Ухвала суду № 138872910, 10.08.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/12419/25

Провадження № 2/643/1112/26

УХВАЛА

10.08.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді: Новіченко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Штонди В.С.,

відповідача: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк»

до ОСОБА_1

про стягнення 135 341,76 грн,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Салтівського районного суду міста Харкова перебуває справа № 643/12419/25 за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення 135 341,76 грн.

У судовому засіданні 10 серпня 2026 року відповідачем подано до суду квитанції про часткову оплату заборгованості.

Надані відповідачем документи мають істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки стосуються обсягу грошового зобов`язання відповідача та, відповідно, розміру заборгованості, яка існує у відповідача перед Банком на момент ухвалення рішення суду.

При цьому представник позивача у судове засідання 10 серпня 2026 року не з`явився, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості отримати безпосередньо від позивача пояснення щодо наданих відповідачем доказів здійснення платежів, з`ясувати, чи визнає позивач факт їх проведення, чи відображені відповідні платежі в обліку заборгованості відповідача, а також, у разі їх зарахування, на яку саме складову грошового зобов`язання вони були віднесені.

Згідно з частиною першою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У той же час, частиною п`ятою статті 12 ЦПК України передбачено, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

При цьому, відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом пунктів 2, 3 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати докази, брати участь у їх дослідженні, подавати заяви та клопотання, надавати суду пояснення, доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, а також заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Водночас згідно зі статтею 80 цього Кодексу достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що входять до предмета доказування.

У справах про стягнення кредитної заборгованості правильне встановлення її розміру має визначальне значення для вирішення спору по суті, оскільки судове рішення має ґрунтуватися на встановленому розмірі невиконаного відповідачем грошового зобов`язання, а не на припущенні про його розмір.

Відтак, якщо після пред`явлення позову відповідачем здійснювалися платежі, які можуть стосуватися саме спірного зобов`язання, такі платежі підлягають належній правовій та фактичній оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі. Водночас для такої оцінки істотне значення має позиція позивача, який заявила вимогу про стягнення визначеної суми, щодо факту отримання коштів, їх належності до спірного зобов`язання, дати та порядку їх зарахування, а також щодо того, чи відображені вони у розрахунку заборгованості.

Суд зауважує, що надання відповідачем квитанцій про оплату саме по собі не означає автоматичного встановлення судом остаточного розміру заборгованості, оскільки суду необхідно встановити взаємний зв`язок між кожним здійсненим платежем та відповідним грошовим зобов`язанням, а також визначити, чи впливають такі платежі на розмір заявленої до стягнення суми.

Особливого значення зазначена обставина набуває у разі, якщо заявлена позивачем сума заборгованості складається з декількох складових, зокрема основної суми боргу, процентів, комісій, неустойки, інших платежів або нарахувань, оскільки для встановлення дійсного розміру заборгованості необхідно з`ясувати, яким саме чином позивачем враховувалися здійснені відповідачем платежі та на яку складову заборгованості вони були зараховані.

За таких обставин, розгляд справи без отримання від позивача актуальної та деталізованої інформації щодо розміру заборгованості може призвести до неповного з`ясування обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, а також створити ризик ухвалення судового рішення щодо суми, яка фактично вже була частково сплачена відповідачем.

Водночас суд не вправі перебирати на себе процесуальну функцію сторони щодо формування та обґрунтування власної позовної вимоги, самостійно визначати за позивача спосіб обліку здійснених платежів або виходити за межі предмета спору. Саме тому необхідним є отримання від позивача чіткої процесуальної позиції щодо наданих відповідачем доказів та актуального розрахунку заборгованості.

З огляду на положення статей 76, 80, 81 ЦПК України суд вважає за необхідне запропонувати позивачу надати письмові пояснення щодо кожної наданої відповідачем квитанції із зазначенням того, чи визнається факт здійснення відповідного платежу, чи зарахований він позивачем у рахунок погашення заборгованості за спірним зобов`язанням та, у разі зарахування, яким чином саме такий платіж вплинув на розмір заборгованості.

Крім того, позивачу належить надати суду актуальний, деталізований та арифметично обґрунтований розрахунок заборгованості із зазначенням її складових, періодів та підстав нарахування, а також із відображенням кожного платежу, здійсненого відповідачем, або із наведенням мотивів, з яких відповідні платежі не враховані при визначенні розміру заборгованості.

Такий розрахунок є необхідним не для заміни судом доказової діяльності позивача, а для забезпечення можливості суду належним чином дослідити вже наявні у справі докази та зіставити заявлений до стягнення розмір заборгованості з фактичними даними про рух коштів за спірним зобов`язанням.

У цьому випадку необхідність отримання додаткових відомостей та розрахунку зумовлена обставинами, які були предметом безпосереднього розгляду в судовому засіданні 10 серпня 2026 року, а саме поданням відповідачем документів, що підтверджують здійснення часткових оплат. Отже, питання щодо їх належного врахування у розрахунку заборгованості не може бути належним чином вирішене без надання позивачем відповідних пояснень і розрахунку.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що на цьому етапі розгляд справи по суті не може бути завершений, оскільки питання фактичного розміру заборгованості залишається таким, що потребує додаткового з`ясування із забезпеченням позивачу можливості висловити свою позицію щодо доказів, поданих відповідачем.

Відкладення розгляду справи у цьому випадку відповідає засадам змагальності та рівності сторін, оскільки забезпечує позивачу можливість реалізувати процесуальне право надати пояснення щодо доказів, поданих іншою стороною, а суду здійснити їх повну та всебічну оцінку. Одночасно таке відкладення спрямоване на недопущення ухвалення рішення щодо розміру грошового зобов`язання без належного з`ясування обставин його часткового виконання.

Таким чином, з метою повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, забезпечення сторонам можливості реалізувати свої процесуальні права, дотримання принципу змагальності сторін, а також для встановлення дійсного розміру заборгованості, яка є предметом позовних вимог, суд вважає необхідним відкласти розгляд справи та зобов`язати позивача надати письмову позицію щодо здійснених відповідачем оплат і актуальний детальний розрахунок заборгованості з урахуванням таких оплат або із зазначенням мотивованих підстав їх неврахування.

З огляду на вищевикладене та керуючись статтями 240, 260, 261 ЦПК України суд

УХВАЛИВ:

Відкласти розгляд справи на 12.10.2026 р. о 10:30 год. Судове засідання відбудеться у приміщенні Салтівського районного суду міста Харкова (м. Харків, пр. Ювілейний, буд. 38-Є).

Зобов`язати позивача у строк до 01 жовтня 2026 року надати письмову позицію щодо здійснених відповідачем оплат і актуальний детальний розрахунок заборгованості з урахуванням таких оплат або із зазначенням мотивованих підстав їх неврахування.

Відповідно до статті 261 ЦПК України дана ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення і не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Сторони можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається, на офіційному вебпорталі «Судова влада України» за вебадресою: https://ms.hr.court.gov.ua/sud2027/.

Суддя Н.В. Новіченко