Ухвала суду № 138864297, 07.08.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/4823/25

Провадження №6/333/879/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Варнавської Л.О.,

за участю секретаря судового засідання Яблуновської А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню повністю та частково, та про зупинення виконання за виконавчим документом у цивільній справі №333/4823/25, заінтересована особа - Акціонерне товариство «СЕНС БАНК», приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Коцинян Меружан Оганесович,

ВСТАНОВИВ:

16 грудня 2025 року Комунарським районним судом міста Запоріжжя ухвалено рішення у цивільній справі № 333/4823/25, яким, зокрема, з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» стягнуто заборгованість у розмірі 9 235,31 грн, а з Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» на користь ОСОБА_1 стягнуто витрати на правничу допомогу в розмірі 13 630,68 грн.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 14 квітня 2026 року рішення суду першої інстанції залишено в силі, у зв`язку з чим воно набрало законної сили.

10 червня 2026 року Комунарським районним судом міста Запоріжжя видано виконавчий лист № 333/4823/25 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» заборгованості у розмірі 9 235,31 грн.

Як убачається з матеріалів заяви, 01 липня 2026 року приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Коциняном Меружаном Оганесовичем відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання зазначеного виконавчого листа.

02 липня 2026 року ОСОБА_1 , посилаючись на статтю 601 Цивільного кодексу України, направив на офіційну електронну адресу Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» - ccd@sensebank.com.ua - заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог. Заява була підписана ОСОБА_1 кваліфікованим електронним підписом.

У заяві про зарахування ОСОБА_1 зазначив про наявність зустрічної грошової вимоги до АТ «СЕНС БАНК» у розмірі 13 630,68 грн, встановленої рішенням Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 16 грудня 2025 року у справі № 333/4823/25, та заявив про зарахування цієї вимоги в частині 9 235,31 грн проти грошової вимоги АТ «СЕНС БАНК» до нього в такому самому розмірі.

Після зарахування залишок вимоги ОСОБА_1 до АТ «СЕНС БАНК» становить: 13 630,68 грн - 9 235,31 грн = 4 395,37 грн.

14 липня 2026 року АТ «СЕНС БАНК» направило ОСОБА_1 лист № 30646-33.4-6/6, у якому повідомило про незгоду із проведеним зарахуванням та зазначило, що, на думку Банку, рішення суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу має виконуватися окремо.

У зв`язку з цим ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню повністю та частково.

Заявник просить:

1.зупинити виконання за виконавчим листом у справі № 333/4823/25, що виконується у виконавчому провадженні № 81378374;

2.визнати виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «СЕНС БАНК» 9 235,31 грн таким, що не підлягає виконанню повністю;

3.визнати виконавчий лист про стягнення з АТ «СЕНС БАНК» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 13 630,68 грн таким, що не підлягає виконанню частково - у розмірі 9 235,31 грн.

АТ «СЕНС БАНК» проти заяви заперечує, посилаючись, зокрема, на положення статей 525, 526, 627, 1054 ЦК України та зазначаючи, що одностороння відмова від зобов`язання не допускається, а виконання судових рішень має здійснюватися у встановленому законом порядку.

Сторони цивільної справи були повідомленні судом своєчасно та належним чином до судового засідання не з`явилися. Заяв та клопотань, які унеможливлювали судовий розгляд не надходило.

Суд, дослідивши матеріали справи, доводи заявника та заперечення АТ «СЕНС БАНК», приходить до таких висновків.

Відповідно до статті 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Отже, закон прямо передбачає можливість припинення зобов`язання шляхом односторонньої заяви сторони.

При цьому зарахування зустрічних вимог за своєю правовою природою є самостійною підставою припинення цивільного зобов`язання та не є односторонньою відмовою від виконання зобов`язання у розумінні статті 525 ЦК України.

Посилання АТ «СЕНС БАНК» на статтю 525 ЦК України не спростовує права заявника на зарахування, оскільки ОСОБА_1 не відмовлявся від виконання судового рішення як такого та не змінював його умов в односторонньому порядку.

Заявником реалізовано прямо передбачений законом спосіб припинення зобов`язання зарахування зустрічної однорідної вимоги.

Таким чином, положення статті 525 ЦК України не виключають застосування статті 601 ЦК України.

Щодо наявності зустрічних та однорідних вимог.

Судом встановлено, що станом на 02 липня 2026 року між сторонами існували взаємні грошові вимоги.

За рішенням Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 16 грудня 2025 року:

- ОСОБА_1 є боржником АТ «СЕНС БАНК» на суму 9 235,31 грн;

- АТ «СЕНС БАНК» є боржником ОСОБА_1 на суму 13 630,68 грн.

Зазначене рішення набрало законної сили 14 квітня 2026 року.

Отже, обидві вимоги є: взаємними; грошовими; однорідними за предметом виконання; визначеними за розміром; такими, що виникли між одними й тими самими сторонами.

При цьому однорідність вимог визначається передусім однорідністю їх предмета, а не тотожністю юридичних підстав виникнення.

Те, що вимога Банку виникла з кредитних правовідносин, а вимога ОСОБА_1 - з судового рішення про відшкодування витрат на правничу допомогу, саме по собі не виключає їх однорідності, оскільки предметом обох вимог є сплата грошових коштів у національній валюті України.

Суд бере до уваги, що обидві вимоги були встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Таким чином, на момент вчинення заяви про зарахування - 02 липня 2026 року - їх розмір був юридично визначеним та не залежав від одностороннього розрахунку заявника.

Вимога АТ «СЕНС БАНК» становила 9235,31 грн, а вимога ОСОБА_1 -13 630,68 грн.

Заявник не заявляв про припинення чи зміну рішення суду, а здійснив зарахування взаємних вимог у межах меншої з них.

Унаслідок цього вимога Банку припинилася повністю, а вимога ОСОБА_1 - частково, на суму 9235,31 грн.

Статтею 602 ЦК України визначено випадки, коли зарахування зустрічних вимог не допускається.

Спірні вимоги не є вимогами про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, не є аліментними вимогами та не належать до інших категорій вимог, щодо яких законом встановлено заборону зарахування.

Доказів існування встановленої законом або договором заборони на зарахування саме цих вимог суду не надано.

Таким чином, передбачених статтею 602 ЦК України перешкод для зарахування зустрічних вимог судом не встановлено.

Щодо заяви про зарахування від 02 липня 2026 року.

Судом встановлено, що заява про зарахування була направлена ОСОБА_1 на офіційну електронну адресу АТ «СЕНС БАНК», зазначену Банком як адресу для отримання вхідної кореспонденції.

Заява підписана кваліфікованим електронним підписом заявника.

Відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ не може бути позбавлений юридичної сили лише через його електронну форму.

Крім того, сам факт отримання та розгляду Банком заяви підтверджується листом АТ «СЕНС БАНК» від 14 липня 2026 року № 30646-33.4-6/6, у якому Банк висловив свою незгоду саме з проведеним ОСОБА_1 зарахуванням.

Отже, суд вважає доведеним факт доведення заяви про зарахування до відома АТ «СЕНС БАНК».

Щодо заперечень Банку та презумпції правомірності правочину.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Заява про зарахування є одностороннім правочином, спрямованим на припинення взаємних зобов`язань у передбаченому статтею 601 ЦК України порядку.

При цьому сама по собі незгода іншої сторони з проведенням зарахування не свідчить про недійсність такого правочину та не припиняє його правових наслідків автоматично.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 908/3039/16, відповідно до якої зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином, а за відсутності встановлених законом підстав для його недійсності він користується презумпцією правомірності.

Водночас суд зазначає, що презумпція правомірності правочину не звільняє суд від обов`язку перевірити наявність передбачених статтею 601 ЦК України умов зарахування.

У цій справі такі умови встановлені.

Банк не довів відсутності зустрічності вимог, їх неоднорідності, ненастання строку виконання, існування заборони за статтею 602 ЦК України або іншої обставини, яка б унеможливлювала зарахування.

Посилання Банку на необхідність окремого примусового виконання двох судових рішень не спростовує матеріально-правового наслідку зарахування, якщо таке зарахування здійснено до фактичного виконання відповідних вимог та за наявності умов, передбачених статтею 601 ЦК України.

Щодо можливості зарахування на стадії виконання судового рішення.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 761/33621/18, відповідно до якої чинне цивільне та цивільне процесуальне законодавство України не містить загальної заборони щодо припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії виконання судового рішення.

Сам факт того, що відповідні вимоги підтверджені судовими рішеннями та щодо однієї з них відкрито виконавче провадження, не позбавляє сторони можливості припинити матеріально-правове зобов`язання іншим передбаченим законом способом.

Стадія виконавчого провадження не змінює матеріально-правову природу зобов`язання та не виключає застосування норм Цивільного кодексу України про його припинення.

Отже, відкриття 01 липня 2026 року виконавчого провадження НОМЕР_1 не перешкоджало ОСОБА_1 реалізувати 02 липня 2026 року право на зарахування зустрічних вимог за наявності передбачених законом умов.

Щодо припинення обов`язку ОСОБА_1 .

Внаслідок заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 9235,31 грн вимога АТ «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 припинилася у повному обсязі. Відповідно, після здійснення зарахування відсутній матеріально-правовий обов`язок ОСОБА_1 сплатити АТ «СЕНС БАНК» 9235,31 грн. Саме ця обставина має істотне значення для вирішення заяви за статтею 432 ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо обов`язок боржника відсутній повністю або частково у зв`язку з його припиненням.

Зазначена норма не обмежує підстави припинення виключно добровільним виконанням та охоплює припинення зобов`язання з інших передбачених законом підстав.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є саме такою передбаченою законом підставою припинення зобов`язання.

Тому після припинення обов`язку ОСОБА_1 перед АТ «СЕНС БАНК» відсутні правові підстави для подальшого примусового виконання виконавчого листа на суму 9 235,31 грн.

Щодо виконавчого листа про стягнення 13 630,68 грн.

Вимога ОСОБА_1 до АТ «СЕНС БАНК» становила 13 630,68 грн. У межах заяви про зарахування ОСОБА_1 заявив про припинення цієї вимоги в частині 9 235,31 грн.

Тому після зарахування залишок вимоги ОСОБА_1 становить 13 630,68 грн - 9 235,31 грн = 4 395,37 грн.

Таким чином, виконавчий документ про стягнення з АТ «СЕНС БАНК» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 13 630,68 грн підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню частково - на суму 9 235,31 грн.

В іншій частині - на суму 4 395,37 грн - обов`язок АТ «СЕНС БАНК» не припинився зарахуванням і відповідний виконавчий документ зберігає силу.

Щодо необхідності зупинення виконання.

Судом встановлено, що на час звернення із заявою існувало відкрите виконавче провадження НОМЕР_1.

З огляду на встановлене судом припинення обов`язку ОСОБА_1 на суму 9 235,31 грн, продовження примусового виконання відповідного виконавчого листа створює ризик вчинення виконавчих дій щодо зобов`язання, яке припинилося.

Відповідно до частини третьої статті 432 ЦПК України до розгляду заяви по суті суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом.

З урахуванням встановлених обставин суд вважає вимогу про зупинення виконання обґрунтованою.

Разом із тим, оскільки за результатами розгляду заяви виконавчий лист визнається таким, що не підлягає виконанню, необхідність подальшого виконання за ним відсутня.

Оцінивши докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що 02 липня 2026 року між сторонами існували зустрічні однорідні грошові вимоги, встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили.

Заявник належним чином реалізував право на зарахування зустрічних вимог, передбачене статтею 601 ЦК України.

Зарахування здійснено в межах меншої вимоги - 9 235,31 грн.

Внаслідок цього:

- зобов`язання ОСОБА_1 перед АТ «СЕНС БАНК» у розмірі 9 235,31 грн припинилося повністю;

- зобов`язання АТ «СЕНС БАНК» перед ОСОБА_1 у розмірі 13 630,68 грн припинилося частково - на 9 235,31 грн;

- залишок вимоги ОСОБА_1 становить 4 395,37 грн.

Отже, після 02 липня 2026 року відсутній обов`язок ОСОБА_1 , який був предметом виконавчого листа № 333/4823/25 про стягнення 9 235,31 грн на користь АТ «СЕНС БАНК».

Відповідно до статті 432 ЦПК України це є підставою для визнання відповідного виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню повністю, а виконавчого документа про стягнення 13 630,68 грн на користь ОСОБА_1 - таким, що не підлягає виконанню частково.

Керуючись статтями 202, 204, 525, 526, 601, 602 Цивільного кодексу України, статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 258-261, 353, 432 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню повністю та частково - задовольнити.

2.Зупинити виконання за виконавчим листом №333/4823/25, виданим Комунарським районним судом міста Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» заборгованості у розмірі 9235,31 грн, яке здійснюється у виконавчому провадженні НОМЕР_1 приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Коциняном Меружаном Оганесовичем, - до набрання цією ухвалою законної сили.

3.Визнати виконавчий лист №333/4823/25, виданий Комунарським районним судом міста Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» заборгованості у розмірі 9235,31 грн, таким, що не підлягає виконанню повністю у зв`язку з припиненням обов`язку боржника шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України.

4.Визнати виконавчий лист №333/4823/25, виданий Комунарським районним судом міста Запоріжжя про стягнення з Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 13 630,68 грн, таким, що не підлягає виконанню частково - у розмірі 9235,31 грн, у зв`язку з припиненням відповідної частини зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

5.Роз`яснити сторонам, що після зарахування зустрічних вимог залишок грошової вимоги ОСОБА_1 до АТ «СЕНС БАНК» становить 4 395,37 грн.

6.Роз`яснити приватному виконавцю виконавчого округу Запорізької області Коциняну Меружану Оганесовичу, що виконавчий лист, зазначений у пункті 3 резолютивної частини цієї ухвали, не підлягає подальшому примусовому виконанню.

Копію ухвали після набрання нею законної сили направити учасникам справи та приватному виконавцю виконавчого округу Запорізької області Коциняну Меружану Оганесовичу для відома та виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду в порядку та строки, визначені Цивільним процесуальним кодексом України.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не подано, а у разі подання апеляційної скарги - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду, якщо її не скасовано.

Суддя: Л.О. Варнавська