Постанова № 138866535, 07.08.2026, Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 676/2661/26

Номер провадження 3/676/881/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року м. Кам`янець-Подільський

Суддя Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області Черепахін В.О., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та її захисника адвоката Сохи В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області справу про адміністративне правопорушення стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, працюючої секретарем ТзОВ «Барс», РНОКПП: НОМЕР_1

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 23.03.2026 року о 01 год. 08 хв. по вул. В`ячеслава Чорновола,98 в м.Кам`янці-Подільському Хмельницької області в порушення вимог підпункту «а» пункту 2.9 ПДР, відповідно до якого «Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин», керувала транспортним засобом двоколісним електросамокатом «VEVI ES400V», без номерного знаку, в стані алкогольного сп`яніння.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що 22.03.2026 року близько 21 години вжила 75 мл алкогольного напою «П`яна вишня». 23.03.2026 року о 01 год. 08 хв. по вул.В`ячеслава Чорновола,98 в м.Кам`янець-Подільському Хмельницької області керувала транспортним засобом двоколісним електросамокатом «VEVI ES400V», без номерного знаку, де була зупинена поліцейськими. На пропозицію поліцейських пройшла огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу газоаналізатором «Dragar Alcotest 7510 ARLM-0272», за результатами проходження якого було встановлено наявність концентрації алкоголю у її крові в кількості 0,81 ‰, з яким вона через стресову ситуацію, пов`язаною із зупинкою поліцейськими, погодилася та відмовилася від проходження огляду в найближчому закладі охорони здоров`я, хоча фактично не погоджувала із результатами проходження такого огляду.

В судове засідання, яке призначене на 07 серпня 2026 року, ОСОБА_1 та її захисник адвокат Соха В.В. не з`явилися, про місце та час розгляду справи повідомленні завчасно належним чином.

Вирішуючи питання щодо можливості розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та її захисника, суд виходить із того, що основною метою відкладення судового розгляду є забезпечення реалізації права на захист, а не створення можливості для необмеженого у часі відтермінування вирішення справи.

Судом встановлено, що після надходження справи до провадження її розгляд призначався шість разів, а саме на 30.04.2026, 15.05.2026, 29.05.2026, 12.06.2026, 26.06.2026 та 07.08.2026. При цьому три попередніх клопотань захисника Сохи В.В. про відкладення розгляду справи були задоволені судом, незважаючи на необхідність дотримання строків розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Таким чином, суд неодноразово надавав стороні захисту додатковий час для ознайомлення з матеріалами справи, формування правової позиції, витребування доказів та особистої участі у судовому розгляді, чим фактично створив усі належні умови для реалізації права на захист.

Крім того, матеріали справи свідчать, що захисник Соха В.В. скористався наданими йому процесуальними правами та подав письмові заперечення щодо обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, а також щодо наявних у справі доказів. Отже, сторона захисту фактично довела до відома суду свою правову позицію та всі доводи, які вважала необхідними для захисту інтересів ОСОБА_1 .

Суд наголошує, що наведені у письмових запереченнях доводи були прийняті судом, досліджені під час розгляду справи та перевірені шляхом аналізу усіх наявних у матеріалах справи доказів. Кожному із доводів сторони захисту судом надано оцінку при ухваленні рішення у справі. Відтак відсутність захисника у судовому засіданні не позбавила сторону захисту можливості викласти свою правову позицію та не перешкодила суду здійснити її повну і всебічну перевірку.

Суд також враховує, що ОСОБА_1 та її захисник були належним чином повідомлені про дату, час та місце кожного судового засідання.

Чергове клопотання захисника Сохи В.В. про відкладення розгляду справи мотивоване його участю в судовому засіданні у Кам`янець-Подільському міськрайонному суді Хмельницької області іншої аналогічної справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_2 (676/6426/26), яке призначене на 10 год. 45 хв. 07.08.2026.

Оцінюючи доводи захисника щодо неможливості його участі у судовому засіданні у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому провадженні, суд виходить із того, що право особи на захист не може тлумачитися як безумовне право вимагати відкладення розгляду справи щоразу, коли обраний нею захисник бере участь в іншому судовому засіданні.

Сам факт зайнятості адвоката в іншому судовому засіданні не створює автоматичного обов`язку суду відкласти розгляд справи. Така обставина підлягає оцінці судом з урахуванням усієї сукупності обставин конкретного провадження, зокрема тривалості його розгляду, кількості попередніх відкладень, поведінки сторони захисту, фактичного обсягу реалізованих нею процесуальних прав, характеру причин неявки, моменту призначення відповідних судових засідань та необхідності забезпечення розгляду справи у розумний строк.

У даному випадку причина, на яку посилається захисник, не може бути оцінена ізольовано від попередньої процесуальної поведінки сторони захисту. Судове засідання у справі щодо ОСОБА_1 було призначене завчасно на 07 серпня 2026 року, про що захисник був належним чином повідомлений ще 25 червня 2026 року. Натомість судове засідання у справі щодо ОСОБА_2 було призначене лише у зв`язку з надходженням цієї справи до суду 30 липня 2026 року, тобто більш ніж через місяць після надходження справи щодо ОСОБА_1 до суду.

Отже, захисник, будучи завчасно обізнаним про дату та час розгляду справи щодо ОСОБА_1 , прийняв на себе представництво іншої особи у справі, судове засідання в якій було призначене значно пізніше. За таких обставин йдеться не про виникнення об`єктивної та непередбачуваної перешкоди для участі у вже призначеному судовому засіданні, а про вибір захисником іншого судового провадження як пріоритетного порівняно з цим провадженням.

При цьому суд не встановив обставин, які б свідчили про те, що участь захисника саме у справі щодо ОСОБА_2 була юридично обов`язковою, що її неможливо було забезпечити іншим способом або іншим захисником, чи що перенесення розгляду тієї справи було неможливим. Так само захисником не наведено обставин, які б свідчили про неможливість його участі у цій справі шляхом попереднього узгодження часу судового засідання або в інший процесуально допустимий спосіб.

Суд не ставить під сумнів право адвоката здійснювати професійну діяльність та брати участь в інших судових провадженнях. Водночас реалізація цього права не може покладати на суд обов`язок безмежно відкладати розгляд конкретної справи, особливо якщо дата її розгляду була визначена раніше, а сторона захисту вже неодноразово користувалася можливістю відкладення.

Протилежний підхід фактично означав би, що сторона захисту шляхом посилання на зайнятість обраного нею адвоката в іншому провадженні отримує можливість визначати момент розгляду справи судом, що несумісно з принципом здійснення судочинства у розумний строк та порушує баланс між правом особи на захист і обов`язком суду забезпечити своєчасний розгляд справи.

При цьому суд бере до уваги, що участь захисника у справі про адміністративне правопорушення відповідно до статті 271 КУпАП є процесуальним правом особи, однак із системного тлумачення статей 268 та 271 КУпАП не випливає, що особиста участь конкретного обраного адвоката є безумовною передумовою розгляду кожної справи про адміністративне правопорушення. Відповідно, питання про можливість розгляду справи за відсутності захисника має вирішуватися з урахуванням того, чи було особі фактично забезпечено можливість реалізувати право на захист та чи створює неявка захисника реальну, а не формальну перешкоду для повного і всебічного розгляду справи.

У цій справі така реальна перешкода відсутня. Захисник Соха В.В. мав достатній час для ознайомлення з матеріалами справи, скористався процесуальними правами, подав заперечення щодо протоколу про адміністративне правопорушення та доказів, виклав у них правову позицію сторони захисту. Таким чином, ключові доводи захисту були доведені до відома суду ще до судового засідання та не залишилися без розгляду.

Більше того, суд не обмежився формальним приєднанням зазначених заперечень до матеріалів справи, а дослідив наведені в них доводи, перевірив їх у сукупності з іншими матеріалами та надав їм належну оцінку при вирішенні справи. Тому відсутність захисника саме у судовому засіданні 07 серпня 2026 року не призвела до позбавлення ОСОБА_1 можливості здійснювати захист, оскільки змістовна реалізація права на захист уже відбулася, а її результати були враховані судом.

Особливої оцінки потребує і те, що до цього суд уже тричі задовольняв клопотання захисника про відкладення розгляду справи. Отже, сторона захисту не була поставлена перед необхідністю вперше реалізовувати свої права без достатнього часу для підготовки. Навпаки, їй було надано декілька додаткових можливостей для ознайомлення з матеріалами, підготовки правової позиції, подання доказів та заперечень і участі у судовому розгляді.

За таких обставин чергове відкладення розгляду лише через неможливість участі конкретного адвоката, який, будучи завчасно повідомленим про це судове засідання, погодив участь в іншій справі, не відповідало б самій меті забезпечення права на захист. Воно не забезпечило б реалізації нового або невикористаного процесуального права ОСОБА_1 , а лише перенесло б момент ухвалення рішення.

Суд також враховує, що відповідно до статті 277 КУпАП справи про адміністративні правопорушення підлягають розгляду у визначені законом строки, а отже суд зобов`язаний забезпечувати не лише права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а й своєчасність розгляду справи.

Право на захист не може бути перетворене на інструмент для фактичного блокування або невизначеного відтермінування судового розгляду. Реалізація цього права передбачає добросовісне користування наданими процесуальними можливостями як особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, так і її захисником. Якщо ж сторона захисту вже отримала достатній час для підготовки, реалізувала свої процесуальні права, подала письмові заперечення, а чергова неявка зумовлена не об`єктивною неможливістю захисту як такого, а вибором адвокатом участі в іншому, пізніше призначеному судовому засіданні, відкладення розгляду перестає бути засобом забезпечення права на захист.

Таким чином, у конкретних обставинах цієї справи пріоритет, наданий захисником іншому судовому провадженню, не може покладати негативні процесуальні наслідки на суд та бути самостійною підставою для чергового відкладення розгляду. Інше тлумачення фактично означало б, що сторона захисту на власний розсуд може визначати черговість розгляду справ у суді, незалежно від того, яка з них була призначена раніше та скільки разів її розгляд уже відкладався.

Відтак суд доходить висновку, що неявка захисника Сохи В.В. у судове засідання 07 серпня 2026 року була зумовлена обставинами, які в конкретній ситуації не свідчать про неможливість реалізації ОСОБА_1 права на захист та не створюють необхідності у подальшому відкладенні розгляду справи. Розгляд справи за таких обставин не є обмеженням права на захист, а є наслідком необхідності забезпечити належний баланс між цим правом, принципом розумного строку та обов`язком суду розглянути справу в установлені законом строки.

Враховуючи сукупність наведених обставин, суд вважає, що відсутність ОСОБА_1 та її захисника Сохи В.В. не перешкоджає повному, всебічному та об`єктивному розгляду справи, а тому справа може бути розглянута за їх відсутності на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Не дивлячись на те, що ОСОБА_1 вини у вчиненому правопорушенні не визнала, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши в сукупності зібрані по справі докази, вважаю, що її винуватість у вчиненому адміністративному проступку повністю доведена в судовому засіданні зібраними органом, яким порушено провадження в справі, доказами.

Зокрема, даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №621777 від 23.03.2026 року, яким зафіксовано обставини вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. ст.130 КУпАП, зокрема те, що вона 23.03.2026 року о 01 год. 08 хв. по вул. В`ячеслава Чорновола,98 в м.Кам`янці-Подільському Хмельницької області керувала транспортним засобом двоколісним електросамокатом «VEVI ES400V», без номерного знаку, в стані алкогольного сп`яніння, чим порушила вимоги підпункту «а» пункту 2.9. ПДР.

Крім протоколу про адміністративне правопорушення, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння об`єктивно підтверджується даними тесту №1047, акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до яких у зв`язку з виявленням у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови) остання 23 березня 2026 року о 01 год. 20 хв. на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального засобу алкотестера «Dragar Alcotest 7510 ARLM-0272» проходила огляд на стан алкогольного сп`яніння, за результатами проходження якого було встановлено наявність концентрації алкоголю у крові ОСОБА_1 в кількості 0,81 ‰, з яким вона погодився, про що свідчить наявність підпису ОСОБА_1 в графі Акту «З результатами згоден».

А доданими до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписами, які здійснювалися поліцейськими та продемонстровані в судовому засіданні, зафіксовано факт керування ОСОБА_1 двоколісним електросамокатом «VEVI ES400V», без номерного знаку та її зупинки поліцейськими за допомогою проблискових маячків та звукового сигналу, процедуру проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою спеціального засобу алкотестера «Dragar Alcotest 7510 ARLM-0272» і після продування ОСОБА_1 у мундштук приладу на його моніторі висвітлився результат 0,81 ‰, з яким ОСОБА_1 погодилась та відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в найближчому закладі охорони здоров`я (01:19 01:20 відеокліпу під назвою «clip-0»). Також відеозаписом зафіксовано ту обставину, що ОСОБА_1 повідомляє поліцейським, що перед керування електросамокатом вжила 150мл алкогольного напою «П`яна вишня» (01:09 відеокліпу під назвою «clip-0»), тобто особисто не заперечувала факту керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Таким чином, в судовому засіданні доведено винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, як керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп`яніння.

Невизнання ОСОБА_1 вини у вчиненому правопорушенні розцінюється як її спосіб захисту ухилитися від відповідальності за вчинене правопорушення, оскільки її винуватість підтверджується сукупністю зазначених вище доказів.

Щодо доводів сторони захисту про недійсність результатів огляду на стан алкогольного сп`яніння у зв`язку із закінченням строку дії сертифіката відповідності забезпечення функціонування системи управління якістю під час виробництва та декларації про відповідність вимогам Технічного регламенту щодо медичних виробів суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.

Пунктом 5 розділу ІІ Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, передбачено, що поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Перед проведенням огляду поліцейський інформує особу про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності і свідоцтво про повірку.

Водночас суд звертає увагу, що сертифікат відповідності забезпечення функціонування системи управління якістю під час виробництва медичних виробів та декларація про відповідність за своєю правовою природою підтверджують відповідність виробу та/або виробничого процесу вимогам відповідного Технічного регламенту, однак не є документами, якими встановлюється чинність конкретного вимірювання, здійсненого конкретним екземпляром газоаналізатора.

Технічний регламент щодо медичних виробів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 № 753, регулює питання оцінки відповідності медичних виробів вимогам технічного регламенту. Сам факт закінчення строку дії відповідного сертифіката виробника не свідчить автоматично про те, що конкретний газоаналізатор, який був раніше введений в експлуатацію, перестав бути придатним для проведення вимірювань.

Визначальним для оцінки достовірності результату вимірювання є, зокрема, належний технічний стан конкретного засобу вимірювальної техніки та проходження ним встановленої процедури повірки.

Як убачається з матеріалів справи прилад був повірений у встановленому порядку, визнаний придатним до застосування та на момент проведення огляду мав чинну повірку.

Отже, на час проведення огляду конкретний газоаналізатор був повіреним засобом вимірювальної техніки, а сторона захисту не надала суду жодних належних та допустимих доказів того, що на момент проведення огляду прилад був технічно несправним, не пройшов повірку, мав похибку, яка могла вплинути на результат вимірювання, або що його експлуатація була заборонена.

Саме по собі закінчення строку дії сертифіката відповідності виробника не є доказом несправності конкретного газоаналізатора, його непридатності до вимірювання або недостовірності отриманого ним результату.

Крім того, суд враховує, що чинне законодавство розмежовує процедури оцінки відповідності продукції та метрологічної повірки конкретного засобу вимірювальної техніки. Тому закінчення строку чинності документа, що стосується оцінки відповідності виробника або виробничого процесу, не може автоматично ототожнюватися із закінченням строку повірки конкретного приладу.

За таких обставин суд вважає доводи захисту про те, що закінчення строку дії зазначеного сертифіката та декларації саме по собі зумовлює недійсність проведеного огляду, безпідставними, оскільки вони не підтверджені доказами технічної несправності газоаналізатора, порушення порядку його повірки або недостовірності отриманого результату.

Суд також бере до уваги, що відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи підлягають з`ясуванню обставини вчинення правопорушення та винуватість особи, а докази оцінюються у їх сукупності. У цій справі результат огляду підтверджується не лише роздруківкою газоаналізатора, а й протоколом про адміністративне правопорушення, відеозаписом проведення огляду, поясненнями/підписами свідків та іншими матеріалами справи.

Отже, відсутні правові підстави визнавати результат огляду недопустимим доказом виключно з мотивів закінчення строку дії сертифіката відповідності системи управління якістю виробника та декларації про відповідність вимогам Технічного регламенту щодо медичних виробів.

При накладенні адміністративного стягнення суддя враховує характер вчиненого адміністративного правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення.

Тому, з урахуванням обставин справи, особи порушника, на ОСОБА_1 необхідно накласти адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.

На думку судді накладення даного виду адміністративного стягнення є необхідною мірою відповідальності, а також буде достатнім засобом для запобігання вчиненню нових правопорушень як самою ОСОБА_1 , так і іншими особами.

Керуючись ст.ст. 280, ст.283, 284 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В :

Визнати ОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, наклавши на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень (Отримувач коштів: ГУК у Хмельницькій області/ Хмельн.обл./21081300, код отримувача (ЄДРПОУ) 37971775, р/р UA 748999980313060149000022001, код класифікації доходів бюджету 21081300. Найменування коду класифікації доходів бюджету: адміністративні штрафи та санкції), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати штрафу у вищевказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 665 грн. 60 коп. судового збору (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду через Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Суддя Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Черепахін В.О