Рішення № 138865863, 07.08.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2026 року м.Чернігів Справа № 855/6/26

Чернігівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Голови Київського окружного адміністративного суду про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Голови Київського окружного адміністративного суду про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить:

-визнати протиправними дії Голови Київського окружного адміністративного суду щодо направлення скарги ОСОБА_1 від 13.03.2026 та 22.03.2026 на розгляд судді, дії якої оскаржуються;

-зобов`язати Голову Київського окружного адміністративного суду забезпечити розгляд зазначених скарг з дотриманням вимог статті 7 Закону України Про звернення громадян, без залучення ОСОБА_2 та інших заінтересованих осіб.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для його звернення до суду.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 08.06.2026 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем поданий відзив на позов, в якому повідомляють, що скарга ОСОБА_1 від 13.03.2026 щодо тривалого невжиття заходів для розгляду справ №320/36298/25 та №320/37016/25 та порушення процесуальних строків надійшла до Київського окружного адміністративного суду 17.03.2026 вх.№ С-2008. Згідно з резолюцією голови суду зазначену скаргу було передано для відома судді Василенко Г.Ю., як головуючій судді у провадженні якої перебували справи №320/36298/25 та №320/37016/25, та начальнику відділу управління персоналом та інформаційного забезпечення Тимошенко С.В. для підготовки проєкту відповіді. Звертають увагу суду на те, що скарга ОСОБА_1 від 13.03.2026 та звернення від 22.03.2026 не передавалися судді Василенко Г.Ю. для надання відповіді, а були передані для відома як головуючій судді, у провадженні якої перебували справи №320/36298/25 та №320/37016/25. Відповіді на звернення позивача від 19.03.2026 №04-43/5239/26 та від 10.04.2026 №04-43/7199/26 були підписані Василенко Г.Ю. не як суддею, у провадженні якої перебували адміністративні справи позивача, а як заступником голови та виконувачем обов`язків голови Київського окружного адміністративного суду. Доводи позивача про те, що його звернення були передані на розгляд особі, дії якої оскаржуються, не відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на помилковому ототожненні різних правових статусів, зокрема статусу судді, який здійснює правосуддя у конкретній справі, та статусу заступника голови суду або виконувача обов`язків голови суду, який здійснює адміністративні повноваження. Крім того, позивач фактично виходить із помилкового припущення, що голова Київського окружного адміністративного суду був зобов`язаний вжити заходів для прискорення розгляду конкретних судових справ або забезпечити їх невідкладний розгляд Проте такі повноваження у голови Київського окружного адміністративного суду відсутні, а їх реалізація суперечила б основоположним засадам здійснення правосуддя.

Позивачем подана відповідь на відзив на позов, в якій просить доводи, викладені у відзиві голови Київського окружного адміністративного суду від 23.06.2026 відхилити повністю як такі, що не ґрунтуються на законі та спростовуються матеріалами справи.

Відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив на позов, в яких звертає увагу суду, що з матеріалів справи вбачається, що звернення позивача стосувалися тривалості розгляду адміністративних справ № 320/36298/25 та № 320/37016/25, які перебували у провадженні судді Василенко Г.Ю. Саме тому інформація про такі звернення могла бути доведена до відома судді як головуючої у відповідних справах. Таке інформування саме по собі не є розглядом скарги, не є перевіркою суддею правомірності власної процесуальної поведінки та не тягне ухвалення нею рішення за зверненням громадянина.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд враховує таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 подав скаргу голові Київського окружного адміністративного суду від 22.03.2026 щодо тривалого невжиття заходів для розгляду справ №320/36298/25 та №320/37016/25 та порушення процесуальних строків суддею Г. Василенко.

Згідно з резолюцією голови суду зазначену скаргу було передано для відома судді Василенко Г.Ю., як головуючій судді у провадженні якої перебували справи №320/36298/25 та №320/37016/25, та начальнику відділу управління персоналом та інформаційного забезпечення Тимошенко С.В. для підготовки проєкту відповіді.

Листом від 19.03.2026 №04-43/5239/26 позивачу надана відповідь на скаргу за підписом заступника голови суду Г. Василенко, в якій зазначили, що судді при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону, а вплив на них у будь-який спосіб забороняється.

Отримавши лист відповідача від 19.03.2026 №04-43/5239/26 позивач направив голові Київського окружного адміністративного суду 22.03.2026 відповідь на лист від 19.03.2026 №04-43/5239/26, в якому просив забезпечити право на справедливий суд у розумний строк шляхом сприяння невідкладному розгляду справ №320/36298/25 та №320/37016/25.

На вказаний лист позивача від 22.03.2026 відповідач листом від 10.04.2026 №04-43/7199/26, за підписом в. о. голови суду Г. Василенко, повідомив, що відповідно до даних комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» станом на 10.04.2026 по справам №320/36298/25 та №320/37016/25 прийняті рішення від 09.04.2026, з якими позивач може ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Вважаючи порушеними свої права та інтереси позивач звернувся до суду за захистом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Відповідно до статті 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення регулює Закон України від 02.10.1996 № 393/96-ВР Про звернення громадян (далі Закон №393/96-ВР, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону № 393/96-ВР передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

За змістом статті 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Згідно статті 7 Закону № 393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Статтею 16 Закону № 393/96-ВР встановлено, що скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, медіа, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Статтею 19 Закону № 393/96-ВР передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 подав скаргу голові Київського окружного адміністративного суду від 22.03.2026 щодо тривалого невжиття заходів для розгляду справ №320/36298/25 та №320/37016/25 та порушення процесуальних строків суддею Г. Ю. Василенко.

Згідно з резолюцією голови суду зазначену скаргу було передано для відома судді Василенко Г.Ю., як головуючій судді у провадженні якої перебували справи №320/36298/25 та №320/37016/25, та начальнику відділу управління персоналом та інформаційного забезпечення Тимошенко С.В. для підготовки проєкту відповіді.

Листом від 19.03.2026 №04-43/5239/26 позивачу надана відповідь на скаргу, за підписом заступника голови суду Г. Василенко, в якій зазначили, що судді при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону, а вплив на них у будь-який спосіб забороняється.

Отримавши лист відповідача від 19.03.2026 №04-43/5239/26 позивач направив голові Київського окружного адміністративного суду 22.03.2026 відповідь на лист від 19.03.2026 №04-43/5239/26, в якому просив забезпечити право на справедливий суд у розумний строк шляхом сприяння невідкладному розгляду справ №320/36298/25 та №320/37016/25.

На вказаний лист позивача від 22.03.2026 відповідач листом від 10.04.2026 №04-43/7199/26, за підписом в. о. голови суду Г. Василенко, повідомив, що відповідно до даних комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» станом на 10.04.2026 по справам №320/36298/25 та №320/37016/25 прийняті рішення від 09.04.2026, з якими позивач може ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Позивач, оскаржуючи дії голови Київського окружного адміністративного суду, стверджує, що останній передав його скаргу судді Г. Ю. Василенко, дії якої ним оскаржуються, всупереч частини 4 статті 7 Закону № 393/96-ВР.

Суд зауважує, що оцінюючи наявність чи відсутність порушення частини четвертої статті 7 Закону № 393/96-ВР необхідно враховувати характер оскаржуваних дій та правовий статус посадової особи, в якому такі дії були вчинені.

Згідно статей 23 - 25 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя місцевого суду здійснює правосуддя в порядку, встановленому процесуальним законом, а також інші повноваження, визначені законом.

1. Голова місцевого суду:

1) представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами;

2) визначає адміністративні повноваження заступника голови місцевого суду;

3) контролює ефективність діяльності апарату суду, погоджує призначення на посаду керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду, а також вносить подання про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства;

4) видає на підставі акта про призначення судді на посаду, переведення судді, звільнення судді з посади, а також у зв`язку з припиненням повноважень судді відповідний наказ;

5) повідомляє Вищу кваліфікаційну комісію суддів України та Державну судову адміністрацію України, а також через веб-портал судової влади про вакантні посади суддів у суді у триденний строк з дня їх утворення;

6) забезпечує виконання рішень зборів суддів місцевого суду;

7) організовує ведення в суді судової статистики та інформаційно-аналітичне забезпечення суддів з метою підвищення якості судочинства;

8) сприяє виконанню вимог щодо підвищення кваліфікації суддів місцевого суду;

9) вносить на розгляд зборів суду пропозиції щодо кількості та персонального складу слідчих суддів;

10) здійснює інші повноваження, визначені законом.

2. Голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.

3. У разі відсутності голови місцевого суду його адміністративні повноваження здійснює один із заступників голови суду за визначенням голови суду, за відсутності такого визначення - заступник голови суду, який має більший стаж роботи на посаді судді, а в разі відсутності заступника голови суду - суддя цього суду, який має більший стаж роботи на посаді судді.

Заступник голови місцевого суду здійснює адміністративні повноваження, визначені головою суду.

З системного аналізу вказаних норм закону слідує, що статус судді та статус заступника голови суду або виконувача обов`язків голови суду мають різну правову природу, різний обсяг повноважень та різні межі відповідальності. Виконання адміністративних функцій голови суду чи заступником голови суду не означає здійснення цією особою правосуддя, так само як перебування справи у провадженні судді не перетворює будь-яку адміністративну відповідь, підписану цією ж особою як заступником голови або виконувачем обов`язків голови суду, на розгляд скарги на власні дії.

Отже голова суду виконує лише адміністративні функції (організація роботи суду, ведення статистики, представництво); він не є процесуальним керівником чи начальником для інших суддів; судді повністю вільні від будь-якого тиску чи рекомендацій з боку голови суду під час відправлення правосуддя.

Отже твердження позивача про порушення відповідачем частини 4 статті 7 Закону № 393/96-ВР ґрунтуються на помилковому ототожненні різних правових статусів, зокрема статусу судді, який здійснює правосуддя у конкретній справі, та статусу заступника голови суду або виконувача обов`язків голови суду, який здійснює адміністративні повноваження.

При цьому суд погоджується з доводами відповідача, що оскільки звернення позивача стосувалися тривалості розгляду адміністративних справ № 320/36298/25 та № 320/37016/25, які перебували у провадженні судді ОСОБА_2 , а тому інформація про такі звернення повинна бути доведена до відома судді як головуючої судді у відповідних справах. Таке інформування саме по собі не є розглядом скарги, не є перевіркою суддею правомірності власної процесуальної поведінки та не тягне ухвалення нею рішення за зверненням громадянина.

За таких обставин твердження позивача про порушення відповідачем частини 4 статті 7 Закону № 393/96-ВР не відповідає дійсним обставинам справи, а тому позовна вимога про визнання протиправними дії голови Київського окружного адміністративного суду щодо направлення скарги ОСОБА_1 від 13.03.2026 та 22.03.2026 на розгляд судді, дії якої оскаржуються не підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання голову Київського окружного адміністративного суду забезпечити розгляд зазначених скарг з дотриманням вимог статті 7 Закону України Про звернення громадян, без залучення ОСОБА_2 та інших заінтересованих осіб суд зазначає таке.

З матеріалів справи слідує, що позивач у своїй скарзі порушував питання щодо тривалості розгляду адміністративних справ №320/36298/25 та №320/37016/25, які перебували у провадженні судді Г. Ю. Василенко, та висував до голови суду вимоги щодо вжиття заходів адміністративного характеру для забезпечення їх розгляду у розумні строки.

Відповідно до частин першої та третьої статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

Згідно з частинами першою третьою статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом. Суддя не зобов`язаний давати жодних пояснень щодо суті справ, які перебувають у його провадженні, крім випадків, установлених законом.

Водночас повноваження голови суду визначені статтею 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», серед яких голова місцевого суду представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами; визначає адміністративні повноваження заступника голови місцевого суду; контролює ефективність діяльності апарату суду, погоджує призначення на посаду керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду, а також вносить подання про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства; видає на підставі акта про призначення судді на посаду, переведення судді, звільнення судді з посади, а також у зв`язку з припиненням повноважень судді відповідний наказ; повідомляє Вищу кваліфікаційну комісію суддів України та Державну судову адміністрацію України, а також через веб-портал судової влади про вакантні посади суддів у суді у триденний строк з дня їх утворення; забезпечує виконання рішень зборів суддів місцевого суду; організовує ведення в суді судової статистики та інформаційно-аналітичне забезпечення суддів з метою підвищення якості судочинства; сприяє виконанню вимог щодо підвищення кваліфікації суддів місцевого суду; вносить на розгляд зборів суду пропозиції щодо кількості та персонального складу слідчих суддів; здійснює інші повноваження, визначені законом.

Отже голова місцевого суду не наділений процесуальними повноваженнями щодо впливу на розгляд конкретної справи, а питання дотримання суддею процесуальних строків вирішуються виключно у спосіб та порядку, визначених процесуальним законом. Саме по собі незадоволення учасника справи тривалістю її розгляду не породжує у голови суду повноважень втручатися у здійснення правосуддя або вживати заходів, спрямованих на прискорення розгляду конкретної справи.

Відповідно до статті 129 Конституції України та статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» незалежність судді є однією з основних засад судочинства, а будь-який вплив на суддю щодо розгляду конкретної справи є неприпустимим.

За таких обставин суд вважає звернення позивача в частині вимог про вжиття заходів для прискорення розгляду справ фактично стосувалися питань, вирішення яких не належить до компетенції голови Київського окружного адміністративного суду.

Крім того суд зауважує, що згідно статті 12 Закону №393/96-ВР дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільним процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, Кодексом адміністративного судочинства України, законами України "Про судоустрій і статус суддів", "Про доступ до судових рішень", "Про запобігання корупції", "Про виконавче провадження", "Про адміністративну процедуру".

Отже враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов не підлягає задоволеннню повністю.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши фактичні обставини справи, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на всі аргументи учасників справи, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті2та частини 2 статті77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Правові підстави для розподілу судових витрат згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ).

Відповідач: Голова Київського окружного адміністративного суду (бульв. Лесі Українки, буд. 26, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ - 35919304).

Суддя В.В. Падій