Ухвала суду № 138862015, 07.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/16383/26

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

07 серпня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши заяву Первинної профспілкової організації працівників Комунальної 3-ої Стоматологічної поліклініки м. Львова Профспілки працівників охорони здоров`я України про забезпечення позову після подання позовної заяви у справі за позовом Первинної профспілкової організації працівників Комунальної 3-ої Стоматологічної поліклініки м. Львова Профспілки працівників охорони здоров`я України ( 79021, Львівська обл., місто Львів, ВУЛ. С. ПЕТЛЮРИ, будинок 17, ЄДРПОУ 38557691) до Львівської міської ради ( 79008, м. Львів, пл. Ринок, буд. 1, ЄДРПОУ 04055896) про визнання протиправною та скасування ухвали, -

встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Первинної профспілкової організації працівників Комунальної 3-ої Стоматологічної поліклініки м. Львова Профспілки працівників охорони здоров`я України до Львівської міської ради про визнання протиправною та скасування ухвали.

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла заява Первинної профспілкової організації працівників Комунальної 3-ої Стоматологічної поліклініки м. Львова Профспілки працівників охорони здоров`я України про забезпечення позову після подання позовної заяви, у якій просить суд: зупинити дію ухвали Львівської міської ради від 30 липня 2026 року «Про встановлення права узуфрукта комунального майна на об`єкти нерухомого майна на вул. С. Петлюри, 17, вул. Замарстинівській, 39, вул. Промисловій, 18» в частині підпункту 1.1 пункту 1 та у відповідній частині пунктів 2, 3 і 4 щодо об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1999743046101) загальною площею 1776,3 кв. м на вул. С. Петлюри, 17 у м. Львові до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

В обґрунтування вказаної заяви вказує про те, що оскаржувана ухвала має очевидні ознаки протиправності, оскільки її зміст не відповідає наявним правовстановлюючим документам, не підтверджує переходу спірного майна з державної у комунальну власність, не враховує права Комунальної 3-ї стоматологічної поліклініки м. Львова на оперативне управління майном та постійне користування земельною ділянкою, а також не містить оцінки обставин, пов`язаних із діяльністю зазначеного закладу. Вказує, що виконання оскаржуваної ухвали до вирішення спору по суті призведе до державної реєстрації права узуфрукту на спірний об`єкт, що створить ризик виникнення незворотних правових наслідків, ускладнить відновлення порушених прав, надасть третій особі можливість фактично заволодіти приміщенням, здійснювати його переобладнання та позбавить Комунальну 3-ю стоматологічну поліклініку можливості користуватися єдиним приміщенням, необхідним для здійснення статутної діяльності. Крім того, заявник зазначає, що реалізація оскаржуваної ухвали фактично позбавить поліклініку права оперативного управління майном поза встановленою законом процедурою, що може призвести до припинення діяльності медичного закладу, втрати робочих місць працівниками та ускладнення виконання судових рішень про стягнення заборгованості із заробітної плати. Також заявник вважає, що заявлений захід забезпечення позову є співмірним із позовними вимогами, оскільки стосується виключно спірного об`єкта, має тимчасовий характер, спрямований на збереження існуючого стану до вирішення спору по суті та не покладає на відповідача чи третіх осіб додаткових обов`язків, тоді як його невжиття може унеможливити ефективний захист прав позивача.

За правилами ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд керується наступним.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано ст. ст. 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи може вжити визначені цією статтею заходи забезпечення адміністративного позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, законодавець визначив лише дві підстави, за наявності яких суд може забезпечити позов, а саме: ускладнення або неможливість виконання рішення суду чи відновлення порушених прав позивача внаслідок невжиття заходів забезпечення позову та очевидна протиправність рішення, дії чи бездіяльності, яким порушуються права, свободи та інтереси особи, що звернулась до суду.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Водночас згідно з ч. 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно з ч. 1- 3 статті 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

Суд наголошує, що підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ч. 6 ст. 154 КАС, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.

Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17.

Також, суд зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач вказує, що оскаржувана ухвала має очевидні ознаки протиправності, оскільки не відповідає наявним правовстановлюючим документам, не підтверджує переходу спірного майна з державної у комунальну власність, не враховує права Комунальної 3-ї стоматологічної поліклініки м. Львова на оперативне управління майном та постійне користування земельною ділянкою, а також не містить оцінки обставин, пов`язаних із діяльністю зазначеного закладу. Позивач вважає, що виконання оскаржуваної ухвали до вирішення спору по суті призведе до державної реєстрації права узуфрукту на спірний об`єкт, що створить ризик настання незворотних правових наслідків, ускладнить відновлення порушених прав, надасть третій особі можливість фактично заволодіти приміщенням та здійснювати його переобладнання, а також позбавить Комунальну 3-ю стоматологічну поліклініку м. Львова можливості користуватися єдиним приміщенням, необхідним для здійснення її статутної діяльності. Крім того, позивач зазначає, що реалізація оскаржуваної ухвали фактично позбавить поліклініку права оперативного управління майном поза встановленою законом процедурою, що може призвести до припинення діяльності медичного закладу, втрати робочих місць працівниками та ускладнення виконання судових рішень про стягнення заборгованості із заробітної плати.

Суд дійшов висновку про відсутність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Доводи заявника щодо очевидних ознак протиправності ухвали Львівської міської ради є оціночними та підлягають дослідженню під час розгляду справи по суті, а тому не можуть бути підставою для вжиття заходів забезпечення позову на вказаній стадії.

Суд зазначає про те, що позивач звертаючись із заявою про забезпечення позову, не навів достатніх та конкретних обґрунтувань щодо наявності реальної загрози порушення прав, свобод чи законних інтересів у разі невжиття відповідних заходів.

Твердження заявника про те, що невжиття заходів може призвести до значно тяжчих наслідків, будується лише на припущенні.

Крім того, позивачем не подано належних і допустимих доказів, які б підтверджували існування обставин, зокрема очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам або істотного ускладнення чи унеможливлення їх ефективного захисту та поновлення до ухвалення рішення у справі.

Посилання, без належного обґрунтування, на те, що невжиття обраного заходу забезпечення позову призведе до негативних наслідків для заявників, нічим не підтверджене, а відтак не є достатнім обґрунтуванням заяви, та не може свідчити про те, що невжиття заходів по забезпеченню позову в майбутньому може призвести до неможливості поновлення прав позивачів.

За відсутності належних і допустимих доказів, які б підтверджували очевидну небезпеку порушення прав позивача або неможливість їх ефективного захисту без застосування заходів забезпечення позову, правові підстави для задоволення відповідної заяви відсутні.

Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, відсутністю зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 150 - 154, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ухвалив:

в задоволенні заяви Первинної профспілкової організації працівників Комунальної 3-ої Стоматологічної поліклініки м. Львова Профспілки працівників охорони здоров`я України про забезпечення позову після подання позовної заяви у справі за позовом Первинної профспілкової організації працівників Комунальної 3-ої Стоматологічної поліклініки м. Львова Профспілки працівників охорони здоров`я України ( 79021, Львівська обл., місто Львів, ВУЛ. С. ПЕТЛЮРИ, будинок 17, ЄДРПОУ 38557691) до Львівської міської ради ( 79008, м. Львів, пл. Ринок, буд. 1, ЄДРПОУ 04055896) про визнання протиправною та скасування ухвали відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя Брильовський Р.М.