Рішення № 138876432, 10.08.2026, Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 483/370/26

Провадження № 2/483/460/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

10 серпня 2026 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючої судді Шевиріної Т.Д.,

за участю секретаря Шилінскас О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Представник товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (далі ТОВ "Споживчий центр") звернувся до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області з позовною заявою, предметом якої є: стягнення з відповідача 59 760 грн 00 коп. в рахунок заборгованості за кредитним договором № 06.07.2025-100001926 від 06 липня 2025 року.

В обґрунтування позову зазначив, що 06 липня 2025 року сторони уклали вищезазначений кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 18 000 грн із зобов`язанням повернути його зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами. Відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, внаслідок чого перед позивачем виникла вищезазначена заборгованість. Оскільки відповідач ухиляється від добровільного погашення боргу, позивач змушений звернутися до суду.

Представником відповідача через підсистему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову з тих підстав, що позивачем не надано належного та обґрунтованого розрахунку заборгованості у розмірі 59 760 грн, який би узгоджувався з умовами кредитного договору та іншими матеріалами справи. Надані позивачем розрахунок заборгованості та виписка є односторонніми документами, складеними працівниками кредитодавця, а тому самі по собі не підтверджують безспірність та правильність заявленої до стягнення суми. Відповідач також вказував на відсутність первинних документів, які підтверджували б факт видачі кредиту, його погашення та правильність нарахування процентів та інших платежів. Крім того, відповідач заперечує проти стягнення відсотків, комісії та неустойки, вважаючи відповідні умови кредитного договору такими, що порушують права споживача. Зазначав, що позивачем не доведено належного ознайомлення відповідача з усіма умовами договору, зокрема тарифами, правилами та іншими документами, на які він посилається. Щодо комісії, то плата за обслуговування кредитної заборгованості не відповідає вимогам законодавства про споживче кредитування, оскільки позивачем не доведено фактичного надання позичальнику окремих додаткових чи супутніх послуг, за які встановлено таку плату, у зв`язку із чим він заперечував проти стягнення комісії у розмірі 1 620 грн. Щодо неустойки відповідач посилався на положення законодавства, що діяли в період воєнного стану, відповідно до яких позичальник звільняється від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором, зокрема від сплати штрафу та пені. Крім того, розмір заявленої неустойки у сумі 9 000 грн є неспівмірним.

Представником позивача через підсистему «Електроний суд» подано відповідь на відзив. Так, заперечуючи проти доводів відповідача, представник наполягав, що нарахування відсотків за користування кредитом здійснювалося виключно в межах строку кредитування та відповідно до умов укладеного сторонами кредитного договору. Позивач також вказував, що встановлена договором денна процентна ставка не перевищує граничного розміру, визначеного Законом України «Про споживче кредитування», а тому є законною. Жодних відсотків за користування кредитом після закінчення строку кредитування або за правилами статті 625 ЦК України кредитодавцем не нараховувалося. Щодо розміру заборгованості позивач зазначав, що відповідач не надав власного розрахунку (контррозрахунку) та належних доказів, які б спростовували правильність розрахунку, наданого позивачем. Позивач також просив врахувати, що ТОВ «Споживчий центр» є фінансовою установою, а не банком, та надає кредити без відкриття банківських рахунків, у зв`язку з чим вимога про надання саме первинних банківських документів є необґрунтованою. Щодо комісії позивач зазначав, що передбачена договором плата пов`язана з наданням та обслуговуванням кредиту і охоплює, зокрема, інформаційну та консультаційну підтримку позичальника, забезпечення можливості здійснення платежів, відновлення доступу до особистого кабінету та інформування про строки платежів. Також позивач послався на положення Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до яких комісії, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, включаються до загальних витрат за споживчим кредитом. Посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, представник зазначив, що умова договору щодо сплати комісії сама по собі не є нікчемною. На думку позивача, за відсутності доказів визнання відповідачем відповідної умови договору недійсною відсутні підстави для відмови у стягненні передбаченої договором комісії. Щодо неустойки позивач зазначав, що кредитний договір укладений 06 липня 2025 року, тобто після набрання чинності змінами до законодавства у сфері споживчого кредитування, які, на його думку, допускають нарахування неустойки за договорами, укладеними після відповідної дати. Посилаючись на спеціальне правове регулювання споживчого кредитування, позивач вважав нарахування неустойки за прострочення виконання відповідачем договірних зобов`язань правомірним та таким, що підлягає стягненню.

Дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, а також дослідивши зави сторін по суті спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 06 липня 2026 року між ТОВ "Споживчий центр", з одного боку, та відповідачем, з другого боку, був укладений кредитний договір №06.07.2025-100001926, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 18 000 грн строком на 217 днів зі сплатою відсотків (а.с. 11-17).

За умовами договору, продовження строку кредитування, строку повернення кредиту або строку дії договору не передбачено, а право позичальника ініціювати їх продовження шляхом укладення додаткового договору виключено.

За користування кредитом договором передбачено дві фіксовані процентні ставки. Ставка «Стандарт» становить 1 % за кожен день користування кредитом та застосовується протягом перших трьох чергових періодів користування кредитом. Надалі застосовується фіксована ставка «Економ» у розмірі 0,5 % за кожен день користування кредитом. Договором передбачено, що зазначені процентні ставки не можуть бути збільшені кредитодавцем в односторонньому порядку.

Крім процентів, договором передбачено сплату комісій. Комісія за надання кредиту становить 9 % від суми кредиту, тобто 1 620 грн, нараховується у день видачі кредиту та підлягає сплаті відповідно до графіка платежів. Також передбачено комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1 620 грн у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим. За умовами договору ця комісія є платою за організацію та забезпечення інформаційної, консультаційної та іншої підтримки позичальника, пов`язаної з обслуговуванням кредитної заборгованості.

У договорі визначено денну процентну ставку у розмірі 0,84 %, яка, відповідно до наведеного у договорі розрахунку, визначена виходячи із загальних витрат за кредитом.

Проценти за користування кредитом відповідно до умов договору обчислюються шляхом множення суми кредиту (або її залишку) на кількість днів користування кредитом та процентну ставку, яка застосовується у відповідному черговому періоді.

У разі невиконання або неналежного виконання окремого зобов`язання договором передбачено неустойку у розмірі 270 грн за кожен день такого невиконання або неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від розміру невиконаного зобов`язання.

Згідно з п. 3.1. Договору кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію.

Пунктом 3.2. встановлено, що Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 4.1 Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11XX- XXXX-1190.

Зазначений договір підписано електронним підписом відповідача, який відтворений шляхом використання ним одноразового ідентифікатора, що підтверджує факт погодження відповідачем умов кредитування.

З розрахунку заборгованості за договором слідує, що станом на 24 березня 2026 року вона становить 59 760 грн 00 коп., з яких: 18 000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 27 900 грн 00 коп. - заборгованість за відсотками, 1 620 грн 00 коп. комісія, 3 240 грн додаткова комісія за обслуговування кредитної заборгованості, 9 000 грн неустойка (а.с. 25-27).

Вирішуючи цивільно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з положеннями статей 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною першою статті 1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом частини першої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

За змістом ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо згідно з актом цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки відповідач взяті на себе зобов`язання не виконує, заборгованість не погашає, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову та стягнення заборгованості за тілом кредиту, відсотками та комісією за обслуговування кредитної заборгованості.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивачем не доведено належного ознайомлення відповідача з усіма умовами кредитного договору, зокрема тарифами, правилами та іншими документами, на які посилається позивач.

Як встановлено судом, кредитний договір укладений сторонами в електронній формі та підписаний відповідачем з використанням електронного підпису. У тексті укладеного договору визначено основні умови кредитування, зокрема суму кредиту, строк кредитування, розмір та порядок нарахування процентів, порядок повернення кредиту, розмір та порядок сплати комісій, а також відповідальність позичальника за порушення умов договору.

Підписуючи кредитний договір в електронній формі, відповідач підтвердив своє волевиявлення на укладення договору саме на визначених у ньому умовах, а також погодився з його змістом. При цьому відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що на момент укладення договору відповідні умови, тарифи чи інші документи, на які посилається позивач, були йому недоступні, що він був позбавлений можливості з ними ознайомитися або що договір був підписаний ним без ознайомлення з його змістом.

Саме по собі посилання відповідача на відсутність доказів його ознайомлення з умовами договору не спростовує факту укладення договору та погодження його істотних умов. Відповідач не заперечує факту використання належних йому засобів ідентифікації та електронного підпису, яким було підписано кредитний договір, а також не надав доказів вчинення дій щодо оскарження договору, його окремих умов або електронного підпису.

Крім того, у спірному кредитному договорі безпосередньо визначені умови щодо процентної ставки, комісії та відповідальності позичальника. Отже, для вирішення спору суд має виходити насамперед з погоджених сторонами умов договору, а не з припущення про те, що відповідач не був з ними ознайомлений.

Щодо доводів відповідача про неналежність та необґрунтованість розрахунку заборгованості суд зазначає таке.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем надано розрахунок заборгованості, в якому конкретизовано складові заявленої до стягнення суми. Вказаний розрахунок здійснений за період користування кредитними коштами та виходячи з умов кредитного договору, зокрема визначеного ним розміру процентів, комісії та відповідальності за порушення строків виконання зобов`язань.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок у сукупності з кредитним договором, заявкою на отримання кредиту, документами щодо його укладення та іншими матеріалами справи, суд встановив, що визначені позивачем складові заборгованості відповідають умовам укладеного між сторонами договору та періоду, за який здійснено нарахування. Арифметичної помилки або невідповідності між умовами договору та здійсненими нарахуваннями судом не встановлено.

При цьому сам по собі факт незгоди відповідача із визначеним позивачем розміром заборгованості не свідчить про неправильність такого розрахунку. Відповідачем не наведено конкретних арифметичних помилок, неправильного визначення періоду нарахування, застосування іншої процентної ставки чи інших обставин, які б свідчили про невідповідність розрахунку умовам кредитного договору. Власного контррозрахунку заборгованості відповідачем також не надано.

Щодо доводів відповідача про неправомірність нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 9 умов договору комісія за обслуговування кредитної заборгованості встановлена за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та у відділеннях, забезпечення можливості здійснення платежів онлайн, забезпечення можливості відновлення пароля для входу до особистого кабінету, інформування про дати сплати чергових платежів, надання консультаційних послуг, а також інших послуг, пов`язаних з обслуговуванням кредитної заборгованості. При цьому умовами договору прямо визначено, що до складу зазначеної комісії не включаються послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до вимог законодавства.

При цьому положення частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» прямо передбачають включення до загальних витрат за споживчим кредитом комісій кредитодавця, пов`язаних із наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісій за обслуговування кредитної заборгованості.

Умовами договору передбачено конкретний перелік сервісів, пов`язаних з обслуговуванням кредитної заборгованості, зокрема інформаційна та консультаційна підтримка, забезпечення функціонування особистого кабінету, можливості здійснення платежів онлайн, відновлення доступу до особистого кабінету та інформування про строки здійснення платежів. Вказані дії за своїм змістом не є тотожними виключно безоплатному наданню споживачу інформації про стан його кредитної заборгованості один раз на місяць.

Крім того, відповідачем не доведено, що спірна комісія фактично нарахована саме за ті дії чи інформацію, які кредитодавець зобов`язаний надавати споживачу безоплатно відповідно до закону.

Водночас, перевіривши підстави для нарахування комісії за надання кредиту, суд встановив, що відповідно до умов договору такий платіж у розмірі 1620 грн за економічною сутністю є «платою за надання кредиту» і розраховується як відсоток від суми кредиту (а.с. 14 зворотній бік).

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний опис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатні та безоплатні послуги, у тому числі з надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Разом із тим, у кредитному договорі не обґрунтовано економічну сутність комісії, як плату за надання конкретно визначених послуг, що суперечить вимогам законодавства про споживче кредитування, є нечесною та не прозорою практикою, у зв`язку із чим пункт 8 кредитного договору є нікчемними в силу дії норм частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Вказане свідчить про те, що вимоги позивача про стягнення 1 620 грн 00 коп. комісії як плати за надання кредиту є необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи вимогу про стягнення пені в розмірі 9 000 грн 00 коп., суд виходить з такого.

Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", який набрав законної сили 24 грудня 2023 року, виключено пункт 6-1 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" щодо звільнення позичальників на період воєнного стану в Україні від сплати неустойки (штрафів, пені) за прострочення виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит. На підставі внесених змін, за договорами, укладеними з 24.01.2024, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Разом із тим, пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Станом на час виникнення спірних правовідносин не набув чинності Закон про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо приведення у відповідність до Закону України "Про споживче кредитування".

Таким чином, на день нарахування відсотків за статтею 625 ЦК України чинним був пункт 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику).

У постанові від 22.06.2021р. у справі № 334/3161/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням кодексу не може бути усунено шляхом застосування правила, за яким із прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним раніше. Кодекс є основним актом цивільного законодавства, тому будь-які зміни в регулюванні одно предметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого кодексом. Суб`єкт законодавчої ініціативи зобов`язаний разом із законопроєктом про інакше регулювання цивільних відносин подати проєкт про внесення відповідних змін до ЦК. Якщо ж ЦК не змінився, колізійний принцип lex posterior derogat priori, за яким пізніший закон скасовує попередній, не застосовується. Норма ЦК превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акту, який має юридичну силу закону України. Спеціальні норми закону можуть містити уточнювальні положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України. Якщо Цивільний кодекс України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми Цивільного кодексу України.

Враховуючи те, що кредитний договір укладено під час дії в Україні воєнного стану, який триває дотепер та станом на час виникнення спірних правовідносин чинним був пункт 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, і ця норма ЦК України є пріоритетною та превалює над нормою Закону України "Про споживче кредитування", суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача неустойки у розмірі 9 000 грн 00 коп., та відсутність підстав для їх задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що позивачем сплачено в рахунок судового збору за звернення до суду із цим позовом 2 662 грн 40 коп., що підтверджується платіжною інструкцією (а.с. 1).

Згідно з ч.ч. 1, 2, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, виходячи з принципу пропорційності відшкодування судових витрат до задоволених вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 2 189 грн 30 коп..

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Цивільний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (ЄДРПОУ 37356833) в рахунок заборгованості за кредитними договором № 06.07.2025-100001926 від 06 липня 2025 року, що утворилася станом на 24 березня 2026 року, 49 140 (сорок дев`ять тисяч сто сорок) грн 00 коп., з яких: 18 000 (вісімнадцять тисяч) грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 27 900 (двадцять сім тисяч дев`ятсот) грн 00 коп. - заборгованість за відсотками, 3 240 (три тисячі двісті сорок) грн додаткова комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (ЄДРПОУ 37356833) 2 189 (дві тисячі сто вісімдесят дев`ять) грн 30 коп. в рахунок відшкодування судового збору.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст рішення складений 10 серпня 2026 року.

Головуюча: