Рішення № 138865864, 07.08.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2026 року Чернігів Справа № 620/6473/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 16.01.2026 № 30, яким відмовлено у постановці на квартирний облік ОСОБА_1 , що зареєстрований у квартирі з житловою площею 32,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 . 2;

-зобов`язати виконавчий комітет Чернігівської міської ради взяти на квартирний облік ОСОБА_1 , що зареєстрований у квартирі з житловою площею 32,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для його звернення до суду.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 08.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов або заяви про визнання позову.

Виконавчий комітет Чернігівської міської ради подав відзив на позов, в якому заперечує проти позову та вказує наступне. Позивач у позові ототожнює поняття «норми жилої площі для надання житла» та «норми для постановки на квартирний облік». Як вбачається з довідки про склад зареєстрованих осіб від 22.12.2025 № 8644, у трикімнатній квартирі АДРЕСА_2 із житловою площею 32,9 кв.м зареєстровано чотири особи. Розподіл житлової площі на одну зареєстровану особу становить: 32,9 кв.м/4 особи=8,225 кв.м/ особу. Показник у 8,225 кв.м значно перевищує встановлений нормативний поріг у разі відсутності 6 кв.м, який є обов`язковою умовою для визнання особи такою, що потребує поліпшення житлових умов у Чернігівській області та взяття її на квартирний облік. Оскільки позивач забезпечений жилою площею вище встановленого мінімуму (8,225 кв.м > 6 кв.м), тому у Виконавчого комітету Чернігівської міської ради були відсутні законні підстави для визнання позивача потребуючим поліпшення житлових умов.

Позивачем подана відповідь на відзив на позов, в якій наголошує, що рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 16.01.2026 №30 не містить жодного посилання на постанову виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів і президії обласної ради професійних спілок від 07.01.1985 № 3, не містить висновків щодо застосування критерію забезпеченості житловою площею в розмірі 6 кв.м на одну особу та не містить будь-якого розрахунку, який би свідчив про відсутність у позивача права перебування на квартирному обліку. Як вбачається з витягу із оскаржуваного рішення, єдиною підставою для відмови у взятті позивача на квартирний облік визначено те, що він є «таким, що забезпечений житловою площею згідно з чинними нормами». При цьому відповідач не зазначив, які саме норми були застосовані, не навів їх змісту та не обґрунтував, з яких підстав дійшов такого висновку.

Відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив на позов, в яких вказує на те, що спір про зобов`язання взяти на квартирний облік підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки позивач звертається до суду за захистом порушеного цивільного права, отже, цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а пов`язаний з вирішенням питання щодо права на житло та просить розглянути питання щодо наявності підстав для закриття провадження у справі відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України.

Суд не вбачає підстав для закриття провадження по справі, оскільки справи щодо взяття на квартирний облік осіб, які перебувають на публічній службі є публічно-правовим спорами та розглядаються адміністративним судом.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , є учасником бойових дій та зареєстрований у квартирі, з житловою площею 32,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , не має у власності жодного житла, не перебуває на квартирному обліку за місцем проходження військової служби та не забезпечений службовим житлом.

На даний час у квартирі, з житловою площею 32,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані чотири особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (донька ОСОБА_2 ), ОСОБА_4 (онука ОСОБА_2 ) та ОСОБА_1 (онук ОСОБА_2 та син ОСОБА_5 ).

23.12.2025 позивач як особа, що потребує поліпшення житлових умов, звернувся до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради із заявою про прийняття його на квартирний облік. До заяви були додані копії наступних документів: копія паспорта та реєстраційного номеру облікової картки платника податків; витяг з реєстру територіальної громади № 2025/019099255; копія посвідчення НОМЕР_2 ; копія довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України № 31/2092; копія довідки форми 12 від 05.12.2025 № 811, про те, що головний сержант ОСОБА_1 не перебуває на квартирному (житловому) обліку та не забезпечений службовим житлом при Військовій частині НОМЕР_1 ; копія довідки форми 5 від 10.11.2025 № 704; копія повідомлення за підписом т.в.о. командира Військової частини НОМЕР_1 ; копія довідки № 122980, про те, що ОСОБА_1 перебуває на персоніфікованому обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у місті Чернігові ради та має право на пільги по оплаті за житлово-комунальні послуги як учасник бойових дій; копія інформаційної довідки № 14998 від 22.12.2025 про те, що ОСОБА_1 не має зареєстрованого права власності на об`єкти нерухомості в місті Чернігові; копія інформаційної довідки № 437956638 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна; копія довідки про склад зареєстрованих у житловому приміщенні від 22.12.2025 № 8644; копія особового рахунку № НОМЕР_3 ; інформаційна довідка № 341620274 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного з реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна; копії квитанцій про оплату за житлово-комунальні послуги, згідно яких відсутня заборгованість по їх сплаті.

Проте листом від 28.01.2026 Виконавчий комітет Чернігівської міської ради повідомив позивача про те, що рішенням виконавчого комітету від 16.01.2026 №30 йому відмовлено у постановці на квартирний облік як такому, що забезпечений житловою площею згідно з чинними нормами.

Вважаючи рішення відповідача протиправним позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

Однією з гарантій соціального захисту військовослужбовців є право на забезпечення їх та членів їхніх сімей жилими приміщеннями, закріплене частиною першою статті 31 Житлового кодексу України (далі- ЖК України, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), згідно якої громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством України), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Відповідно до статті 38 ЖК України порядок обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, встановлюється цим Кодексом та законодавством України.

Відповідно до статті 39 ЖК України громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов, зокрема, за місцем проживання - виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті.

Відповідно до статті 40 ЖК України громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання житлового приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною другої цієї статті.

Відповідно до статті 60 ЖК України правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень затверджуються Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок.

У свою чергу облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм у безстрокове користування жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду, призначених для постійного проживання, врегульовано нормами Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 №470 (далі - Правила №470).

Згідно пунктів 2, 4, 8 Правил №470 жилі приміщення надаються громадянам, які потребують поліпшення житлових умов, постійно проживають у даному населеному

пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і

Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Громадяни самостійно здійснюють право на одержання жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду з настанням повноліття, тобто після досягнення вісімнадцятирічного віку, а такі, що одружилися або влаштувалися на роботу в передбачених законом випадках до досягнення вісімнадцятирічного віку, - відповідно з часу одруження або влаштування на роботу. Інші неповнолітні (віком від п`ятнадцяти до вісімнадцяти років) здійснюють право на одержання жилого приміщення за згодою батьків або піклувальників.

Квартирний облік здійснюється, як правило, за місцем проживання громадян у виконавчому комітеті районної, міської,

районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.

Відповідно до пункту 13 Правил №470 на квартирний облік беруться громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, при цьому потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни, зокрема, забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок. Цей рівень періодично переглядається вказаними органами; які проживають в одній кімнаті по дві і більше сім`ї, незалежно від родинних відносин, або особи різної статі старші за 9 років, крім подружжя (в тому числі якщо займане ними жиле приміщення складається більш як з однієї кімнати).

Пунктом 18 Правил №470 встановлено, що заява про взяття на квартирний облік подається відповідно виконавчому комітету сільської, селищної, міської ради, сільському

голові (у разі, коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) за місцем проживання громадян (у випадку, передбаченому абзацом четвертим пункту 8 цих Правил, - за місцем перебування внутрішньо переміщеної особи на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб) та адміністрації підприємства, установи, організації чи органу або іншому громадському об`єднанню (організації) за місцем їх роботи.

Заява підписується членами сім`ї, які разом проживають, мають самостійне право на одержання жилого приміщення і бажають разом стати на облік.

Згідно пункту 20 Правил №470 громадяни беруться на квартирний облік: за місцем проживання-рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної у місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.

Якщо на розгляд виконавчого комітету місцевої Ради або адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації і профспілкового комітету буде внесено пропозицію про відмову у взятті на облік, на засідання вказаних органів запрошується заявник.

Постановою виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів і президії обласної ради професійних спілок від 07.01.1985 №3 встановлено, що підставою для прийняття громадян на облік для поліпшення житлових умов є відсутність 6 кв.м житлової площі на одну особу (членів сім`ї).

З аналізу вище наведених приписів вбачається, що виконавчі органи сільських, селищних, міських рад наділені власними повноваженнями з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, а також із розподілу та надання житла комунальної власності, що передбачає контроль за використанням і схоронністю житлового фонду та управління ним. Процедура взяття громадян, які потребують поліпшення житлових умов, на квартирний облік передбачає подання заяви до уповноваженого органу (виконавчого комітету ради чи адміністрації за місцем роботи) із доданням підтверджуючих документів.

23.12.2025 позивач як особа, що потребує поліпшення житлових умов, звернувся до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради із заявою про прийняття його одного на квартирний облік, проте рішенням виконавчого комітету від 16.01.2026 №30 йому відмовлено у постановці на квартирний облік як такому, що забезпечений житловою площею згідно з чинними нормами.

При цьому суд наголошує, що рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 16.01.2026 №30 не містить жодного посилання на постанову виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів і президії обласної ради професійних спілок від 07.01.1985 №3, не містить висновків щодо застосування критерію забезпеченості житловою площею в розмірі 6 кв.м на одну особу та не містить будь-якого розрахунку, який би свідчив про відсутність у позивача права перебування на квартирному обліку. Як вбачається з витягу із оскаржуваного рішення, єдиною підставою для відмови у взятті позивача на квартирний облік визначено те, що він є «таким, що забезпечений житловою площею згідно з чинними нормами». При цьому відповідач не зазначив, які саме норми були застосовані, не навів їх змісту та не обґрунтував, з яких підстав дійшов такого висновку.

Суд критично відноситься до посилань відповідача в у відзиві на позов як на підставу відмови позивачу у постановці на облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов посилаючись на постанову виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів і президії обласної ради професійних спілок від 07.01.1985 №3, якою встановлено, що підставою для прийняття громадян на облік для поліпшення житлових умов є відсутність 6 кв.м житлової площі на одну особу (членів сім`ї)з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , є учасником бойових дій та зареєстрований у квартирі, з житловою площею 32,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , не має у власності жодного житла, не перебуває на квартирному обліку за місцем проходження військової служби та не забезпечений службовим житлом.

На даний час у квартирі, з житловою площею 32,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані чотири особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (донька ОСОБА_2 ), ОСОБА_4 (онука ОСОБА_2 ) та ОСОБА_1 (онук ОСОБА_2 та син ОСОБА_5 ).

Згідно матеріалів справи ОСОБА_1 не є власником квартири, з житловою площею 32,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .

Докази, надані позивачем в обґрунтування цих обставин, відповідачем спростовані не були.

При цьому посилання відповідача на мінімальну (санітарну) норму житлової площі 6 кв.м, яку повинен займати позивач є помилковим, оскільки зазначені умови можуть бути застосовані до осіб, що забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному цим Кодексом та іншими актами законодавства України (виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок), тобто з іншої підстави для постановки на квартирний облік громадян (п. 1 ч. 1 ст.34 ЖК України та п. 1 п. 13 Правил №470).

При цьому, на думку суду, позивач не забезпечений жилою площею, оскільки проживає в квартирі, що належить на праві власності іншим особам, при цьому у позивача, на час вирішення справи не перебуває на праві власності будь-яке нерухоме майно.

За таких умов застосування відповідачем до спірних правовідносин положень щодо мінімальної норми житлової площі є помилковим.

Крім того суд зазначає, що за ст. 47 Житлового кодексу України норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004). Конституційний Суд України зазначав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17.03.2004 № 7-рп/2004).

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій (статті 5,6) надаються такі пільги: (…); 14) першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом. Учасники бойових дій, які дістали поранення, контузію або каліцтво під час участі в бойових діях чи при виконанні обов`язків військової служби, забезпечуються жилою площею, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій, - протягом двох років з дня взяття на квартирний облік; (…).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Застосування відповідачем на теперішній час приписів постанови виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів і президії обласної ради професійних спілок від 07.01.1985 №3, що не відповідає нормі жилої площі в Україні, встановленої ЖК України, на думку суду, є необґрунтованим та таким, що обмежує гарантоване право особи на належний соціальний захист, передбачене статтею 47 Конституції України.

На думку суду, позивач, будучи учасником бойових дій, має право на забезпечення жилою площею, як особа що потребує поліпшення житлових умов, водночас, відповідачем, при прийнятті оскаржуваного рішення цього факту враховано не було.

За таких обставин суд дійшов висновку, що рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 16.01.2026 № 30, яким відмовлено у постановці на квартирний облік ОСОБА_1 , що зареєстрований у квартирі з житловою площею 32,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З огляду на встановлені фактичні обставини у справі та положення чинного законодавства, суд вважає необхідним для належного захисту прав та інтересів позивача зобов`язати виконавчий комітет Чернігівської міської ради взяти на квартирний облік ОСОБА_1 , що зареєстрований у квартирі з житловою площею 32,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо позовних вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17250,00 грн, на підтвердження яких позивачем були надані відповідні документи суд зазначає таке.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті Кодексу суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Проте відповідачем у відзиві на позовну заяву не заявлено клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу у зв`язку з не співмірністю.

Враховуючи вищенаведене заявлена сума до відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 17250,00 грн підлягає стягненню з бюджетних призначень відповідача на користь позивача.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 16.01.2026 № 30, яким відмовлено у постановці на квартирний облік ОСОБА_1 , що зареєстрований у квартирі з житловою площею 32,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Виконавчий комітет Чернігівської міської ради взяти на квартирний облік ОСОБА_1 , що зареєстрований у квартирі з житловою площею 32,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) грн 20 коп та витрати на правничу допомогу у сумі 17250 (сімнадцять тисяч двісті п`ятдесят) грн 00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ).

Відповідач: Виконавчий комітет Чернігівської міської ради (вул. Магістратська, буд. 7, м. Чернігів, Чернігівська область, Чернігівський район, 14000, код ЄДРПОУ - 04062015 ).

Суддя В.В. Падій