Ухвала суду № 138872314, 07.08.2026, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/4772/25

Номер провадження 2-др/570/37/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

д о д а т к о в а

07 серпня 2026 року м. Рівне

Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Гладишевої Х.В.,

за участю: секретаря судових засідань Ярошик І.Р.,

учасники справи не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області заяву представника заявника ОСОБА_1 адвоката Дем`яненко Любові Петрівни про ухвалення додаткової ухвали щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом за позовом ТОВ «ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Фомін-Агро» про визнання відсутнім права оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, -

в с т а н о в и в :

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 26.06.2026 року позовну заяву ТОВ «ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Фомін-Агро» про визнання відсутнім права оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, залишено без розгляду на підставі заяви позивача.

14.07.2026 року представник відповідача звернулася до суду з заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн. Таку заяву обгрунтовує тим, що ТОВ «Західна агровиробнича компанія» звернулося до суду з необгрунтованим позовом та подальша відмова від позову шляхом подання заяви про залишення позову без розгляду змусили відповідача понести витрати на професійну правничу допомогу, розмір якої був зазначений у відзиві, заперечення щодо яких позивач не подавав.

Оскільки ОСОБА_1 живе і працює за кордоном, договір про надання правничої допомоги за згодою був укладений з новим орендарем - ОСОБА_2 , який зобов`язувався сплатити обумовлений сторонами гонорар.

Після ознайомлення з позовною заявою та додатками, представник відповідача склала відзив на неї, направила відзив позивачеві і подала до суду. Крім того, представник з`являлася в судові засідання, які неодноразово відкладалися, двічі брала участь у підготовчому судовому засіданні, подавала заяви, у зв`язку з чим вимоги адвоката про часткове відшкодування обумовленого гонорару є обгрунтованими та відповідають критерію реальності. На підтвердження понесених витрат до заяви долучено копія договору про надання правничої допомоги, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжна інструкція, докази направлення заяви позивачу.

31.07.2026 року від представника позивача адвоката Русина Ю.Ю. надійшли заперечення на заяву про відшкодування витрат. Так, представник позивача зазначає про те, що для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Тобто, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідач повинен довести, що позовна заява була залишена без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача.

З системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142 ЦПК України, частини дев`ятої статі 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

У заяві про відшкодування (на професійну правничу допомогу) у розмірі 3000 грн, пов`язаних із правовою допомогою, представником відповідача не зазначено, які дії позивача у даній справі були необґрунтованими, що є підставою для компенсації витрат, пов`язаних з розглядом справи у зв`язку із залишенням позову без розгляду. У даній справі не встановлено жодних підстав для визнання дій позивача необгрунтованими, а також зловживання позивачем своїми процесуальними правами.

Звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, а тому вони не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу при залишенні позову без розгляду за заявою позивача.

Така позиція сторони позивача стверджується позиціями Верховного суду, наведеними у письмових запереченнях на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу.

Крім цього, представник позивача звертає увагу на те, що в заяві представник просить суд стягнути витрати на правову допомогу на користь відповідача ОСОБА_1 , хоча до заяви додаються документи (договір, акт, квитанція) на іншу особу ОСОБА_2 . Тобто, до суду не додано належних доказів витрат на правову допомогу ОСОБА_1 .

За вказаних обставин заява представника відповідачки про ухвалення додаткового рішення задоволенню не підлягає.

Крім того, представник позивача просив розглядати питання про стягнення витрат на правничу допомогу у відсутність представника позивача.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, визначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення, в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (ч. 3 ст. 270 ЦПК України).

Отож, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи, а тому в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши доводи заяви про ухвалення додаткового рішення, направлені сторонами заяви з викладеними позиціями, суд приходить до наступного висновку.

Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 4 ЦПК України, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду (пункт 1 частини другої статті 200 ЦПК України).

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

За обставинами даної справи представник позивача - адвокат Русин Ю.Ю. на стадії підготовчого провадження звернувся до суду із заявою про залишення позову ТОВ «ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» без розгляду, яку суд ухвалою від 26 червня 2026 року задовольнив.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

За змістом частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Тобто, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідач повинен довести, що позовна заява була залишена без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

З системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142 ЦПК України, частини дев`ятої статі 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Звертаючись із заявою про стягнення витрат на правничу допомогу, представник відповідача посилалася на необгрунтованість позовних вимог про які вона зазначала у відзиві на позовну заяву.

Згідно з частиною п`ятою статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Тобто стягнення з позивача понесених відповідачем судових витрат, зокрема у разі залишення позову без розгляду, можливе лише у разі встановлення необґрунтованості дій позивача.

Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.

Для стягнення на підставі частини п`ятої статті 142 ЦПК України здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Зазначене відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 28 серпня 2025 року у справі № 357/5156/23, від 23 грудня 2025 року у справі №750/14656/24, від 12 лютого 2026 року в справі № 404/6023/24.

При цьому «необґрунтовані дії позивача» не тотожні поняттю «необґрунтований позов», адже законодавець свідомо визначив саме підставу як дію позивача і яка є необґрунтованою, а не заяву по суті спору - позов.

Так, зі змісту заяви про відшкодування витрат, відповідач посилається лише на необгрунтованість позовних вимог про які наведено у відзиві.

Однак, при вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки позовну заяву було залишено без розгляду, суд не надає оцінку обгрунтованості позовних вимог, а повинен вирішувати лише обставини і підстави недобросовісності дій позивача під час розгляду справи, які є підставою для стягнення витрат на правничу допомогу на користь відповідача.

Такі обставини встановлюються в кожній конкретній справі окремо, відповідно до встановлених обставин перебігу спірних правовідносин.

При цьому, слід звернути увагу, що саме на сторону відповідача покладено обов`язок доведеності щодо необгрунтованих дій позивача в ході розгляду справи.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу на позицію, викладену у додатковій постанові Касаційного господарського суду від 09.10.2025 року cправа № 910/10001/24, де вказаного про те, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що ГПК не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача в контексті застосування ч.5 ст.130 ГПК, однак очевидно, що під такими діями не можна розуміти реалізацію позивачем своїх процесуальних прав.

Поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожним таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача".

Водночас підлягає врахуванню й правова позиція Верховного Суду, відповідно до якої під необґрунтованими діями позивача можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду (постанови Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №905/121/19, від 13.05.2021 у справі №910/16777/20, від 15.09.2021 у справі №902/136/21, від 18.01.2022 у справі №922/2017/17).

Оскільки ч.5 ст.130 ГПК не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, то такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин перебігу спірних правовідносин. Така позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі №905/460/21.

Отже, у разі залишення позову без розгляду, відповідач, посилаючись на ч.5 ст.130 ГПК, може заявити вимоги про компенсацію понесених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

При цьому, відповідач має довести, а суд при вирішенні питання про компенсацію таких витрат - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17, від 24.03.2021 у справі №922/2157/20, від 21.01.2020 у справі №922/3422/18, від 26.04.2021 у справі №910/12099/17, від 19.04.2021 у справі №924/804/20, від 04.05.2023 у справі №910/5911/22.

Верховний Суд не заперечує того, що право на судовий захист гарантовано позивачу Конституцією України, і саме лише звернення до суду з позовом не свідчить про необґрунтованість його дій.

Так, у поданій представником відповідача заяві про відшкодування витрат на правничу допомогу не конкретизовано та не доведено, які саме дії чи поведінка позивача свідчать про його недобросовісність, про зловживання процесуальними правами, ущемлення прав відповідача, лише вказано про необгрунтованість позовних вимог.

Крім того, слід зазначити, що саме по собі подання заяви про залишення позовної заяви без розгляду не свідчить про необґрунтованість дій позивача, а обов`язок доводити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується, чинним законодавстом покладено саме на відповідача.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, подання заяви про залишення позову без розгляду, не можуть свідчити про зловживання позивачем своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.

Із врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви представника заявника ОСОБА_1 адвоката Дем`яненко Любові Петрівни про ухвалення додаткової ухвали щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу про стягнення витрат, слід відмовити.

Керуючись статтями 4, 142, 141, 260, 270, 352-356 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні заяви представника заявника ОСОБА_1 адвоката Дем`яненко Любові Петрівни про ухвалення додаткової ухвали щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом за позовом ТОВ «ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Фомін-Агро» про визнання відсутнім права оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі - відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У зв`язку з надмірним навантаженням повний текст ухвали складено 10 серпня 2026 року.

Суддя Гладишева Х.В.