Рішення № 138876290, 10.08.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/17088/21

Провадження № 2/522/5575/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання - Навроцької Є.І.,

розглянувши у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Одеського національного медичного університету до ОСОБА_1 про стягнення витрат на навчання за державним замовленням,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа за позовом Одеського національного медичного університету до ОСОБА_1 про стягнення витрат на навчання за державним замовленням.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22.07.2022 року (суддя Суворова О.В.) позов Одеського національного медичного університету до ОСОБА_1 про стягненнявитрат нанавчання задержавним замовленням задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) суму витрат на навчання та суму виплаченої стипендії у розмірі 118981,75грн. на користь Одеського національногомедичного університету в інтересах Державного бюджету України.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 )на користь Одеського національного медичного університету (ЄДРПОУ: 02010801, адреса: м.Одеса, пров. Валіховський, 2) суму сплаченогосудового збору у розмірі 1784,72грн.

На електронну пошту суду 22.10.2022 року суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22.07.2022 року по цивільній справі № 522/17088/21.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 31.10.2022 року (суддя Павлик І.А.) заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22.07.2022 року повернуто заявнику.

03.11.2022 року на електронну пошту суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22.07.2022 року по цивільній справі № 522/17088/21.

16.01.2026 року через підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення на заяву про перегляд заочного рішення від 22.07.2022 року по цивільній справі № 522/17088/21.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03.02.2026 року (суддя Павлик І.А.) заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 липня 2022 року у справі за позовом Одеського національного медичного університету до ОСОБА_1 про стягнення витрат на навчання за державним замовленням задоволено.Скасовано заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 липня 2022 року у справі № 522/17088/21 за позовом Одеського національного медичного університету до ОСОБА_1 про стягнення витрат на навчання за державним замовленням.Здійснено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

17.02.2026 року до суду надійшов відзив ОСОБА_1 , у якому остання просила відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне. Зазначає, що навчалася в Одеському національному медичному університеті та завершила навчання у 2020 році за державним замовленням. Водночас сам факт навчання за бюджетні кошти не є безумовною підставою для їх відшкодування; питання наявності такого обов?язку підлягає оцінці з урахуванням конкретних обставин справи та вимог законодавства. Після завершення навчання ОСОБА_1 було подано заяву про самостійний пошук місця проходження інтернатури, що свідчить про відсутність наміру ухилятися від виконання зобов?язань. Офіційного направлення на конкретне місце роботи із визначенням строку прибуття не отримувала. Диплом лікаря було видано 30 червня 2020 року, при цьому початок інтернатури визначався з серпня 2020 року. Для зарахування до інтернатури необхідною умовою було отримання військово-облікового документа (військового квитка) та з огляду на наявність у відповідачки діагнозу «бронхіальна астма», для його оформлення потрібно було пройти спеціальну військово-лікарську комісію з проведенням відповідних медичних обстежень. У період червня-липня 2020 року коли необхідно було проходити медичну комісію, медичні заклади працювали в режимі обмеженого прийому, а їх діяльність була переорієнтована на надання допомоги хворим на COVID-19. За таких умовах своєчасне проходження військово-лікарської комісії та отримання військового квитка було фактично неможливим. Отже, неможливість оформлення необхідних документів для початку інтернатури у встановлений строк була зумовлена об?єктивними обставинами та не залежали від волі відповідача. Сам по собі факт непрацевлаштування після завершення навчання не може автоматично свідчити про порушення відповідачем взятих на себе зобов?язань. Вказує, що сумлінно виконувала обов?язок щодо самостійного пошуку місця роботи, однак об?єктивні обставини ринку праці не залежали від її волі.

У свою чергу, позивач не надав доказів щодо належного розподілу на конкретну посаду, повідомлення про необхідність прибуття до визначеного місця роботи або відмови ОСОБА_1 від працевлаштування.

Крім того, 04.09.2021року ОСОБА_1 уклала шлюб та 22.09.2021 року виїхала на постійне місце проживання до Франції, що було зумовлено створенням сім?ї та зміною життєвих обставин.

За розпорядженням керівника апарату Приморського районного суду м.Одеси Шарага А.О. від 27.04.2026 року №1152/26, на підставі службової записки помічника судді Бубнової Н.В., було здійснено повторний автоматизований розподіл справи між суддями.

Справа надійшла до провадження судді Домусчі Л.В. та отримана суддею 28.04.2026 року.

Ухвалою суду від 26.05.2026 року було прийнято до провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін із призначенням судового засідання на 19.06.2026 року.

01.06.2026 року на електронну пошту повторно надійшов відзив ОСОБА_1 , у якому просила відмовити у задоволенні позову.

04.06.2026 року через підсистему «Електронний суд» представником позивача ОСОБА_2 надано відповідь на відзив, у якому просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Зазначила, що після закінчення навчання відповідачка не надала університету жодних доказів, які б підтверджували її працевлаштування та відпрацювання протягом встановленого строку, а також документів, які б свідчили про наявність поважних причин невиконання умов угоди. Доводи Відповідачки про те, що після закінчення університету вона неотримала офіційного направлення для проходження інтернатури із зазначеннямконкретного місця роботи та строку прибуття, спростовуються матеріалами справи, асаме її власною заявою про надання права на самостійне працевлаштування, яка була погоджена університетом. Після отримання диплома спеціаліста Відповідачка до Університету іззаявами чи зверненнями щодо надання направлення на працевлаштування незверталася. За таких обставин в Університету були відсутні правові та фактичніпідстави для здійснення подальших заходів щодо її працевлаштування, а томуобов`язок, передбачений пунктом 2.2.5 Угоди, вважається належним чиномвиконаним з боку Університету.

Про розгляд справи 19.06.2026 року сторони були повідомлені належним чином. Розгляд справи відкладено на 15.07.2026 року.

30.06.2026 року через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 01.07.2026 року клопотання ОСОБА_1 про проведення засідання у режимі відеоконференції залишено без задоволення.

14.07.2026 року через підсистему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення представника позивача ОСОБА_2 , у яких зазначає, що під час нового розгляду справи Відповідачкою не подано жодних нових належних та допустимих доказів напідтвердження обставин, викладених у відзиві на позовну заяву. Наведені неютвердження залишилися лише власними поясненнями та не підтверджені жоднимиписьмовими чи іншими доказами. Також, Відповідачкою не надано жодних доказів звернення дотериторіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо проходженнявійськово-лікарської комісії, доказів відмови у її проходженні, документів, які бпідтверджували неможливості оформлення військово-облікового документа саме узв`язку із карантинними обмеженнями або інших документів, що свідчили б прооб`єктивну неможливість виконання відповідних процедур.Крім того, Відповідачкою не надано жодного доказу звернення до ОНМедУ,Міністерства охорони здоров`я України чи інших компетентних органів щодоповідомлення про неможливість проходження інтернатури, необхідність відстроченняїї проходження або внесення змін до умов укладеної Угоди. Посилання ОСОБА_1 на складність працевлаштування також непідтверджуються жодними доказами. Нею не подано документів, які б свідчили прозвернення до роботодавців, участь у конкурсах, отримання відмов упрацевлаштуванні або вчинення інших дій, спрямованих на пошук роботи заспеціальністю. Так само ОСОБА_1 не повідомляла ОНМедУ про виникненняобставин, які, на її думку, перешкоджали виконанню умов Угоди, та не зверталася із пропозиціями щодо зміни порядку виконання своїх договірних зобов?язань. Посилання на подальший виїзд за кордон після укладення шлюбу також неможе бути підставою для звільнення її від виконання договірних зобов`язань, оскількизазначена обставина є наслідком особистого волевиявлення та виникла вже післязавершення навчання. За таких обставин доводи,які викладені у відзиву є необґрунтованими, не підтверджені належними доказамита не спростовують заявлених позовних вимог, у зв`язку з чим позов підлягаєзадоволенню в повному обсязі.

Про розгляд справи 15.07.2026 року сторони були повідомлені належним чином. Розгляд справи відкладено на 10.08.2026 року.

Про розгляд справи 10.08.2026 року сторони були повідомлені належним чином. Клопотань про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 279 ЦПК України передбачено що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ст. 268 ЦПК України датою складання повного тексту рішення є 10.08.2026 року.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

Судом встановлено, що 10.03.2015 року між Одеським національним медичним університетом та ОСОБА_1 було укладено угоду №331 про підготовку фахівців з вищою освітою на контрактних умовах.

Відповідно до п. 1 Угоди, Університет приймає на себе зобов?язання надати якісні теоретичні і практичні освітні послуги студенту строком на 5 років на факультеті лікувальна справа медичного факультету №2 в Одеському національному медичному університеті за рахунок державного бюджету України.

Згідно з п. 2.5 Угоди, після отримання диплома студент зобов?язан прибути до місця працевлаштування за направленням Міністерства охорони здоров?я України або за направленням про самостійне працевлаштування та відпрацювати там не менше 3х років. В разі відмови від відпрацювання студент зобов?язан відшкодувати кошти за навчання до державного бюджету. За невиконання або неналежне виконання зобов?язань цього договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Відповідно до Диплому спеціаліста С20 №019077 ОСОБА_1 закінчила у 2020 році Одеський національний медичний університет, здобула кваліфікацію освітньо-кваліфікаційний рівень: спеціаліст, спеціальність лікувальна справа, професійна кваліфікація: лікар.

22.05.2020 року керівництво ОНМедУ затвердило заяву ОСОБА_1 від 12.05.2020 року про самостійне працевлаштування.

Зазначені обставини відповідачем не заперечуються.

Відповідно до розрахунку бухгалтерської служби Одеського національного медичного університету заборгованість за навчання ОСОБА_1 становить 118 891,75 грн., з яких:

-5 509,75 грн. витрати на виплату стипендії за період з 01.09.2014 по 31.12.2020;

- 113 372,00 грн. витрати на навчання за період з 03.03.2015 по 30.06.2020.

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

До спірних правовідносин між випускником вищого навчального закладу та замовником його навчання щодо повернення здійснених витрат на це навчання підлягає застосуванню відповідна норма статті 52 Закону України «Про освіту», чинна на момент виникнення між відповідними випускником та вищим навчальним закладом правовідносин щодо навчання випускника, якщо відповідна міра цивільно-правової відповідальності передбачена укладеним договором про надання освітніх послуг. (Постанова Великої Палати Верховного судувід 26.01.2021 року у справі №607/3693/17)

Відповідно до частини другої статті 52 Закону України «Про освіту» від 23 травня 1991 року у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов`язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, якщо між сторонами укладеної угоди про підготовку фахівця з вищою освітою передбачений обов`язок цього фахівця після закінчення відповідного навчання відпрацювати три роки, наприклад, в закладі охорони здоров`я, куди цей фахівець (випускник) буде направлений за розподілом, а також його обов`язок компенсувати (відшкодувати) замовнику його навчання вартість витрат цього замовника на це навчання у разі неприбуття цього випускника за направленням або його відмови без поважних причин приступити до роботи за призначенням (наприклад, відпрацювати три роки в закладі охорони здоров`я, куди випускник направлений за розподілом), то зазначене зобов`язання з відшкодування витрат на навчання є цивільно-правовим договірним зобов`язанням.

Покладення на фахівців, які отримали вищу освіту безкоштовно за державним замовленням, обов`язку щодо оплатного відпрацювання (на умовах не гірших, ніж ті які надаються іншим працівниками державного сектора економіки) за направленням держави протягом визначеного періоду часу (трьох років) не суперечить самій суті конституційного права на безкоштовну вищу освіту і в сучасник умовах економічного розвитку країни відповідає інтересам суспільства, щодо отримання від держави якісних послуг у відповідних секторах.

Обов`язок випускника відшкодувати до державного бюджету повну вартість навчання за умов, що були погоджені між сторонами, передбачено пунктом 2Указу Президента України від 23 січня 1996 року № 77/96 «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів», пунктом 14постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року № 992 «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням»(чинна на час укладення угоди про підготовку фахівця з вищою освітою від 16 липня 2014 року № 690) та пунктом 21 Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженимнаказом Міністерства охорони здоров`я України від 25 грудня 1997 року № 367.

Відповідно до зазначених вище нормативних актів випускник повинен прибути до місця призначення у термін, визначений у направлені на роботу; незгода випускника з рішенням комісії з працевлаштування випускників не звільняє його від обов`язку прибути на роботу за призначенням; у разі, якщо його звільнено за власним бажанням протягом навчання в інтернатурі та трьох років після закінчення останньої, він зобов`язаний відшкодувати у встановленому порядку відповідно до державного або місцевого бюджетів вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

У постанові від 26 січня 2021 року у справі № 607/3693/17 (провадження № 14-151цс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, якщо між сторонами укладеної угоди про підготовку фахівця з вищою освітою передбачений обов`язок цього фахівця після закінчення відповідного навчання відпрацювати три роки, наприклад, в закладі охорони здоров`я, куди цей фахівець (випускник) буде направлений за розподілом, а також його обов`язок компенсувати (відшкодувати) замовнику його навчання вартість витрат цього замовника на це навчання у разі неприбуття цього випускника за направленням або його відмови без поважних причин приступити до роботи за призначенням (наприклад, відпрацювати три роки в закладі охорони здоров`я, куди випускник направлений за розподілом), то зазначене зобов`язання з відшкодування витрат на навчання є цивільно-правовим договірним зобов`язанням.

Обов`язок особи відшкодувати на користь держави кошти, витрачені на її навчання (пов`язані із цим витрати, їх окремі види тощо) за невиконання вимоги про відпрацювання за направленням не є втручанням у право власності особи, гарантоване статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції, та не становить порушення принципу пропорційності. Відповідно до практики ЄСПЛ такі суми відшкодування на корить держави можуть визначатись з урахуванням вартості навчання, виплат на утримання особи, яка навчається (наприклад, вартість проживання, їжі та обладнання, наданих особі під час навчання), субсидованої державою стипендії особі, яка навчається.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року усправі №607/3693/17(провадження№14-151цс20)викладено правовий висновок,що «отриману випускником вищого навчального закладу під час навчання академічну стипендію слід вважати такою, що входить до складу витрат, які випускник такого закладу має компенсувати замовникові його навчання у разі неприбуття цього випускника за направленням або його відмови без поважних причин приступити до роботи за призначенням (зокрема, відпрацювати три роки в закладі охорони здоров`я, куди випускник направлений за розподілом).

Зобов`язання випускника вищого навчального закладу щодо повернення здійснених на навчання витрат, які випускник такого закладу має компенсувати замовникові його навчання у разі його неприбуття за направленням або відмови без поважних причин приступити до роботи за призначенням (зокрема відпрацювати три роки в закладі охорони здоров`я, куди випускник направлений за розподілом) є мірою цивільно-правової відповідальності цього випускника і водночас, способом захисту майнових прав та інтересів замовника навчання.

Зобов`язання випускника вищого навчального закладу щодо повернення здійснених на навчання витрат, які випускник такого закладу має компенсувати замовникові його навчання у разі його неприбуття за направленням або відмови без поважних причин приступити до роботи за призначенням (зокрема відпрацювати три роки в закладі охорони здоров`я, куди випускник направлений за розподілом) є мірою цивільно-правової відповідальності цього випускника і водночас, способом захисту майнових прав та інтересів замовника навчання.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зверталася 12.05.2020 року із заявою до керівництва ОНМедУ в якій висловила бажання працевлаштуватися самостійно, сторони погодили можливість самостійного працевлаштування, проте відповідачем доказів на підтвердження обставин самостійного працевлаштування до державної установи суду не надано.

Отже, відповідачем не дотримано умови угоди №331, укладеної 10.03.2015 рокуміж нею та Одеським національним медичним університетом, в частині зобов`язання відпрацювати після закінчення вищого навчального закладу три роки.

У відзиві ОСОБА_1 зазначає, що після закінчення навчання не змогла працевлаштуватися у зв`язку з тим, що у період з червня-липня 2020 року коли необхідно було проходити медичну комісію, медичні заклади працювали в режимі обмеженого прийому у зв?язку з пандемією COVID-19. Вказує, що сумлінно виконувала обов?язок щодо самостійного пошуку місця роботи, однак об?єктивні обставини ринку праці незалежали від її волі.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт неможливості самостійно працевлаштуватися з об?єктивних причин, відтактвердження, які викладені у відзиві, не можуть братися судом до уваги.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 , добровільно підписуючи угоду №331 від 10.03.2015 року, яка передбачає відшкодування вартості навчання у разі відмови працевлаштуватися і відпрацювати не менше трьох років, навчалася за кошти державного бюджету, подаючи до Одеського національного медичного університету заяву про самостійне працевлаштування, при цьому після отримання диплому і поданої заяви не відпрацювала не менше трьох років, тобто не дотрималася вимог законодавства України та угоди №331 від 10.03.2015 року, тому має відшкодувати витрати на навчання в університеті у розмірі 118 891,75 грн., яка складається з: 5 509,75 грн витрати на виплату стипендії та 113 372 грн - витрати на навчання.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову сплачений судовий збір в сумі 1784,72грн. Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то судовий збір підлягає стягненню з відповідача у розмірі 1784,72грн.

Керуючись ст. 52 Закону України «Про освіту», ст. ст.11,509,526,610,611, 629 ЦК України,ст.ст. 2, 4, 12, 13, 43, 64, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Одеського національного медичного університету до ОСОБА_1 про стягнення витрат на навчання за державним замовленням задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Одеського національного медичного університету (код ЄДРПОУ 02010801, адреса місцезнаходження: 65001, м. Одеса, пров. Валіховський, 2) витрати на навчання за державним замовленняму розмірі 118 891(сто вісімнадцять тисяч вісімсот дев`яносто одна) гривня 75 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користьОдеського національного медичного університету (код ЄДРПОУ 02010801, адреса місцезнаходження: 65001, м. Одеса, пров. Валіховський, 2) судовий збір у розмірі 1 784 (одна тисяча сімсот вісімдесят чотири) гривні 72 копійки.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання)без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 10.08.2026 року.

Суддя Домусчі Л.В.