Ухвала суду № 138871828, 10.08.2026, Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 948/859/24

Номер провадження 4-с/948/4/26

10.08.2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Тимофєєвої Г.Л.,

за участю:

секретаря судового засідання Порохні І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Машівського районного суду Полтавської області скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Гречин Наталії Володимирівни -

В С Т А Н О В И В:

20.07.2026 ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулась до суду із скаргою, в якій просила визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Гречин Н.В. щодо відмови у знятті арешту з банківського рахунку боржника, викладені у листі від 13.07.2026 року № 45858, а також зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Гречин Н.В. зняти арешт з грошових коштів, що становлять заробітну плату Боржника ОСОБА_1 та надходять на рахунок Боржника № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк».

В обґрунтування скарги заявник ОСОБА_1 зазначала, що на приватного виконавця Гречин Н.В. перебуває виконавче провадження № 80648237 з виконання виконавчого листа № 948/859/24, виданого Машівським районним судом Полтавської області про стягнення на користь АТ «ТАСКОМБАНК» заборгованості у загальному розмірі 133 310,52 грн. В межах вказаного провадження постановою від 10.04.2026 було накладено арешт на кошти на банківському рахунку Боржника № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк».

08.07.2026 року скаржник звернулася до приватного виконавця із заявою про зняття арешту з вказаного рахунку, оскільки він використовується нею виключно для отримання заробітної плати від роботодавця АТ «Укрпошта» (код ЄДРПОУ 21560045), яка є її єдиним джерелом доходу. На підтвердження цільового статусу рахунку виконавцю було надано офіційну довідку банку та детальну банківську виписку за два повні місяці з 07.05.2026 по 07.07.2026.

Листом від 13.07.2026 року № 45858 приватний виконавець Гречин Н.В. відмовила у задоволенні заяви Боржника. Свою відмову виконавець обґрунтувала тим, що вказаний рахунок є звичайним поточним, банк не повідомив її про спеціальний статус рахунку, а факт відсутності сторонніх транзакцій у виписці нібито не є законною підставою для зняття арешту.

Скаржник зазначає, що нею надано максимально доступні докази цільового призначення рахунку. Проте виконавець ігнорує докази цільового використання рахунку. Встановлений виконавцем ліміт у розмірі двох мінімальних заробітних плат є частковим пом`якшенням, однак не усуває порушення, оскільки не приводить сукупне навантаження на дохід Боржника у відповідність до встановленої законом межі, тобто приблизно 40% нарахованої заробітної плати удвічі більше за граничний розмір відрахувань, встановлений ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження». Скаржник вказує, що своєю відмовою виконавець о порушила правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 756/8815/20, яка вказує, що виконавець зобов`язаний зняти арешт з рахунку боржника, якщо туди зараховується лише заробітна плата, оскільки арешт усього залишку трудового доходу позбавляє особу засобів до існування та порушує ст. 43 Конституції України. Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 59 цього Закону, підставою для зняття виконавцем арешту з коштів є отримання документального підтвердження, що звернення стягнення на ці кошти заборонено. Відповідно до ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», розмір відрахувань із заробітної плати обмежується чітким відсотком на підприємстві, а арешт залишку понад встановлений ліміт є незаконним.

Ухвалою суду від 21.07.2026 скаргу прийнято до розгляду.

В судове засідання скаржник ОСОБА_1 не зв`язалась, у скарзі просила розгляд справи проводити у її відсутність (а.с.3).

Приватний виконавець Гречин Н.В., будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи (а.с.19) в судове засідання не з`явилась. 07.08.2026 через систему «Електронний суд» направила до суду відзив на скаргу ОСОБА_1 в яких просила суд відмовити в задоволенні скарги на дії приватного виконавця за скаргою ОСОБА_1 . Зазначила, що вичерпний перелік підстав для зняття арешту з майна (коштів) боржника визначено в статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Пояснила, що саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». В даному випадку відсутні підстави для заняття арешту.

10.08.2026 через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 направила до суду пояснення в яких зазначила, що приватним виконавцем проігноровано, що в липні місяці 2026 року сукупне вилучення коштів боржника за виконавчим провадженням склало 57,4 %, що перевищило абсолютний максимальний розмір відрахувань у 50%, який встановлений ч. 3 ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження». Крім того, вказувала, що обставини, що склались протягом останніх трьох місяців, зокрема 07.05.2026 по 07.08.2026 змінилися, тобто на її рахунок була зарахована виключно заробітна плата, використання рахунку було приведено у відповідність його цільового призначення , будь-яких сторонніх транзакцій від третіх осіб припинено.

Враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 756/8815/20, зазначила, що оскільки на її рахунок зараховується виключно заробітна плата, що підтверджено документально, виконавець зобов`язаний зняти арешт з такого рахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідив матеріали провадження, суд в становив таке.

Заочним рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 03.01.2025 у справі № 948/859/24 з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» стягнуто заборгованість за Заявою-договором від 06.08.2021 у розмірі 130 282,52 грн та сплачений судовий збір в розмірі 3 028,00 грн.

04.02.2025 рішення набрало законної сили.

27.01.2026 Машівський районний суд Полтавської області за вказаним рішенням видав виконавчий лист.

З відповіді приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Гречин Наталії Володимирівни № 45858 від 13.07.2026 вбачається, що на виконанні у приватного виконавця перебуває виконавче провадження № 80648237 з виконання виконавчого листа № 948/859/24, виданого Машівським районним судом Полтавської області 27.01.2026 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ТАСКОМБАНК» заборгованості в розмірі 133310,52 грн.

У вказаному виконавчому провадженні 10.04.2026 постановою приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Гречин Наталії Володимирівни накладено арешт на грошові кошти боржника, в тому числі і на грошові кошти, що розміщені на картковому рахунку НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк», який визначений як поточний для здійснення видаткових операцій (а.с.9).

Відповідно до довідки, виданої АТ КБ «Приватбанк» від 07.07.2026 № U0VO3K4N2368G706, ОСОБА_1 у банку має картку НОМЕР_2 (розрахунковий рахунок НОМЕР_1 ), на яку отримує заробітні виплати, а також зазначено, що на вказану картку (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ) (а.с.6зв).

Матеріали провадження містять виписку з АТ КБ «Приватбанк» від 07.07.2026 про рух коштів по рахунку ОСОБА_1 номер НОМЕР_1 за період з 07.05.2026 по 07.07.2026, з якої вбачаються зарахування на цей рахунок заробітної плати від УКРПОШТИ (а.с.5зв).

Також до скарги додані скриншоти листування ОСОБА_1 з Приватбанком щодо повідомлення банком приватного виконавця про спеціальний статус розрахункового рахунку, на який зараховується заробітна плата ОСОБА_1 (а.с.9зв. -11).

13.07.2026 приватний виконавець Гречин Н.В. відмовила у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зняття арешту з банківського рахунку, на який зараховується заробітна плата, мотивуючи тим, що пункт 1 постанови виконавця про арешт коштів боржника від 10.04.2026, містить застереження щодо заборони накладання арешту на кошти, що містяться на рахунках накладання арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, прийнята банком до виконання. Банком не повідомлено виконавця, що будь-які із належних ОСОБА_1 рахунків мають спеціальний режим використання. Отже і підстав для зняття арешту із цих коштів згідно із ч. 4 ст.59 73 ЗУ «Про виконавче провадження», відсутні (а.с.8-9).

Однією з фундаментальних засад судочинства та конституційних цінностей закріплених в Конституції України визначено обов`язковість судових рішень (пункт 9 статті 129 Конституції України).

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист. Так, право на суд, захищене ст.6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін ("Горнсбі проти Греції" (HornsbyV. Greece, від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-11). Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці без неналежних затримок (у справі "Фуклев проти України", заява №71186/01). На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці ("Чіжов проти України" п. 40).

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (частина перша статті 447 ЦПК України).

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України (частина четверта статті 24 Закону України "Про виконавче провадження").

За змістом частини другої статті 48 цього Закону стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно з ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника в банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Таким чином, саме банк повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі їх обліковування на рахунку, на кошти, на які заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання. Такий правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.01.2025 №755/9274/23

Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

У пункті 1 частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.04.2022 року у справі № 756/8815/20 наведений правовий висновок про те, що у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у АТ КБ «Приватбанк» має розрахунковий рахунок НОМЕР_1 , на який в період з 07.05.2026 по 07.07.2026 зараховувалась виключно заробітна плата від роботодавця УКРПОШТА (а.с.5зв).

Між тим, скарга ОСОБА_1 на дії приватного виконавця від 20.07.2026 про зняття арешту з вказаного рахунку подана не вперше. Так, ухвалою Машівського районного суду Полтавської області від 04.06.2026 у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Гречин Наталії Володимирівни, відмовлено.

В межах розгляду скарги ОСОБА_1 від 20.07.2026 досліджені матеріали цивільної справи № 948/859/24, провадження 4-с/948/1/26. Із матеріалів вбачається, що розрахунковий рахунок ОСОБА_1 , арешт на який вона просить скасувати, НОМЕР_1 , не мінявся (а.с.6-8). Тобто протягом 2026 року він використовувався боржником у банку для здійснення видаткових операцій. Він не має статусу спеціального рахунку, на який заборонено накладати арешти. Протягом 2026 року на нього зараховувались не лише заробітна плата.

Більш того, самим банком у довідці від 07.07.2026 зазначено, що на нього може бути зарахована будь-яка виплата (переказ).

Також при зверненні до приватного виконавця Іванько М.В. не було додано переконливих доказів, що належний їй рахунок для здійснення видаткових операцій НОМЕР_1 , є рахунком із спеціальним режимом використання. Оскільки відсутність зарахувань, окрім заробітної плати протягом лише двох місяців, на думку суду, не може свідчити про його статус як рахунка із спеціальним режимом використання.

При цьому додані ОСОБА_1 до скарги виписки по рахунку про зарахування на її рахунки коштів виключно заробітної плати за період з 07.05.2026 по 07.08.2026, підтверджують не статус рахунку як рахунку із спеціальним режимом використання, а лише можливість зарахування на такий поточний рахунок коштів заробітної плати.

Суд зазначає, що відповідно до «Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України», затвердженого Постановою Правління Національного Банку України N89 від 11.09.2017 року, рахунки 2620 відносяться до класу 2 «Операції з клієнтами» («Кошти на вимогу фізичної особи»). Планом рахунків не обмежено використання рахунків 2620 виключно для отримання виплат заробітної плати, пенсії та інших соціальних виплат.

В той же час, відповідно до п. 60 постанови правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків» N162 від 29.07.2022 банк відкриває фізичній особі окремий поточний рахунок для зарахування виключно заробітної плати, стипендії, пенсії. соціальної допомоги та інших передбачених законодавством України соціальних виплат з порядку, визначеному в пункті 60 розділу V цієї Інструкції, або використовує вже відкритий для цих цілей рахунок.

Клієнт зобов`язаний під час відкриття окремого рахунку в заяві про відкриття поточного рахунку в реквізиті «Додаткова інформація» зазначити, що рахунок відкривається для зарахування заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших передбачених законодавством України соціальних виплат. Така інформація для діючого поточного рахунку зазначається додатковому договорі до договору банківського рахунку.

Тобто у випадку, якщо поточний рахунок відкритий для зарахування виключно заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших передбачених законом соціальних виплат у заяві про відкриття поточного рахунку зазначено, що вказаний рахунок с рахунком виключно для зарахування таких коштів, або ж якщо використовується уже наявний відкритий рахунок, то така інформація визначається в додатковому договорі до договору банківського рахунку.

У всіх інших випадках, за рахунком «Кошти на вимогу фізичних осіб» (призначення рахунку: облік вкладів (депозитів) на вимогу фізичних осіб. у тому числі поточні рахунки фізичних осіб та розрахунки за ними; надані кредити овердрафт) за дебетом та кредитом проводяться наступні операції. За дебетом: суми перерахувань, виплат за розпорядженням власників рахунків згідно з режимом роботи рахунків, суми коштів, що підлягають примусовому стягненню відповідно до законодавства України, надані кредити овердрафт. За кредитом: суми, що надходять у встановленому порядку на рахунки клієнтів згідно з режимом роботи рахунків, суми залишків кредитів овердрафт, що перераховані на рахунки простроченої заборгованості. Тобто, на рахунок 2620 можуть надходити будь-які кошти, а не лише заробітна плата, пенсія чи соціальні виплати, якщо інше не обумовлено в договорі між Банком та боржником.

Отже, рахунок ОСОБА_1 не має спеціальний режим використання і на ньому містяться не тільки кошти, на які заборонено накладати арешти та/або звернення стягнення (а.с.5зв-6зв).

Заявником ОСОБА_1 суду не надано доказів того, що АТ КБ «Приватбанк» повідомив приватного виконавця про наявність передбачених ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» обставин, які унеможливлюють накладення арешту на належний скаржнику рахунок. Також при зверненні до приватного виконавця Іванько М.В. не було додано переконливих доказів, що належний їй рахунок для здійснення видаткових операцій НОМЕР_1 , є рахунком із спеціальним режимом використання.

Отже, в цьому випадку у приватного виконавця не було правових підстав для скасування арешту з рахунку боржника до отримання відповідних документів на підтвердження спеціального режиму банківського рахунку з банку або від боржника, оскільки в постанові про арешт коштів боржника виконавець застеріг, на які саме кошти та на які рахунки арешт не накладається.

Крім того, згідно з правовою позицією, висловленою у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.01.2025 №755/9274/23, прийняття постанови державного виконавця про накладення арешту на грошові кошти за умови наявності іншої постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника є різними за своєю суттю документами виконавчого провадження, які спрямовані на досягнення різних цілей та мають різні процедурні наслідки, водночас, закон не містить заборон чи обмежень щодо їх прийняття, не ставить їх винесення в залежність один від іншого.

Таким чином, протягом розгляду скарги заявником не надано суду належних і допустимих доказів які б підтверджували наявність підстав для зняття арешту з поточного банківського рахунку, зокрема доказів того, що цей рахунок має спеціальний режим використання та/або, що на кошти, розміщені на цьому рахунку заборонено звертати стягнення згідно із Законом України «Про виконавче провадження», а розмір відрахувань перевищив розмір у 50%, передбачений частиною третьою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження».

Виходячи зі змісту статті 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З огляду за викладене вище, суд доходить висновку, що обставини, на які заявник ОСОБА_1 посилалася в обґрунтування поданої скарги, не знайшли свого підтвердження, а відтак, підстави для задоволення скарги відсутні, а тому відмовляє скаржнику в задоволенні скарги.

Керуючись ст.ст. 447-453,353-355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Гречин Наталії Володимирівни, - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали суду складено 10 серпня 2026 року.

Суддя Г.Л.Тимофєєва