Рішення № 138862304, 10.08.2026, Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 588/884/26

Провадження № 2/588/522/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 року м. Тростянець

Тростянецький районний суд Сумської області у складі: головуючого судді Огієнка О.О., за участю: секретаря судових засідань Гаврилович Я.Д., представника позивачки Сумцова Є.С., представниці відповідача Литвиненко Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом Сумцова Євгена Станіславовича в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «СЕМЕРЕНЬКИ» про стягнення заборгованості за договором оренди землі,

У С Т А Н О В И В:

Представник позивачки ОСОБА_2 у травні 2026 року звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що позивачка є власницею земельної ділянки площею 3,799 га, кадастровий номер 5925085000:00:005:0667, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території колишньої Мартинівської сільської ради Тростянецького району Сумської області.

21 вересня 2015 року позивачка уклала з Приватним підприємством «БУЙМЕРСЬКЕ» договір оренди землі № 23, відповідно до якого в оренду підприємства було передано земельну ділянку площею 3,799 га, кадастровий номер 5925085000:00:005:0667.

08 серпня 2017 року між сторонами укладено додаткову угоду, якою договір оренди землі від 21.09.2015 № 23 викладено в цілому в новій редакції. Зокрема в пункті 3.1 договору у редакції додаткової угоди встановлено строк дії договору до 31.12.2025. Відповідно до пункту 2.4 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 118 871,94 грн у цінах 2017 року, а відповідно до пункту 4.1 договору орендна плата за один повний рік користування земельною ділянкою становить 11 887,19 грн, що у відсотковому співвідношенні становить 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.01.2026 інше речове право за договором оренди землі № 23 припинено 02.01.2026 у зв`язку із закінченням строку дії договору. Водночас припинення речового права оренди після закінчення строку договору не припиняє обов`язку орендаря сплатити заборгованість з орендної плати, пеню та інші платежі за період фактичної дії договору.

Реєстрація Приватного підприємства «БУЙМЕРСЬКЕ» припинена 26.12.2019 на підставі рішення щодо реорганізації. Правонаступником вказаного підприємства є Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «СЕМЕРЕНЬКИ»,

Відповідач як правонаступник первісного орендаря набув прав та обов`язків орендаря за договором оренди землі № 23 у повному обсязі та був зобов`язаний виконувати його умови до 31.12.2025 включно.

Протягом попередніх років відповідач фактично здійснював виплату орендної плати на користь позивачки. Так, за відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків за 20152020 роки, ТОВ «Агрофірма «СЕМЕРЕНЬКИ» у 2019 та 2020 роках нараховувало та виплачувало позивачу дохід у сумі 35 661,57 грн щороку.

Аналогічно, за відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків за 20212025 роки, відповідач у 2021, 2022 та 2023 роках також нараховував та виплачував позивачу дохід у сумі 35 661,57 грн щороку.

Вказана сума 35 661,57 грн відповідає трьом базовим річним орендним платежам по 11 887,19 грн (оскільки позивач надавав в оренду відповідачу три земельні ділянки), що підтверджує системний характер попередніх виплат відповідача на користь позивача. Фактичне зарахування коштів за 2021, 2022 та 2023 роки підтверджується також банківськими виписками, відповідно до яких на рахунок позивача зараховано по 28 707,57 грн після утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Натомість за 2024 рік відповідач не здійснив виплату орендної плати у повному обсязі. За відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків за 20212025 роки у вересні 2024 року відповідач нарахував позивачу дохід у сумі 35 661,57 грн, однак у грудні 2024 року як виплачений дохід відображено лише 23 774,38 грн. Згідно з банківською випискою за 20242026 роки 06.12.2024 на рахунок позивача фактично зараховано 19 138,38 грн з призначенням платежу «Перерахування орендної плати за землю за 2024 р.».

За 2025 рік відповідач також здійснив виплату лише у частковому обсязі. За відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків у листопаді 2025 року відповідач нарахував і виплатив позивачу лише 23 774,38 грн, а згідно з банківською випискою 06.11.2025 на рахунок позивача фактично зараховано 18 306,28 грн з призначенням платежу «Перерахування орендної плати за землю за 2025 р.».

На відміну від 20192023 років, коли відповідач щороку нараховував та виплачував 35 661,57 грн, у 2024 та 2025 роках відповідач фактично здійснив виплати лише у розмірі 23 774,38 грн нарахованого доходу за кожний рік, тобто у сумі двох базових річних платежів по 11 887,19 грн. Таким чином, один річний орендний платіж, у тому числі за договором оренди землі № 23 від 21.09.2015, залишився невиплаченим за 2024 та 2025 роки. Відповідач не надав позивачу деталізованих первинних документів, які б підтверджували належне та повне погашення саме за договором оренди землі № 23.

Станом на день подання позовної заяви заборгованість за договором оренди землі № 23 за 2024 та 2025 роки відповідачем не погашена.

Основна заборгованість відповідача зі сплати орендної плати з урахуванням договірної індексації за договором № 23 за 20242025 роки становить 46 529,51 грн.

Крім того, позивачка має право на стягнення з відповідача пені за прострочення сплати орендної плати та 3% річних.

Станом на 19.05.2026 загальна сума позовних вимог за договором оренди землі № 23 становить 59 771,03 грн з урахуванням пені та 3% річних з яких: основний борг з орендної плати з урахуванням договірної індексації 46 529,51 грн; пеня 12 051,44 грн; три проценти річних 1190,08 грн.

Посилаючись на зазначені обставини представник позивачки просить суд: 1) стягнути з ТОВ «АФ «СЕМЕРЕНЬКИ» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди землі від 21.09.2015 за № 23 з урахуванням договірної індексації у розмірі 46529,51 грн, пеню в розмірі 12051,44 грн та 3% річних у розмірі 1190,08 грн, а всього 59771,03 грн з утриманням відповідачем як податковим агентом податків та інших обов`язкових платежів у порядку, передбаченому законодавством, при фактичному виконанні судового рішення; 2) стягнути з ТОВ «АФ «СЕМЕРЕНЬКИ» на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати.

Ухвалою суду від 20.05.2026 було відкрито провадження та призначено підготовче засідання.

03.06.2026 представниця відповідача подала відзив на позов, у якому вказала, що відповідач, визнає той факт, що ним не виплачена позивачці орендна плата за 2024 та 2025 роки за оренду земельної ділянка з кадастровим номером 5925085000:00:005:0667, однак категорично не погоджується з розміром, який заявлений позивачем. Сторони не погоджували і не передбачали в тексті договору оренди умову про те, що коефіцієнт індексації (або індекс інфляції) застосовується кумулятивно, чи сукупно, чи наростаючим підсумком, а передбачили саму необхідність індексації при визначенні розміру орендної плати за поточний рік користування. Крім того при визначенні розміру орендної плати за поточний рік, сторони погодили застосовувати значення коефіцієнту індексації (індексу інфляції) за попередній рік, адже станом на 01 січня не відомий індекс інфляції за поточний рік, лише за попередній. Отже, під час підписання договору оренди землі, сторони дійшли згоди щодо його істотних умов і погодили, що обчислення розміру орендної плати за поточний рік оренди здійснюється шляхом множення встановленого у п 4.1. договору оренди землі розміру орендної плати на значення індексу інфляції за попередній рік. Натомість текст договору оренди землі не містить положень про те, що для обрахування розміру орендної плати застосовується розмір проіндексованої орендної плати за попередній рік. Вищевказаний підхід неодноразово застосовувався судами різних інстанції, судова практика з цього питання однозначна і незмінна протягом тривалого періоду часу. Позивачем обрано не правильний механізм обрахунку орендної плати з урахуванням індексації. Представниця відповідача вважає, що механізм обрахунку розміру орендної плати з урахуванням індексу інфляції по спірному договору оренди має бути такий: орендна плата за 2024 рік = розмір орендної плати, що вказаний у п. 4.1 договору оренди землі * на значення індексу інфляції за 2023 рік; орендна плата за 2025 рік = розмір орендної плати, що вказаний у п. 4.1 договору оренди землі * на значення індексу інфляції за 2024 рік. Таким чином, орендна плата за 2024 рік = 11 887,19 грн * 105,1% = 12 493,43 грн. Орендна плата за 2025 рік = 11 887,19 грн * 112,0% = 13 313,65 грн. Вказана орендна плата включає в себе податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, які підлягають утриманню із вказаної суми відповідачем, як податковим агентом позивача відповідно до положень чинного законодавства. Так як позивачем не правильно розрахована сума основного боргу, то відповідно неправильно і обраховані штрафні санкції. Згідно контррозрахунку відповідача розмір штрафних санкцій становить: 6781,60 грн (подвійна облікова ставка) + 669,64 грн (3% річних) = 7451,24 грн. Отже, позовні вимоги позивачки визнаються стороною відповідача частково. Крім того, представниця відповідача просила зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката, посилаючись на те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 10000 гривень не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

08.06.2026 представником позивачки ОСОБА_2 була подана відповідь на відзив, у якій останній вказав, що відповідач визнав основні фактичні обставини, які підтверджують порушення грошового зобов`язання з виплати орендної плати за 2024 та 2025 роки за оренду земельної ділянки з кадастровим номером 5925085000:00:005:0667. Визнання відповідачем факту невиплати орендної плати також підтверджує наявність прострочення у розумінні статей 530, 610, 612 ЦК України та є підставою для застосування договірної відповідальності у вигляді пені, а також наслідків, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Розрахунок позивача відповідає умовам договору, статті 21 Закону України «Про оренду землі» та актуальному висновку Великої Палати Верховного Суду. Контррозрахунок відповідача є методологічно неправильним, оскільки при розрахунку відповідач повертається до базової суми визначеної у 2017 році та застосовує до неї лише один річний індекс. Такий підхід суперечить економічному та правовому змісту індексації, яка призначена для збереження реальної вартості грошового платежу визначеної у певний базовий момент. Натомість розрахунок позивача виходить з того, що базова орендна плата була визначена у 2017 році в сумі 11887, 19 грн, а тому для визначення орендної плати за 2024 та 2025 роки вона підлягає коригуванню на сукупний індекс інфляції, який минів з моменту визначення такої базової плати до 1 січня відповідного року виплати/нарахування. Посилання відповідача на судову практику не спростовують позов, оскільки відповідні справи не є тотожними за умовами договору та фактичними обставинами. Зокрема в даній справі додаткова угода від 08.08.2017 є новою редакцією договору, в якій сторони визначили базовий розмір орендної плати в цінах 2017 року та окремо установили порядок індексації на кожний наступний рік оренди. Тобто фактичні та договірні передумови відрізняються. Найбільш релевантним і новішим для цієї справи є висновок Великої Палати Верховного Суду від 05.02.2025 у справі № 925/457/23 у якому прямо вказано, що індексація орендної плати здійснюється шляхом корегування суми орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції у місяцях, що минули з дати визначення орендної плати за базовий місяць. Саме цій правовій позиції відповідає розрахунок позивача. Додаткові відрахування не є підставою для зменшення нарахованого розміру заборгованості у судовому рішенні. Пеня та три проценти річних розраховані правильно і є похідними від належної суми основного боргу. Заперечення відповідача щодо витрат на професійну правничу допомогу є передчасними та недоведеними. Тому представник позивачки просив задовольнити повністю позовні вимоги.

12.06.2026 представниця відповідача Литвиненко Д.Г. подала заперечення на відповідь на відзив, у яких вказала, що відносини сторін у даній справі стосовно розміру, механізму обрахування та порядку виплати орендної плати чітко врегульовані укладеними між сторонами договорами оренди, тому підстави для застосування аналогії взагалі відсутні. Відносини щодо індексації соціальних виплат, що врегульовані Законом «Про індексацію грошових доходів населення», та відносини щодо орендної плати за землю між приватними суб`єктами є принципово різними за своєю правовою природою, метою та суб`єктним складом. Перші спрямовані на соціальний захист населення, другі на регулювання договірних відносин, які мають на меті отримання прибутку. У даному випадку відсутні підстави для застосування до спірних відносин положень ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення». Механізм нарахування інфляційних втрат або збитків застосовується саме за порушення грошового зобов`язання, а механізм розрахунку орендної плати із застосуванням індексації визначає саме розмір цього грошового зобов`язання за відповідний період нарахування. В той же час обрахований позивачем проіндексованої орендної плати повністю відповідає розміру інфляційних втрат, які нараховані на орендну плату, як на суму заборгованості за цей же період. Адже механізм обчислення інфляційних втрат аналогічний тому, які були застосовані позивачем для індексації орендної плати. Проте даний підхід є помилковим, адже під час розрахунку орендної плати з урахуванням індексації, мова йде про основне зобов`язання і черговий платіж, а не про суму заборгованості, як у випадку з інфляційними втратами. Верховний Суд неодноразово акцентував увагу на неможливості і не правильності їх ототожнення. Стосовно відрахувань ПДФО і ВЗ, то відповідач не просить змінити суму заборгованості, а просить зазначити в рішенні суду, що сума заборгованості з орендної плати підлягає стягненню з відрахуванням необхідних обов`язкових податків і платежів. Тому представниця відповідача просить частково відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 18.06.2026 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду.

05.08.2026 представник позивачки Сумцов Є.С. подав заяву про розподіл судових витрат разом з доказами понесених витрат, у якій просив стягнути з відповідача на користь позивачки понесені останньою витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

У судовому засіданні представник позивачки позов підтримав, пославшись на обставини викладені у позовній заяві та відповіді на відзив, просив задовольнити позовні вимоги.

Представниця відповідача у судовому засіданні частково заперечила проти позову з підстав указаних у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив, просила позов задовольнити частково.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що між сторонами мають місце цивільні правовідносини пов`язані з договірними спорами, позов частково обґрунтований і підлягає частковому задоволенню, виходячи із такого.

Судом установлено, що позивачка ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 3,799 га, кадастровий номер 5925085000:00:005:0667, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Мартинівської сільської ради Тростянецького району Сумської області (а.с. 11-12).

21 вересня 2015 року позивачка уклала з Приватним підприємством «БУЙМЕРСЬКЕ» договір оренди землі № 23, відповідно до якого в оренду підприємства було передано земельну ділянку площею 3,799 га, кадастровий номер 5925085000:00:005:0667 (а.с. 13-15).

08 серпня 2017 року між позивачкою та Приватним підприємством «БУЙМЕРСЬКЕ» було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 21.09.2015 № 23 з метою приведення тексту договору до вимог нормативних документів, якими врегульовані відносини, пов`язані з орендою земельних ділянок. Зокрема у пункті 3.1 договору у редакції додаткової угоди сторони узгодили строк дії договору до 31.12.2025. Також згідно пункту 2.4 договору сторони погодили, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 118 871,94 грн у цінах 2017 року. Крім того, відповідно до пункту 4.1 договору сторонами було узгоджено, що орендна плата за один повний рік користування земельною ділянкою становить 11 887,19 грн, що у відсотковому співвідношенні становить 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Обчислення розміру орендної плати за кожен наступний рік оренди, здійснюється з урахуванням індексації на рік виплати/нарахування (в залежності від того, яка із подій сталась раніше). При цьому коефіцієнт індексації для орендної плати застосовується станом на 01 січня року виплати/нарахування (в залежності від того, яка із подій сталась раніше). Також, згідно п. 4.4 та 4.6 сторони погодили, що орендна плата за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на користь орендодавця щорічно у строк до 30 грудня поточного року користування. У разі несвоєчасної сплати орендної плати у термін, що передбачений цим договором, орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочення платежу (а.с. 16-19).

Право оренди ПП «Буймерське» на вищевказану земельну ділянку з кадастровим номером 5925085000:00:005:0667 за договором оренди землі від 21.09.2015 № 23 та додатковою угодою від 08.08.2017 було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.06.2016 (а.с. 20-21).

Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «СЕМЕРЕНЬКИ» є правонаступником ПП «Буймерське» (а.с. 22-23).

Тобто в спірних правовідносинах відбулося правонаступництво шляхом заміни орендаря з ПП «Буймерське» на Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «СЕМЕРЕНЬКИ».

У період з 2019 по 2023 роки відповідач нараховував та виплачував позивачці дохід у сумі 35 661,57 грн щороку, за надані в оренду три земельні ділянки (а.с. 24-27).

Після утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору на рахунок позивачки у 2021, 2022 та 2023 роках було зараховано по 28 707,57 грн (а.с. 28-34).

Фактично представницею відповідача у відзиві на позов визнано факт не сплати ТОВ «АГРОФІРМА «СЕМЕРЕНЬКИ» орендної плати за землю позивачці за 2024 та 2025 роки. Спір між сторонами існує в частині розміру орендної плати з урахуванням індексації.

Згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Таким чином, суд вважає доведеним, що ТОВ «АГРОФІРМА «СЕМЕРЕНЬКИ» в порушення умов договору оренди землі не виплатило ОСОБА_1 за 2024 та 2025 роки орендну плату за договором оренди землі від 21.09.2015 № 23 та додатковою угодою від 08.08.2017.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі, в тому числі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно положень ч. 1-3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку складеного представником позивачки заборгованість ТОВ «АГРОФІРМА «СЕМЕРЕНЬКИ» перед ОСОБА_1 по орендній платі з урахуванням індексації за 20242025 роки становить 46 529,51 грн, з яких за 2024 рік - 21949,93 грн, а за 2025 рік - 24579,58 грн.

Також з урахуванням розрахованої заборгованості по орендній платі представником позивачки розраховано пеню за прострочення сплати орендної плати в розмірі 12051,44 грн та 3% річних у розмірі 1190,08 грн.

Суд частково не погоджується із вказаними розрахунками зважаючи на таке.

Умовами договору оренди землі та додаткової угоди до нього передбачено, що обчислення розміру орендної плати за кожен наступний рік оренди, здійснюється з урахуванням індексації на рік виплати/нарахування (в залежності від того, яка із подій сталась раніше). При цьому коефіцієнт індексації для орендної плати застосовується станом на 01 січня року виплати/нарахування (в залежності від того, яка із подій сталась раніше).

Разом із тим, умови вказаного договору та додаткової угоди не містять домовленостей щодо обчислення розміру орендної плати з врахуванням сукупного індексу інфляції, розрахованого починаючи з 2017 року.

Таким чином коефіцієнт інфляції мав обчислюватися для орендної плати за відповідний рік станом на 01 січня року виплати/нарахування.

За офіційними даними Державної служби статистики України індекс інфляції за рік становив: у 2023 році - 105,1%, у 2024 році - 112,0%.

Враховуючи визначений умовами договору річний розмір орендної плати за користування земельною ділянкою в розмірі 11 887,19 грн, а також узгоджений сторонами порядок нарахування індексації орендна плата з урахуванням індексів інфляції становить: за 2024 рік 12493,44 грн (11887,19 х 105,1%), за 2025 рік 13313,65 грн (11887,19 х 112,0%), а всього за 20242025 роки - 25807,09 грн.

Аналогічний підхід до визначення розміру заборгованості орендної плати з урахуванням індексів інфляції застосовано Верховним Судом у постанові від 02 липня 2025 року по справі № 613/1081/21.

Крім того, такий підхід до визначення розміру заборгованості орендної плати з урахуванням індексів інфляції узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 05 лютого 2025 року в справі № 925/457/23.

Також зважаючи на неправильне визначення представником позивачки розміру заборгованості зі сплати орендної плати суд не погоджується з розрахунком пені та 3% річних.

Так, за період з 01.01.2025 по 19.05.2026 пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахована на заборгованість зі сплати орендної плати за 2024 рік у розмірі 12493,44 грн, складає 5249,98 грн. Також за період з 01.01.2026 по 19.05.2026 пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахована на заборгованість зі сплати орендної плати за 2025 рік у розмірі 13313,65 грн, складає 1531,62 грн.

Крім того, 3% річних, нараховані на заборгованість зі сплати орендної плати за 2024 рік у розмірі 12493,44 грн, за період з 01.01.2025 по 19.05.2026 складає 517,53 грн. Також 3% річних, нараховані на заборгованість зі сплати орендної плати за 2025 рік у розмірі 13313,65 грн, за період з 01.01.2026 по 19.05.2026 складає 152,10 грн.

Враховуючи установлені судом обставини та вимоги вищевикладеного чинного законодавства, зважаючи на те, що відповідачем належним чином не виконано зобов`язання за договором оренди землі внаслідок чого утворилась заборгованість, суд вважає, що на користь позивачки підлягає стягненню заборгованість зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за 20242025 роки в сумі 25807,09 грн, пеня за несвоєчасну сплату орендної плати в сумі 6781,60 грн, а також 3% річних в сумі 669,63 грн, з утриманням відповідачем як податковим агентом податків та інших обов`язкових платежів у порядку, передбаченому законодавством, при фактичному виконанні судового рішення.

Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачка при зверненні до суду сплатила судовий збір у розмірі 1064,96 грн (а.с. 10).

Враховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню (на 55,64 %), отже витрати позивачки на оплату судового збору мають бути стягнуті з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що враховуючи сплачену суму судового збору становить 592,54 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача понесених позивачкою судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн, суд враховує таке.

Відповідно до положень статті 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представником позивачки у обґрунтування розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу подано: договір про надання правової допомоги від 24.04.2026; ордер на надання правничої допомоги адвокатом Сумцовим Є.С. від 19.05.2026; акт-приймання передачі наданих послуг № 1 від 05.08.2026 до договору про надання правової допомоги від 24.04.2026; чек від 05.08.2026 про сплату позивачкою адвокату Сумцову Є.С. коштів за надані послуги професійної правничої допомоги в розмірі 10000 грн (а.с. ..).

Указані докази підтверджують факт понесення ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір в сумі 10000,00 грн.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Дослідивши надані представником позивачки докази понесених витрат на професійну правничу допомогу суд вважає, що заявлений представником позивачки розмір витрат на правничу допомогу є завищеним зважаючи на таке.

Згідно акту приймання-передачі наданих послуг № 1 від 05.08.2026 адвокатом Сумцовим Є.С. на виконання умов договору про надання правової допомоги від 24.04.2026 було вчинено такі дії: надано консультацію щодо спору, здійснено вивчення законодавства та судової практики, узгоджено правову позицію, на що витрачено 1 год. 30 хв., а вартість послуг склала 1500,00 грн; підготовлено позовну заяву, розраховано заборгованість на що витрачено 4 год. 00 хв., а вартість послуг склала 4000,00 грн; підготовлено процесуальні клопотання, сформовано пакет додатків на що витрачено 1 год. 00 хв., а вартість послуг склала 1000,00 грн; підготовлено відповідь на відзив на що витрачено 2 год. 00 хв., а вартість послуг склала 2000,00 грн; представництво інтересів клієнта у судовому засіданні, на що витрачено 1 год., а вартість послуги склала 1000 грн; підготовка заяви про розподіл судових витрат, на що витрачено 30 хв., а вартість послуги склала 500,00 грн.

Суд погоджується із позицією сторони відповідача та вважає, що вартість правничих послуг є завищеною, оскільки дана справа є незначної складності, наявна стала судова практика щодо вирішення спорів пов`язаних зі стягненням заборгованості за договором оренди землі, а позовна заява складається з п`яти аркушів, тому її складання не вимагає значного часу.

Крім того, заява про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню. Такі висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 02.02.2024 по справі №910/9714/22.

Зважаючи на обсяг наданих правничих послуг та виконаних робіт, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності правничих послуг, а також розумності їхнього розміру, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 до суми 7000 грн.

За таких обставин, оскільки позов підлягає частковому задоволенню (на 55,64 %), з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню понесені нею витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3894,80 грн.

Керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268,273, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов Сумцова Євгена Станіславовича в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «СЕМЕРЕНЬКИ» про стягнення заборгованості за договором оренди землі задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «СЕМЕРЕНЬКИ» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди землі від 21.09.2015 за № 23 та додатковою угодою до договору оренди землі від 08.08.2017, за 20242025 роки, з урахуванням інфляційних втрат, пені та 3% річних в сумі 33258 (тридцять три тисячі двісті п`ятдесят вісім) грн 32 коп., з утриманням відповідачем як податковим агентом податків та інших обов`язкових платежів у порядку, передбаченому законодавством, при фактичному виконанні судового рішення.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «СЕМЕРЕНЬКИ» на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 592 грн 54 коп., а також на відшкодування витрат на отримання професійної правничої допомоги у розмірі 3894 грн 80 коп.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «СЕМЕРЕНЬКИ», адреса місцезнаходження: вул. Шевченка, буд. 2А, с. Печини, Охтирський район, Сумська область, 42644, ЄДРПОУ 33486731.

Суддя О. О. Огієнко