Рішення № 138875773, 03.08.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/4981/26

Провадження № 2/204/3667/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Черкез Д.Л.,

за участю секретаря судового засідання Ярошенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

ВСТАНОВИВ:

29 квітня 2026 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернувся до суду з позовною заявою та просив стягнути з відповідача заборгованість за Договорами №3403305796-117855 від 06 вересня 2021 року та № 4380345 від 14 вересня 2021 року у розмірі 92 046,00 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що 06 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНКАСО ФІНАНС» та ОСОБА_1 (далі позичальник та/або відповідач) укладено Договір № 3403305796-117855. 14 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та відповідачем укладено Договір № 4380345. Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору. 15 лютого 2022 року було укладено договір № 15-02/22 відповідно до якого ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3403305796-117855. 10 січня 2023 року було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3403305796-117855. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 3403305796-117855. 15 грудня 2021 року було укладено договір № 15/12-2021-22 відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4380345. 10 січня 2023 року було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4380345. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 4380345. Станом на день подання позову заборгованість за договорами відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №3403305796-117855 від 06 вересня 2021 року становить 35 766,00 грн., з яких:

- заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 5 000,00 грн.;

- заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 30 766,00 грн.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №4380345 від 14 вересня 2021 р. становить 56 280,00 грн., з яких:

- заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 7 000,00 грн.;

- заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 47 950,00 грн.;

- заборгованість за пенею та/або штрафами 0,00 грн.;

- заборгованість за комісіями 1 330,00 грн.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за вищевказаними Договорами становить 92 046,00 грн. Крім того, у зв`язку з розглядом даної справи позивач поніс витрати на правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн. Тому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» вимушено звернутися до суду для стягнення з відповідача вказаної вище суми заборгованості.

Ухвалою суду від 30 квітня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам було направлено копію ухвали від 30 квітня 2026 року.

29 червня 2026 року від представника відповідача Бойка П.Ю. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що позивач звернувся до суду після спливу встановленого законом трирічного строку позовної давності. Так, за договором № 3403305796-117855 строк позовної давності розпочався 27 вересня 2021 року та сплив 26 вересня 2024 року, а за договором № 4380345 не пізніше 28 листопада 2024 року, тоді як позовну заяву подано лише 29 квітня 2026 року. Зазначив, що відповідач не вчиняв жодних дій, які б свідчили про визнання боргу, не здійснював платежів, не підписував актів звірки, а відступлення права вимоги не є підставою для переривання чи зупинення перебігу позовної давності, оскільки зміна кредитора не впливає на порядок її обчислення. Також відповідач звернув увагу суду на надмірність нарахованих процентів, зазначивши, що встановлені договорами відсоткові ставки фактично становлять від 700 до 1825 відсотків річних, внаслідок чого сума нарахованих процентів і комісій у декілька разів перевищує суму фактично отриманих кредитних коштів. Вважає, що такі умови суперечать принципам справедливості, добросовісності та розумності, є несправедливими умовами договору та не відповідають вимогам законодавства про захист прав споживачів і споживче кредитування. У зв`язку з цим просив, у разі незастосування позовної давності, обмежити розмір процентів розумною сумою. Крім того, відповідач заперечив належність та допустимість доказів, поданих позивачем, оскільки на підтвердження переходу права вимоги останній надав лише копії договорів відступлення права вимоги, актів приймання-передачі та витягів із реєстрів боржників, без надання оригіналів або належним чином засвідчених копій. У зв`язку з цим просив суд витребувати відповідні документи, оскільки ставить під сумнів відповідність наданих копій їх оригіналам. Також зазначив, що позивач не надав жодних доказів письмового повідомлення відповідача про заміну кредитора, а відповідач жодних повідомлень про відступлення права вимоги не отримував. Разом з цим відповідач не погоджується з розрахунком заборгованості, посилаючись на наявність арифметичних невідповідностей та неможливість перевірити правильність розрахунку без первинних документів у зв`язку з чим просив зобов`язати позивача надати оригінальні розрахунки заборгованості із розбивкою нарахувань за періодами, ставками та підставами їх застосування. Крім того, представником відповідача суду надано орієнтовний розрахунок судових витрат, які відповідач очікує понести у зв`язку з розглядом справи: витрати на професійну правничу допомогу 8 500,00 грн. З урахуванням викладеного відповідач просив суд застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, а у разі незастосування позовної давності - відмовити у стягненні надмірно нарахованих процентів або зменшити їх розмір, витребувати оригінали документів, що підтверджують право вимоги та розрахунок заборгованості (а.с. 143-145).

30 червня 2026 року від представника відповідача Бойка П.Ю. до суду надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги в якому просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу, заявлених ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», з 25 000,00 грн. до розумного та пропорційного розміру, що не перевищує 5 000,00 грн. (а.с. 148-149).

02 липня 2026 року від представника позивача Чайковської М.І. до суду надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено наступне. Щодо повідомлення про заміну кредитора зазначила, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не є підставою для недійсності договору відступлення права вимоги чи відмови у задоволенні позову, а лише покладає на нового кредитора ризик виконання боржником зобов`язання перед первісним кредитором. Зазначила, що матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем своїх зобов`язань перед первісними кредиторами або позивачем. З приводу нарахування відсотків зазначила, що позивачем заявлено до стягнення заборгованість, розраховану відповідно до умов укладених кредитних договорів та вимог чинного законодавства. Вказала, що у розрахунках заборгованості чітко визначено складові боргу, період нарахування та підстави його виникнення, а правильність такого розрахунку може бути перевірена шляхом арифметичних розрахунків. Зазначила, що відповідач не подав жодного контррозрахунку, який би спростовував наведені позивачем суми, а також не надав доказів належного виконання своїх кредитних зобов`язань. Крім того, представник позивача зазначила, що умови кредитних договорів передбачали порядок нарахування процентів, у тому числі у разі прострочення виконання зобов`язань, а відповідач, підписавши договори, підтвердив своє ознайомлення з їх умовами та погодився з ними. Також наголосила, що договори не визнавалися недійсними, їх умови не оскаржувалися, а позивач звернувся до суду із вимогами про стягнення виключно тієї заборгованості, яка була передана йому за договорами відступлення права вимоги. Представник позивача також зазначила, що відсотки були нараховані в межах строку кредитування та відповідно до погоджених сторонами умов договорів, а положення договорів щодо автоматичної пролонгації та нарахування процентів відповідають чинному законодавству і правовим висновкам Верховного Суду. Крім цього, звернула увагу, що позивач не заявляє вимог про стягнення штрафних санкцій чи пені, а виключно заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісією, передбаченими договорами. Щодо позовної давності зазначила, що доводи відповідача про пропуск строку звернення до суду є необґрунтованими, оскільки перебіг позовної давності був продовжений на час дії карантину, встановленого у зв`язку з поширенням COVID-19, а також зупинений на період дії воєнного стану відповідно до положень Цивільного кодексу України. У зв`язку з цим представник позивача вказала, що з 12 березня 2020 року по липня 2023 року перебіг строків позовної давності продовжено, а з 24 лютого 2022 року та по даний час перебіг строків позовної давності зупинено. Отже, строки позовної давності не були пропущені, а підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності у суду відсутні. Щодо витрат на правничу допомогу зазначила, що відповідач не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. Вказує, що заперечення відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та є лише особистою думкою відповідача. Отже, на думку представника позивача, такі твердження є припущеннями. З урахуванням викладеного просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, відмовити у задоволенні клопотань відповідача про застосування строку позовної давності та про зменшення витрат на професійну правничу допомогу. (а.с. 152-159).

Розглянувши клопотання відповідача про витребування у відповідача доказів, а саме - оригіналів:

- Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 15-02/22 від 15.02.2022 (ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» - ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ»);

- Договір факторингу № 15/12-2021-22 від 15.12.2021 (ТОВ «МІЛОАН» - ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ»), включаючи підтвердження наявності у ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» ліцензії фінансової установи на дату укладення;

- Договір про відступлення прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 (ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» - ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»);

- Акти прийому-передачі реєстрів боржників до кожного з договорів відступлення;

- Детальні розрахунки заборгованості від кожного цесіонарія з розбивкою нарахувань по датах та застосованих ставках;

- Первинні документи, що підтверджують перерахування кредитних коштів саме на рахунок відповідача, та докази того, що відповідна банківська картка/рахунок належала відповідачу;

- Докази направлення відповідачу письмових повідомлень про заміну кредитора за Договором № 3403305796-117855 та Договором № 4380345, суд ухвалив відмовити у задоволенні вказаного клопотання, оскільки воно належним чином не обгрунтовано та у суду не виникають сумніви щодо відповідності поданих позивачем копій документів їх оригіналам. Крім того, відповідачем не наведено належного обґрунтування необхідності витребування оригіналів первинних документів щодо перерахування кредитних коштів.

Виклик сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України у порядку спрощеного провадження не здійснювався, справа розглядалася за наявними у справі матеріалами.

Суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Судом встановлено, що 06 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНКАСО ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 3403305796-117855, відповідно до умов якого Товариство приймає на себе зобов`язання надати, а позичальник має право отримати та зобов`язаний повернути кредит та сплатити плату за користування кредитом, у вигляді нарахованих на суму кредиту процентів, за фактичний строк користування кредитом, у порядку встановленому цим Договором (а.с. 80-85). Сторони погодили наступні умови договору позики: кредит надається в загальному розмірі (сума кредиту) 5 000,00 грн.; строк користування кредитними коштами складає 20 днів та починається з 06 вересня 2021 року та закінчується 26 вересня 2021 року (включно); за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплатити Товариству плату згідно Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток № 1 до цього Договору).

Крім того, 14 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та відповідачем було укладено Договір про споживчий кредит № 4380345, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» надає відповідачу кредит в розмірі 7 000,00 грн. строком на 15 днів до 29 вересня 2021 року, зі сплатою комісії за надання кредиту у розмірі 1 330,00 грн., яка нараховується за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту одноразово, проценти за користування кредитом 2 100,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором (а.с. 119-123).

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, є договором приєднання, що визначено у ст. 634 ЦК України.

При цьому, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У відзиві на позовну заяву відповідач хоча і заперечував проти позову, посилаючись на те, що позивачем при зверненні до суду пропущено строк позовної давності, однак фактично не наводив жодних заперечень проти тверджень позивача про те, що Договори № 3403305796-117855 від 06 вересня 2021 року та № 4380345 від 14 вересня 2021 року були підписані сторонами в електронній формі, одноразовим ідентифікатором (код з смс-повідомлення), який було відправлено на фінансовий номер позичальника +380934344989.

Таким чином, судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНКАСО ФІНАНС», Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 були укладені договори № 3403305796-117855 від 06 вересня 2021 року та № 4380345 від 14 вересня 2021 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України - «Позика», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

На підтвердження факту отримання відповідачем від позикодавця та кредитодавця обумовлених вищевказаними договорами грошових коштів, позивач надав лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» № 2873_251006195206 від 06 жовтня 2025 року, в якому зазначено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНКАСО ФІНАНС» укладено договір на переказ коштів ФК-П-20/08-08 від 20 серпня 2020 року, відповідно до якого було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 06.09.2021 18:11:36 на суму 5 000,00 грн., маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 107000983, призначення платежу: зарахування 5 000,00 грн. на карту НОМЕР_1 (а.с. 87) та копію квитанції від 14 вересня 2021 року № 1763488272 про зарахування 7 000,00 грн. (а.с. 109). Лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» № 2873_251006195206 від 06 жовтня 2025 року та копія квитанції від 14 вересня 2021 року № 1763488272 є належним та допустимим доказом у вказаній справі, а тому всі заперечення представника відповідача в цій частині суд до уваги не приймає та відхиляє.

В свою чергу, відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження неотримання ним від позикодавця та кредитодавця грошових коштів на реквізити електронного платіжного засобу (картки) № НОМЕР_2 . Доказів того, що електронний платіжний засіб (картка) № НОМЕР_2 належить не відповідачу, відповідач до суду також не надав.

Отже, надаючи оцінку у сукупності усім запереченням відповідача щодо не укладення кредитного договору та неотримання кредитних коштів, суд до уваги їх не бере та відхиляє, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідач отримав у кредит обумовлену договорами суму грошових коштів, скористався наданими кредитними коштами, проте зобов`язання належним чином за вищезазначеними Договорами не виконав, в результаті чого виникла прострочена заборгованість.

Таким чином, між позивачем та відповідачем склалися кредитні правовідносини, у яких право кредитодавця вимагати повернення наданих у кредит грошових коштів, кореспондує обов`язок позичальника повернути отримані у кредит кошти на умовах обумовлених укладеною між ними угодою.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства, заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва.

Так, 15 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНКАСО ФІНАНС» як кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» як новим кредитором було укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 15-02/22, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНКАСО ФІНАНС» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3403305796-117855 від 06 вересня 2021 року, укладеним з відповідачем (а.с. 20-21).

Того ж дня, тобто 15 лютого 2022 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНКАСО ФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було підписано Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 15-02/22 від 15 лютого 2022 року (а.с. 28).

Згідно з Реєстром боржників від 15 лютого 2022 року до Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 15-02/22 від 15 лютого 2022 року (а.с. 29-33) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги за кредитним договором № 3403305796-117855 від 06 вересня 2021 року у загальному розмірі 6 751,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 1 751,00 грн. заборгованість по процентам, що також підтверджується розрахунком заборгованості, складеним Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНКАСО ФІНАНС» (а.с. 116).

В подальшому, 10 січня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» відступило за плату на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» право грошової вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3403305796-117855 від 06 вересня 2021 року, укладеним з відповідачем (а.с. 33-35).

10 січня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» було підписано Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року (а.с. 43).

Разом з тим, судом встановлено, що 04 лютого 2025 року між сторонами було підписано Додаткову угоду № 10/7 до Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року (а.с. 39).

Згідно Витягу з Додатку № 1 до Додаткової угоди № 10/7 від 04 лютого 2025 року до Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року (зміни в Реєстр боржників) (а.с. 76) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» перейшло право вимоги за кредитним договором № 3403305796-117855 від 06 вересня 2021 року у загальному розмірі 35 766,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 30 766,00 грн. заборгованість по процентам, що також підтверджується розрахунком заборгованості, складеним Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (а.с. 111).

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» є правонаступником та стало новим кредитором у зобов`язанні за кредитним договором № 3403305796-117855 від 06 вересня 2021 року, укладеним ТОВ «Фінансова компанія «ІНКАСО ФІНАНС» з ОСОБА_1 .

Крім того, 15 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» як клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» як фактором було укладено Договір факторингу № 15/12-2021-22, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4380345 від 14 вересня 2021 року, укладеним з відповідачем (а.с. 9-10).

Того ж дня, тобто 15 грудня 2021 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було підписано Акт приймання-передавання Реєстру Боржників за Договором факторингу № 15/12-2021-22 від 15 грудня 2021 року (а.с. 14).

Згідно з Реєстром боржників від 15 грудня 2021 року до Договору факторингу № 15/12-2021-22 від 15 грудня 2021 року (а.с. 16-19) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги за кредитним договором № 4380345 від 14 вересня 2021 року у загальному розмірі 31 430,00 грн., з яких: 7 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 23 100,00 грн. заборгованість по процентам, 1 330,00 грн. заборгованість по комісії, що також підтверджується розрахунком заборгованості, складеним Товариством з обмеженою відповідальністю МІЛОАН» (а.с. 110).

В подальшому, 10 січня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» відступило за плату на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» право грошової вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4380345 від 14 вересня 2021 року, укладеним з відповідачем (а.с. 33-35).

10 січня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» було підписано Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року (а.с. 43).

Разом з тим, судом встановлено, що 04 лютого 2025 року між сторонами було підписано Додаткову угоду № 10/7 до Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року (а.с. 39).

Згідно з Реєстром боржників від 10 січня 2023 року до Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року (а.с. 75) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» перейшло право вимоги за кредитним договором № 4380345 від 14 вересня 2021 року у загальному розмірі 56 280,00 грн., з яких: 7 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 47 950,00 грн. заборгованість по процентам, 1 330,00 грн. заборгованість по комісії, що також підтверджується розрахунком заборгованості, складеним Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (а.с. 113).

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» є правонаступником та стало новим кредитором у зобов`язанні за кредитним договором № 4380345 від 14 вересня 2021 року, укладеним ТОВ «МІЛОАН» з ОСОБА_1 .

При цьому, суд не приймає до уваги та відхиляє твердження сторони відповідача про те, що позивачем незаконно відступлено права вимоги, оскільки вони повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та встановленими судом під час розгляду справи обставинами.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності суд вважає за необхідне зазначити наступне

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Позовна давність згідно ст. 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, що визначено частиною 1 статті 261 ЦК України.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Разом з цим, згідно з пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» на всій території України було установлено карантин з 12 березня 2020 року.

В подальшому, відповідними постановами Кабінету Міністрів України, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, карантин було продовжено.

Карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, був відмінений на всій території України лише з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року (постанова Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27 червня 2023 року № 651).

Отже, строки, визначені, зокрема, статтею 257 ЦК України, продовжувались на весь строк дії карантину, тобто у період з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року.

Крім того, Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк його дії.

В подальшому, Законом 3450-ІХ від 08 листопада 2023 року пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було викладено в такій редакції: у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

При цьому, указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому, відповідними указами Президента України строк дії воєнного стану в України неодноразово продовжувався та режим воєнного стану в Україні діє до теперішнього часу.

Пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» було виключено з ЦК України лише на підставі Закону № 4434-IX від 14 травня 2025 року, який набрав чинності 04 вересня 2025 року.

Отже, строк, визначений, зокрема, статтею 257 ЦК України, продовжувався на строк дії воєнного стану з 24 лютого 2022 року і до 03 вересня 2025 року.

Враховуючи наведені положення Законодавства, суд приходить до висновку, що позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» при зверненні 29 квітня 2026 року до суду з даним позовом до ОСОБА_1 строк позовної давності не було пропущено.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При розгляді даної справи суд виходить з того, що в обґрунтування заперечень проти позову та підтвердження перед судом наведених обставин, стороною відповідача не надано суду належних, допустимих та переконливих доказів. Усі заперечення відповідача зводяться лише до його незгоди та невизнання факту укладення кредитних договорів та заперечення розміру заборгованості за кредитними договорами. При цьому, обов`язок доведення перед судом переконливості своєї позиції покладається у рівній мірі як на позивача, так і на відповідача. Саме тому, оцінюючи у сукупності наявні в матеріалах справи докази та повідомлені сторонами суду обставини, суд вважає переконливішою позицію позивача, оскільки вона підтверджена відповідним доказами, в той час як позиція відповідача ґрунтується виключно на запереченнях та припущеннях, та не підтверджена відповідним засобами доказування.

В обгрунтування своїх заперечень представником відповідача також зазначено про надмірність нарахованих відсотків.

Надаючи оцінку розрахунку заборгованості проведену позивачем суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами, суд виходить з того, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Наведене спонукає до висновку, що протягом дії договірних відносин, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов`язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України.

Як зазначалось, умовами договору позики № 3403305796-117855 від 06 вересня 2021 року передбачено, що позикодавець надає позичальнику позику у розмірі 5 000,00 грн. строком на 20 днів, а саме до 26 вересня 2021 року (включно).

Разом з тим, у Додатку №1 до договору позики № 3403305796-117855 від 06 вересня 2021 року Графік розрахунків (зв. бік а.с. 85-86), сторонами було обумовлено сплату відсотків за користування кредитом за 20 днів у розмірі 1 760,00 грн., загальна вартість кредиту становить 6 760 грн.

Отже, встановлені у справі фактичні обставини вказують на те, що у відповідача виникло зобов`язання зі сплати процентів за кредитним договором у розмірі, що розрахований за визначеною у додатках до договору сумою, яка складає 1 760,00 грн.

Що стосується кредитного договору № 4380345 від 14 вересня 2021 року, суд зазначає, що його умовами передбачено строк кредитування 15 днів, а саме до 29 вересня 2021 року.

Проценти за користування кредитом складають 2 100,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2 договору), про що також було зазначено і в Додатку № 1 до договору про споживчий кредит № 4380345 від 14 вересня 2021 року Графік платежів (а.с. 124).

Отже, встановлені у справі фактичні обставини вказують на те, що у відповідача виникло зобов`язання зі сплати процентів за кредитним договором у розмірі, що розрахований за визначеною у договорі сумою, яка складає 2 100,00 грн.

Подальше, тобто поза строком кредитування, нарахування TOB «ФК «ІНКАСО ФІНАНС», ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Вердикт Капітал» процентів за користування відповідачем кредитними коштами за кредитними договорами є безпідставним, та таким, що суперечить умовам укладених договорів.

Суд при вирішенні даної справи виходить з того, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за користування кредитом, так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника. Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитними договорами року підлягають частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість:

За договором позики №3403305796-117855 від 06 вересня 2021 року у розмірі 6 760,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. сума заборгованості за тілом кредиту; 1 760,00 грн. сума заборгованості за відсотками;

За кредитним договором № 4380345 від 14 вересня 2021 року у розмірі 10 430,00 грн., з яких: 7 000,00 грн. сума заборгованості за тілом кредиту; 2 100,00 грн. сума заборгованості за відсотками; 1 330,00 грн. сума заборгованості за комісією, що разом встановить 17 190,00 грн.

Оцінюючи у сукупності усі інші аргументи сторін, наведені ними в обґрунтування своїх вимог або заперечень, суд до уваги їх не бере, оскільки вони не відносяться до предмета спору та є явно необґрунтованими.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Судом встановлено, що позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» правничу допомогу у вказаній справі надавало Адвокатське об`єднання «Лігал Ассістанс», що підтверджується Договором № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року (а.с. 92-94) та Заявкою на надання юридичної допомоги № 72 від 02 березня 2026 року (а.с. 98).

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно роз`яснень, наведених у п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року №10 визначено, що підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді регламентовано ЦПК України. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

31 березня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» було підписано Витяг з Акту № 20 про надання юридичної допомоги від 31 березня 2026 року, в якому зазначено, що вартість послуг з надання правової допомоги становить 25 000,00 грн., загальний витрачений час 9 годин (а.с. 99).

Позивач дійсно отримав правову допомогу від Адвокатського об`єднання «Лігал Ассістанс», а тому не викликає сумнівів, що позивачем понесені витрати на правничу допомогу у справі.

Разом з цим, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з цим, згідно з ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги представник відповідача заперечував проти заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу, вважав такий розмір витрат завищеним та необґрунтованим, у зв`язку з чим просив суд зменшити їх розмір з 25 000,00 грн. до розумного та пропорційного розміру, що не перевищує 5 000,00 грн.

З урахуванням складності даної справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що зазначена позивачем вартість та обсяг виконаної адвокатом роботи у розмірі 25 000,00 грн. є значно завищеними та належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу пропорційності розподілу судових витрат.

Суд вирішуючи питання про розмір витрат на правову допомогу виходить з того, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Отже, відшкодовуються лише ті витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, вартість послуг з надання усної консультації з вивчення документів, складання позовної заяви про стягнення боргу та вивчення документації з посиланням на нормативно-правові акти та підготовкою аналітичної довідки щодо судової практики, а також витрачений на вказані послуги час, є очевидно завищеними та такими, що не відповідають складності виконаних адвокатом робіт.

Враховуючи викладене, з урахуванням складності справи, виконаної адвокатом роботи, керуючись принципами співмірності та розумності судових витрат, критерієм реальності адвокатських витрат, а також критерієм розумності їхнього розміру, беручи до уваги заперечення відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу, виходячи з конкретних обставин справи, заявленої у справі ціни позову та значення справи для сторін, суд вважає за необхідне зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 3 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» підлягають частковому задоволенню, а порушені права позивача судовому захисту.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача на користь позивача повинно бути стягнуто судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. (із застосуванням коефіцієнта 0,8 для пониження розміру ставки судового збору у зв`язку зі зверненням до суду з позовною заявою в електронній формі).

На підставі ст.ст. 15, 16, 204, 512, 514, 516, 526, 627, 634, 638, 640, 641, 1049, 1054 Цивільного кодексу України та керуючись 2, 4, 81, 82, 128, 133, 137, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306) заборгованість у загальному розмірі 17 190,00 грн. (сімнадцять тисяч сто дев`яносто гривень, 00 копійок), з яких:

За договором позики №3403305796-117855 від 06 вересня 2021 року у розмірі 6 760,00 грн. (шість тисяч сімсот шістдесят гривень, 00 копійок), яка складається з: 5 000,00 грн. (п`ять тисяч гривень, 00 копійок) сума заборгованості за тілом кредиту; 1 760,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят гривень, 00 копійок) сума заборгованості за відсотками;

За кредитним договором № 4380345 від 14 вересня 2021 року у розмірі 10 430,00 грн. (десять тисяч чотириста тридцять гривень, 00 копійок), яка складається з: 7 000,00 грн. (сім тисяч гривень, 00 копійок) сума заборгованості за тілом кредиту; 2 100,00 грн. (дві тисячі сто гривень, 00 копійок) сума заборгованості за відсотками; 1 330,00 грн. (одна тисяча триста тридцять гривень, 00 копійок) сума заборгованості за комісією

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306) судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні, 40 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн. (три тисячі гривень, 00 копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Д.Л. Черкез