Ухвала суду № 138873700, 10.08.2026, Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/1828/26

Провадження №:1-кс/138/620/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області заяву захисника ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_4 від розгляду кримінального провадження № 42023020000000182 від 19.05.2023 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України,

ВСТАНОВИВ:

29.05.2026 до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт у вказаному вище кримінальному провадженні. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею для розгляду даного кримінального провадження обраний суддя ОСОБА_4 .

Ухвалою судді ОСОБА_4 від 05.06.2026 призначено підготовче засідання у даному кримінальному провадженні.

21.07.2026 до суду надійшла заява захисника ОСОБА_3 про відвід головуючого судді ОСОБА_4 від розгляду кримінального провадження, яка мотивована тим, що адвокат ОСОБА_3 . 23.07.2025 представляв інтереси головуючого судді ОСОБА_4 при розгляді Другою дисциплінарною палатою ВРП дисциплінарної скарги щодо нього. За результатами розгляду скарги Дисциплінарна палата погодилася з доводами сторони захисту (адвоката ОСОБА_3 ) й відмовила у відкритті дисциплінарного провадження, забезпечивши законні права головуючого у справі. Захисник зазначає, що вказана обставина у стороннього спостерігача може викликати сумніви у неупередженості головуючого судді ОСОБА_4 при розгляді вказаного вище кримінального провадження та свідчити про конфлікт інтересів та вважає, що зазначена підстава є безумовною з огляду на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 30.04.2025 № 897/3дп/15-25.

10.08.2026 у судове засідання прокурор ОСОБА_6 , обвинувачений ОСОБА_5 , його захисник ОСОБА_3 та представник потерпілої особи Могилів-Подільської міської ради, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не з`явились, подали до суду заяви про розгляд клопотання про відвід за їх відсутності. Від судді ОСОБА_4 заяви та клопотання не надходили, в судове засідання суддя не з`явився. Вказане не перешкоджає розгляду клопотання про відвід.

Дослідивши зміст заяви про відвід та матеріали кримінального провадження, що стосуються даної заяви, суд приходить до таких висновків.

Відповідно ст. 75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:

1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;

2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;

3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;

5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Аналіз ст. 75 КПК України дозволяє прийти до висновку, що підстави для відводу (самовідводу) можна поділити на дві групи. Наявність підстав першої групи повинна автоматично тягнути за собою відвід (самовідвід) судді (п. 1,2,3,5 ч. 1 ст. 75 КПК України), друга група підстав потребує оцінки з точки зору наявності або відсутності неупередженості суду та конфлікту інтересів (п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України).

Відповідно до ст.55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя зобов`язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, додержуватися присяги судді та правил суддівської етики.

Стаття 14 Кодексу суддівської етики встановлює, що суддя не має допускати позапроцесуальних взаємовідносин з учасниками судового процесу у справі, що перебуває у його/її провадженні. Суддя має уникати поведінки, що може викликати сумнів чи створити враження про наявність у судді прихильності чи упередженого ставлення до учасників справи чи їх представників.

Так, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мироненко і Мартенко проти України" (рішення від 10 грудня 2009 року), наявність безсторонності має визначатися для цілей п.1 ст.6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв.

Конкретизуючи суб`єктивний критерій, суд підкреслює, що поки не доведено інше, діє презумпція особистої безсторонності судді (рішення ЄСПЛ від 23.06.1981 року у справі «Le Compte, Van Leuven и De Meyere проти Бельгії»), як наслідок таку презумпцію спростувати досить складно, адже критерієм суб`єктивної безсторонності є відсутність з боку судді умисних або необережних дій чи висловлювань, які б свідчили про пряму чи опосередковану особисту зацікавленість у вирішенні справи або іншим чином давали б підстави сумніватися в його неупередженості.

При вирішенні питання про відвід судді (складу суду) необхідно перевірити додержання як об`єктивного, так і суб`єктивного критеріїв безсторонності суду, в тому рахунку надати оцінку доводам заявника на предмет недодержання вимог щодо особистої безсторонності суду (суб`єктивний критерій).

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності.

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна встановлюватися згідно з:

(І) суб`єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та

(ІІ) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (пп. 28, 30 рішення у справі "Фей проти Австрії? (Fey v. Austria) від 24.02.1993 та "Веттштайн проти Швейцарії?, заява N 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).

За суб`єктивним критерієм "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного" (п.п. 49, 50 рішення у справі "Білуха проти України", заява № 33949/02, рішення від 09.11.2006).

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів:

- чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див. пп. 27, 28, З0 рішення у справі "Фей проти Австрії? (Fey v. Austria) від 24.02.1993; п. 42 рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії? (Wettstein v. Switzerland, N 33958/96, ЄСПЛ 2000-ХІІ);

- чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі (п. 64 рішення у справі "Бочан проти України", N7577/02 від 03.05.2007);

- окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли би викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (п.п. 29, 31 рішення ЄСПЛ від 15.07.2010 у справі "Газета "Україна-центр" проти України");

- чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (п.38 рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullarv. United Kingdom) від 10.06.1996).

Втім, між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (див. п.119 рішення у справі "Кіпріану проти Кіпру" [ВП], заява N 73797/01, ECHR 2005-ХІІІ). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (див. п.32 рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства"(Pullarv. United Kingdom) від 10.06.1996).

У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішенняу справі "Де Куббер проти Бельгії?, від 26.10.1984, А, N 86).

Суд наголошує, що істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена за вказаною обставиною саме заявником, адже суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних та фактичних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Крім того, суд додатково наголошує, що при розгляді вказаної заяви, судом перевіряються лише наявність чи відсутність фактів упередженої поведінки судді ОСОБА_4 чи проявів небезсторонності.

При цьому питання можливого порушення суддею вимог Кодексу суддівської етики та\або Закону України «Про судоустрій і статус суддів» виходить за межі повноважень суду. Встановлення наявності чи відсутності в діях того чи іншого судді дисциплінарного проступку належить до виключної компетенції дисциплінарної (них) палати Вищої ради правосуддя у порядку визначеному Законом України "Про Вищу раду правосуддя" з урахуванням вимог Закону «Про судоустрій і статус суддів».

Судом встановлено, що в провадженні судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області ОСОБА_4 перебуває кримінальне провадження № 42023020000000182 від 19.05.2023 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_3 був представником головуючого у справі судді ОСОБА_4 в межах дисциплінарного провадження. Захисник ОСОБА_3 заявив відвід головуючому у справі у зв`язку з тим, що вказана обставина може викликати у стороннього спостерігача сумніви в неупередженості або об`єктивності судді та свідчити про конфлікт інтересів.

Разом з тим, рішенням Другої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя України від 23.07.2025 відмовлено у притягненні судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарне провадження стосовно судді припинено. Як наслідок, договірні відносини між суддею та адвокатом припинено. Інших даних про те, що між суддею та адвокатом продовжується позапроцесуальне спілкування немає.

Посилання захисника на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 30.04.2025 № 897/3дп/15-25 не є релевантним у даному випадку. Так, дійсно Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя в своєму рішенні зауважила, що невчинення суддею будь-яких дій, спрямованих на урегулювання конфлікту інтересів могло викликати сумніви в його неупередженості та безсторонності під час розгляду справ (тобто, не заявлено самовідвід, не повідомлено сторін про наявність обставин, які можуть викликати сумнів щодо неупередженості).

Проте в межах даного кримінального провадження суддею ОСОБА_4 самовідвід від розгляду даного кримінального провадження не заявлявся, суддя прийняв кримінальне провадження до свого провадження, призначив підготовче судове засідання по кримінальному провадженню, ознайомившись зі змістом обвинувального акту, на першій сторінці якого вказано про те, що захисником обвинуваченого у даному кримінальному провадженні є зокрема адвокат ОСОБА_3 .

При цьому, суд враховує, що не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами. Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10 травня 2018 року (справа №800/592/17) та від 1 жовтня 2018 року (справа №9901/673/18).

Разом з тим, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Водночас, як указано у Бангалорських принципах поведінки судді від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 №2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.

Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.

Тому коли сторони стверджують про те, що судді необ`єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже «правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене». Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.

Водночас суд зауважує, що у заяві захисника ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_4 не доведені будь-які факти прояву суддею поведінки, яка б свідчила про його упередженість чи порушення принципу безсторонності саме під час розгялду даного кримінального провадження.

Отже, наведені у заяві мотиви не можуть слугувати підставою для відведення судді, оскільки не доводять проявів суддею ОСОБА_4 упередженості та недотримання принципу безсторонності під час розгляду даного кримінального провадження.

З огляду на що аргументи, якими захисник ОСОБА_3 мотивує свою заяву про відвід судді ОСОБА_4 не викликають обґрунтованих сумнівів у об`єктивності судді, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цього судді в межах розгляду кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 367 КК України.

Інших обставин, визначених статтею 75 КПК України, які б свідчили про особисту упередженість судді ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 42023020000000182 від 19.05.2023 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України або прояв небезсторонності під час розгляду вказаної справи не доведено і суд під час розгляду відповідної заяви таких обставин не встановив.

З огляду на викладене, суд вважає, що в розумінні, зокрема, пункту 4 частини першої статті 75 КПК України, зазначені захисником ОСОБА_3 в заяві підстави для відводу судді ОСОБА_4 не є «іншими обставинами, які викликають сумніви у його неупередженості».

Враховуючи викладене, положення вказаних вище норм та викладені обставини суд вважає, що обставини, на які посилається захисник обвинуваченого в заяві про відвід судді, свідчать виключно про вірогідність існування лише об`єктивного критерію, проте не доводять існування суб`єктивного критерію, а тому суд не встановив підстав для сумнівів в особистій неупередженості та безсторонності судді ОСОБА_4 , а відповідно й перешкод для продовження розгляду ним справи.

Зважаючи на те, що не встановлено існування суб`єктивного та об`єктивного критеріїв неупередженості та об`єктивності судді під час розгляду даної справи, суд вважає, що в задоволенні заяви захисника ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_4 слід відмовити.

Керуючись ст. 3, 75, 80, 81, 369-372 КПК України суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви захисника ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_4 від розгляду кримінального провадження № 42023020000000182 від 19.05.2023 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України (справа № 138/1828/26; провадження № 1-кп/138/204/26) - відмовити.

Кримінальне провадження № 42023020000000182 від 19.05.2023 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України (справа № 138/1828/26; провадження № 1-кп/138/204/26) передати судді ОСОБА_4 для продовження розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1