дії фізичного характеру відносно співмешканки ОСОБА_2 у формі застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, штовхнувши її, внаслідок чого була завдана шкода фізичному здоров`ю потерпілої.

ІІ. Пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 у судовому засіданні свою винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, визнав. Вказав, що він прийняв до свого будинку потерпілу, бо вона не мала де жити. Вона допомагала йому по господарвству, а він утримував її. Однак, з часом її поведінка стала нестерпною, вона почала вживати алкоголь, у нього пропадали гроші. Така її поведінка спровокувала конфлікт, в ході якого він штовхнув її.

Потерпіла ОСОБА_2 суду пояснила, що сварка між ним виникла через сусідку, до якої вона ревнувала. Крім того, вона вживала алкоголь, а ОСОБА_1 забороняє їй пити спиртне. Вона не слухала його, через що дістала. У свою чергу вона викликала поліцію. На даний час вони помирились.

ІІI. Досліджені в судовому засіданні письмові докази та відеозаписи:

на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, надано такі досліджені в судовому засіданні докази та відеозаписи:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 738952 від 29.08.2026, в якому викладена суть поставленого у провину ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. З протоколом останній ознайомився, його копію отримав (а.с. 1);

- рапорт старшого інспектора чергового відділення поліції № 1 (м. Долина) Калуського РВП ГУ Національної поліції в Івано-Франківській області, згідно з яким 28.07.2026 о 22:06 зі служби 102 надійшло повідомлення від ОСОБА_2 про те, що її співмешканець наніс їй тілесні ушкодження (а.с. 2);

- протокол прийняття заяви про кримінальне порушення та іншу подію від 28.07.2026, в якому ОСОБА_2 зазначила, що 28.07.2026 близько 22 год ОСОБА_1 умисно штовхнув її, чим була завдана шкода її фізичному здоров`ю (а.с. 5-6);

- пояснення ОСОБА_2 від 28.07.2026, в яких остання вкзаала, що 28.07.2026 близько 22 год вона повернулась від сусідки до місця проживання з ОСОБА_1 . Між ними виник словесний конфлікт, у ході якого останній штовхнув її в груди, від чого вона впала на ліжко, що завдало їй болю та шкоду фізичному здоров`ю (а.с. 9);

- терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії ЕТ № 112869 від 29.07.2026 та форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, згідно із якою визначено рівень небезпеки ОСОБА_1 щодо постраждалої особи як середній (а.с. 3-4, 7);

- DVD-R диск (а.с. 11), на якому наявні відеозаписи у 6-ти файлах, на яких зафіксовано, як потерпіла, плачучи, підходить до поліцейських, вказуючи, що ОСОБА_1 її побив. Остання перебуває в неохайному вигляді, зі слів поліцейських від неї чути алкоголь. Підходячи до будинку, поліцейські встановли, що ОСОБА_2 з ОСОБА_1 разом проживають. У будинку відбирають пояснення в особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка не заперечує факт нанесення удару потерпілій та пояснює причини конфлікту. В цей час медичні працівники оглядають ОСОБА_2 , яка скаржиться на болі в носі та надає пояснення про інцидент. ОСОБА_1 висловлюється підвищеним тоном. Поліцейські відбирають письмові пояснення у сторін, які останні підписують. Після цього працівники поліції у приміщенні лікарні з`ясовують про стан ОСОБА_2 , яка пояснює, що не може повернутись до батьків, оскільки вони її відправляють до ОСОБА_1 . Далі поліцейські вже у приміщенні будинку за місцем проживання сторін складають протокол про адміністративне правопорушення, оголошують його зміст.

Вказані вище докази є такими, що доповнюють один одного, є повними, належними та допустимими, оскільки, відповідно до ст. 251, 252 КУпАП, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також зібрані в порядку, встановленому законом та не викликають сумніву в суду. Також суд звертає увагу, що згідно з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 20.05.2020, справа №524/5741/16-а, рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень, однак обставини, викладені в ньому підтверджують правомірність дій працівників поліції щодо виїзду на місце та фіксування обставин вчинення адміністративного правопорушення.

ІV. Оцінка суду та норми права, які застосував суд:

оцінюючи зазначені вище докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов такого висновку.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, полягає в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.

Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" передбачає, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Даний Закон передбачає, що фізичне насильство є формою домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Системний аналіз національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

Аналізуючи здобуті в судовому засiданнi докази, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_1 правильно квалiфiковано за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки він умисно вчинив дії фізичного характеру, а саме застосував насильство, що не спричинило тілесних ушкоджень, внаслідок чого була завдана шкода фізичному здоров`ю потерпілої.

Накладаючи стягнення на ОСОБА_1 , суд ураховує характер i ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним правопорушення та його особу, те, що він є особою з інвалідністю 3 групи.

Обставиною, яка пом`якшує відповідальність ОСОБА_1 , є визнання вини.

Обставин, які обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , не встановлено.

З урахуванням викладеного вище, а також того, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд уважає, що на ОСОБА_1 слід накласти стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адмiнiстративні правопорушення.

V. Розподіл судових витрат:

відповідно до ч. 1 ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

На підставі викладеного, ст. 4 Закону України "Про судовий збір", керуючись ст. 40-1, 283, 284 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 (триста сорок) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) -899998; рахунок отримувача № UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету -22030106) судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня отримання постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у встановлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 2 ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу, витрати на облік зазначеного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 (десяти) днiв до Івано-Франківського апеляційного суду через Долинський районний суд Івано-Франківської області.

Суддя: С.М.Монташевич