Рішення № 138873704, 10.08.2026, Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/842/26

Провадження №:2/138/1121/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Холодової Т.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Паламарчук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_1 , Приватного сільськогосподарського підприємства «Вікторія» про припинення права власності на земельну ділянку шляхом конфіскації та припинення дії договору оренди земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Могилів-Подільської окружної прокуратури звернувся до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області з вказаним вище позовом. Позовна заява мотивована тим, що Могилів-Подільською окружною прокуратурою було виявлено факт порушення інтересів держави щодо незаконного перебування у приватній власності громадян Російської Федерації земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Зокрема, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.01.2018 за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0522655500:01:003:0405 площею 0,5253 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Реєстрацію права власності проведено на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 385563, виданого 24.04.2007 на підставі розпорядження Могилів-Подільської районної державної адміністрації № 504 від 05.10.2005. Разом з тим, відповідач будучи громадянином Російської Федерації, всупереч положенням ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України, не відчужила вказану вище земельну ділянку протягом року та продовжує нею володіти, а тому наявні підстави для конфіскації земельної ділянки у власність держави. Крім того, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.01.2018 зареєстровано договір оренди вказаної вище земельної ділянки, який укладено ОСОБА_1 з орендарем Приватним сільськогосподарським підприємством «Вікторія» 23.10.2007 строком на 15 років. Умовами вказаного договору оренди, а саме п. 37 визначено, що дія договору припиняється, зокрема у разі примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом, а також в інших випадках, передбачених законом. При цьому, нормами Земельного кодексу України (ст. 143) визначено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі, зокрема, конфіскації. Зважаючи, що наявні підстави для конфіскації земельної ділянки з кадастровим номером 0522655500:01:003:0405 за рішенням суду, відповідно право оренди на вказану земельну ділянку та дія договору оренди землі також підлягає припиненню. За таких підстав прокурором подано даний позов в інтересах держави, в якому прокурор просить припинити право власності громадянки ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 0522655500:01:003:0405 площею 0,5253 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Веендичанської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області, шляхом її конфіскації у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області та продажу на земельних торгах, припинити дію договору оренди земельної ділянки вкладеного 23.10.2007 між ОСОБА_1 та ПСП «Вікторія» та стягнути з відповідачів судові витрати.

Ухвалою судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 13.04.2026 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, надано відповідачу строк для подання відзиву, призначено судове засідання.

14.05.2026 до суду від представника Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області надійшли пояснення на позовну заяву, в яких представник просив задовольнити позовну заяву. Пояснення мотивовано тим, що ОСОБА_1 будучи іноземним громадянином порушила національне законодавство України, оскільки упродовж року, після набуття права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0522655500:01:003:0405, не здійснила її відчуження. За таких підстав вказана земельна ділянка підлягає конфіскації у власність держави в порядку визначеному ст. 145 Земельного кодексу України.

Ухвалою суду від 03.06.2026 за клопотанням прокурора витребувано докази.

07.08.2026 сторони, належним чином повідомленні про дату, час та місце проведення судового засідання до суду не прибули. Прокурор Могилів-Подільської окружної прокуратури Романюк М.М. подав до суду заяву, в якій позов підтримав. Уповноважений представник Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області в поданих 14.05.2026 письмових поясненнях просив справу розглянути без участі представника. Представник відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства «Вікторія» подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника, у вирішенні спору поклався на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №466959895 від 05.03.2026 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 0522655500:01:003:0405, площею 0,5253 га, яка розташована на території Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Підставою реєстрації на ім`я ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0522655500:01:003:0405, площею 0,5253 га є Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 385563, виданий 24.04.2007 Могилів-Подільською районною державною адміністрацією.

Відповідно до інформації ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області вих. № 1836/475-26 від 06.04.2026, згідно з даними Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються районною державною адміністрацією Вінницької області КСП «Промінь» смт Вендичани, Побережній Марії Олексіївні відповідно до розпорядження Могилів-Подільської райдержадміністрації від 03.12.1996 № 374 видано сертифікат серії ВН № 0268754 від 30.05.1997 та зареєстровано за № 499.

Також, ділянка (земельна частка (пай)) № НОМЕР_1 сформована та передана ОСОБА_2 у власність в результаті паювання земель колективної власності на території Вендичанської селищної ради на підставі розпорядження Могилів-Подільської районної державної адміністрації від 06.01.2005 № 2, додатку до розпорядження Могилів-Подільської районної державної адміністрації від 06.01.2005 № 2 «Список громадян, які померли за період складання технічної документації по організації території земельних часток (паїв) на території Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області».

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії ВВТ №538734 від 31.12.2004 право на земельну частку (пай) ОСОБА_2 в розмірі 1/3 частки успадковане ОСОБА_1 , про що внесено запис до сертифікату та Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку пай.

Відповідно до вказаного свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 , громадянка Російської Федерації, яка зареєстрована та мешкає в АДРЕСА_1 , є спадкоємицею майна ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частки майна, зокрема, права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Промінь» смт Вендичани Могилів-Подільського району Вінницької області розміром 2,26 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належало на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0268754, виданого Могилів-Подільською районною державною адміністрацією 28 травня 1997 року ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якої згідно з заповітом, посвідченим Вендичанською селищною радою народних депутатів Могилів-Подільського району 15.06.1995 за реєстровим номером 32, є ОСОБА_3 , котрий прийняв спадщину, але не оформив спадкових прав.

24.04.2007 ОСОБА_1 на підставі розпорядження Могилів-Подільської державної адміністрації від 05.10.2005 № 504 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 385563 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0522655500:01:003:0405 площею 0,5253 га, яка розташована на території Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області, що підтверджується копією Державного акту.

Як вбачається з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0507583462017 від 12.12.2017 земельна ділянка з кадастровим номером 0522655500:01:003:0405 площею 0,5253 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва зареєстрована 24.04.2007 за ОСОБА_1 на підставі державного акту від 24.04.2007 серії ЯБ № 385563.

30.01.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером 24673688 внесено відомості про речове право, а саме право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 0522655500:01:003:0405 площею 0,5253 га.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно також вбачається, що 23.10.2007 між ОСОБА_1 та ПСП «Вікторія» укладено договір оренди землі вказаної вище земельної ділянки строком на 15 років. Відомості про реєстрацію права оренди земельної ділянки внесено до державного реєстру речових прав на нерухоме майно 30.01.2018, номер запису про інше речове право 24673727.

Відповідно до копії договору оренди землі № 150, укладеного 23.10.2007 між ОСОБА_1 та ПСП «Вікторія» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0522655500:01:003:0405 площею 0,5253 га, пунктом 37 передбачено, що дія договору припиняється у разі зокрема, викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом.

Відповідно до листа Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області від 09.03.2026 №0501.17-1762/05.2-26, перевіркою ІП «Облік осіб, які набули або припини громадянство України» бази даних ЄІАС УМП ДМС України, відділу з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства УДМС у Вінницькій області встановлено наступне: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , із заявою про встановлення належності до громадянства України, оформлення набуття чи прийняття до громадянства України не зверталась; паспортом громадянина України, паспортом громадянина України для виїзду за кордон, тимчасовим посвідченням громадянина України не документувалась; дозвіл на імміграцію в Україну, посвідку на проживання в Україні, як іноземець чи особа без громадянства не отримувала.

Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Положеннями статтей 13, 14 Конституції України визначається, що земля та інші природні ресурси є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Правовий режим земельних відносин, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування земельними ділянками визначаються законами.

За змістом положень ст. 41 Конституції України, ст. ст.319, 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) визначені і нормами Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право», право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно з ч. 1 ст. 39 даного Закону, виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ст. 378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно ч. 1, 2, 4 ст. 374 ЦК України суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Іноземці, особи без громадянства можуть набувати право власності на землю (земельні ділянки) відповідно до закону. Права та обов`язки суб`єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом.

Згідно п. а ч.1 ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 81 ЗК України іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно ч. 3 ст. 81 ЗК України, іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; прийняття спадщини.

Згідно ч. 4 ст. 81 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

Статтею 22 ЗК України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність або надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно пункту «е» ч. 1 ст. 140 Земельного кодексу України, однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 145 ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Разом з тим, відповідно до п. в ч.1 ст.143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Також п. 10 ч. 1ст. 346 ЦК України передбачено, що право власності припиняється у разі конфіскації.

Частиною 5 ст. 41 Конституції України встановлено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Пунктом 10 ч. 1ст. 346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію, як одну з підстав припинення права власності.

Згідно із ст. 356 Цивільного кодексу України, до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Аналіз вищевказаних норм ЗК України дає підстави для висновку, що законом передбачений чіткий обов`язок іноземця чи особи без громадянства відчужити земельну ділянку сільськогосподарського призначення протягом 1 року з дня набуття права власності на неї. Вказана норма є імперативною та не передбачає винятків. У випадку не відчуження такої земельної ділянки іноземцем чи особою без громадянства у встановлений законом строк, така земельна ділянка підлягає конфіскації на користь держави.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Перший протокол, Конвенція), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа № 6-92цс13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому, в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11 березня 2003 року «Новоселецький проти України», від 1 червня 2006 року «Федоренко проти України»), Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Відповідно до до ч. 4 ст. 145 ЗК України, конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Статтею 153 ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому, власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість.

Пунктом 10 частини першої статті 346 ЦК України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.

Норма частини п`ятої статті 41 Конституції України передбачає, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Аналіз вище вказаних норм права у їх системному взаємозв`язку дає підстави для висновку, що якщо власник земельної ділянки, який відповідно до закону зобов`язаний відчужити її протягом певного строку, однак не виконав такого обов`язку, то орган, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, звертається до суду; з позовом про конфіскацію вказаної земельної ділянки. За наслідками розгляду такого позову суд ухвалює рішення про конфіскацію даної земельної ділянки або відмови у її конфіскації. Рішення суду про конфіскацію земельної ділянки в подальшому є підставою для продажу цієї земельної ділянки на земельних торгах.

Такий правовий висновок сформульований в постановах Верховного Суду від 12 березня 2025 року в справі № 568/823/23, від 12 лютого 2025 року в справі № 683/22/23 та від 07 травня 2025 року в справі № 686/196/23.

Таким чином, оскільки громадянка російської федерації ОСОБА_1 30.01.2018 набула право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 0,5253 га, кадастровий номер 0522655500:01:003:0405, що розташована на території Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області однак, по теперішній час її не відчужила, хоча зобов`язана була відчужити успадковану земельну ділянку упродовж року, позов в частині припинення ОСОБА_1 права власності на зазначену земельну ділянку шляхом її конфіскації підлягає задоволенню.

При цьому, рішення суду про конфіскацію земельної ділянки є підставою для продажу цієї земельної ділянки на земельних торгах, а відтак відсутні підстави для окремого задоволення вимоги про продаж земельної ділянки на земельних торгах, оскільки продаж є наслідком конфіскації, а не самостійним способом припинення права власності.

Щодо вимоги про припинення дії договору оренди земельної ділянки суд зазначає наступне.

Правочином, пов`язаним з набуттям прав на земельну ділянку, є, зокрема договір найму (оренди) земельної ділянки.

У ст. 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Майнові відносини, що виникають із договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору найму, регулюються актами земельного законодавства: ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до ч.1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності (стаття 3 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про оренду землі» орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Орендарями земельних ділянок можуть бути, зокрема громадяни і юридичні особи України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи, міжнародні об`єднання та організації, а також іноземні держави (пункт «в» частини другої статті 5 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Аналіз наведених норм Закону України «Про оренду землі», зокрема частини першої статті 4 Закону України «Про оренду землі» у взаємному зв`язку з положеннями пункту «в» частини другої статті 5 цього Закону, дає підстави для висновку, що орендодавцем земельної ділянки не можуть бути іноземці.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.03.2025 у справі № 568/823/23.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 31 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; припинення дії договору, укладеного в рамках публічно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства/концесії); припинення (розірвання) спеціального інвестиційного договору, укладеного відповідно до Закону України "Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями"; примусового відчуження земельної ділянки в порядку, визначеному статтею 14-1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану". Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 143 ЗК України передбачено підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку. Зокрема, примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі, окрім іншого, конфіскації земельної ділянки.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Верховний Суд у постанові від 20.10.2025 у справі № 559/2900/23 виснував, що укладений іноземцем договір оренди земельної ділянки, яка підлягає конфіскації, не є таким, який порушує публічний порядок. Застосування конфіскації зумовлює настання, зокрема, таких правових наслідків як припинення інших (аніж право власності) цивільних прав. Конфіскація є примусовою підставою припинення права власності на майно і відноситься до способів набуття права власності державою незалежно від прав попереднього власника, тому інші права (речові, зобов`язальні) стосовно майна, що конфісковане, припиняються в результаті припинення права власності шляхом конфіскації. Припинення права власності іноземця на успадковані земельні ділянки сільськогосподарського призначення шляхом їх конфіскації на користь держави тягне за собою припинення права оренди цих земельних ділянок.

Враховуючи викладене, припинення права оренди є правовим наслідком задоволення вимоги про конфіскацію земельної ділянки, оскільки у разі конфіскації земельної ділянки припиняється також право оренди земельної ділянки.

Таким чином, позовна вимога про припинення дії договору оренди земельної ділянки задоволенню не підлягає, а правовим наслідком конфіскації земельної ділянки є припинення права оренди.

Враховуючи викладене вище, оскільки ОСОБА_1 , будучи іноземною громадянкою, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, добровільно її не відчужила, наявні підстави для її конфіскації за рішенням суду, а відповідно наявні підстави для припиненням права ПСП «Вікторія» оренди земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 0,5253 га, кадастровий номер 0522655500:01:003:0405 на підставі договору оренди, укладеного 23 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та Приватним сільськогосподарським підприємством «Вікторія».

Зважаючи на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь Вінницької обласної прокуратури слід стягнути судовий збір, сплачений при зверненні до суду з даним позовом.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 41, 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 38, 39 Закону України «Про міжнародне приватне право», ст.ст. 1, 4, 5, 13, 31 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 22, 80, 81, 93, 125, 140, 143, 145, 153 Земельного кодексу України, ст.ст. 346, 356, 373, 374, 378, 792 ЦК України, ст.ст. 76-81, 141 ч. 1, 247 ч. 2, 259 ч. 1, 2, 263-265, 289 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_1 , Приватного сільськогосподарського підприємства «Вікторія» про припинення права власності на земельну ділянку шляхом конфіскації та припинення дії договору оренди земельної ділянки задовольнити частково.

Припинити право власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на земельну ділянку з кадастровим номером 0522655500:01:003:0405 площею 0,5253 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30 січня 2018 року, шляхом її конфіскації у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Припинити Приватному сільськогосподарському підприємству «Вікторія» (код ЄДРПОУ 32547447) право оренди на земельну ділянкуз кадастровим номером 0522655500:01:003:0405 площею 0,5253 га щодо договору оренди земельної ділянки, укладеного 23 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та Приватним сільськогосподарським підприємством «Вікторія» (дата державної реєстрації права оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 30.01.2018, номер запису про інше речове право 24673727).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та Приватного сільськогосподарського підприємства «Вікторія» (код ЄДРПОУ 32547447) в рівних частинах на користь Вінницької обласної прокуратури (м. Вінниця, вул. Монастирська, 33, МФО 820172, Державна Казначейська служба України, м. Київ, р/р UA 568201720343110002000003988, код ЄДРПОУ 02909909) судовий збір в сумі 6656 (шість тисяч шістсот п`ятдесят шість) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: керівник Могилів-Подільської окружної прокуратури Богдан Волобуєв, місце знаходження: вул. Покровська, 5, м. Могилів-Подільський, Вінницька область.

Позивач: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, місце знаходження: вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027, адреса електронної пошти: vinnytsia@land.gov.ua, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39767547.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: Приватне сільськогосподарське підприємство «Вікторія», місце знаходження: вул. Молодіжна, 1, селище Вендичани, Могилів-Подільський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 32547447.

Суддя: Т.Ю. Холодова

Повне судове рішення складене 10.08.2026