Ухвала суду № 138863934, 10.08.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОКРЕМА УХВАЛА

10 серпня 2026 року м. Рівне№460/585/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області на виконання рішення суду в адміністративній справі № 460/585/19,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10.05.2019 у справі № 460/585/19, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено повністю та, зокрема, зобов`язано Рівненське об`єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 25 липня по 04 грудня 2018 року, виходячи із посадового окладу судді апеляційного суду, який становить співвідношення 1,1 від посадового окладу судді місцевого суду, обрахованого в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, а з 05 грудня 2018 року - 15 мінімальних заробітних плат, встановлених законами України на відповідні періоди, з дня зміни розміру суддівської винагороди, самостійно визначеної відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI, незалежно від отримання будь-яких довідок та заяв.

30.07.2026 позивач подав до суду заяву у порядку статті 383 КАС України, у якій просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо здійснення нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 2024 року без застосування чинного розміру мінімальної заробітної плати, тобто без урахування зміни такого розміру протягом відповідного року (згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний рік) та зобов`язати вжити заходи задля належного виконання судового рішення.

Відповідач подав пояснення на заяву в якому зазначив, що на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10.05.2019 № 460/585/19, ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 28.12.2019 № 460/585/19 щомісячне довічне грошове утримання ОСОБА_2 з 01.01.2019 становить 105 347,39грн, з 01.01.2020 - 119 232,14грн, з 01.09.2020 126 225,00грн, з 01.01.2021 151 470,00грн. На виконання ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 02.02.2022 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2021 виходячи із нової мінімальної заробітної плати. Новий розмір щомісячного довічного грошового утримання з 01.12.2021 становив 164092,50грн. На виконання ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 12.10.202 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2022 виходячи із нової мінімальної заробітної плати. Новий розмір щомісячного довічного грошового утримання з 01.10.2022 становив 169141,50грн. На момент подання пояснень сума доплати, що нарахована на виконання рішення суду за період з 01.10.2022 по 30.11.2023 становить 69587,95грн. та буде виплачена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України на ці цілі, оскільки статтею 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Щодо проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачу з січня 2024 року то необхідно зазначити, що статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 грн. Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму, зазначеного в абзаці дев`ятому ст. 7 цього Закону. Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму, зазначеного в абзаці сьомому ст. 7 цього Закону. Дані норми закону не визнавались неконституційними тож підлягають до застосування. Оскільки, саме рішенням суду у справі №460/585/19 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести «перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 25.07.2018 по 04.12.2018, виходячи із посадового окладу судді апеляційного суду, який становить співвідношення 1,1 від посадового окладу судді місцевого суду, обрахованого в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, а з 05.12.2018 - 15 мінімальних заробітних плат, встановлених законами України на відповідні періоди», то Головне управління зобов`язане дотримуватись норм законів України «Про Державного бюджету України» на 2024, 2025 та 2026 роки. Враховуючи те, що після відповідного перерахунку довічного грошового утримання відповідно до норм законів України «Про Державного бюджету України» на 2024, 2025 та 2026 роки розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача зменшується, то Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області проводиться виплата щомісячного довічного грошового утримання позивачу у попередньому розмірі.

Відповідно до вимог частини п`ятої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за можливе розглянути вказану заяву в порядку письмового провадження.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання судового рішення, суд зазначає таке.

Як вже зазначалося судом, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10.05.2019 у справі №460/585/19, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено повністю та, зокрема, зобов`язано Рівненське об`єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 25 липня по 04 грудня 2018 року, виходячи із посадового окладу судді апеляційного суду, який становить співвідношення 1,1 від посадового окладу судді місцевого суду, обрахованого в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, а з 05 грудня 2018 року - 15 мінімальних заробітних плат, встановлених законами України на відповідні періоди, з дня зміни розміру суддівської винагороди, самостійно визначеної відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI, незалежно від отримання будь-яких довідок та заяв.

Судом встановлено, що на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10.05.2019 № 460/585/19, ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 28.12.2019 № 460/585/19 щомісячне довічне грошове утримання ОСОБА_2 з 01.01.2019 становить 105 347,39 грн., з 01.01.2020 - 119 232,14 грн, з 01.09.2020 - 126 225,00 грн., з 01.01.2021 - 151 470,00 грн.

На виконання ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 02.02.2022 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2021 виходячи із нової мінімальної заробітної плати. Новий розмір щомісячного довічного грошового утримання з 01.12.2021 становив 164092, 50 грн.

На виконання ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 12.10.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2022 виходячи із нової мінімальної заробітної плати. Новий розмір щомісячного довічного грошового утримання з 01.10.2022 становив 169141,50 грн. Сума доплати, що нарахована на виконання рішення суду за період з 01.10.2022 по 30.11.2023 становить 69587,95 грн.

Щодо проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачу з січня 2024 року то судом встановлено, що відповідачем застосовано статтю 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», якою визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 грн; статтю 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», якою встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму, зазначеного в абзаці дев`ятому ст. 7 цього Закону; статтю 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», якою встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму, зазначеного в абзаці сьомому ст. 7 цього Закону.

При цьому, враховуючи те, що після відповідного перерахунку довічного грошового утримання відповідно до норм законів України «Про Державного бюджету України» на 2024, 2025 та 2026 роки розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача зменшується, то Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області проводиться виплата щомісячного довічного грошового утримання позивачу у попередньому розмірі.

Такі дії суб`єкта владних повноважень є протиправними з огляду на наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а контроль за його виконанням здійснює суд.

Згідно зі статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

За змістом частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або про порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Частиною шостою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за наявності підстав для задоволення такої заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Суд зауважує, що у цій справі рішенням суду, яке набрало законної сили, визначено не лише обов`язок відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача за окремий минулий період, а й спосіб визначення його розміру в подальшому - виходячи з посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного у співвідношенні 1,1 до посадового окладу судді місцевого суду, обрахованого у відповідній кількості мінімальних заробітних плат, встановлених законами України на відповідні періоди, з дня зміни розміру суддівської винагороди, без необхідності отримання позивачем додаткових довідок чи подання заяв.

Саме такий зміст судового рішення був сприйнятий та протягом тривалого часу виконувався Головним управлінням Пенсійного фонду України. Зокрема, після набрання ним законної сили відповідач здійснював наступні перерахунки щомісячного довічного грошового утримання позивача у зв`язку зі зміною законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати, у тому числі з 01.12.2021 та з 01.10.2022.

Отже, попередня поведінка самого відповідача при виконанні рішення суду свідчить, що його резолютивна частина розумілася та виконувалася як така, що встановлює триваючий механізм перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача у разі зміни законодавчо визначеного розрахункового показника, а не як одноразове нарахування певної грошової суми.

Натомість з 01.01.2024 відповідач фактично змінив такий порядок виконання судового рішення, пославшись на положення статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», якими для обчислення виплат за рішеннями суду встановлено спеціальну розрахункову величину мінімальної заробітної плати у розмірі 1600 грн, та аналогічні за спрямованістю приписи законів України про Державний бюджет України на 2025 та 2026 роки.

В даному випадку суд не ставить під сумнів чинність зазначених положень законів про Державний бюджет України та не вирішує у цьому провадженні питання щодо їх конституційності. Водночас сама обставина чинності певної норми закону не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку визначити сферу її застосування з урахуванням змісту судового рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання.

У цьому аспекті суд враховує, що щомісячне довічне грошове утримання позивача не є виплатою, право на яку виникло виключно внаслідок ухвалення рішення у цій справі. Таке утримання є установленою законом формою матеріального забезпечення судді у відставці, тоді як судовим рішенням було захищено порушене право позивача на його отримання у належному розмірі та встановлено обов`язковий для відповідача спосіб його обчислення і перерахунку.

Тому ототожнення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у цій справі з «виплатою за рішенням суду» виключно з тієї підстави, що порядок його обчислення був предметом судового захисту, фактично призводить до зміни юридичної природи такої виплати та змісту рішення, що набрало законної сили.

Інше тлумачення означало б, що після набрання судовим рішенням законної сили відповідач наділений можливістю самостійно змінити визначений судом алгоритм його виконання та замість показника, прямо передбаченого резолютивною частиною судового рішення, застосувати іншу спеціальну розрахункову величину лише тому, що обов`язок здійснювати відповідне нарахування підтверджено судовим рішенням. Проте, такий підхід не узгоджується з принципом обов`язковості судового рішення.

Важливим у цьому випадку є й те, що застосований відповідачем з 2024 року підхід призводить не просто до технічної зміни порядку проведення розрахунку, а фактично нівелює встановлену рішенням суду залежність розміру довічного грошового утримання позивача від зміни розміру суддівської винагороди та законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати. Наслідком такого підходу стало припинення подальшого збільшення щомісячного довічного грошового утримання та збереження його на раніше визначеному рівні.

Отже фактично відповідач не продовжив виконання рішення суду відповідно до встановленого ним механізму, а самостійно замінив один із визначальних елементів цього механізму іншою розрахунковою величиною.

Суд також враховує особливу правову природу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Так, Конституційний Суд України послідовно виходить із того, що щомісячне довічне грошове утримання є складовою конституційних гарантій незалежності судді, повинно бути співмірним із суддівською винагородою судді, який здійснює правосуддя на відповідній посаді, а у разі збільшення такої винагороди перерахунок раніше призначеного довічного грошового утримання повинен здійснюватися автоматично. Охорона матеріального забезпечення суддів від необґрунтованого зниження досягнутого рівня розглядається Конституційним Судом України як одна з гарантій незалежності судової влади.

Крім того, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 17.02.2026 у справі № 200/2309/25 відступила від попередньої правової позиції та сформулювала висновок, відповідно до якого збільшення встановленого законом на 1 січня відповідного року базового показника, що використовується для визначення суддівської винагороди, обумовлює виникнення у суддів у відставці права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання. Верховний Суд наголосив на неприпустимості фактичного «заморожування» розрахункової величини для визначення суддівської винагороди шляхом установлення законом про Державний бюджет спеціального, зменшеного показника.

Цей правовий висновок надалі був застосований Верховним Судом, зокрема, у постанові від 11.03.2026 у справі № 440/559/25, у якій зазначено, що закон про Державний бюджет не повинен запроваджувати інше чи додаткове регулювання правовідносин, що належать до сфери спеціального закону про судоустрій, а гарантії матеріального забезпечення суддів не можуть змінюватися без відповідної зміни спеціального законодавчого регулювання. Верховний Суд визнав неправомірною заміну передбаченої спеціальним законом розрахункової величини іншою величиною, встановленою законом про Державний бюджет, та підтвердив право судді у відставці на перерахунок довічного грошового утримання при збільшенні базового показника.

Суд ураховує, що наведені постанови Верховного Суду стосуються застосування Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII та використання прожиткового мінімуму як базової величини, тоді як рішення у цій справі було ухвалене з урахуванням положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI та визначає мінімальну заробітну плату як розрахункову величину. Тому наведені правовідносини не є тотожними.

Разом з тим сформульований Верховним Судом підхід є релевантним для оцінки спірних дій відповідача у конституційно-правовому аспекті: установлені спеціальним законом гарантії матеріального забезпечення судді та судді у відставці не можуть фактично нівелюватися застосуванням іншої, спеціально зменшеної розрахункової величини, якщо внаслідок цього втрачається встановлений законом та підтверджений остаточним судовим рішенням зв`язок між розміром суддівської винагороди і щомісячного довічного грошового утримання.

За наведених обставин суд вважає, що посилання Головного управління Пенсійного фонду України на те, що положення законів України про Державний бюджет України на 2024, 2025 та 2026 роки не визнавалися неконституційними, саме по собі не спростовує факту неналежного виконання рішення у цій справі. Не вчинення з 01.01.2024 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача відповідно до визначеного судовим рішенням алгоритму та збереження його виплати у попередньому розмірі не може вважатися належним і повним виконанням рішення суду. оскільки по суті, відповідач самостійно змінив зміст установленого судовим рішенням зобов`язання та припинив застосовувати визначений цим рішенням механізм його виконання, чим порушив право позивача, підтверджене рішенням суду, що набрало законної сили.

Враховуючи наведене у сукупності, суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України щодо нездійснення з 01.01.2024 подальшого перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача відповідно до порядку, встановленого рішенням суду, із застосуванням іншої розрахункової величини та збереженням виплати у попередньому розмірі свідчать про неналежне виконання судового рішення та порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням, тому наявні всі правові підстави для задоволення заяви та постановляння окремої ухвали з метою усунення виявленого порушення, забезпечення повного виконання судового рішення відповідно до його змісту та недопущення подальшої самостійної зміни відповідачем установленого судом порядку його виконання.

Керуючись статтями 248, 249, 256, 294, 295, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10.05.2019 у справі № 460/585/19 в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2024, 01.01.2025, 01.01.2026 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати із застосуванням статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»; статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»; статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення.

Установити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області тридцяти денний строк з дня отримання (вручення) копії цієї ухвали для подання до суду доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судових рішень.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складений 10 серпня 2026 року.

Суддя Т.О. Комшелюк