Рішення № 138861625, 10.08.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2026 р. справа № 300/3219/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови державного нагляду (контролю) у Львівській області за № ОПШ 005499 від 14.01.2026.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 14.01.2026 начальником Управління ДСБТ у Львівській області винесено постанову № ОПШ 005499 про накладення штрафу в розмірі 34 000 грн. за порушення, передбачене абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Така постанова є протиправною з огляду на те, що відповідачем порушено процедуру інформування про розгляд справи, чим фактично позбавлено права надати докази, що спростовують висновки інспектора. До того ж, при здійсненні міжнародних перевезень перевірка протоколу адаптації тахографа не передбачена. На момент перевірки ТЗ позивач мав дійсний протокол адаптації тахографа. Водій підтвердив наявність власної чіп-карти в тахографі та запропонував зробити паперову роздруківку. Однак інспектор у категоричній формі заявив, що це «не має значення» через наклейку на дверях транспортного засобу. В акті № EAP008976 зафіксовано порушення ст. 34 (відсутність роздруківки). Проте в постанові відповідач вказав порушення ст. 53 (міжнародні перевезення без документів). Самовільна зміна статті обвинувачення без надання можливості надати пояснення щодо ст. 53 є грубим порушенням права бути заслуханим. За вказаних обставин, постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.06.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав. Вказав, що старшим державним інспектором Відділу державного контролю на наземному транспорті Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області зупинено транспортний засіб марки Renault, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який здійснював міжнародні вантажні перевезення. У ході рейдової перевірки транспортного засобу було встановлено порушення ст. 34 Закону України "Про автомобільний транспорт" - відсутня роздруківка на паперовому носію, з діючого та повіреного тахографа про роботу та відпочинок водія(їв). За результатами рейдової перевірки складено акт № ЕАР 008976 від 16.11.2025. Позивачу було направлено, повідомленням № 908/33.2/24-26 від 07.01.2026 про розгляд матеріалів справи про порушення (запрошення на розгляд матеріалів справи), яким останнього було запрошено на розгляд матеріалів справи про порушення, який відбувся 14.01.2026 о 10:00 год. Тобто відповідачем дотримано процедуру розгляду акту перевірки. З наявного в матеріалах справи фото маркувальної таблички вбачається, що дата проведення перевірки тахографа перевищила визначений Інструкцією № 385 термін проведення чергової перевірки у 2 два роки, а відтак інформація про час роботи та відпочинку, яку фіксує тахограф позивача, не може братися до уваги, через те що такий тахограф є неповіреним та невідкаліброваним. Роздруківка роботи тахографа позивачем була зроблена 21.11.2025 через 5 (п`ять) днів після проведення спірної рейдової перевірки, яка відбулася 16.11.2025, відтак вказана роздруківка не може бути належним та допустимим доказом у справі. З урахування викладеного підстави для задоволення позову відсутні (а.с.99-103).

У відповіді на відзив позивач вказав, що фізичний друк роздруківки роботи тахографа на паперовий носій було виконано 21.11.2025, однак це жодним чином не змінює і не може змінити самі цифрові дані про роботу водія за 16.11.2025, які були автоматично зафіксовані пристроєм безпосередньо в день рейдової перевірки. Надана суду копія роздруківки містить повний набір технічних даних тахографа, де в графі калібрування чітко зафіксовано дату останнього налаштування приладу: T 24.11.2023. Цей цифровий запис повністю збігається з наявним у матеріалах справи протоколом перевірки та адаптації № UA 247-003905 F від 24.11.2023 (а.с.118-119).

У запереченні відповідач вказав, що посилання позивача на долучену до позовної заяви роздруківку роботи тахографа, є цілком сумнівними та не можуть бути належним та допустимим доказом у цій справі, оскільки така була зроблена поза місцем перевірки та в інший час, а саме 21.11.2025, тобто через 5 (п`ять) днів після проведення спірної рейдової перевірки. Доводи позивача не знайшли свого підтвердження, направлені лише на ухилення від відповідальності встановлені законом та свідчить про законність винесення відносно останнього постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № ОПШ 005499 від 14.01.2026 (а.с.122-124).

Суд, дослідивши докази, письмові пояснення викладені у заявах по суті справи, зазначає наступне.

Посадовими особами Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті 16.11.2025 складено акт № EAP008976 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відносно транспортного засобу марки Renault, номерний знак НОМЕР_1 , що належить автомобільному перевізнику ОСОБА_1 (а.с.12).

Під час рейдової перевірки виявлено порушення ст.34 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме на момент перевірки відсутня розруківка на паперовому носії з інформацією з діючого та повіреного тахографа про роботу та відпочинок водія.

У зв`язку з відсутністю на момент проведення перевірки документів, визначених ст.53 Закону України "Про автомобільний транспорт", постановою Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 14.01.2026 №ОПШ 005499 застосовано до автомобільного перевізника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у сумі 34000 грн. (а.11).

Вважаючи прийняту відповідачем постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34000 грн. протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон №2344-III), Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 24.06.2010 №385 про затвердження Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція №385), Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 (далі - Положення №340).

Відповідно до абз.20 ст.1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Частиною 7 ст.6 Закону №2344-III передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

Згідно з частинами 14, 17 ст.6 Закону №2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

В силу ст.34 Закону №2344-III автомобільний перевізник повинен, зокрема виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Відповідно до ч.12 ст.6 Закону №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

У транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої тахографи (ч.7 ст.53 №2344-III).

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010 (далі - Інструкція №385).

Відповідно до Інструкції №385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Пунктами 7, 8 Розділу ІІІ Інструкції №385 встановлено, що автомобільні перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії.

Автомобільні перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

За приписами пункту 3 розділу ІІІ Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, має при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.

В цій справі, відповідач в акті №ЕАP008976 від 16.11.2025 кваліфікував порушення, яке на його думку допущено позивачем, - відсутність роздруківки на паперовому носії з інформацією з діючого та повіреного тахографа про роботу та відпочинок водія (а.с.12).

Разом з тим, судом досліджено DVD носій відеофіксації процесу перевірки транспортного засобу марки Renault, номерний знак НОМЕР_1 . З переглянутого доказу чітко вбачається, що сутність виявленого порушення полягала у порушенні строків перевірки техографа, черговість котрої визначено у два роки. Відповідно, інформацію про час роботи та відпочинку, яку фіксує техограф позивача, інспектор не брав до уваги і не запитував. Про це також зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву.

До такого висновку відповідач дійшов, взявши до уваги маркування на транспортному засобі дати перевірки та адаптації тахографа.

Відповідачем долучено до матеріалів справи фото маркування (калібрувальної наклейки) тахографа, яка встановлюється на автомобіль після його перевірки та налаштування в спеціалізованій установі. Цей стікер є офіційним підтвердженням того, що тахограф 20.09.2023 пройшов калібрування згідно з вимогами закону.

В силу пункту 6 розділу ІІ Інструкції 385, встановлено імперативну вимогу щодо проведення чергової перевірки у 2 два роки.

Як уже зазначено судом, перевірка транспортного засобу позивача мала місце 16.11.2025.

Відповідач обрахувавши з 20.09.2023 термін два роки, дійшов висновку про порушення термінів чергової перевірки тахографа. Попри кваліфікацію в акті порушення, як відсутність роздруківки про роботу та відпочинок водія, інспектор таку роздруківку не запитував.

Відповідачем кваліфіковано відповідальність за означене порушення як виконання резидентом України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 Закону України "Про автомобільний транспорт" (абзац 6 частини першої статті 60 Закону №2344).

Поряд з цим, позивач зазначив та підтвердив належними доказами, що на момент перевірки транспортного засобу мав дійсний протокол адаптації тахографа №UA247-003905F від 24.11.2023 (а.с.15).

Таким чином наведений протокол дає підстави для висновку, що перевізником станом на 16.11.2026 обов`язок забезпечення належної експлуатації тахографа цілком дотримано.

Суд зазначає, що на місці здійснення контролю водій повинен пред`явити ті документи, які від нього вимагаються (ст. 48 Закону № 2344-III).

При цьому, як встановлено матеріалами справи та не заперечується відповідачем, під час рейдової перевірки водієм транспортного засобу надавалися запитувані інспектором документи.

На думку суду, посадові особи відповідача, які розглядали питання про притягнення позивача до відповідальності, не надали достатньої оцінки обставинам, які вказують відсутність порушення щодо перевірки та адаптації тахографа.

Суд не заперечує того, що під час здійснення уповноваженими особами Укртрансбезпеки контролю за додержанням перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт можуть виникати ситуації, коли обсяг (перелік) наданих документів недостатній для встановлення всіх обставин, які мають значення для настання відповідальності. Але й адміністративно-господарський штраф відповідно до ст. 60 Закону № 2344-III накладається не на місці здійснення перевірки. Для цього призначається розгляд справи, під час якого посадова особа територіального органу Укртрансбезпеки має з`ясувати, серед іншого, в даному випадку, актуальність калібрувальної наклейки. Адже видається очевидним, що контролюючому органу відомо, що в Інструкція №385, в редакції від 29.05.2025, відсутній обов`язок щодо маркування транспортного засобу за умови позитивних результатів перевірки та адаптації тахографа. Тобто, достатнім вважається примірник протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

Отож, відповідач був зобов`язаний під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт в органі Укртрансбезпеки встановити дійсні обставин вчинення правопорушення, проте він цього не здійснив та, як наслідок, протиправно застосував до позивача штраф.

Суд зазначає, що роздруківка даних роботи тахографа - це роздруківка з особистої картки водія яка використовувалася в цифровому тахографі на паперовому носії яка містить інформацію про режим роботи та відпочинку цього водія транспортного засобу.

Приписами пункту 3 Інструкції № 385 передбачена конструкція "використання водієм карти кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом", правова природа такого правила в сукупності з необхідністю ведення обліку робочого часу направлена на організацію безпечної праці та недопущення настання пов`язаних з цим негативних наслідків.

Позивачем надано роздруківку інформації про час роботи та відпочинку водія за 16.11.2025 з якої вбачається, що обов`язок, визначений пунктом 3 Інструкції № 385, водієм транспортного засобу щодо використання особистої картки цього дня, дотримано в повному обсязі. До того, ж у вказаній роздруківці роботи тахографа також міститься дата його перевірки 24.11.2023 (а.с.16).

Отже у водія транспортного засобу, обладнаного цифровим тахографом, на момент перевірки був в наявності протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, дійсний до 24.11.2025, чинна особиста картка водія, котрою він користувався, використовуючи її у відповідному слоті цифрового тахографа.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, в акті №ЕАР008976 від 16.11.2025, який є первинним носієм доказової інформації, не відображено обставин недопуску інспектора до перевірки цифрового тахографа, а також не зазначено про відсутність у водія особистої картки водія або невикористання ним такої картки. В акті перевірки наведено лише загальне формулювання про відсутність роздруківки на паперовому носії з інформацією з діючого та повіреного тахографа про роботу та відпочинок водія, без конкретизації того, з яких причин така роздруківка є відсутньою, та без зазначення того, що на думку відповідача тахограф є неповірений.

Суд враховує, що абз.6 ч.1 ст.60 Закону №2344-III встановлено відповідальність саме за виконання міжнародних перевезень без документів, визначених ст.53 цього Закону, тобто за об`єктивний факт відсутності відповідного документа в момент перевірки. За наявності в матеріалах справи роздруківки даних цифрового тахографа з прив`язкою до особистої картки водія, а також з огляду на те, що в акті перевірки не зафіксовано обставин, які б свідчили про неможливість отримання такої роздруківки через невикористання водієм картки, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем факту вчинення позивачем порушення, за яке його притягнуто до відповідальності.

У сукупності вищенаведеного, аналізуючи наведені вище положення законодавства у зіставленні з обставинами цієї справи, суд дійшов висновку, що в даному випадку у позивача відсутнє порушення законодавства про автомобільний транспорт за актом перевірки №ЕАР008976 від 16.11.2025, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Постанова №ОПШ 005499 від 14.01.2026 про застосування до позивача штрафу не відповідає критеріям обґрунтованості, безсторонності, добросовісності та розсудливості, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Таким чином, суд вважає, що в даному випадку належним та ефективним способом відновлення порушеного права позивача є визнання протиправною та скасування постанови №ОПШ 005499 від 14.01.2026 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34000 грн.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що згідно із пунктом 25 Порядку про проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою КМУ від 08.11.2006 № 1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням (пункт 26 Порядку №1567).

В межах даної справи судом встановлено, що 07.01.2026 позивачу вдруге скеровано повідомлення про розгляд справи 14.01.2026 о 10 год. (а.с.112). І як підтвердив позивач, таке повідомлення ним отримано 13.01.2026.

Тож посилання позивача на порушення процедури розгляду матерів не знайшли свого підтвердження.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

В ході судового розгляду справи відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування та не підтвердив належними й допустимими доказами правомірність виявлених порушень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши дії суб`єкта владних повноважень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 1064,96 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області за № ОПШ 005499 від 14.01.2026 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 адміністративно-господарського штрафу у суму 34000 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області (код ЄДРПОУ 39816845, вул.В.Івасюка, 8, с.Малехів, Львівський район, Львівська область) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.