Вирок № 138876928, 10.08.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/17476/24

Номер провадження1-кп/205/109/26

Провадження №1кп/205/109/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року Новокодацький районний суд

міста Дніпра

у складі: головуючого судді: ОСОБА_1

при секретарі: ОСОБА_2

за участю: прокурора ОСОБА_3

захисника адвоката ОСОБА_4

потерпілої ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Дніпро, об`єднані кримінальні провадження, які зареєстровані в ЄРДР за №12024042120000102 від 07 листопада 2024 року та за №12025047120000476 від 17 грудня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпропетровська, громадянина України, освіта середня-спецальна, одруженого, раніше не судимого; офіційно не працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.121 ч.1, 389 ч.3 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_6 , 07 листопада 2024 року, в період часу з 00 годин до 01 години (більш точний час не встановлено), разом зі своєю співмешканкою потерпілою ОСОБА_5 , перебували за місцем свого фактичного проживання: в буд. АДРЕСА_1 , де між ними виник словесний конфлікт, під час якого у обвинуваченого виник злочинний умисел на заподіяння потерпілій тяжких тілесних ушкоджень. Реалізуючи свій злочинний умисел, обвинувачений ОСОБА_6 , в той же день та час, перебуваючи у зазначеному вище місці, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачуючи суспільно-небезпечні наслідки свого діяння та бажаючи спричинити потерпілій ОСОБА_5 тілесні ушкодження, знаходячись навпроти неї, взяв кухонний ніж та тримаючи його у правій руці, наніс один удар в область шиї потерпілої, спричинивши останній тілесні ушкодження у вигляді: різаної рани (на лівій бічній поверхні шиї у верхній третині з переходом на передню поверхню та далі на праву бічну поверхню) з ушкодженням нижнього полюсу трахеї, які за своїм характером відносяться до категорії тяжких, як небезпечних для життя в момент заподіяння.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_6 , вироком Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 29 листопада 2024 року, був засуджений за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді апробаційного нагляду строком на один рік, з покладенням на нього наступних обов`язків: періодично з`являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені апробаційною програмою. 24 січня 2025 року обвинувачений ОСОБА_6 був ознайомлений працівниками Новокодацького районного відділу філії ДУ «Центр пробації» у Дніпропетровській області з порядком та умовами відбування покарання у виді апробаційного нагляду, а також попереджений про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування призначеного судом покарання. Крім того, в цей же день, тобто 24 січня 2025 року, обвинуваченому ОСОБА_6 було ознайомлено з постановою про встановлення днів явки на реєстрацію до Новокодацького районного відділу філії ДУ «Центр пробації» у Дніпропетровській області, а саме: 4-й понеділок кожного місяця. Однак, обвинувачений ОСОБА_6 , будучи ознайомленим з порядком та умовами відбування покарання у виді пробаційного нагляду, а також попередженим про кримінальну відповідальність за ухилення від вказаного покарання, діючи умисно, маючи на меті ухилення від відбування покарання, в порушення порядку та умов відбування покарання у виді пробаційного нагляду, передбачених ст.49?, 49? КВК України, без поважних причин не з`являвся до Новокодацького районного відділу філії ДУ «Центр пробації» у Дніпропетровській області у період часу: з 24 березня до 26 травня 2025 року, на виклики не реагував, тим самим злісно ухилився від відбування пробаційного нагляду, у зв`язку з чим вироком Новокодацького районного суду м.Дніпра від 18 червня 2025 року був визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.389 КК України та звільнений від покарання на підставі ст.61 КК України.

Після цього, обвинувачений ОСОБА_6 , продовжуючи відбувати покарання за вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2024 року у виді пробаційного нагляду, відповідних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та будучи ознайомленим з порядком та умовами відбування покарання, порушуючи порядок відбування покарання у виді пробаційного нагляду, маючи злочинний умисел на ухилення від відбування призначеного судом покарання, достовірно знаючи про необхідність його відбування і будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, умисно та систематично порушив порядок та умови відбування пробаційного нагляду, передбачені ст.ст.49-1, 49-3 КВК України, а саме вчинив адміністративні правопорушення, а саме:

- 04 липня 2025 року вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП, за що до нього було застосоване адміністративне стягнення у виді штрафу;

- 06 серпня 2025 року вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.44 КУпАП, за що до нього було застосоване адміністративне стягнення у виді штрафу;

- 30 серпня 2025 року вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.152 КУпАП, за що до нього було застосоване адміністративне стягнення у виді штрафу;

- 09 вересня 2025 року вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП, за що до нього було застосоване адміністративне стягнення у виді штрафу, а також змінив своє місце проживання, не повідомивши про це уповноважений орган з питань пробації.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_6 , будучи ознайомленим під особистий підпис про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, свідомо ігноруючи покладені на нього зобов`язання, без поважних причин, умисно, з метою ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, в період часу з 28 липня до 17 грудня 2025 року продовжив систематично не виконувати покладені на нього вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2024 року обов`язки, визначені пунктом 1 ч.2 ст.59-1 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Так, 28 липня, 25 серпня, 22 вересня, 27 жовтня та 24 листопада 2025 року, обвинувачений ОСОБА_6 , будучи ознайомленим з порядком та умовами відбування покарання, порушуючи порядок відбування покарання у виді пробаційного нагляду, маючи злочинний умисел на ухилення від відбування призначеного судом покарання, достовірно знаючи про необхідність його відбування і будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду», діючи умисно, не з`явився у призначений день до уповноваженого органу з питань пробації для реєстрації без поважної причини.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_6 , починаючи з 04 липня 2025 року, діючи умисно, в порушення порядку та умов відбування покарання у виді пробаційного нагляду, передбачених ст.ст. 49-1, 49-3 КВК України та ухиляючись від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, яке йому призначене вироком Ленінського районною суду м.Дніпропетровська від 29 листопада 2024 року, з мотивів зневаги до судового рішення, станом на 17 грудня 2025 року не з`явився для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації п`ять разів та змінив місце проживання, не повідомивши уповноважений орган з питань пробації, а також вчинив чотири адміністративних правопорушення, порушивши тим самим порядок та умови відбування покарання у виді пробаційного нагляду.

Вказані дії ОСОБА_6 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, а також за ч.3 ст.389 КК України, як ухилення від відбування покарання у виді апробаційного нагляду.

10 серпня 2026 року, між прокурором Західної окружної прокуратури м.Дніпро ОСОБА_3 , якій на підставі ст.37 КПК України, надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні, а також ОСОБА_6 в порядку, передбаченому ст.ст.468, 469 та 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості. Згідно вказаної угоди, сторони угоди узгодили покарання обвинуваченому ОСОБА_6 за вчинені кримінальні правопорушення, а саме: за ч.1 ст.121 КК України, у виді позбавлення волі строком на 5 років, із застосуванням ст.75 КК України, а також з покладенням обов`язків, передбачених ст.91-1 КК України; за ч.3 ст.389 КК України визнати винуватим та звільнити від покарання, з урахуванням положень ч.3 ст.61 КК України. В угоді передбачені наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст.473 КПК України.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим суд виходить з наступного.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим.

Прокурор в судовому засіданні вважав, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.

Обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.121 ч.1, 389 ч.3 КК України визнає повністю; цілком розуміє права визначені п.1 ч. 5 ст. 474 КПК України; наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом та наполягає на затвердженні угоди про визнання винуватості.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_4 , підтримав позицію обвинуваченого і просив суд затвердити укладену між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_6 угоду про визнання винуватості.

Потерпіла ОСОБА_5 не заперечувала проти укладення угоди та в судовому засіданні просила затвердити угоду про визнання винуватості між обвинуваченим та прокурором.

Вислухавши думку сторін кримінального провадження, які не заперечували щодо затвердження судом угоди про визнання винуватості, суд приходить до висновку, що угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим підлягає затвердженню з наступних підстав.

Відповідно до ст.469 КПК України, за ініціативою прокурора, підозрюваного чи обвинуваченого може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів.

Згідно з ч.3 ст.474 КПК України, якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.

Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.121 ч.1, 389 ч.3 КК України, тобто в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, а також в ухиленні від відбування покарання у виді апробаційного нагляду.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Сторони кримінального провадження розуміють наслідки укладення та затвердження даної угоди, визначені ст.473 КПК України. Зміст, умови та порядок укладення угоди про визнання винуватості відповідають вимогам ст.469, 472 КПК України, міра покарання, узгоджена прокурором та обвинуваченим, визначена у межах санкцій ст.121 ч.1 КК України, а тому не суперечить інтересам суспільства. Порушень прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб не встановлено. Підстав для відмови в затверджені угоди про визнання винуватості, передбачених ч.7 ст. 474 КПК України, не встановлено.

Затверджуючи угоду про визначення винуватості, суд також враховує, що санкцією ч.3 ст.389 КК України передбачено покарання у виді обмеження волі.

Відповідно до ч.3 ст.61 КК України, обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи.

Відповідно до ч.1 ст.74 КК України, звільнення засудженого від покарання може застосовуватися тільки судом у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 є інвалідом 2-ї групи, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 , виданого 28 липня 2020 року, у зв`язку з чим, відповідно до ст.61 КК України, йому не може бути призначено жодне з видів покарань, визначених санкцією ч.3 ст.389 КК України, а тому суд приходить до висновку про необхідність визнання обвинуваченого ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.389 КК України без призначення покарання.

Крім того, відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року, суд не вправі перейти до більш м`якого виду покарання у випадках, коли санкцією закону, за яким засуджується особа, передбачено лише такі покарання, які з огляду на її вік чи стан не можуть бути до неї застосовані. В таких випадках суд, за наявності до того підстав, відповідно до ст.7 КПК України повинен закрити справу і звільнити особу від кримінальної відповідальності або постановити обвинувальний вирок і звільнити засудженого від покарання.

У відповідності до вимог ч.6 ст.368 КПК України суд, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 161/7253/18, у вищенаведеному випадку суд, постановивши обвинувальний вирок, разом з тим у самому вироку зазначає, що покарання особі не призначається, тобто суд постановляє обвинувальний вирок без призначення покарання або засуджує без покарання. Водночас, при засудженні особи без призначення покарання, один з найголовніших елементів реалізації кримінальної відповідальності - осуд особи, яка вчинила злочин, залишається і знаходить своє відображення в обвинувальному вироку.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також відсутність підстав для закриття справи та звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, суд вважає за необхідне, у відповідності до ч.2 ст.373 КК України, постановити обвинувальний вирок і звільнити ОСОБА_6 від покарання за ч.3 ст.389 КК України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості та призначення обвинуваченому ОСОБА_6 узгоджену сторонами міру покарання.

На підставі ст.122 ч.2, 124 ч.2 КПК України, з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь держави підлягають стягненню документально підтверджені витрати на залучення експерта у розмірі 1591,80 грн.

Питання про долю речових доказів підлягає вирішенню згідно вимог ст.100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 370, 373, 374, 472, 474-475 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 10 серпня 2026 року між прокурором Західної окружної прокуратури м.Дніпро та обвинуваченим ОСОБА_6 в об`єднаному кримінальному провадженні №12024042120000102 від 07 листопада 2024 року та №12025047120000476 від 17 грудня 2025 року.

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 10 серпня 2026 року покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років.

На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_6 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом трьох років іспитового строку не вчинить нового злочину.

Відповідно до ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_6 наступні обов`язки: періодично з`являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до ст.91-1 КК України, заборонити ОСОБА_6 перебувати в місці спільного проживання з потерпілою ОСОБА_5 протягом двох місяців.

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.389 КК України та звільнити його від покарання.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний ОСОБА_6 скасувати.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнити з-під варти в залі суду, негайно.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати на залучення експерта при проведенні судової дактилоскопічної експертизи №СЕ-19\104-24\45553-Д від 11 листопада 2024 року у розмірі 1 591 гривня 80 копійок.

Речові докази по справі:

-змив на марлевий тампон та контроль до нього; фрагмент тканини з наволочки зі слідами РБК; фрагмент тканини з простирадла зі слідами РБК; ніж з металевою рукояткою; ніж з пластиковою рукояткою зі слідами РБК; один слід папілярного візерунку від копійований на л\с; фрагмент тканини червоного кольору зі слідами РБК; махровий халат рожевого кольору з білими полосками з РБК; кухонний рушник білого кольору в клітинку синього кольору з РБК; футболку чорного кольору; куртку бордового кольору, труси синього кольору, які зберігаються в камері схову ВП №1 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області знищити

-DVD-R диск з відео файлом залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений обвинуваченим та прокурором виключно з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку після його проголошення підлягає врученню обвинуваченому та прокурору. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий: ОСОБА_1