Рішення № 138866098, 10.08.2026, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/1756/26

Провадження № 2/459/755/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області в складі головуючого судді Мельникович М. В., з участю секретаря судового засідання Штибель А. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

У С Т А Н О В И В :

Представник позивача через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернулась до суду з вищевказаним позовом, в якому просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за Договором про надання кредиту № 512512-КС-003 від 12.04.2025 в сумі 14623,48 грн, а також судові витрати.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що 12.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання кредиту № 512512-КС-003 від 12.04.2025 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес позика» свої зобов`язання за Договором виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 6000 гривень шляхом перерахування коштів на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 (яку остання вказала при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті). Проте, ОСОБА_2 належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим у неї станом на 07.04.2026 утворилась заборгованість за Договором в розмірі 14623,48 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 5997,00 грн; суми прострочених платежів по процентах 8046,48 грн; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн; суми прострочених платежів за комісією 580,00 грн. Відтак, представник позивача просить стягнути з відповідачки вказану суму.

Ухвалою від 04.05.2026 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Розгляд справи 04.06.2026 відкладено у зв`язку із витребуванням документів та першою неявкою у судове засідання належним чином повідомленого відповідача.

31.07.2026 сторони у судове засідання не з`явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, підтвердження чого міститься в матеріалах справи.

В позовній заяві представник позивача просила розгляд справи проводити у відсутності позивача.

Відповідачка подала письмову заяву, у якій також просила проводити розгляд справи у її відсутності, при цьому просить врахувати проходження нею лікування у медичному закладі, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей, відсутність доходів, окрім соціальних виплат і допомоги у зв`язку із вагітністю і пологами, оскільки вона на даний час вона також очікує народження третьої дитини. Просила зменшити розмір штрафних санкцій, пені та інших додаткових нарахувань.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст.247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Частиною 4 статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки усіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його оголошення.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки повне рішення виготовлено 10.08.2026, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 31.07.2026, датою ухвалення даного рішення є саме 10.08.2026 в силу ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 12.04.2025 відповідачкою було підписано пропозицію (оферту) укласти Договір про надання кредиту №512512-КС-003 від 12.04.2025 та прийнято (акцепт) пропозицію (оферту) укласти Договір.

12.04.2025 між ТОВ «Бізнес позика» та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено Договір № 512512-КС-003 про надання кредиту, який було підписано з використанням одноразового ідентифікатора (одноразового паролю) «UA5901» (надалі - Договір) (а. с. 20-29).

Укладення вищевказаного Договору підтверджується візуальною формою послідовності дій клієнта щодо укладення електронного договору про надання кредиту № 512512-КС-003 з якої вбачається, що відповідач підписав даний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором «UA5901» (а. с. 33).

Відповідно до п. 2.1. Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит в розмірі 6 000,00 (Шість тисяч гривень 00 копійок) гривень на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та Комісію у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика».

Строк, на який надається кредит: 16 тижнів, дата повернення Кредиту 02.08.2025 (п. 2.3., 2.14 Договору).

Стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 1%, фіксована (п.2.4 Договору).

За п.2.5. Договору комісія за видачу кредиту (надалі - Комісія): 1 200,00 грн. Комісія нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту.

Строк дії Договору: до 02.08.2025 року (п. 2.8. Договору).

Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 12 215,37 грн (п.2.9. договору).

Позивач видав відповідачці кредит у розмірі 6000,00 гривень на картковий рахунок, вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою ТОВ «ПрофітГід» про підтвердження переказу грошових коштів ОСОБА_2 згідно Договору № 512512-КС-003 від 12.04.2025 (а. с. 37).

На виконання ухвали суду АТ «Ощадбанк» надало інформацію щодо руху коштів по банківському рахунку ОСОБА_2 , відповідно до якого останній оформлено платіжну банківську картку № НОМЕР_1 , а із руху коштів по особовому рахунку за період з 12.04.2025 по 03.12.2025 вбачається, що ОСОБА_2 були перераховані грошові кошти у сумі 6000 гривень 12.04.2025, якими відповідачка користувалась, що не заперечується самим відповідачем.

В матеріалах справи міститься Паспорт споживчого кредиту, в якому відображені основні умови кредитування, інформація щодо процентної ставки, порядок повернення кредиту та інші умови, який було підписано відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором UA-3134 (а.с.16-19).

Також встановлено, що 02.07.2025 між ТОВ «Бізнес позика» та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду № 1 до Договору № 512512-КС-003 про надання кредиту, за умовами якої кредитодавець та позичальник підтверджують, що станом на момент укладення цієї Додаткової угоди, заборгованість позичальника за договором становить 13 480,00 грн та складається з: суми кредиту, яка була надана позичальнику за договором та неповернута на момент укладення цієї додаткової угоди, що становить 6 000,00 грн (далі Кредит); суми нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом, що становить 4 020,00 грн (далі Несплачені проценти); суми нарахованої та несплаченої комісії за видачу кредиту, що становить 580,00 грн (далі Несплачена комісія); суми нарахованих пені/штрафів/інших платежів, що підлягають сплаті позичальником за порушення виконання його зобов`язань за Договором, що становить 2 880,00 грн (далі Несплачені пеня/штраф/інші платежі).

Підписанням цієї Додаткової угоди Сторони домовились щодо реструктуризації зобов`язань Позичальника за Договором на наступних умовах: Позичальник зобов`язується до кінця доби дати укладення цієї Додаткової угоди сплатити Кредитодавцю платіж у розмірі 3 040,00 (Три тисячі сорок гривень 00 копійок) грн, який буде зарахований на погашення заборгованості за Договором (якщо в цьому пункті Додаткової угоди зазначено, що платіж становить 0 грн, вказане означає, що у Позичальника відсутнє таке зобов`язання) (п.2.1. додаткової угоди).

Позичальник зобов`язується повернути Кредит, з урахуванням положень цієї Додаткової угоди, сплатити проценти за користування Кредитом у розмірі та на умовах, передбачених Додатковою угодою. Крім того, Позичальник підтверджує наявність власного зобов`язання перед Кредитодавцем сплатити Несплачені проценти (у випадку їх наявності), Несплачену комісію (у випадку її наявності),а також Несплачені пені/штрафи/інші платежі (у випадку їх наявності) у строки, передбачені цією Додатковою угодою. Кількість днів користування Кредитом, що залишається після укладення цієї Додаткової угоди: 155 днів (п.п.2.2.,2.3 додаткової угоди).

За п.2.4. додаткової угоди, незалежно від того, які процентні ставки застосовувалися за користування Кредитом до укладення цієї Додаткової угоди, з дати укладення Додаткової угоди нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за процентною ставкою 0,05% в день на залишок суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з наступного дня після укладення цієї Додаткової угоди до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту. Тип процентної ставки за користуванням Кредитом фіксована. Проценти за користування Кредитом підлягають сплаті Позичальником у терміни відповідно до графіку платежів за Договором, що передбачений у п. 4.1 Додаткової угоди.

Строк дії Договору: до 03.12.2025 (п. 4.2. Договору).

З розрахунку заборгованості, складеного станом на 12.04.2026 вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 14623,48 грн, з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту 5997,00 грн; сума прострочених платежів по процентах 8046,48 грн; сума заборгованості по штрафам - 0,00 грн; сума прострочених платежів за комісією 580,00 грн (а. с. 12-14).

Також із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачкою було внесено кошти в рахунок погашення заборгованості у загальному розмірі 5744,00 грн, з яких позивачем зараховано: 3,00 грн на погашення тіла кредиту, 2121,00 грн на погашення процентів за користування кредитом, 620,00 грн на погашення комісії, 3000,00 грн на погашення процентів, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України.

Із копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 вбачається, що 09.05.2026 відповідачка ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, після державної реєстрації якого їм присвоєно спільне прізвище « ОСОБА_5 ».

Позивач просить стягнути вказану суму заборгованості з відповідачки, оскільки остання ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань.

При ухваленні рішення суд керується наступними правовими нормами.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та правочини.

В силу ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст.627-629 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч.2 ст.639 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно із ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 , від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.

Як встановлено судом, 12.04.2025 між ТОВ «Бізнес позика» та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено Договір №512512-КС-003 про надання кредиту, з використанням інформаційно телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, який було підписано з використанням одноразового ідентифікатора (одноразового паролю) «UA5901».

В Договорі клієнта зазначено адресу ОСОБА_2 , її паспортні дані, ідентифікаційний код, телефон та електронну пошту, адресу проживання та реєстрації, номер електронного платіжного засобу, котрий належить останньому, що є підтвердженням здійснення ним процедури ідентифікації в розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію».

Підписавши вищевказаний Договір електронним підписом відповідачка добровільно погодилась у письмовому вигляді на умови кредитування. Зокрема, з форми послідовності дій клієнта при укладенні договору № 512512-КС-003 від 12.04.2025, в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця вбачається, що клієнт, використовуючи номер телефону ідентифікувався в ІТС, зайшов у особистий кабінет, надав всю необхідну інформацію для формування товариством належної пропозиції клієнту, ознайомився з паспортом споживчого кредиту та підписав паспорт одноразовим ідентифікатором. Товариство направило (розмістило) клієнту в ІТС індивідуальну оферту (з відповідними активними посиланнями), яка містить істотні умови Договору, ознайомився із офертою та прийняв її, підписавши Договір одноразовим ідентифікатором) «UA5901». Одноразовий ідентифікатор направлявся відповідачці шляхом надсилання повідомлення на її мобільний номер, який вказувався нею при реєстрації на сайті. Відповідачка підписала акцепт одноразовим ідентифікатором, опісля відбулося формування підписаного Договору. В особистому кабінеті відповідачки виведено договір для перегляду та скачування.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується укладання між сторонами Договору, який підписаний відповідачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету вищевказаний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19.

Укладання договорів із використанням електронного (цифрового) підпису відповідає приписам Закону України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року № 675-VIII та Закону України «Про електроні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV, тобто відповідачкою подано через особистий електронний кабінет на веб-сайті заяву на отримання кредиту за умовами, які визначені кредитором та підтвердив погодження з такими умовами, після чого кредитор надіслав відповідачу на електронну пошту, особистий номер телефону, одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду (одноразовий ідентифікатор дані в електронному вигляду як алфавітно-цифрова послідовність), який відповідач використав для підтвердження підписання кредитних договорів.

Без проходження реєстрації та отримання відповідачем одноразового ідентифікатора (який використовується як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт до особистого кабінету за допомогою паролю та логіна договір з ним не був би укладений.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що позивач надав відповідачці кредит у розмірі 6 000 гривень на картковий рахунок, вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою ТОВ «ПрофітГід», а також листом АТ «Ощадбанк».

Відповідачка приступила до виконання умов Договору, а саме здійснювала платежі на погашення кредиту у загальному розмірі 5744,00 грн, з яких позивачем зараховано: 3,00 грн на погашення тіла кредиту, 2121,00 грн на погашення процентів за користування кредитом, 620,00 грн на погашення комісії, 3000,00 грн на погашення процентів, нарахованих відповідно до ст.625 ЦК України, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою, які містяться в матеріалах справи.

Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. Внесення грошових коштів на рахунок кредитодавця є визнання ним боргу, що у свою чергу, фактично прирівнюється до підтвердження волевиявлення учасника справи на укладення договору. Адже без волевиявлення не існувало б потреби сплачувати заборгованість. З огляду на викладене, волевиявлення позичальника може підтверджуватись як підписанням договору, так і його діями (заповнення формуляра (заявки) на отримання кредиту, часткова або повна сплата заборгованості тощо). Така правова позиція висловлена Верховним Судом у справі № 127/23910/14-ц від 23.12.2020.

Отже, суд вважає, що між сторонами був укладений Договір, відповідно до якого відповідачка отримала грошові кошти під проценти, на умовах вказаних в даному Договорі. Також відповідачка приступила до виконання даного Договору, оскільки вносила кошти на погашення кредитної заборгованості. Проте свої зобов`язання, всупереч умовам договору, належним чином не виконувала.

Також суд враховує те, що при укладенні договору позичальник була ознайомлена з орієнтованою вартістю кредиту та загальними витратами по ньому. Укладаючи кредитний договір ОСОБА_2 усвідомлювала та підтвердила, що умови договору для неї зрозумілі, відповідають її інтересам, є розумними та справедливими. Також вона підтвердила, що отримала від позикодавця до укладення договору усю необхідну інформацію, визначену Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Законом України «Про споживче кредитування», повідомлений про свої права відповідно до Закону України «Про захист персональних даних», інформація, надана позикодавцем, відповідає вимогам законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка в односторонньому порядку припинила виконувати умови вищевказаного договору, що призвело до виникнення заборгованості, що станом на 12.04.2026 становить 14623,48 грн, з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту 5997,00 грн; сума прострочених платежів по процентах 8046,48 грн; сума заборгованості по штрафам - 0,00 грн; сума прострочених платежів за комісією 580,00 грн.

На час розгляду справи відповідачкою не надано відомостей, що свідчать про погашення вищевказаної заборгованості та про причини несвоєчасного погашення такої у добровільному порядку.

Доказів повернення кредитних коштів в повному обсязі матеріали справи не містять, відповідачем протилежного не доведено.

Відтак, позичальник (відповідач) свої зобов`язання належним чином не виконав, кредит не повернув, що призвело до виникнення заборгованості.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5997,00 грн, з урахуванням частково здійснених нею платежів, у розмірі 3,00 гривень є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами у розмірі 8046,48 гривень суд враховує наступне.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

Судом встановлено, що сторони у Договорі від 12.04.2025 погодили, що процента ставка за кредитом є фіксована (1% в день), загальний строк кредитування - 16 тижнів.

У додатковій угоді від 02.07.2025 до Договору від 12.04.2025 зазначено, що відсоткова ставка визначена на рівні 0,05 %, а строк кредитування становить 155 днів, тобто до 03.12.2025.

За розрахунком позивача, заборгованість за процентами, які нараховані за період з 12.04.2025 по 02.07.2025 відсотки нараховані за ставкою 1%, а за період з 03.07.2025 по 03.12.2025 за ставкою 0,05 % , тобто проценти нараховані за погодженою сторонами відсотковою ставкою в межах строку кредитування, тобто за умовами з якими позичальник був ознайомлений.

Щодо нарахування комісії за надання кредиту.

Згідно з п.2.5. Договору комісія за видачу кредиту становить 1200 грн.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов Договору свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 1200 грн., встановлена в п. 2.5 Договору, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена дана комісія.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику. Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства. Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що нарахування позичальнику комісії за надання кредиту без зазначення конкретних послуг, за які її сплачено, є незаконним, тому вимоги позивача в частині стягнення з відповідачки залишку заборгованості за комісією у розмірі 580,00 грн. задоволенню не підлягають, а сплачені відповідачкою кошти в рахунок оплати такої комісії в сумі 620,00 грн слід зарахувати як сплату процентів за користування даним кредитом (8046,48 грн - 620,00 грн = 7426,48 грн).

Окрім цього, судом встановлено (із розрахунку заборгованості), що протягом строку користування кредитними коштами позивачка сплатила відповідачу штрафні санкції, нараховані по ст. 625 ЦК України, в сумі 3000,00 гривень

Проте, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Таким чином, з огляду на положення норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який поширюється на спірні правовідносини, ОСОБА_2 , як позичальник звільнена від обов`язку сплати на користь позивача санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання за вищевказаним Договором, оскільки такі санкції нараховані позивачем під час дії воєнного стану.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне зарахувати сплачені відповідачкою грошові кошти відповідно до ст. 625 ЦК України у сумі 3000 грн у рахунок погашення процентів за користування кредитом.

Таким чином, розмір заборгованості за процентами підлягає зменшенню з 8046,48 грн до 4426,48 грн (8046,48 грн - 620,00 грн 3000,00 = 4426,48 грн).

У зв`язку з наведеним, позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнувши з відповідачки на користь позивача заборгованість за договором № 512512-КС-003 від 12.04.2025 в загальному розмірі 10423,48 гривень, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 5997,00 грн; суми прострочених платежів по процентах 4426,48 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної з квитанцією № 12658 від 28.04.2026 позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2662,40 гривень.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, понесені позивачем витрати на сплату судового збору необхідно стягнути з ОСОБА_2 пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 1897,73 гривень, виходячи з такого розрахунку: 10423,48 грн (розмір задоволених позовних вимог)/ 14623,48 грн (розмір заявлених позовних вимог) х 2662,40грн (сума сплаченого судового збору).

Як вбачається із копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , відповідачка ОСОБА_2 внаслідок реєстрації шлюбу із ОСОБА_4 змінила прізвище на « ОСОБА_5 ».

Керуючись ст. ст. 2, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за договором № 512512-КС-003 від 12.04.2025 в загальному розмірі 10423,48 гривень, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 5997,00 грн; суми прострочених платежів по процентах 4426,48 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» судовий збір в сумі 1897,73 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10.08.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (ЄДРПОУ 41084239, адреса: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26 офіс 411);

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя: М. В. Мельникович