Рішення № 138864665, 10.08.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/3884/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 року Залізничний районний суд у складі:

головуючої судді - Гедз Б.М.

за участі секретаря - Сеньків Х.М.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - Лукашука П.А.

представника відповідача Дочірнього підприємства «Найтогазбезпека» - Шулявки О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Нафтогазбезпека» Національної акціонерної компанії "Нафтогаз Україна" про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

у с т а н о в и в :

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Лукашук П.А. звернувся до суду за допомогою підсистеми «Електронний Суд» із позовом, в якому просить стягнути із відповідача на користь позивача 587 212,50 грн моральної шкоди, заподіяної здоров`ю позивача внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, та витрати на професійну правничу допомогу 30 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.06.2025 року приблизно о 07:00 год. на автодорозі Н-13 «Львів-Самбір-Ужгород» у с. Бусовисько Самбірського району Львівської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Great Wall WINGLE 7», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Водій не впорався з керуванням транспортним засобом, унаслідок чого пасажир ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому поперекового хребця на рівні L2, які згідно з висновком судово-медичної експертизи відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я. За фактом ДТП відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025141320000335. Ухвалою Старосамбірського районного суду Львівської області від 17.09.2025 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ст. 46 КК України у зв`язку з примиренням винного з потерпілим, а кримінальне провадження закрито. У зв`язку з цим позивач реалізує право на захист своїх цивільних прав у порядку цивільного судочинства. Станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією автомобіля «Great Wall WINGLE 7», д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ СК «Арсенал Страхування» за полісом № 221260325, чинним на 22.06.2025, що підтверджується даними Централізованої бази даних МТСБУ. 17.02.2026 представник позивача повідомив страховика про настання страхового випадку та звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування у порядку, визначеному Законом України № 1961-IV. У складі заявлених до відшкодування вимог було зазначено 12 787,50 грн моральної шкоди, що відповідно до ст. 26-1 Закону України № 1961-IV становить 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. На дату подання позовної заяви страхове відшкодування позивачу страховиком не виплачено, оскільки передбачений законом строк для здійснення такої виплати ще не сплив. Водночас розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню страховиком, не охоплює фактичного розміру моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок ДТП. Старосамбірським районним судом Львівської області встановлено, що ДТП сталася за участю автомобіля «Great Wall WINGLE 7», д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого на дату ДТП було Дочірнє підприємство «Нафтогазбезпека» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України». На момент ДТП ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах із зазначеним підприємством та керував транспортним засобом, який належав підприємству. Унаслідок ДТП позивачу завдано шкоди здоров`ю внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Потерпілий перебував на стаціонарному лікуванні понад три місяці, отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому поперекового хребця на рівні L2, нижнього парапарезу, а також йому встановлено ІІ групу інвалідності з 23.11.2025 року внаслідок травм, отриманих у ДТП. Отримані тілесні ушкодження спричинили позивачу значні фізичні та моральні страждання, тривалий фізичний біль, психологічний дискомфорт та істотно вплинули на його повсякденне життя. Унаслідок травм позивач був змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, проходження лікування та реабілітації, а також тривалий час не мав можливості працювати та отримувати дохід. ДТП призвела до істотного погіршення якості життя позивача, обмеження його соціальної та трудової активності, порушення звичного способу життя та необхідності пристосування до наслідків отриманих травм. Пережиті фізичні страждання та емоційний стрес, пов`язані із загрозою життю та здоров`ю, тривалим лікуванням і невизначеністю щодо подальшого стану здоров`я, спричинили негативні психологічні наслідки. Враховуючи характер і тяжкість отриманих тілесних ушкоджень, тривалість лікування та реабілітації, встановлення ІІ групи інвалідності, обмеження трудової та соціальної активності, а також інші обставини, пов`язані з наслідками ДТП, позивач оцінює розмір завданої йому моральної шкоди у 600 000,00 грн. З урахуванням 12 787,50 грн моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню страховиком, невідшкодована частина моральної шкоди становить 587 212,50 грн. Вказана сума підлягає стягненню з Дочірнього підприємства «Нафтогазбезпека» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» як власника транспортного засобу та особи, яка відповідає за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача 587 212,50 грн моральної шкоди, а також понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 07.05.2026 відкрито провадження у справі та призначений розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 26.05.2026 задоволене клопотання представника відповідача про участь у розгляді справи в режимі відеоконференції.

19.05.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача Дочірнього підприємства «Нафтогазбезпека» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» зі змісту якого вбачається, що відповідач не визнає заявлених позовних вимог і заперечуючи проти позову, представник відповідача вказує, що за наслідками розгляду кримінального провадження в суді, 17.09.2025 Старосамбірським районним судом Львівської області, постановлено ухвалу про закриття провадження на підставі ст. 46 КК України, у зв?язку з примиренням обвинуваченого з потерпілим. Як заначено в мотивувальній частині цієї ухвали при розгляді справи потерпілий пояснив суду, що він дійсно примирився з обвинуваченим, між ними вирішені всі питання (претензії морального та матеріального характеру, потерпілий суду підтвердив що така його позиція є усвідомленою добровільною, ніхто тиску на нього не чинив, і наполягав на звільненні ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності. Враховуючи це, ОСОБА_2 , який звільнений 31.12.2025, було відшкодовано позивачу моральну шкоду, завдану отриманими внаслідок ДТП, яке сталось 22.06.2025, тілесними ушкодженнями, емоційними переживаннями та фізичними стражданнями, в повному обсязі. Отже, стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 587 212,50 грн є необґрунтованим, безпідставним та призведе до відшкодування суми моральної шкоди тричі: і з фактичного завдавача шкоди - ОСОБА_2 , і з володільця джерела підвищеної небезпеки - відповідача по справі, з страховика - ПРАТ «СК «Арсенал Страхування». Крім того, згідно з письмовою заявою позивача, яка знайшла відображення в поясненнях, наданими останнім 23.06.2025, позивач підтвердив морального характеру, претензій, будь-яких матеріального або завдавача шкоди ОСОБА_2 , роботодавця - ДП «Нафтогазбезпека», в цілому не має. Крім того, 30.06.2025 відповідач отримав інформацію від позивача про необхідність придбання останнім дорогих імплантів, вартість яких більше 100 000,00 грн. 01.07.2025 позивач звернувся до відповідача з заявою про надання матеріальної допомоги на лікування внаслідок травм отриманих в ДТП. 03.07.2025 відповідач отримавши від позивача копію рахунку ФОП ОСОБА_3 № 162-06 від 30 червня 2025 року на оплату «Набіру імплантів системи Socore MIS для стабілізації хребта» на суму 111 750, 00 грн. Враховуючи те, що відповідач є відповідальною особою, розуміючи, що кошти потрібні якнайшвидше; в цей же день перерахував позивачу 111 650,00 грн. Крім того, додатково було надано допомогу на лікування в листопаді 2025 в сумі 4 240,00 грн. Отже, загалом відповідачем позивачу було надано фінансової допомоги на суму 115 890,00 грн. Відповідач зазначає, що позивач під час руху автомобіля перебував непристебнутим паском безпеки, яким автомобіль був обладнаний заводом-виробником, що сторонами не заперечується та встановлено у справі № 455/1615/25. Вважає, що така поведінка позивача є порушенням Правил дорожнього руху України та має бути врахована при визначенні розміру моральної шкоди. Відповідач не заперечує факту отримання позивачем тілесних ушкоджень унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, однак вважає заявлений розмір моральної шкоди завищеним. Зазначає, що матеріали справи не містять доказів тривалих або глибоких психоемоційних розладів позивача, а також доказів звернення за спеціалізованою психологічною чи психіатричною допомогою. На думку відповідача, самі по собі посилання позивача на душевні переживання, порушення звичного способу життя, настороженість та порушення сну не є достатніми для обґрунтування заявленого розміру моральної шкоди. Крім того, відповідач посилається на наявність у позивача захворювань та інших станів, які, згідно з наданими медичними документами, існували до дорожньо-транспортної пригоди, зокрема гіпертонічної хвороби, цукрового діабету 2 типу, спінального стенозу, а також перенесеного у 2022 році інфаркту мозку. Зазначає, що такі обставини також можуть мати значення при оцінці причин та обсягу моральних страждань позивача. Посилаючись на характер наслідків дорожньо-транспортної пригоди, поведінку самого позивача та відсутність доказів значних і тривалих психоемоційних наслідків, відповідач вважає справедливим та достатнім відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн, а заявлений позивачем розмір у сумі 587 212,50 грн неспівмірним із встановленими обставинами справи. Просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

21.05.2026 представником позивача подано відповідь на відзив, у якій зазначено, що доводи відповідача про зловживання позивачем своїми правами є безпідставними та спрямовані на уникнення цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. Позивач зазначає, що примирення у кримінальному провадженні та закриття кримінального провадження на підставі статті 46 КК України не обмежує його у праві на звернення до суду з вимогою про відшкодування шкоди, якщо така шкода не була відшкодована у повному обсязі. Вказує, що ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності не містить встановленого судом факту повного та остаточного відшкодування моральної шкоди, а у наданих потерпілим поясненнях відсутні відомості про повне відшкодування матеріальної чи моральної шкоди або чітке волевиявлення щодо відмови від відповідних претензій. Зазначає, що пояснення були надані наступного дня після дорожньо-транспортної пригоди під час перебування позивача у медичному закладі, а тому на той момент він не міг достеменно оцінити характер та ступінь отриманих тілесних ушкоджень, тривалість лікування, необхідність подальшої реабілітації, можливі наслідки для стану здоров`я, майбутні витрати на лікування та обсяг моральних страждань. У зв`язку з цим вважає безпідставним посилання відповідача на такі пояснення як на доказ відсутності підстав для відшкодування шкоди. Крім того, позивач посилається на те, що належним суб`єктом цивільно-правової відповідальності за завдану йому шкоду є ДП «Нафтогазбезпека» як роботодавець водія та володілець джерела підвищеної небезпеки. Вважає, що відсутність претензій до водія ОСОБА_2 не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати завдану шкоду. Зазначає, що відповідачем не надано доказів отримання позивачем компенсації моральної шкоди у розмірі, який би повністю компенсував завдані йому фізичні та душевні страждання. Також вказує, що надання матеріальної допомоги на лікування та придбання імплантів не є компенсацією моральної шкоди. Щодо доводів відповідача про грубу необережність позивача та необхідність зменшення розміру моральної шкоди позивач зазначає, що такі доводи не відповідають фактичним обставинам справи. Посилається на ухвалу Старосамбірського районного суду Львівської області від 17.09.2025 у справі № 455/1615/25, якою, за твердженням позивача, встановлено наявність прямого причинного зв`язку між порушенням водієм ОСОБА_2 вимог Правил дорожнього руху та виникненням дорожньо-транспортної пригоди і її наслідками, внаслідок чого позивач отримав тілесні ушкодження. Позивач також зазначає, що кримінальне провадження № 12025141320000335 було закрито у зв`язку з примиренням сторін, а не у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення чи невинуватістю водія, у зв`язку з чим вважає безпідставними доводи відповідача про покладення відповідальності за наслідки дорожньо-транспортної пригоди на самого потерпілого. Просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

21.05.2026 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме листи ДП «Нафтогазбезпека» та лист ПРАТ «СК «Арсенал Страхування».

25.05.2026 представник відповідача звернувся з запереченнями на відповідь на відзив, в якому заперечив проти доводів позивача і посилається на те, що ДП «Нафтогазбезпека» не є особою, яка завдала шкоду, а отже сума відшкодування буде регресом стягнута відповідачем з особи, яка завдала шкоду. Також наголошує, що моральна шкода була відшкодована, посилаючись на ухвалу Старосамбірського районного суду Львівської області у справі 455/1615/25 від 17.09.2025. Окрім того, надає суду докази подвійного відшкодування витрат, пов?язаних з лікуванням позивача. Просить відмовити з задоволенні позову.

Позивач і його представник в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задоволити. Позивач додатково пояснив, що його життя кардинально змінене, потребує подальшого лікування, оскільки стан здоров?я погіршується, і для нормального існування він змушений приймати препарати, які знижують біль.

Представник відповідача, який був присутній у судовому засіданні в режимі відеоконференції, заперечив проти задоволення з підстав викладених у відзиві та запереченні на відповідь на відзив, просить суд у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі наявні у справі докази кожен окремо та в їх взаємозв`язку і сукупності, повно, об`єктивно та всебічно встановивши обставини справи, дійшов висновку позовні вимоги слід задоволити частково.

Судом встановлено, що 22.06.2025 року приблизно о 07:00 год. на автодорозі Н-13 «Львів-Самбір-Ужгород» у с. Бусовисько Самбірського району Львівської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Great Wall WINGLE 7», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Водій не впорався з керуванням транспортним засобом, унаслідок чого пасажир ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому поперекового хребця на рівні L2, які згідно з висновком судово-медичної експертизи відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

За фактом ДТП відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025141320000335. Ухвалою Старосамбірського районного суду Львівської області від 17.09.2025 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ст. 46 КК України у зв`язку з примиренням винного з потерпілим, а кримінальне провадження закрито.

Відповідно до частини другоі? статті 13 Закону Украі?ни «Про судоустріи? і статус суддів» обов`язковість урахування (преюдиціи?ність) судових рішень для інших судів визначається законом.

У пунктах 60, 63 Рішення Європеи?ського суду з прав людини у справі «Ющенко та інші проти Украі?ни» (заяви NoNo 73990/01, 7364/02, 15185/02 і 11117/05) констатовано: «... право на справедливии? судовии? розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенціі? та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичноі? визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (див. рішення у справі «Брумареску проти Румуніі?» (Brumarescu v. Romania) [GC], No 28342/95, п. 61)»; за відсутності будь-яких ознак того, що в іншому судовому провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань може звести нанівець завершене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичноі? визначеності.

Ухвалою Старосамбірського районного суду Львівської області від 17.09.2026 у справі №455/1615/25 звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України на підставіст. 46 КК України. Кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202514130000335 від 22.06.2025 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 286 КК України - закрите на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, у зв`язку із звільненням від кримінальної відповідальності (зв.а.с. 52 - зв.а.с.54).

У вказаній ухвалі суду зазначено, зокрема, що потерпілий ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про закриття кримінального провадження та звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв?язку з примиренням. Зазначив, що примирився з обвинуваченим, до якого немає жодних претензій морального чи матеріального характеру.

Представник відповідача в відзиві на позовну заяву посилається на письмові пояснення, надані 23.06.2025, в яких відображено підтвердження ОСОБА_1 , що останній не має будь-який претензій морального та матеріального характеру як до фактичного завдавача шкоди, так і до роботодавця ДП «Нафтогазбезпека».

Суд враховує те, що позивач в судовому засіданні підтвердив отримані кошти на допомогу в лікуванні, а саме 115 890,00 грн, проте наголосив, що даний позов стосується компенсації саме моральної шкоди.

Окрім того, слід врахувати емоційний стан потерпілого при якому надавались згадані відповідачем пояснення. Відтак, суд погоджується з позивачем про те, що потерпілий на наступний день після ДТП об?єктивно не міг достеменно усвідомлювати характер та ступіть отриманих тілесних ушкоджень, тривалість необхідного лікування, можливі ускладнення здоров?я та обсяг моральних страждань та негативних наслідків для звичного способу життя. Також в судовому засіданні позивач додав, що стан його здоров?я почав значно погіршуватись, що й змусило його звернутись за захистом своїх прав до суду.

Вищевикладене знаходить своє відображення в результатах обстеження комп?ютерної томографії №2461/9579, випискою із медичної карти амбулаторного(стаціонарного) хворого № 36103, індивідуальному реабілітаційному плані в довготривалому періоді або при хронічному перебігу №4495-9735-8867-4454 від 23.02.2026, ціль якого є покращення якості життя, збільшення самостійності пацієнта, зменшення болі в спині, збільшення рівноваги.

Згідно з приписами ч.1 статті 4 ЦПК України, яка регламентує право на звернення до суду за захистом, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Серед способів захисту може бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв`язку з вищевикладеним позивач реалізує право на захист своїх цивільних прав у порядку цивільного судочинства.

Положеннями частини другої статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Старосамбірським районним судом Львівської області при розгляді справи не встановлено обставин, які б свідчили про те, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 22.06.2025, сталася внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Доводи відповідача про те, що ДП «Нафтогазбезпека» не є особою, яка завдала шкоду, а отже сума відшкодування буде регресом стягнута відповідачем з особи, яка завдала шкоду позивачу, критично оцінюється судом з огляду на таке.

Верховний суд у своїй постанові від 20.05.2026 у справі № 162/675/23 виснував про те, що шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що перебуває у володінні роботодавця, підлягає відшкодуванню саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо водієм.

Розмір моральної шкоди перебуває у прямому взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями та іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа. Такий розмір не є фіксованою величиною та визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи.

У статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

За змістом статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, а також - незалежно від вини заподіювача шкоди, якщо її завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Аналіз положень статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави для висновку, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє таким транспортним засобом, не є суб`єктом відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

У такому випадку належним суб`єктом відповідальності є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Відповідачем не надано суду доказів, які свідчили б про умисел потерпілого у заподіянні шкоди. Доводи про грубу необережність потерпілого, яка знайшла своє відображення у непристебнутому ремені безпеки, не беруться до уваги судом, оскільки кримінальним провадженням, внесеним до ЄРДР, № 1202514130000335 від 22.06.2025 встановлено вину ОСОБА_2 , водія транспортного засобу, в якому перебував ОСОБА_1 , а також ухвалою Старосамбірського районного суду Львівської області від 17.09.2025 ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 46 КК України.

Другий сенат Конституційного Суду України 8 червня 2022 року дійшов висновку, що статтею 284 Кодексу передбачено вичерпний перелік підстав для закриття кримінального провадження. Вони, в свою чергу, класифікуються за декількома критеріями. Всі підстави закриття кримінального провадження поділяються на реабілітуючі та нереабілітуючі. Закриття кримінального провадження за нереабілітуючих підстав фактично передбачає констатацію факту вчинення особою кримінального правопорушення, що призводить до несприятливих наслідків для такої особи, зокрема ставить під сумнів її невинуватість.

Нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак з огляду на певні обставини кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.

З огляду на приписи законодавства, суд приходить до висновку, що відсутність умислу потрепілого, а також грубої необережності встановлено рішенням попереднього суду.

Отже, шкода (в тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, що перебуває у володінні роботодавця, підлягає відшкодуванню саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо водієм.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц зробила висновок, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Верховний Суд у постановах від 21 лютого 2019 року у справі № 355/1394/16, від 21 серпня 2020 року у справі № 905/1391/19, від 19 квітня 2023 року у справі № 336/10216/21, на які також посилалися заявники у касаційній скарзі, зазначив, що тлумачення частини першої статті 1172 ЦК України свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Отже, суд дійшов висновку, що Дочірнє підприємство «Нафтогазбезпека» Національної акціонерної компанії "Нафтогаз Україна" є належним відповідачем і зобов?язане відшкодувати шкоду, заподіяну потерпілому.

Що стосується розміру моральної шкоди, а саме заявлених позивачем 587 212,50 грн, суд зазначає таке.

Станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією автомобіля «Great Wall WINGLE 7», д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ СК «Арсенал Страхування» за полісом № 221260325, чинним на 22.06.2025, що підтверджується даними Централізованої бази даних МТСБУ (а.с. 47).

17.02.2026 року представник позивача повідомив страховика про настання страхового випадку та звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування у порядку, визначеному Законом України № 1961-IV, а саме про виплату 12 787,50 грн моральної шкоди, що відповідно до ст. 26-1 Закону України № 1961-IV становить 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю (а.с. 29-30).

З матеріалів справи судом вбачається, що потерпілий дійсно проходить тривале лікування, яке потребує значного ресурсу. Потерпілий перебував на стаціонарному лікуванні понад три місяці, отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому поперекового хребця на рівні L2, нижнього парапарезу, а також йому встановлено ІІ групу інвалідності з 23.11.2025 року внаслідок травм, отриманих у ДТП. Отримані тілесні ушкодження спричинили позивачу значні фізичні та моральні страждання, тривалий фізичний біль, психологічний дискомфорт та істотно вплинули на його повсякденне життя. Унаслідок травм позивач був змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, проходження лікування та реабілітації, а також тривалий час не мав можливості працювати та отримувати дохід. ДТП призвела до істотного погіршення якості життя позивача, обмеження його соціальної та трудової активності, порушення звичного способу життя та необхідності пристосування до наслідків отриманих травм. Пережиті фізичні страждання та емоційний стрес, пов`язані із загрозою життю та здоров`ю, тривалим лікуванням і невизначеністю щодо подальшого стану здоров`я, спричинили негативні психологічні наслідки. Це підтверджується наданими позивачем документами, а саме: витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 24.11.2025, яким встановлено наявність в особи: функціонального ушкодження спинного мозку, поперекового відділу, порушення ходи, моноплегії нижньої кінцівки; численними виписками із медичної карти амбулаторного (стаціонарного хворого)

Водночас розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню страховиком, не охоплює фактичного розміру моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок ДТП, а тому позивач звернувся до відповідача.

Верховний Суд у своїй постанові від 15.07.2026 у справі 199/9026/23 виснував таке.

Під час вирішення справ такої категорії суд зобов`язаний дослідити обставини справи, з`ясувати учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір заподіяної шкоди, з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Однією з обов`язкових умов настання відповідальності є встановлення причинно-наслідкового зв`язку між діянням особи та заподіянням шкоди, який полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина друга статті 23 ЦК України).

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (див. пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14-ц).

Під час розгляду справ про відшкодування моральної шкоди суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та на яких міркуваннях він у цьому базується, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, потрібні для відновлення попереднього стану. Водночас суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Наявність заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач.

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року в справі № 180/1735/16-ц).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14 зазначено, що розмір моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у частинах першій, другій статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Судом встановлено, що 22.06.2025 року приблизно о 07:00 год. на автодорозі Н-13 «Львів-Самбір-Ужгород» у с. Бусовисько Самбірського району Львівської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Great Wall WINGLE 7», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Водій не впорався з керуванням транспортним засобом, унаслідок чого пасажир ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому поперекового хребця на рівні L2, які згідно з висновком судово-медичної експертизи відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я, також йому встановлено тимчасово ІІ групу інвалідності з 23.11.2025 внаслідок травм, отриманих у ДТП.

Вимога відповідача про зменшення розміру компенсації моральної шкоди через наявність супутніх хвороб оцінюється судом критично, оскільки в разі заперечення наданих позивачем доказів відповідач має показати, що конкретні заявлені наслідки не перебувають у причинному зв`язку з ДТП або обумовлені іншими захворюваннями.

ОСОБА_2 був працівником ДП «Нафтогазбезпека". Вказаний факт не заперечується сторонами. У матеріалах справи наявна копія його трудової книжки та посадова інструкція, яку досліджено судом.

Урахувавши наведені вище вимоги закону та встановивши фактичні обставини у справі, оцінивши характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань, перенесених позивачем, неможливість поновити попереднє становище, а також істотність вимушених змін у його житті і наслідків, що настали та негативно позначилися на його моральному стані, суд керуючись вимогами розумності, виваженості та справедливості, дооходить до висновку про те, що розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі 587 212,50 грн є достатнім, співмірним та справедливим.

Згідно з рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи позивачці з 23.10.2025 встановлено II групу інвалідності. У рекомендаціях, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю визначено обмеження в пересуванні, самообслуговуванні, трудовій діяльності; потреба в побутовому обслуговуванні спціальному медичному догляді (а.с. 24-28).

При визначенні розміру відшкодування суд враховує: похилий вік позивача, у якому він змушений перенести фізичний біль та страждання у результаті ушкодження його здоров`я; ступінь завданих тілесних ушкоджень, які визначені експертом як тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості; неможливість відновити стан здоров`я, адже штучний імплантат не є природнім для організму людини; стан здоров`я позивача на час завдання їй тілесних ушкоджень, який був інвалідом III групи; змісті усієї поданої стороною позивача медичної документації стосовно заподіяного позивачу розладу здоров`я та його наслідків.

Суд ураховує характер та обсяг фізичних, душевних, психічних та психологічних страждань перенесених позивачем, глибину та тривалості моральних страждань, обсяг заподіяної шкоди, неможливість поновити попереднє становище, а також істотність вимушених змін у його житті і наслідків, що настали та негативно позначаються на його моральному стані.

Завдання тілесних ушкоджень безсумнівно призвело до порушення психологічного благополуччя позивача, до його страждань у зв`язку з ушкодженням здоров`я, необхідності у фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров`я. Об`єктивно ушкодження здоров`я позивача, спричинили та будуть спричиняти протягом подальшого життя душевні страждання у позивача, адже повністю відновити попередній стан здоров`я позивача неможливо. Сам факт заподіяння людині похилого віку, яка є інвалідом III групи, тілесних ушкоджень є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань, враховуючи те, що згідно з частиною першою статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Водночас, зважаючи на засади верховенства права, ураховуючи конкретні фактичні обставини справи, керуючись вимогами розумності, виваженості, справедливості, співмірності та пропорційності, суд дійшов висновку про необхідність визначення розміру моральної шкоди в сумі 587 212,50 грн., що на переконання суду, є достатнім для розумного задоволення потреб позивача щодо компенсації негативних наслідків морального характеру, співмірним та справедливим, хоча і має суто умовний вираз, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю.

Суд ураховує, що розмір відшкодування повинен бути достатнім для забезпечення можливості відновити втрачену психологічну рівновагу та не бути джерелом збагачення.

Посилання відповідача на нібито подвійне відшкодування позивачу витрат на лікування не стосуються предмета заявленого позову та не спростовують права позивача на відшкодування моральної шкоди.

Предметом позову у цій справі є саме відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок ушкодження здоров`я, а не відшкодування витрат на лікування чи іншої майнової шкоди.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. При цьому моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром такого відшкодування.

Таким чином, відшкодування витрат на лікування має іншу правову природу, ніж відшкодування моральної шкоди, та не може розглядатися як компенсація моральних і фізичних страждань позивача.

Сам по собі факт отримання позивачем страхового відшкодування або інших коштів, спрямованих на компенсацію витрат на лікування, не свідчить про відшкодування йому моральної шкоди та не припиняє права позивача вимагати її компенсації.

Якщо відповідач вважає, що позивач отримав подвійне відшкодування саме майнової шкоди за одні й ті самі витрати на лікування, такі доводи можуть стосуватися виключно питання належного розміру майнової шкоди та не є підставою для відмови у позові про відшкодування моральної шкоди.

При цьому відповідачем не доведено, що кошти, отримані позивачем від страхової компанії чи інших осіб, були виплачені саме як компенсація моральної шкоди або що такі виплати зменшують розмір моральної шкоди, завданої позивачу.

Відтак доводи відповідача про нібито подвійне відшкодування витрат на лікування не спростовують ані факту заподіяння позивачу моральної шкоди, ані її характеру, обсягу та наслідків, а тому не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про її відшкодування.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між позивачем та адвокатським об?єднанням «Центр захисту при ДТП «Автопоміч» укладено договір про надання правової допомоги №2Б/0414 від 12.02.2025 (зв.а.с. 41-45).

Факт надання правничої допомоги і розмір витрат на таку підтверджується додатком №2 до договору про надання професійної правничої допомоги та детальним описом робіт, згідно яких загальна вартість наданих послуг правничої допомоги становить 30 000 грн.

Відсутність доказів оплати вартості наданих адвокатом послуг не може виступати самостійною підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01.11.2022 року у справі №757/24445/21-ц.

Згідно з п.2 ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Зважаючи на наведені норми процесуального закону, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», «Данілов проти України»).

Аналогічні висновки містяться у додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17.

Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 року у справі № 910/15357/17, додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17 зазначив, що суд може зменшити суму судових витрат не тільки за клопотанням іншої сторони судового провадження, а і самостійно з посиланням на приписи процесуального законодавства та практику Європейського суду з прав людини.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини (постанова ВС від 16.02.2023 у справі № 824/9/22 (провадження № 61-11644ав22).

Враховуючи складність справи, характер спірних правовідносин, предмет позову, те, що розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження, виходячи з конкретних обставин справи, а також обсяг наданих адвокатом послуг та долучених до матеріалів справи доказів, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені та документально підтверджені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи, що становлять 15 000,00 грн., оскільки розмір цих витрат відповідає критеріям співмірності, визначеним ч.4 ст.137 ЦПК України.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Нафтогазбезпека» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнитиити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Нафтогазбезпека» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна`на користь ОСОБА_1 587 212(п?ятсот вісімдесят сім тисяч двісті дванадцять) грн. 50 коп.моральної шкоди, заподіяної здоров`ю позивача внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Нафтогазбезпека» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна`на користь ОСОБА_1 15000 (п?ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач - Дочірнє підприємство «Нафтогазбезпека» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна», ЄДРПОУ 32253350, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, 15

Повний текст рішення суду складений 10.08.2026

Суддя (підпис) Б.М.Гедз

З оригіналом згідно. Оригінал рішення знаходиться у справі № 462/3884/26.

Суддя Б.М.Гедз