Рішення № 138876697, 10.08.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/7814/26

2/212/5609/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі головуючого судді Козлова Д. О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення суми боргу за кредитним договором, посилаючись на те, що 18.11.2021 р. між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 укладено договір № 1432804, за яким споживачу був наданий кредит у сумі 4000 грн. зі сплатою відсотків за його використання шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника. 29.11.2021 року укладено договір № 29/11-1, за яким ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за договором № 1432804. 10.01.2023 року укладено договір № 10-01/2023, за яким ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за договором № 1432804. 10.03.2026 року укладено договір № 10-03/26, за яким ТОВ «Коллект Центр» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за договором № 1432804. ОСОБА_1 має загальний розмір заборгованості за договором № 1432804 від 29.11.2021 р. в сумі 6647,47 грн., з яких борг за тілом кредиту 4000 грн., борг за процентами 2574,60 грн., а також нараховані суми за ст. 625 ЦК - 64 грн. з інфляції та 8,87 грн. з 3% річних.

Крім того 09.07.2020 р. між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 2629385, за яким споживачу був наданий кредит у сумі 7000 грн. зі сплатою відсотків за його використання шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника. 26.03.2021 року укладено договір № 26032021, за яким ТОВ «Авентус Україна» відступило на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за договором № 2629385. 23.05.2024 року укладено договір № 23/05/24, за яким ТОВ «ФК «ЄАПБ» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за договором № 2629385. ОСОБА_1 має загальний розмір заборгованості за договором № 2629385 від 09.07.2020 р. в сумі 22660 грн., з яких борг за тілом кредиту 7000 грн., борг за процентами 15660 грн.

Також позивач поніс витрати в сумі 13000 грн. на правничу допомогу.

Таким чином просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» борг за кредитними договорами в загальному розмірі 29307,47 грн., витрати на сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн. та на правову допомогу у розмірі 13000 грн.

Не погоджуючись із позовом представник відповідача, адвокат Сонько В. В., подав відзив, де вказував, що справа не містить доказів видачі кредиту ОСОБА_1 на загальну суму 11000 грн., бо факт укладення кредитних договорів не підтверджує отримання кредиту в такому розмірі. Додавав, що позивачем пропущено строки позовної давності на звернення до суду із даним позовом, що є підставою для відмови у позові через пропуск строків позовної давності, оскільки термін позовної давності сплив за договором № 1432804 саме 16.12.2021 р., а за договором № 2629385 ще 08.08.2020 р. Додавав, що заявлені відсотки неспівмірні, які значно перевищують тіло кредиту, що свідчить про їх непропорційність, оскільки відповідачка є одинокою матір`ю, отримуючи мінімальну зарплату та маючи на утриманні неповнолітню доньку. Крім того заявлені витрати на професійну правничу допомогу у сумі 13000 грн. є необґрунтованими зі складністю справи, тому відсутні підстави для повного відшкодування витрат на правову допомогу адвоката, внаслідок чого їх розмір має бути зменшений до 1000 грн. Таким чином просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 повністю.

Не погоджуючись із відзивом представник ТОВ «Факторинг Партнерс» надав відповідь на відзив, де вказував, що відповідно до умов кредитного договору № 2629385 від 09.07.2020 року, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем, останній надано кредит в розмірі 7000 грн. строком на 30 днів з можливістю пролонгації. Так за п. 1.5.1 кредитного договору знижена процентна ставка 1,81% в день від суми кредитування застосовується у межах строку надання кредиту зазначеного в п. 1.4 договору (без пролонгації), якщо в цей строку споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку. Відповідно до п. 1.5.2 кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день та застосовується: у межах строку кредиту, зазначеного в п. 1.4 цього договору, якщо споживач не виконав умови зазначені в пп. 1.5.1 договору для застосування зниженої процентної ставки; та у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п.4.1-4.6 цього договору; у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення. Відповідно ж до договору № 1432804 від 18.11.2021 року (п. 1.10) позичальник має право ініціювати продовження строку кредитування або строку виплати кредиту, установлених цим Договором, на підставі звернення до Кредитодавця в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації Позичальником такого права. За п. 1.14 Договору за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю проценти (плату за користування кредитом), які нараховуються на фактичний залишок виданого кредиту за кожний день користування кредитом. Отже, доводи ОСОБА_1 щодо непропорційності відсотків безпідставні, оскільки такі положення застосовуються до неустойки, а не до відсотків за договором за користування кредитом. Також заперечували застосування строків позовної давності, а розмір до стягнення витрат на правничу допомогу на користь позивача вважав цілком обгрунтованим. Отже, просив суд позов до ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача, підтримуючи доводи, викладені у відзиві на позов, вказував, що представники позивача не довели факт наявності у ОСОБА_1 обов`язку перед позивачем з погашення боргу на суму кредитів у розмірі 11000 грн., бо не підтверджено отримання нею таких кредитів.

Ухвалою суду від 27 травня 2026 року при відкритті провадження судом було визначено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи.

Представники ТОВ «Факторинг Партнерс» не висловили заперечень проти розгляду справи без повідомлення сторін за наявними матеріалами.

Відповідач, ОСОБА_1 , та її представник не заперечували проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Таким чином суд, дослідивши наявні у справі письмові докази, вважає поданий позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних міркувань.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України (далі за текстом рішення - ЦК) зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 634 ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

На підставі ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ст. 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Крім того суд вказує, що за п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до змісту ч. 1-5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

За ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

На підставі ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК якщо сторони домовились укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З урахуванням викладеного вмотивування суд дійшов висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК).

Головне, щоб електронний договір включав усі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним через недодержання письмової форми в силу прямої вказівки закону.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Отже, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є комбінацією цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічна правова позиції була викладена Верховним Судом у постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19.

Судом було також встановлено, що 18.11.2021 року між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису шляхом використання одноразового ідентифікатора було укладено договір № 1432804, за умовами якого кредитор надав боржнику кредит у сумі 4000 грн. зі строком на 28 днів зі сплатою за його користування з 1 по 15 день в сумі 0,0010% на день, що становить 0,04 грн., а з 16 по 28 день в сумі 4,95% на день, що становить 2574 грн. та підтверджується графіком платежів, що є невід`ємною частиною даного договору, шляхом перерахування грошових коштів на платіжну карту позичальника № НОМЕР_1 .

Таким чином суд дійшов висновку, що договір № 1432804 був підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, чим підтверджено укладання між нею та ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» такої угоди, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт кредитора за допомогою логіну та пароля договір між сторонами не був би укладений, тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Також суд встановив, що згідно інформації ПАТ «КБ Приватбанк» від 24.07.2026 року вбачається, що грошові кошти в сумі 4000 грн. за договором № 1432804 були зараховані 18.11.2021 року на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 ,відкритий відповідачкою у ПАТ «КБ Приватбанк».

Отже, суд відкидає посилання представника ОСОБА_1 на те, що у справі відсутні докази на підтвердження отримання відповідачкою кредитних коштів у сумі 4000 грн. за договором № 1432804 від 18.11.2021 року.

Судом було встановлено, що 29.11.2021 року між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір № 29/11-1, за яким ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги за кредитним договором № 1432804 від 18.11.2021 року, що підтверджується безпосередньо реєстром боржників.

Також встановлено, що 10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір № 10-01/2023, за яким ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права грошової вимоги за кредитним договором № 1432804 від 18.11.2021 року, що підтверджується реєстром боржників.

Також встановлено, що 10.03.2026 року між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір № 10-03/2026, за яким ТОВ «Коллект Центр» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права грошової вимоги за кредитним договором № 1432804 від 18.11.2021 року, що підтверджується реєстром боржників, з виписки з якого вбачається наявність боргу у відповідача за таким договором в сумі 6647,47 грн., з яких борг за тілом кредиту 4000 грн., борг за відсотками 2574,60 грн.

За п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином в судовому засіданні на підставі належних доказів було підтверджено, що права вимоги за договором № 1432804 від 18.11.2021 р., укладеним ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 , з рештою перейшло до ТОВ «Факторинг Партнерс», внаслідок чого суд встановив факт переходу права вимоги за таким договором до позивача.

Доказів проведення оплати ОСОБА_1 боргу за договором № 1432804 відповідачкою суду не було надано.

Отже, суд встановив, що ОСОБА_1 належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання за кредитним договором від 18.11.2021 р. щодо повернення кредиту та процентів за користування ним, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість, яку наразі вона повинна сплатити на користь позивача.

Таким чином суд відкидає доводи представника ОСОБА_1 про недоведеність факту укладення відповідачкою договору із ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» № 1432804, з умовами якого вона була ознайомлена, а також посилання на недоведеність отримання грошових коштів відповідачкою.

При цьому через порушення строків виконання зобов`язання ТОВ «Факторинг Партнерс» за ст. 625 ЦК були обраховані суми боргу з інфляційних втрат в розмірі 64 грн. та з 3% річних в розмірі 8,87 грн.

Крім того суд зауважує, що наявність у відповідачки дитини та отримання нею незначного доходу не може впливати на порядок обрахунку відсотків за кредитними договорами, якщо на це немає згоди кредитора, тому відкидає посилання представника відповідача на неправомірне нарахування відсотків за кредитним договором ОСОБА_1 .

Отже судом було встановлено, що загальна заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем за договором № 1432804 становить 6647,47 грн.

Судом було також встановлено, що 09.07.2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису шляхом використання одноразового ідентифікатора було укладено договір № 2629385, за умовами якого кредитор надав боржнику кредит у сумі 7000 грн. зі строком на 30 днів зі сплатою за його користування 1,90% відсотків на день, що становить 3990 грн. (7000х30х0,019=3990) та підтверджується графіком платежів, що є невід`ємною частиною даного договору, шляхом перерахування грошових коштів на платіжну карту позичальника № НОМЕР_3 .

Таким чином суд дійшов висновку, що договір № 2629385 був підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, чим підтверджено укладання між нею та ТОВ «Авентус Україна» такої угоди, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт кредитора за допомогою логіну та пароля договір між сторонами не був би укладений, тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Суд при цьому встановив, що згідно інформації ПАТ «КБ Приватбанк» від 24.07.2026 року вбачається, що грошові кошти в сумі 7000 грн. за договором № 2629385 були зараховані 09.07.2020 року на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , відкритий відповідачкою у ПАТ «КБ Приватбанк».

Отже, суд відкидає посилання представника ОСОБА_1 на те, що у справі відсутні докази на підтвердження отримання відповідачкою кредитних коштів у сумі 7000 грн. за договором № 2629385 від 09.07.2020 року.

Судом було встановлено, що 26.03.2021 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Авентус Україна» було укладено договір № 26032021, за яким ТОВ «Авентус Україна» відступило на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» права грошової вимоги за кредитним договором№ 2629385 від 09.07.2020 року, що підтверджується реєстром боржників.

Також встановлено, що 23.04.2024 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір № 23/05/24, за яким ТОВ «ФК «ЄАПБ» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права грошової вимоги за кредитним договором № 2629385 від 09.07.2020 року, що підтверджується реєстром боржників, з виписки з якого вбачається наявність боргу у відповідача за таким договором в сумі 22660 грн., з яких борг за тілом кредиту 7000 грн., борг за відсотками 15660 грн.

За п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином в судовому засіданні на підставі належних доказів було підтверджено, що права вимоги за договором № 2629385 від 09.07.2020 р., укладеним ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , з рештою перейшло до ТОВ «Факторинг Партнерс», внаслідок чого суд встановив факт переходу права вимоги за таким договором до позивача.

Доказів проведення повної оплати ОСОБА_1 боргу за договором № 2629385 відповідачкою суду не було надано.

Отже, суд встановив, що ОСОБА_1 належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання за кредитним договором від 09.07.2020 р. щодо повернення кредиту та процентів за користування ним, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість, яку наразі вона повинна сплатити на користь позивача.

Таким чином суд відкидає доводи представника ОСОБА_1 про недоведеність факту укладення відповідачкою договору із ТОВ «Авентус Україна» № 2629385, з умовами якого вона була ознайомлена, а також посилання на недоведеність отримання грошових коштів відповідачкою.

Вирішуючи питання про розмір заборгованості відповідачки перед ТОВ «Факторинг Партнерс» за договором № 2629385 суд вказує, що за абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК в разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, суд вказує, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене вмотивування, суд вважає, що право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги за ч. 2 ст. 1050 ЦК.

При цьому в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до умов договору № 1432804 позикодавець надав позичальнику кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у порядку та на умовах, визначених цим договорами, строком відповідно на 30 днів.

Таким чином суд відхиляє посилання позивача на доведеність розміру боргу відповідача перед позивачем у зазначеному в позовній заяві розмірі з нарахованих відсотків, оскільки суд не приймає аргументи про те, що первісний кредитор мав право нараховувати передбачені відповідними договорами проценти позичальнику до повного погашення ним заборгованості, тобто поза межами строку дії договору № 2629385, а також, що його умовами було визначено можливість автоматичної пролонгації нарахування відсотків.

Отже, суд зазначає, що нарахування ОСОБА_1 відсотків за межами дії укладеного відповідачкою договору № 2629385 суперечить вимогам закону.

Аналогічна правова позиції була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12.

Таким чином суд встановив, що ОСОБА_1 за договором № 2629385 повинна була сплатити кредитору 10990 грн., з яких 7000 грн. борг за кредитом та 3990 грн. борг з відсотків, що повністю узгоджується із умовами такого договору.

Крім того суд встановив, що ОСОБА_1 було проведено оплату за договором № 2629385 в сумі 6983,25 грн.

На підставі переліченого вмотивування слідує, що наявна заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем за договором № 2629385 складає в сумі саме 4006,75 грн. (10990 6983,25 = 4006,75).

Отже, суд зауважує, що позовні вимоги ТОВ «Факторинг Партнерс», заявлені до відповідачки, підлягають на підставі викладеного судом вмотивування частковому задоволенню шляхом стягнення на користь позивача з ОСОБА_1 загальної заборгованості в сумі 10654,22 грн., з якої борг за договором № 2629385 в сумі 4006,75 грн. та борг за договором № 1432804 в сумі 6647,47 грн.

Суд також зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин, який тривав до 30 червня 2023 року.

Законом України від 30 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Крім того на підставі п. 19 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (в редакції з 17 березня 2022 року) вбачається, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Так у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України згідно із Указом Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 5-30 год. 24 лютого 2022 року, який діє до теперішнього часу.

Врахувавши наведені норми, суд дійшов переконання, що для заявлених позивачем вимог за договорам кредиту від 18.11.2021 р. та від 09.07.2020 р. строки позовної давності не спливли, оскільки Законами України були внесені зміни до ЦК щодо продовження строків за ст. 257 ЦК на час дії карантинних обмежень та на час введеного в Україні воєнного стану, тому суд відкидає посилання представника відповідача на необхідність застосування строків позовної давності по даній справі.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 1 грудня 2021 року по справі № 373/651/20.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за ч. 3 ст. 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом ст. 137 ЦПК несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За ст. 141 ЦПК розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, тому обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Отже, можна зробити висновок, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.

Суд встановив, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 13000 грн. підтверджуються наступними доказами.

Так за договором № 02-07/2024, укладеним між ТОВ «Факторинг Партнерс» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» 02.07.2024 року про надання правової допомоги, за яким адвокатське об`єднання прийняло на себе зобов`язання щодо надання юридичної допомоги позивачу відповідно до прайс-листу до договору, вартість якої узгоджується у окремих заявках на надання юридичної допомоги.

Відповідно до заявки на надання юридичної допомоги № 996 від 01.04.2026 року узгоджено перелік та вартість послуг щодо надання правової допомоги з супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на суму 13000 грн. (2 години по 2000 грн. за надання усної консультації з вивчення документів та 3 години по 3000 грн. за складання позовної заяви для подачі до суду), надання якої підтверджується актом № 33 від 30.04.2026 року.

При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна правова позиція була викладена неодноразово Верховним Судом, зокрема, у постановах від 11 листопада 2021 року по справі № 922/449/21 та від 3 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19.

Натомість, суд вважає, що при визначенні витрат на правничу допомогу по даній справі не дотримано розумність їх розміру, на що вказував представник Князевої К. О., враховуючи незначну складність справи та її однотипність.

Таким чином суд, враховуючи клопотання представника ОСОБА_1 про необхідність зменшення розміру витрат на правову допомогу, суд вважає, що послуги АО «Лігал Ассістанс» за консультацію та складання позовної заяви на суму 13000 грн. на переконання суду, як суттєво завищенні, тому підлягають зменшенню до 2000 грн.

При цьому судом було враховано однотипність складених в інтересах ТОВ «Факторинг Партнерс» таким адвокатським об`єднанням позовних заяв, що не зумовлює витрачання значного обсягу часу та зусиль правника, враховуючи також, що доказів проведення оплати таких послуг матеріали справи не містять.

Отже, виходячи з визначеного судом розміру витрат на правничу допомогу по даній справі, зважаючи на критерій розумності їх розміру та приймаючи до уваги конкретні обставини справи, суд дійшов до висновку, що витрати на правничу допомогу ТОВ «Факторинг Партнерс» підлягають зменшенню у даному випадку за клопотанням представника відповідача до 2000 грн.

При цьому враховуючи, що суд частково задовольнив заявлені позовні вимоги ТОВ «Факторинг Партнерс», то встановлений судом розмірі витрат позивача на професійну правничу допомогу у сумі 2000 грн. підлягає частковому стягненню з відповідачки на користь позивача відповідно до частки задоволених судом позовних вимог, тобто сумі 727,07 грн. (10654,22 / 29307,47 х 2000 = 727,07).

Також відповідно до ст. 141 ЦПК на користь позивача з відповідача підлягають стягненню витрати ТОВ «Факторинг Партнерс» зі сплати судового збору відповідно до частки задоволених судом позовних вимог, тобто сумі 967,87 грн. (10654,22 / 29307,47 х 2662,40 = 967,87).

Керуючись ст. 12, 13, 81, 133, 141, 142, 200, 223, 259, 263-265 ЦПК, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість в розмірі 10654,22 грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» витрати з оплати судового збору в сумі 967,87 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 727,07 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 10 серпня 2026 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», ЄДРПОУ 42640371, юридична адреса: м. Київ, вул. Єжи Гедройця 6 офіс 521.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: Д. О. Козлов