Рішення № 138871426, 10.08.2026, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/3990/26

Провадження №2/524/4012/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2026 м. Кременчук

Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі

головуючого судді Мельник Н. П.,

з участю секретаря судового засідання Шаполової К. М.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

До суду звернулося ТОВ «Споживчий центр» із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та 2662,40 грн судового збору

На обґрунтування позову зазначено, що 06.07.2025 ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір (оферту) до умов якого споживачу наданий кредит в сумі 9000,00 грн на строк 217 днів. Свої зобов`язання за кредитним договором Товариство виконало, надавши позичальнику кредитні кошти.

Відповідач зобов`язання не виконував, внаслідок чого станом на дату подання позову утворилась заборгованість на загальну суму 36992,00 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту - 14600,00 грн, по процентам 13598,00 грн, 1314,00 грн додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості, 180,00 грн - комісії за надання кредиту, 7300,00 грн - неустойки.

Судом отримана інформація про зареєстроване місце проживання відповідача.

Ухвалою суду відкрите провадження за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін.

29.05.2026 судове засідання відкладено записьмовим клопотанням відповідача.

З 08.06.2026 по 30.06.2026 включно суддя перебувала у щорічній відпустці

06.08.2026 у судове засідання не з`явився представник позивача, про місце день і час розгляду справи повідомлявся належним чином, разом з тим, в прохальній частині позову просив розгляд справи здійснювати за його відсутності, у разі неявки відповідача не заперечував проти ухвалення заочного рішення. Позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні визнав, що укладав кредитний договір з ТОВ «Споживчий центр», кредитні кошти отримував. Просив списати нараховані йому відсотки за користування кредитними коштами у зв`язку із введенням воєнного стану на території України. Визнав суму боргу, що становить 13000,00 грн та інші платежі, нараховані позивачем, просив їх розстрочити у зв`язку із своїм матеріальним становищем.

На підтверрдження матеріального становища за клопотанням відповідача до матеріалів справи долучено довідку, видану КП «Кременчуцьке комунальне автотранспортне підприємство 1628» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 01.06.2025 про займану посаду та отриманий дохід за період серпень - грудень 2025 року, січень - квітень 2026 року, відомості з Державного реєстру фізичних осіб 0 платників податків про джерела / суми нарахованого доходу, нарахованого податку та військового збору станом на 03.06.2026 за період з серпня 2025 року по квітень 2026 року, виписку АТ КБ «Приватбанк» з рахунка відповідача про рух коштів.

Заслухавши відповідача, з`ясувавши обставини, на які посилається позивач, як на підставу своїх позовних вимог, позицію відповідача, який частково визнав позовні вимоги, оцінивши докази на їх належність, допустимість, достатність, взаємозв`язок у сукупності, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, правові норми, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд 06.08.2026 перейшов до стадії ухвалення судового рішення відповідно до ст. 244 ЦПК України, відклавши його ухвалення та проголошення на 16 год 45 хв 10.08.2026.

Судом установлено, що 06.07.2025 ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір (оферту), відповідно до умов якого споживачу наданий кредит в сумі 9000,00 грн на строк 217 днів. Свої зобов`язання за кредитним договором Товариство виконало, надавши позичальнику кредитні кошти.

Кредитний договір укладений у формі електронного документа, підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора «Е879», надісланого у смс-повидомленні відповідачу на його номер мобільного телефону, вказаний ним у заяві на отримання кредиту та введений ним у відповідне поле на сайті

Відповідно до умов кредитного договору позичальнику наданий кредит на таких умовах: дата надання / видачі кредиту 06.07.2025; сума кредиту - 9000,00 грн, строк - 217 днів з дати його надання, дата повернення (виплати) кредиту 07.02.2026. Процентна ставка фіксована - 1 % за один день користування кредитом, що застосовується протягом перших 3-х чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Процентна ставка «Економ» у розмірі 0,5 % за один день користуванням кредитом.

Комісія, пов`язана з наданням кредиту становить 9 % від суми кредиту та дорівнює 810,00 грн, розраховується шляхом множення суми кредиту на розмір комісії у відсотковому значенні.

Згідно п. п. 4.1 договору кредит відповідачу надавався у безготівковій формі в національній валюті на реквізити банківської карти, вказаної відповідачем НОМЕР_1 .

На підтвердження перерахування коштів позивачем долучена до матеріалів справи копія договору про здійснення переказу коштів, укладеного між позивачем та ТОВ «Універсальні платіжні рішення».

Кредитний договір (оферта) № 06.07.2025-100000537 від 06.07.2025 продовжено шляхом укладення додаткового договору до кредитного договору, 05.08.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідчем. Відповідно додаткового договору продовжено строк на який дається кредит 187 днів з дати його надання.

05.09.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідчем укладено додатковий договір за яким збільшено суму кредиту яка становить 14600,00 грн, продовжено строк на який дається кредит 156 днів з дати його надання.

Позивач звертає увагу суду на тому, що відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору 05.08.2025 на суму 3600,00 грн, 05.09.2025 - 5400,00 грн.

При цьому, під час розрахунку заборгованості та суми позовної вимоги враховано факт оплати та змінено суму заборгованості, що є підтвердженням існування та визнання такого боргу.

Внаслідок чого станом на момент подання позову утворилася заборгованість на суму 36992,00 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту 14600,00 грн, по процентам 13598,00 грн, 1314,00 грн додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості, 180,00 грн - комісія за надання кредиту.

Відповідач не заперечував факт отримання ним у борг коштів та факт укладення договору, протилежних доказів суду не надав.

Щодо стягнення нарахованих процентів в сумі 13598,00 грн.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦПК України (ст. 1050 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно умов договору процентна ставка «Стандарт» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (далі «чергові періоди»).

Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт» (п. 7 заявки).

Денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка становить 0,84 %.

З аналізу розрахунку заборгованості за договором № 06.07.2025-100000537 від 06.07.2025 слідує, що протягом строку дії договору кредитодавцем застосовувалася денна процентна ставка у розмірі 1 %, що не перевищує розміру, визначеного Законом України «Про споживче кредитування».

Заборгованість за нарахованими процентами в сумі 13598,00 грн підлягає стягненню із відповідача.

Клопотання відповідача про списання нарахованих процентів у зв`язку із введенням воєнного стану не підлягає задоволенню.

Щодо стягнення із відповідача комісії за обслуговування кредиту в сумі 1314,00 грн.

Згідно п. 9 заявки на укладення кредитного договору комісія за обслуговування кредитної заборгованості становить 810,00 грн у кожному з 2-х чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 2-х чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно графіку платежів.

Комісія за обслуговування встановлюється за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в договорі, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, що кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

З урахуванням викладеного вище, комісія за обслуговування кредитної заборгованості на загальну суму складає 1314,00 грн.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 дійшов висновку про таке. Якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» 10.06.2017 щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, що споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суду в постанові від 21.10.2020 у справі № 194/1387/19.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 за № 496/3134/19 дійшла висновку, що положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 1314,00 грн не підлягають задоволенню.

Щодо стягнення із відповідача комісії за надання кредиту в сумі 180,00 грн.

10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», ст. 11 якого викладена в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Положення ч.ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Згідно п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту, до яких включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банківської установи встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту, яка може включати плату за надання інформації про стан кредиту, що споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Протилежна умова договору є нікчемною відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 по справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 по справі № 204/224/21.

Виходячи з аналізу п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», викладених у постанові від 13.07.2022 по справі № 496/3134/19, така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

У кредитному договорі встановлена комісія за наданням кредиту у розмірі 9 % від суми кредиту та дорівнює 810,00 грн нараховується та обліковується позивачем в день видачі кредиту та сплачується згідно графіків платежів та підлягає стягненню з відповідача. Позивач стягує комісію за наданням кредиту в сумі 180,00 грн, що підлягає стягненню з відповідача.

Щодо стягнення неустойки в сумі 7300,00 грн.

З 24.02.2022 відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану"» в Україні введений режим воєнного стану.

Законом України № 2120-IX від 15.03.2020 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнений п. 18, згідно якого у період дії воєнного, надзвичайного стану та у 30-денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику наданий кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Розділ IV Закону України «Про споживче кредитування» доповнений п. 61, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у 30-денний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені ч. 2 ст. 3 Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

На підставі викладеного, вимога щодо стягнення з відповідача неустойки в сумі 7300,00 грн задоволенню не підлягає.

З урахуванням наведеного, загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню із відповідача становить 28378,00 грн (14600,00 грн тіло кредиту + 13598,00 грн нараховані проценти + 180,00 грн комісія з надання кредиту).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти ( ч.1ст.1054 ЦК України).

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно дост.1048 цього Кодексу (ч.2ст.1050 ЦК України).

За змістом правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ст. 207 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.ст. 626,628 ЦК України).

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди ( ч 1ст 638 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч 2ст. 639 ЦК України).

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі ( абз.2 ч 2ст. 639 ЦК України).

З аналізу наведених норм, слідує, що будь-який вид укладеного договору на підставі ЦК України може мати електронну форму та є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205,207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 по справі № 732/670/19, від 23.03.2020 по справі № 404/502/18, від 07.10.2020 по справі № 127/33824/19.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон), п. 6 ч.1ст. 3 якого визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦПК України, інших актів законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.ст. 610, 611 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1049 ЦК України).

Судом установлені порушення відповідачем умов договору шляхом неналежного виконання взятих на себе зобов`язань.

Досліджені по справі докази дають достатні підстави для висновку, що після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки щодо надання кредитних коштів і їх повернення зі сплатою відповідних відсотків за користування.

Свої договірні зобов`язання кредитодавець виконав у повному обсязі та надав відповідачу кредит в обумовленій договором сумі. Відповідач зобов`язання у визначений договором строк не виконав, контррозрахунку суми заборгованості та процентів за користування кредитними коштами не надано. Існування заборгованості перед позивачем стверджується доданими до позову документами.

Протягом строку дії кредитного договору відповідач не звернувся до суду із заявою про розірвання кредитного договору чи визнання його (або його окремих положень) недійсним(ми).

Доказів протилежного матеріали справи не містять та суду не надано. Відповідачем протилежного суду не доведено, наведені позивачем обставини та факти не спростовані. Клопотань, заяв відповідачем не заявлено, у тому числі про участь у засіданні в режимі відеоконференції.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Указані вимоги процесуального закону покладають тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах № 910/18036/17 від 02.10.2018, № 917/1307/18 від 23.10.2019.

Наведений процесуальний обов`язок відповідачем не виконаний, докази на підтвердження зазначеного не надані.

У постановах Верховного Суду від 08.08.2019 по справі № 450/1686/17 та від 15.07.2019 по справі № 235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Положеннями ст. 204 ЦК України закріплена презумпція правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, що набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 по справі № 191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 по справі № 2-383/2010).

Під час розгляду справи, судом забезпечено сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості (ст. 129 Конституції України).

Щодо розстрочення виконання рішення суду.

Згідно п. 2 ч. 7 ст. 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині рішення вказується надання відстрочення або розстрочення виконання рішення.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами (постанови Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 796/43/2018, від 19.06.2019 у справі № 2-55/10).

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ст. 435 ЦПК України).

Відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому, що може бути надана у виняткових випадках, обумовлених об`єктивним ускладненням при виконанні судового рішення наявність яких робить його виконання неможливим, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 по справі № 2-54/08.

Законодавство України не містить вичерпного переліку обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, на підставі яких суд може прийняти рішення про надання відстрочки. Обмеження стосовно можливого та допустимого строку відстрочки виконання остаточного рішення у законі відсутнє.

Як роз`яснив Європейський суд з прав людини в пілотному рішенні «Іванов проти України», право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, як би національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення по справі «Горнсбі проти Греції»).

Судом враховуються надані документи на підтвердження матеріального становища відповідача, відповідно до яких середня заробітна плата відповідача за вирахуванням податків та зборів становить за період з серпня 2025 року по квітень 2026 року 14680,35 грн (132123,15 грн : 9 місяців), відсутність інших доходів, відсутність можливості сплатити розмір заборгованості в сумі 28378,00 грн одноразово в повній мірі. Відповідач позов визнав частково, не відмовляється виконати свої зобов`язання перед позивачем. З урахуванням наведеного та наміру боржника повернути заборгованість позивачу шляхом виконання судового рішення частинами (розстрочення), наявність постійного місця роботи відповідача, суд приходить до висновку про задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду із встановленням строку розстрочення - 3 місяці, що буде достатнім з урахуванням обставин, наведених відповідачем та з урахуванням суми боргу.

Оскільки позов задоволений частково на 28378,00 грн (76,71 % від 36992,00 грн), з відповідача на користь позивача слід стягнути 2042,33 грн (76,71 % від 2662,40 грн) судового збору, сплаченого за подання позову на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 77 - 80, 141, 247, 259, 263 - 265, 280 - 284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором від 06.07.2025 № 06.07.2025-100000537 на загальну суму 28378 грн 00 коп та 2042 грн 33 коп судового збору.

Розстрочити виконання рішення суду шляхом розстрочення заборгованість за кредитним договором від 06.07.2025 № 06.07.2025-100000537 в сумі 28378 грн 00 коп рівними частинами щомісячними платежами по 9459 грн 33 коп на строк 3 місяці.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133А;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.П. Мельник