Ухвала суду № 138873192, 17.02.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/51582/17-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

провівши підготовче судове засідання в об`єднаному кримінальному провадженні №12017100060004016, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.08.2017 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, №12018100060003241, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.07.2018, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, №12019100060003295, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.08.2019, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, №12019100060003790, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.09.2019, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України та №12022100060001442, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.10.2022, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, № 12025100060001753 від 11.10.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

У провадженні суду на розгляді під головуванням судді ОСОБА_1 перебуває вказане об`єднане кримінальне провадження.

В підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про закриття об`єднаного кримінального провадження відносно ОСОБА_5 в частині обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України, на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, тобто у зв`язку з декриміналізацією закону, а саме кримінальні провадження №12018100060003241, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.07.2018, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, №12019100060003295, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.08.2019, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, №12019100060003790, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.09.2019, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, №12022100060001442, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.10.2022, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

В іншій частині прокурор просив призначити провадження до судового розгляду, посилаючись на те, що обвинувальні акти відповідають вимогам ст. 291 КПК України, справа підсудна Печерському районному суду м. Києва, підстав для закриття кримінального провадження або повернення обвинувального акта немає.

Крім того, прокурор вказав, що до обвинуваченого ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та заявив клопотання про продовження тримання ОСОБА_5 під вартою на 60 діб із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави. Обґрунтовуючи клопотання, прокурор зазначає, що ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий та розуміючи невідворотність покарання може не з"являтися до органу досудового розслідування, прокурора, суду, тобто існує ризик того, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; обвинувачений може вплинути на свідків з метою зміни їх показів, показання яких мають істотне значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_5 , в ході виконання слідчих дій отримав ряд копій документів, котрі нададуть останньому можливість фізично та психологічно вплинути на свідків, він володітиме інформацією про адреси місць проживання та телефонні номери, що о може призвести до зміни показів вже допитаних осіб; офіційно не працевлаштований і відповідно підозрюваний не має стабільного заробітку та постійного джерела прибутку, також слід врахувати характер вчинення кримінального правопорушення, що в своїй сукупності свідчить наявність ризиків, передбачених п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Більш м`який запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого. З урахуванням наведеного, прокурор просить задовольнити вказане клопотання.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 проти призначення даного кримінального провадження до судового розгляду та закриття вказаних кримінальних проваджень на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України не заперечував.

Проти задоволення клопотання прокурора про продовження застосованого до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечив і просив застосувати до обвинуваченого більш м`який запобіжний захід.

Обвинувачений підтримав позицію свого захисника.

Інших клопотань сторонами в підготовчому судовому засіданні не заявлено.

Представники потерпілих в підготовче судове засідання не з`явилися, повідомлялися про місце, дату та час розгляду справи у передбаченому законом порядку.

Обвинувачений, його захисник та прокурор вважали можливим вирішити питання про призначення судового розгляду, закриття окремих кримінальних проваджень та продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без участі осіб, що не з`явилися.

Судом, з урахуванням думки учасників провадження, того, що всі учасники провадження про місце, дату та час проведення судового засідання повідомлялися належним чином, визнано можливим розглянути заявлене клопотання за такої явки учасників.

Вислухавши думку сторін кримінального провадження, додатково вивчивши в нарадчій кімнаті обвинувальні акти та реєстри матеріалів досудового розслідування, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається зі змісту обвинувального акта, складеного в межах кримінального провадження №12018100060003241, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.07.2018, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні 20.07.2018 повторного таємного викрадення чужого майна, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, на загальну суму 264 грн. 26 коп.

Крім того, відповідно до зі змісту обвинувального акта, складеного в межах кримінального провадження №12019100060003295, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.08.2019, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні 01.08.2019 незакінченого замаху на повторне таємне викрадення чужого майна, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, на загальну суму 510 грн. 02 коп.

Також згідно зі змістом обвинувального акта, складеного в межах кримінального провадження №12019100060003790, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.09.2019, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні 03.09.2019 незакінченого замаху на повторне таємне викрадення чужого майна, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, на загальну суму 494 грн. 90 коп.

Крім того, у відповідності до змісту обвинувального акта, складеного в межах кримінального провадження №12022100060001442, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.10.2022, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні 19.10.2022 таємного викраденні чужого майна, вчиненого повторно, в умовах дії воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, на загальну суму 612 грн. 12 коп.

На час вчинення інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_5 діянь, положення ч. 1 ст. 51 КУпАП діяли в редакції Закону № 1449-VI від 04.06.2009, згідно з якими було встановлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.

Викрадення чужого майна вважалося дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (ч. 3 ст. 51 КУпАП в редакції Закону № 1449-VI від 04.06.2009).

Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року. Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.07.2018 по 30.11.2018 встановлено в сумі 1 841 грн., відтак податкова соціальна пільга з 01.07.2018 по 30.11.2018 складала 920 грн. 50 коп. (1 841 грн. х 50%).

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.07.2019 по 30.11.2019 встановлено в сумі 2 007 грн., відтак податкова соціальна пільга 0 з 01.07.2019 по 30.11.2019 складала 1 003 грн. 50 коп. (2 007 грн. х 50%).

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.07.2022 по 30.11.2022 встановлено в сумі 2 600 грн., відтак податкова соціальна пільга з 01.07.2022 по 30.11.2022 складала 1 300 грн. (2 600 грн. х 50%).

Положеннями ст. 185 КК України встановлено кримінальну відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжку), водночас нормами КК України не встановлено розміру вартості майна, що є предметом крадіжки.

Таким чином, відповідно до ч. 3 ст. 51 КУпАП в редакції Закону № 1449-VI від 04.06.2009 у 2018, 2019 та 2022 роках, на час вчинення інкримінованих ОСОБА_5 діянь, крадіжка чужого майна вважалася дрібною, якщо вартість такого майна на момент здійснення правопорушення не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а саме:

-станом на 20.07.2018 - 184 грн. 10 коп.;

-станом на 01.08.2019 та 04.09.2019 - 200 грн. 70 коп.;

-станом на 19.10.2022 - 260 грн.

Якщо вартість викраденого майна у відповідні періоди перевищувала зазначені суми, то наставала кримінальна відповідальність.

Отже, на час, до якого відносять інкриміновані ОСОБА_5 діяння, таємне викрадення чужого майна у відповідні періоди вартістю понад вказані суми кваліфікувалось за ч. 1 ст. 185 КК України (крадіжка), а з 03.03.2022, за наявності кваліфікуючої ознаки вчинення крадіжки в умовах воєнного стану - за відповідною частиною статті 185 КК України, а саме за ч. 4 ст. 185 КК України.

В той же час, 09.08.2024 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" № 3886-IX від 18.07.2024.

Цим Законом статтю 51 КУпАП викладено в новій редакції, відтак за ч. 1 ст. 51 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Частиною 2 ст. 51 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі визначено положеннями ст. 4 КК України. Зокрема, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння (ч. 2 ст. 4 КК України).

Частиною 6 ст. 3 КК України, визначено, що зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Отже, має місце часткова декриміналізація, а саме діянь, які полягають у крадіжці майна вартістю до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що станом на 20.07.2018 становило 1 841 грн., станом на 01.08.2019 та 04.09.2019 - 2 007 грн., і станом на 19.10.2022 - 2 600 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність деяких вчинених ОСОБА_5 діянь, оскільки вартість майна, у здійсненні крадіжки якого він обвинувачується, згідно обвинувальних актів у кримінальних провадженнях №12018100060003241 від 23.07.2018, №12019100060003295 від 01.08.2019, №12019100060003790, від 04.09.2019, №12022100060001442 від 21.10.2022, становить:

-20.07.2018 - 264 грн. 26 коп.

-01.08.2019 - 510 грн. 02 коп.

-03.09.2019 - 494 грн. 90 коп.

-19.10.2022 - 612 грн. 12 коп.

Сума викраденого майна за кожною вищевказаною вчиненою ОСОБА_5 крадіжкою щоразу не перевищувала двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 1 841 грн. (20.07.2018), 2 007 грн. (01.08.2019 та 04.09.2019), та 2 600 грн. (19.10.2022).

Оскільки відповідно до згаданих обвинувальних актів вищевказана вартість майна, викрадення якого інкриміновано ОСОБА_5 , щоразу становила суму, меншу за 1 841 грн., 2 007 грн. та 2 600 грн. відповідно, то вказані дії ОСОБА_5 підпадають під регулювання Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Поряд з тим, вищевказані положення не застосовується до фактів інкримінування ОСОБА_5 вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, в межах кримінального провадження №12017100060004016, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.08.2017, та кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, в межах кримінального провадження № 12025100060001753 від 11.10.2025.

Згідно з пунктом 4-1 частини першої статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Частиною сьомою статті 284 КПК України передбачено, що ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої цієї статті, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених статтею 479-2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 479-2 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 висловив згоду на закриття кримінального провадження щодо нього з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Згідно ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.

Європейський суд з прав людини констатує, що ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Ніякого покарання без закону» є важливою складовою принципу верховенства права. Він також підтвердив, що зазначена стаття Конвенції допускає принцип ретроспективності більш м`якого кримінального закону. На цьому принципі ґрунтується правило, згідно з яким за наявності відмінностей між чинним на час вчинення злочину кримінальним законом та законом, який набрав чинності перед винесенням остаточного судового рішення, суди мають застосовувати той із них, положення якого є більш сприятливими для обвинуваченого.

Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що пом`якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію в часі.

Частиною 1 ст. 5 КК України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Тому наведені зміни в законодавстві, які пом`якшують кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшують становище особи, мають зворотну дію в часі.

За таких обставин, враховуючи імперативність вимог ч. 3 ст. 479-2 КПК України та позицію прокурора, який заявив розглядуване клопотання, обвинуваченого ОСОБА_5 , який надав згоду на закриття кримінального провадження щодо нього з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, його захисника - адвоката ОСОБА_4 , який просив задовольнити таке клопотання, кримінальні провадження:

- №12018100060003241, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.07.2018, відповідно до якого ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні 20.07.2018 повторного таємного викрадення чужого майна, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, на загальну суму 264 грн. 26 коп.

- №12019100060003295, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.08.2019, згідно з яким ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні 01.08.2019 незакінченого замаху на повторне таємне викрадення чужого майна, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, на загальну суму 510 грн. 02 коп.

-№12019100060003790, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.09.2019, відповідно до якого ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні 03.09.2019 незакінченого замаху на повторне таємне викрадення чужого майна, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, на загальну суму 494 грн. 90 коп.

-№12022100060001442, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.10.2022, згідно з яким ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні 19.10.2022 таємному викраденні чужого майна, вчиненого повторно, в умоваї дії воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, на загальну суму 612 грн. 12 коп.,

підлягають закриттю на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Вирішуючи питання щодо призначення провадження до судового розгляду в частині обвинувачення ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 185 КК України, ч. 4 ст. 185 КК України, суд виходить з наступного.

Дане кримінальне провадження підсудне Печерському районному суду м. Києва відповідно до ст. ст. 32, 33 КПК України, підстав для направлення провадження для визначення підсудності судом не встановлено.

Підстав для закриття кримінального провадження в цілому, окрім як за вищевказаними злочинними діяннями, передбачених частинами 1, 2 ст. 284 КПК України, або зупинення провадження, немає.

Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог ст. 291 КПК України, відтак підстав для його повернення прокурору немає, відповідних клопотань сторонами не заявлено.

З вказаних мотивів суд надходить до висновку про необхідність призначення судового розгляду на підставі даного обвинувального акта.

Щодо клопотання прокурора про продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Вирішуючи питання доцільності продовження застосованого до ОСОБА_5 запобіжного заходу, суд приймає до уваги, що він обвинувачується у вчиненні, зокрема, умисного тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років. Вказане свідчить про те, ризик того, що обвинувачений, будучи неізольованим від суспільства в рамках лише такого запобіжного заходу як тримання під вартою, з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватись від суду,, а достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах провадження відсутні.

Крім того, суд вважає реальним існування ризику вчинення ОСОБА_5 нових кримінальних правопорушень, оскільки він неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності. Суд також бере до уваги, що вище наведено мотиви звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень з нереабілітуючої підстави (п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України).

Вказаним ризикам, з урахуванням конкретних обставин кримінального правопорушення, ймовірності та вірогідності їх реалізації, не може запобігти будь-який інший, більш м`який запобіжний захід.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи конкретні обставини та тяжкість правопорушень, у яких обвинувачується ОСОБА_5 , даних про його особу, суд, із врахуванням принципів розумності і співмірності, вважає за необхідне визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 52 000 грн., у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.

У разі звільнення з-під варти внаслідок внесення застави, для запобігання ризикам, визначеним ст. 177 КПК України, та відповідно до частин 4, 5 ст. 194 КПК України, слід покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися з населеного пункту в якому він проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати (залишити) на зберігання слідчому свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Керуючись Законом України від 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», ст. 5 КК України, ст. ст. 177, 183, 284-288, 314-316, 372, 376, 479-2 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Кримінальне провадження №12018100060003241, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.07.2018, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, - закрити на підставі пункту 4-1 частини 1 статті 284 КПК України.

Кримінальне провадження №12019100060003295, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.08.2019, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, - закрити на підставі пункту 4-1 частини 1 статті 284 КПК України.

Кримінальне провадження №12019100060003790, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.09.2019, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, - закрити на підставі пункту 4-1 частини 1 статті 284 КПК України.

Кримінальне провадження №12022100060001442, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.10.2022, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, - закрити на підставі пункту 4-1 частини 1 статті 284 КПК України.

Призначити судовий розгляд в об`єднаному кримінальному провадженні №12017100060004016, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.08.2017 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та № 12025100060001753 від 11.10.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Печерського районного суду м. Києва за участю прокурора, обвинуваченого, захисника та повідомленням потерпілої, представника потерпілого, на 24 лютого 2026 року о 12 год. 20 хв.

Продовжити до 17 квітня 2026 року включно застосований до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Одночасно визначити обвинуваченому ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 52 000 (п`ятдесят дві тисячі) грн., у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами:

Отримувач ТУ ДСАУ в м. Києві

ЄДРПОУ банку: 26268059;

МФО 820172;

Банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Київ;

р/р UA128201720355259002001012089.

За умови внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 у відповідності до ст. 194 КПК України обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися з населеного пункту в якому він проживає без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- здати (залишити) на зберігання слідчому свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвала суду в частині закриття провадження у справі може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала суду в частині продовження строку дії запобіжного заходу може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

В іншій частині ухвала суду оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_1