Рішення № 138875241, 10.08.2026, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/2787/26

(2/199/3865/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

10.08.2026 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра у складі головуючого судді Авраменка А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

До Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра звернувся позивач через свого представника із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що 08 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», як позикодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, укладено договір позики №77436972, відповідно до умов якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 14 652,00 гривень строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % на день. На підставі договору факторингу №025-040122 від 04 січня 2022 року право вимоги за договором позики перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс», а на підставі договору факторингу №05/12/25-01 від 05 грудня 2025 року право вимоги за вказаним договором позики набуло Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП». Оскільки відповідач наявну заборгованість за договором позики не погасила, позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором позики №77436972 від 08 жовтня 2021 року у загальному розмірі 49 640,97 гривень, а також понесені судові витрати.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 23 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, яку вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторонами клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не подано, відзив від відповідача до суду не надходив, в зв`язку із чим суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 08 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», як позикодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, укладено договір позики №77436972, за умовами якого відповідач отримала грошові кошти у розмірі 14 652,00 гривень строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % на день (базова процентна ставка/фіксована). Договір підписано електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора pi38tr1U1u, який був направлений на електронну адресу відповідача. Викладені обставини підтверджуються копією договору позики та довідкою про ідентифікацію.

На виконання умов договору позики позикодавець передав відповідачу грошові кошти у розмірі 14 652,00 гривень шляхом їх перерахування на банківську платіжну картку відповідача за посередництвом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Фінекспрес», що підтверджується електронною платіжною інструкцією від 08 жовтня 2021 року, листом Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» №05/12/25-21922 від 05 грудня 2025 року та довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Фінекспрес» №КД-000104552/ТНПП від 09 січня 2026 року.

04 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» укладено договір факторингу №025-040122, відповідно до якого останнє набуло право грошової вимоги до боржників, у тому числі за договором позики №77436972 від 08 жовтня 2021 року. Викладене підтверджується корпією договору з додатком.

05 грудня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу №05/12/25-01, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до боржників, у тому числі за договором позики №77436972 від 08 жовтня 2021 року. Викладене підтверджується корпією договору з додатком.

Відповідно до наданого позивачем витягу з Реєстру прав вимог №05/12/25 від 05 грудня 2025 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №77436972 від 08 жовтня 2021 року у загальному розмірі 49 640,97 гривень, з яких: 14 652,00 гривень заборгованість за основною сумою боргу та 34 988,97 гривень заборгованість за процентами.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості відповідач платежів у рахунок погашення заборгованості за договором позики не здійснювала, у зв`язку із чим загальний розмір заборгованості становить 49 640,97 гривень, з яких: 14 652,00 гривень заборгованість за основною сумою боргу та 34 988,97 гривень заборгованість за процентами.

Правовідносини, які виникли між сторонами, окрім положень вказаного вище договорів, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про споживче кредитування».

Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст.ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмовій формі (ст.ст.1054, 1055 ЦК України, ст.13 Закону України «Про споживче кредитування»).

За змістом ст.ст.202, 205, 207, 626, 639 ЦК України договір, як різновид правочину, вважається таким, що вчинений у письмовій (електронній) формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Нормою ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Аналогічні положення містить норма ст.1 Закону України «Про споживче кредитування».

Зі змісту норм ст.ст.8, 9 Закону України «Про споживче кредитування» слідує, що кредитодавець має право включати до умов кредитного договору обов`язок позичальника сплачувати на користь кредитодавця комісії, пов`язані з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Згідно ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

За змістом ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зокрема у визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до норми ст.1050 ЦК України, в контексті положення ст.1054 ч.2 ЦК України, якщо кредитним договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитор має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилась зі сплатою процентів. Аналогічні положення містить норма ст.16 Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому за змістом ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Нормою ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом положень ст.ст.512-514, 516 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами ст.ст.1077-1079, 1082 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Положеннями ст.18 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит допускається фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу.

Згідно ст.16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Оцінюючи дослідженні в ході розгляду справи докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог позивача за договором позики №77436972 від 08 жовтня 2021 року з урахуванням договору факторингу №025-040122 від 04 січня 2022 року та договору факторингу №05/12/25-01 від 05 грудня 2025 року, суд приходить до висновку, що в ході розгляду справи знайшов підтвердження факт укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», як позикодавцем, та відповідачем, як позичальником, договору позики в електронній формі, яка відповідно до вимог закону прирівнюється до письмової. За таких обставин вказаний договір за своїм змістом та формою відповідає вимогам законодавства, що діяло на момент його укладення, та є підставою для виникнення у сторін відповідних прав та обов`язків. Крім того, матеріалами справи підтверджується, що позикодавець свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти у сумі 14 652,00 гривень, тоді як відповідач свої договірні зобов`язання належним чином не виконав, отримані кошти у встановлений договором строк не повернув та проценти за користування позикою не сплатив.Також судом встановлено, що право грошової вимоги за договором позики №77436972 від 08 жовтня 2021 року у встановленому законом порядку перейшло до позивача на підставі договорів факторингу, а тому саме Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» є належним кредитором у спірних правовідносинах. За таких обставин, позовні вимоги за вищевказаним кредитним договором є правомірними, обґрунтованими та доведеними, а тому підлягають задоволенню, однак частковому шляхом зменшення заявлених до стягнення процентів за користування кредитом із 34 988,97 гривень до 6 997,80 гривень.

Частковість задоволення позовних вимог зумовлена наступним.

Так, відповідно до усталеної судової практики після спливу строку кредитування (строку, на який надавалась позика) внаслідок закінчення цього строку, визначеного у відповідному договорі, або внаслідок реалізації кредитором свого права на дострокове стягнення всієї суми заборгованості за кредитом (позикою) в порядку ст.1050 ч.2 ЦК України (шляхом направлення позичальнику відповідної вимоги або шляхом подання відповідного позову до суду) припиняється право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором (договором позики) проценти за користування кредитом, а також неустойку. В таких правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, та підлягає застосуванню до всього періоду прострочення виконання грошового зобов`язання від дати спливу строку кредитування (строку, на який надається позика). Зазначена вище правова позиція суду підтверджується правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року по справі №310/11534/13-ц, 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц, від 04 червня 2019 року по справі №916/190/18, від 08 листопада 2019 року по справі №127/15672/16-ц, від 23 жовтня 2019 року по справі №723/304/16-ц, від 04 лютого 2020 року по справі №912/1120/16, від 23 червня 2020 року по справі №536/1841/15-ц, від 26 січня 2021 року по справі №522/1528/15-ц.

Законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто за період до прострочення виконання зобов`язання боржником підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. При цьому кредитний договір (договір позики) може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем (позикодавцем) й після спливу визначеного кредитним договором (договором позики) строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. Наведена вище правова позиція знайшла своє відображення у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року по справі №910/1238/17, від 04 лютого 2020 року по справі №912/1120/16, від 25 травня 2021 року по справі №149/1499/18, від 18 січня 2022 року по справі №910/17048/17, а також у постанові Верховного Суду від 05 березня 2019 року по справі №5017/1987/2012.

Таким чином, спираючись на наведені вище правові позиції, враховуючи, що в ході розгляду справи було встановлено, що строк користування позикою за договором позики №77436972 від 08 жовтня 2021 року становив 30 днів та сплив 07 листопада 2021 року, а позивачем заявлено до стягнення проценти за користування позикою у загальному розмірі 34 988,97 гривень, в той час як згідно шрафіку погашення позики загальний розмір процентів на дату погашення позики мав становити 6997,8 грвиень, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для їх стягнення у частині, нарахованій поза межами погодженого сторонами строку користування позикою. З матеріалів справи вбачається, що проценти за користування позикою, нараховані в межах строку кредитування до 07 листопада 2021 року, становлять 6997,80 гривень, а тому саме ця сума підлягає стягненню з відповідача. У задоволенні позовних вимог про стягнення процентів у решті суми 27 991,17 гривень, нарахованих після спливу строку кредитування, слід відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.ст.133, 137, 141 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, суд вважає за необхідне стягнути пропорційно задоволеним позовним вимогам з відповідача на користь позивача, понесені останнім при зверненні до суду судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 1161,23 гривень та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1962,62 гривень, а всього 3123,85 гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 13, 16, 18 Закону України «Про споживче кредитування», ст.ст.11, 15, 16, 202, 205, 207, 512-514, 516, 525, 526, 530, 601-612, 625, 626, 629, 639, 1054, 1055, 1077-1079, 1082 ЦК України, ст.ст.2, 5, 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 281, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження: 08205, місто Ірпінь, вулиця Садова, будинок 31/33, офіс 40/3) заборгованість за договором позики №77436972 від 08 жовтня 2021 року в загальному розмірі 21 649,80 гривень, з яких: 14 652,00 гривень заборгованість за основною сумою боргу; 6997,80 гривень заборгованість за процентами за користування позикою.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

У рахунок відшкодування судових витрат по справі стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (ЄДРПОУ 44280974; адреса місцезнаходження: 08205, місто Ірпінь, вулиця Садова, будинок 31/33, офіс 40/3) судовий збір у розмірі 1161,23 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1962,62 гривень, а всього 3123,85 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.М. Авраменко